Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №556/217/26 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/217/26

Номер провадження 3/556/520/2026

П ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2026 року Володимирецький районний суд Рівненської області

в складі головуючого - судді Котик Л.О.

при секретарі – Басик Г.Т.

адвоката – Бірука О.В.

за участю особи, відносно якої складено Протокол про адміністративне правопорушення – ОСОБА_1

розглянувши матеріали, що надійшли від Відділення поліції №1 Вараського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючий, -

За ст.ст. 122-4 ч.1, 124 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

Згідно Протоколу про адміністративне правопорушення від 17.01.2026 року серії ЕПР 1 №569036, 17.01.2026 року о 15 год. 10 хв., ОСОБА_1 в с. Антонівка по вулиці Залізничній, 1, керуючи транспортним засобом марки «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 , не був уважний , не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не врахував погодні умови, не дотримався безпечної швидкості руху та дистанції внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався попереду, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п. 12.1, 2.3 б Правил дорожнього руху.

Того ж числа до суду надійшов Протокол про адміністративне правопорушення від 17.01.2026 року серії ЕПР 1 №569045, згідно якого 17.01.2026 року о 15 год. 10 хв., ОСОБА_1 в с. Антонівка по вулиці Залізничній, 1, керуючи транспортним засобом марки «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 , залишив місце скоєння дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив п. 2.10 а, п. 12.1 Правил дорожнього руху.

Вказані матеріали до суду надійшли одночасно, 29 січня 2026 року.

У відповідності до ст.36 КУпАП в разі, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з вчинених.

Суд вважає за доцільне об`єднати протоколи про адміністративні правопорушення від 17.01.2026 року серії ЕПР 1 №569036, ЕПР 1 №569045 та розглянути їх в одному провадженні, оскільки відносно ОСОБА_2 складені окремі протоколи про адміністративні правопорушення, відповідно за ст.ст. 122-4 ч.1, 124 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини не визнав, суду пояснив, що у справі відсутні докази вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ст. 122-4 КУпАП. З приводу події, що мала місце 17.01.2026 року о 15 год. 10 хв. в с. Антонівка по вулиці Залізничній, 1, останній пояснив, що їхав зі швидкістю приблизно 25 км/год, дистанції дотримувався. З переду, перед поворотом, різко зупинилася машина Фольксваген Таурег. ОСОБА_1 за метрів 40 почав гальмувати бо думав, що автомобіль їде помаленьку, а він стояв на місті. ОСОБА_1 різко натиснув на гальма, і його понесло по проїзній частині дорозі, так як була ожеледиця, внаслідок чого зіткнувся з машиною що стояла. За кермом був ОСОБА_3 , в якого не було посвідчення водія.

Відповідно до письмового пояснення ОСОБА_4 , батька другого учасника ДТП, який керував транспортним засобом марки VOLKSWAGEN TOAUREG д.н.з. НОМЕР_2 , останній пояснив, що він дав свій автомобіль Фольксваген Таурег сину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , щоб з`їздити в магазин за покупками. Після цього син дозвонився до нього близько 14:00 та повідомив що в їх машину в с. Антонівка по вулиці Центральна, в`їхав автомобіль Шкода Актавія НОМЕР_1 та пошкодив задній бампер...»

Адвокат Бірук О.В. надав заперечення про закриття провадження у справах за ст.ст. 122-4 ч.1, 124 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень, мотивуючи тим, що об`єктивні обставини події свідчать про повну відсутність вини ОСОБА_1 . Відповідно до пояснень власника транспортного засобу марки «Volkswagen Touareg» д.н.з. НОМЕР_2 , він свідомо передав керування авто своєму неповнолітньому сину ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який не має посвідчення водія. Дана дія є грубим порушенням ч. 2 ст. 126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; та п. 2.9 «г» ПДР - передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водіння відповідно до вимог розділу 24 цих Правил. ОСОБА_1 , рухався зі швидкістю 25 км/год, що в умовах ожеледиці є безпечною швидкістю (п. 12.1 ПДР). Побачивши автомобіль попереду, він, ОСОБА_1 , завчасно (за 40 метрів) почав гальмування. Проте особа, яка не має навичок керування, ОСОБА_3 , здійснив різку та безпідставну зупинку, що прямо заборонено п. 12.9 «г» ПДР (заборона різкого гальмування, крім запобігання ДТП).

А отже, в даному випадку місце «створення аварійної ситуації» діями незаконного водія - ОСОБА_3 . Судова практика, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2014 року №5-18кс14 вказується, що якщо водій не мав технічної можливості уникнути зіткнення через непередбачувані та незаконні дії іншого учасника руху, склад правопорушення в його діях відсутній.

Крім того, згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням є винна дія. Оскільки зіткнення сталося внаслідок поєднання чинників ожеледиці та неправомірних дій третьої особи, а саме передача керма дитині, вина, ОСОБА_1 , не доведена поза розумним сумнівом. ОСОБА_1 , не залишав місця події. Після зіткнення ОСОБА_1 перебував на місці дорожньо-транспортної пригоди, та вступив у діалог із законним представником іншого учасника, ОСОБА_3 , а саме: батьком — ОСОБА_4 . Переміщення транспортних засобів на узбіччя було вимушеним кроком задля безпеки інших учасників руху на слизькій дорозі та відбулося за спільною згодою сторін. Більше того, працівники поліції приїхали на місце ДТП та бачили, що всі учасники ДТП та транспортні засобі, знаходяться на місці ДТП. За таких обставин, захисник - Бірук О.В., вважає, що суду не надано доказів, які б поза розумним сумнівом доводили, що ДТП виникло саме внаслідок порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України за обставин, вказаних в протоколах про адміністративні правопорушення.

Дослідивши письмові матеріали, пояснення ОСОБА_1 , клопотання та заперечення у справі захисника ОСОБА_1 – адвоката Бірука О.В. суд приходить до наступних висновків.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП зокрема є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, є активна дія — залишення водіями транспортних засобів або іншими учасниками дорожнього руху місця дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), до якої вони причетні. Це порушення встановлених Правил дорожнього руху (пункт 2.10), що передбачає обов`язок зупинитися та залишатися на місці ДТП.

Отже, для притягнення особи, яка керує транспортним засобом до адміністративної відповідальності за ст. 124, ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення повинна додати до протоколу докази, це можуть бути окрім свідчень очевидців та схеми ДТП, зокрема - відеозаписи з реєстраторів, мобільних телефонів свідків, камер спостереження, що підтверджують факт порушення правил дорожнього руху та його наслідки, фотографії пошкодження з місця ДТП, що підтверджують факт та ступінь пошкодження майна, зроблені одразу після аварії.

Протоколи про адміністративні правопорушення від 17.01.2026 року серії ЕПР 1 №569036, ЕПР 1 №569045 відносно ОСОБА_1 не є доказом вчинення ним адміністративних правопорушень передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, а будь яких інших належних та допустимих доказів, які б підтвердили його вину в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, відповідно до ст. 256 КУпАП, «у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.»

Протоколи серії 17.01.2026 року серії ЕПР 1 №569036, ЕПР 1 №569045 про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП складено з порушенням вимог ст.256 КУпАП та розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року, а саме: «протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі відповідно достатті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1)письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2)акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3)акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння; 4)інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення підписується також цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. Під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права й обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.»

Як зазначалося вище, матеріали справи не містять жодного доказу, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не врахував погодні умови, не дотримався безпечної швидкості руху та дистанції внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався попереду та залишив місце скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 року, заява №16347/02 та «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 року, заява №3 6673/04).

Окрім того, відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України N1376 від 06.11.2015 року, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому, зазначаються, зокрема, у графі «назва документа, серія, №, ким і коли виданий» - документ, що посвідчує особу (серія, номер паспорта, дата видачі і назва органу, що його видав, або серія, номер іншого документа, що посвідчує особу, яка вчинила правопорушення (службове чи пенсійне посвідчення, студентський квиток тощо), дата видачі і найменування органу (установи, підприємства, організації), що його видав(ла)). Так, всупереч пункту 9 розділу ІІ Інструкції №1376 в протоколах серії ЕПР 1 №569036, ЕПР 1 №569045: у графі «Особу встановлено: посвідчення водія НОМЕР_3 », та не зазначено коли та ким воно видане, яким органом.

Окрім того, в даних протоколах про адміністративні правопорушення від 17.01.2026 року серії ЕПР 1 №569036, ЕПР 1 №569045, у графі «технічний засіб відеозапису» вказано – «фіксація бодікамера 1226 реєстратор 1055», однак до протоколів не долучено жодного носія з відеозаписом з портативних відеореєстраторів щодо обставин складання даних протоколів про адміністративні правопорушення, при цьому відомості про неможливість надання такого відеозапису суду в наданих матеріалах також відсутні.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року в рамках справи № 524/5536/17, адміністративне провадження № К/9901/1403/17 зроблено правовий висновок, що відеозапис, поданий поліцією на підтвердження факту порушення водієм правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.

Відповідно до імперативного припису частини другої статті 283 КУпАП, чітко передбачено імперативний обов`язок щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Крім того, як зазначено у п.1 розділу ІХ (Додаток 8) Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року - у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: схема місця ДТП (додаток 8), яку підписують учасники ДТП та поліцейський; пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності); показання технічних приладів (у разі їх наявності); показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності); інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.

В порушення вказаних вимог Інструкції, схема ДТП відсутня.

Протоколи про адміністративне правопорушення є формою обвинувачення особи у їх скоєнні і за відсутності інших доказів не можуть бути самостійними доказами вини особи.

Таким чином, надані суду докази не доводять ОСОБА_6 у скоєнні ДТП. А при недоведенні скоєння ДТП, особу не може бути притягнуто до відповідальності за залишення місця ДТП.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1, 279-4 цього Кодексу.

Наведені факти свідчать про неналежність доказів у справі, які не тільки не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню в рамках даної справи, зокрема стосовно обставин вчинення особою діяння, що ставиться їй у провину, але і оформлені у такий спосіб, який викликає сумніви щодо об`єктивності і повноти що могло нести формальний характер з метою притягнення водія до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Протоколи про адміністративні правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 не можуть бути визнані належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вони не є самостійними беззаперечними доказами, а обставини викладені в них повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Вина ОСОБА_1 в інкримінованих йому правопорушеннях належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені в протоколах не підтверджені.

Дані висновки суду нічим не спростовані.

Як зазначено в ч.1,2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Щодо формулювання суті адміністративного правопорушення, то Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винність у скоєнні якого певною особою має доводитись в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винності особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі “Тейшейра де Кастор проти Португалії” від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі “Шабельник проти України” від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод. Також ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, в рішеннях у справах “Гурепка проти України (N2)” від 08 квітня 2010 року, “Лучанінов проти України” від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого і при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд.

За своєю структурою стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що достатніх доказів, які достовірно свідчать про наявність складу адміністративних правопорушень, визначених ст.ст. 122-4 ч.1, 124 КУпАП під час розгляду матеріалів в суді - не здобуто, а ті, що надані в якості підтвердження суддя оцінює критично з наведених вище обставин.

За таких обставин та враховуючи зазначені норми Закону, суддя приходить до висновку, що провадження у справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.ст. 122-4 ч.1, 124 КУпАП слід закрити, відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Частиною 1 статті 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення на цю особу адміністративного стягнення.

З огляду на те, що провадження по справі підлягає закриттю, судовий збір не сплачується.

Керуючись ст.ст. 122-4 ч.1, 124, ст. 245, 247, 251, 268, 280, 294 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Об`єднати в одне провадження адміністративні справи №556/217/26 (провадження № 3/556/520/2026), №556/216/26 (провадження № 3/556/519/2026) про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4 ч.1, 124 КУпАП.

Об`єднаній справі присвоїти №556/217/26 (провадження № 3/556/520/2026).

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст.ст. 122-4 ч.1, 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена на підставі ст.294 КУпАП особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя: