Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №564/5244/25 — Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/5244/25

23 квітня 2026 року м. Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Цвіркун О.С.

з участю секретаря судового засідання Янчук О.А.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, в якій просила суд визнати за нею право власності на нерухоме майно за набувальною давністю - на житловий будинок площею 50,9 кв.м., житловою 15,1 кв.м за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що особовий рахунок № НОМЕР_1 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 рахувався за ОСОБА_5 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Вказує, що за згоди ОСОБА_5 у 2007 році разом з сином вселилася у вказаний будинок. Вказує, що після смерті ОСОБА_5 за заявою її дочки ОСОБА_6 було заведено спадкову справу та видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки, що належали ОСОБА_5 на день смерті. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, спадкова справа після її смерті не заводилася, на день її смерті разом з нею проживали ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та невістка ОСОБА_7 . Вказує, що 2007 року по цей час користується та розпоряджається будинковолодінням, сплачує комунальні платежі, здійснила технічну інвентеризацію.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, остання звернулася до суду із клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, звернулися до суду із заявами про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнають. Також зазначили, що їм відомо, що позивачка з 2007 року проживає у спірному будинку з дозволу ОСОБА_5 .

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, прийшов до переконання, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що особовий рахунок № НОМЕР_1 , на житловий будинок АДРЕСА_1 , 1950 року побудови рахується за ОСОБА_5 . Земельна ділянка площею 0,27 га, що підтверджується випискою з погосподарської книги виданої Головинською сільською радою № 416 від 08.08.2024.

Встановлено, що за згоди ОСОБА_5 у 2007 році до будинку вселились, а згодом зареєструвались за зазначеною адресою позивачка ОСОБА_1 , та її син ОСОБА_8 , 1994 р.н., що підтверджується записом про реєстрацію місця проживання позивача у паспорті з 13.02.2009 та довідкою № 422, виданою 13.08.2024 Головинською сільською радою.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , що підтверджєуться свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Встановлено, що ОСОБА_5 за життя залишила заповітне розпорядження щодо належного їй майна, відповідно до якого все своє майно, з чого б воно не складалося і взагалі все те на що буде їй належати на день смерті і на що за законом матиме право заповіла ОСОБА_6 .

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5 за заявою ОСОБА_6 нотаріусом було заведено спадкову справу та видано ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки, які на день смерті належали ОСОБА_5 .

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

З інформаційної довідки зі спадкового реєстру №83655783 від 17.12.2025, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_6 спадкова справа не заводилася.

Згідно довідки Головинської сільської ради № 632 від 16.10.2025, судом встановлено, що ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована, постійно проживала у АДРЕСА_1 . На день її смерті разом з нею проживали, перебували на реєстраційному обліку: ОСОБА_3 , чоловік, 1952 року народження; ОСОБА_2 , син, 1985 року народження; ОСОБА_7 , невістка, 1991 року народження; ОСОБА_4 , син, 1974 року народження.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачка оплачує комунальні платежі по будинку, земельний податок та зробила технічну інвентеризацію.

Згідно положень ст.328 ЦПК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч.1,4 ст.344 ЦПК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

У відповідності до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5 при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).

Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

У вищевказаній Постанові Пленуму зазначається про те, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 2007 року почала відкрито та безперервно користуватися спірним будинком.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) наведено такі висновки. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Таким чином, суд враховуючи, що позивачка за згодою ОСОБА_5 вселилася до спірного будинку і більше 10 років продовжує відкрито, безперервно користуватися ним, а відповідачі не заперечують щодо задоволення позову, то суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності за набувальною давністю на житловий будинок площею 50,9 кв.м., житловою площею 15,1 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 27.04.2026.

СуддяО. С. Цвіркун