Вирок від 22 квітня 2026 р. у справі №572/1350/26 — Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області _________________________________________________

Справа № 572/1350/26

Провадження № 1-кп/572/375/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року

Сарненський районний суду Рівненської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62025240030010464 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта вища, раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Солдат ОСОБА_5 перебуваючи на посаді оператора відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.І ст.1, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», умисно, будучи достеменно обізнаним про відсутність законних підстав для звільнення з військової служби в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 знаходячись у місті Сарни Рівненської області, але не пізніше 20.09.2024, придбав у невстановленої особи завідомо неправдивий офіційний документ у вигляді довідки до акту огляду медико соціальною-експертною комісією із серією 12 ААВ №544259, яка нібито видана Рівненською обласною МСЕК №2, згідно якої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено інвалідність II групи із потребою постійного стороннього догляду.

Надалі, солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, .гедбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в мовах воєнного стану, з метою ухилитись від несення обов`язків військової .гужби, 20.09.2024 подав начальнику відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_4 рапорт в якому зазначив завідомо неправдиві відомості про наявність у нього підстав для звільнення із лав Збройних Сил ’/країни, передбачених підпунктом абз. 10 підпункту 3 пункту 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме сімейні обставини - необхідність здійснювати постійний догляд за його дружиною ОСОБА_6 , яка є особою з інвалідністю II групи.

До свого рапорту про звільнення солдат ОСОБА_5 долучив завідомо підроблений документ - довідку до акта огляду медико соціальною-експертною комісією серія 12 ААВ №544259, яка нібито видана Рівненською обласною МСЕК №2, згідно якої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено інвалідність II групи із потребою постійного стороннього догляду.

23.10.2024 вказаний рапорт із долученими до нього документами прийнятий у ІНФОРМАЦІЯ_5 та зареєстрований за вхідним № НОМЕР_1 .

31.10.2024 за результатами розгляду поданого солдатом ОСОБА_5 рапорту та долучених до нього підроблених документів наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по особовому складу) № 45-РС від 31.10.2024 солдата ОСОБА_5 звільнено з військової служби в запас на підставі абз. 11 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тобто за сімейними обставинами та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

Окрім того, військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_4 солдат ОСОБА_7 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені чинним законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, з метою заволодіння бюджетними коштами, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

У невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 20.09.2024 у військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_7 солдата ОСОБА_8 виник протиправний умисел на заволодіння бюджетними коштами шляхом обману.

З метою реалізації свого злочинного наміру, будучи достеменно обізнаним про відсутність законних підстав для звільнення з військової служби в умовах воєнного стану, ОСОБА_9 знаходячись у м. Сарни Рівненської області у невстановлений досудовим розслідування час, але не пізніше 20.09.2024, придбав у невстановленої особи завідомо неправдивий офіційний документ у вигляді довідки до акту огляду медико соціальною-експертною комісією із серією 12 ААВ №544259, яка нібито видана Рівненською обласною МСЕК №2, згідно якої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено інвалідність II групи із потребою постійного стороннього догляду.

У подальшому, 23.10.2024 солдат ОСОБА_5 перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_2 , достовірно знаючи про підроблення довідки до акта огляду медико соціальною-експертною комісією, діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого матеріального збагачення до адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_7 подав рапорт до якого долучив підроблений документ - довідку до акта огляду медико соціальною-експертною комісією серія 12 ААВ №544259, яка нібито видана Рівненською обласною МСЕК №2, згідно якої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено інвалідність II групи із потребою постійного стороннього догляду, чим ввів командування ІНФОРМАЦІЯ_7 в оману щодо законності звільнення, нарахування та виплати останньому одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

30.11.2024 внаслідок звільнення з військової служби, ОСОБА_10 діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою незаконного заволодіння чужим майном (державними грошовими коштами) використовуючи завідомо неправдиві документи, шляхом обману командування ІНФОРМАЦІЯ_7 , заволодів грошовими коштами (у вигляді одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби), які були нараховані та зараховані на особистий його банківський рахунок АТ КБ «ПриватБанк» по розрахунковому рахунку, який належить ОСОБА_5 , у розмірі 27 732, 29 гривень, чим спричинив майнову шкоду державі в особі ІНФОРМАЦІЯ_8 ,.

Таким чином, ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України - ухилення від військової служби шляхом іншого обману, вчиненого в умовах воєнного стану та передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) відповідно.

При цьому, під час судового провадження між прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі його захисника адвоката ОСОБА_4 , з іншого боку 11 березня 2026 р. укладено угоду про визнання винуватості, згідно умов якої сторони добровільно погодилися на формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для даного кримінального провадження та узгодили призначення покарання обвинуваченому: за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі строком на два роки; за ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років і на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробовуванням.

В зазначеній угоді передбачені та роз`яснені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, наслідки її невиконання.

Потерпілий надав до судового засідання письмову заяву в якій зазначив свою згоду на укладання прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості у цьому кримінальному провадженні.

Прокурор у судовому засіданні підтримав угоду про визнання винуватості з обвинуваченим.

В судовому засіданні обвинувачений визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України за вище викладених обставин, просив суд затвердити укладену ним угоду про визнання винуватості.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_5 повністю розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме: що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання.

Захисник в судовому засіданні наполягав на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Представник потерпілого не заперечував проти затвердження угоди, про що свідчить письмова заява.

Суд, розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів .

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку (ч. 5 ст. 469 КПК України).

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України.

Суд переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним.

Крім того, обвинуваченому зрозумілі наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, а також характер обвинувачення, в якому він визнав себе винуватим і вид покарання.

Потерпілий надав прокурору письмову згоду в якій зазначив свою згоду на укладання прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості у цьому кримінальному провадженні.

Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлені.

Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому є щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, добровільний грошовий внесок на потреби ЗСУ.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий.

Санкцією ч. 1 ст. 190 КК України передбачене покарання у виді штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або пробаційного нагляду на строк до трьох років, або обмеження волі на той самий строк..

Санкцією ч. 4 ст. 409 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які є проступком та тяжким злочином, приймаючи до уваги особу винного, суд вважає правомірним узгодження сторонами угоди покарання за ч. 1 ст. 190 КК України, у виді обмеження волі на строк три роки; за ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років та звільнення від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Отже, зміст укладеної сторонами угоди про визнання винуватості відповідає вимогам кримінального процесуального кодексу України та вимогам кримінального кодексу України (щодо призначення покарання), не суперечить інтересам суспільства, не порушує права, свободи та інтереси сторін, або інших осіб, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості з призначенням обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 23 січня 2026 року щодо обвинуваченого застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави в 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 26 січня 2026р на: мобільний телефон марки SamsungGalaxy S25+ та мобільний телефон марки SamsungGalaxyNote10+5G - скасувати.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 11 березня 2026 р. у римінальному провадженні № 62025240030010464 укладену між прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , та обвинуваченим ОСОБА_5 , адвокатом ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк два роки;

-за ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк два роки.

Покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені п. 1 та п. 2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 26 січня 2026р на: мобільний телефон марки SamsungGalaxy S25+ та мобільний телефон марки SamsungGalaxyNote10+5G - скасувати

Речові докази:

-мобільний телефон марки SamsungGalaxy S25+ та мобільний телефон марки SamsungGalaxyNote10+5G – повернути власнику ОСОБА_5 .

Заставу внесену за обвинуваченого ОСОБА_5 в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень - повернути ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , згідно квитанцій 0.0.4732912823.1 та 0.0.4732915451.1 відповідно.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Сарненський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку:

- обвинуваченому, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України, угода не може бути укладена.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя