Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №320/4559/20 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 320/4559/20

адміністративне провадження № К/990/31797/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИСТКОМ» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року (суддя Марич Є.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року (головуючий суддя Вівдіченко Т.Р., судді: Кузьмишина О.М., Ключкович В.Ю.) у справі № 320/4559/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИСТКОМ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

29 травня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛИСТКОМ» (далі - ТОВ «ЛИСТКОМ») звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2019 року:

- № 0002071202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 309 224 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 077 306 грн;

- № 0002081202, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 282 140 грн.

Позовні вимоги мотивував тим, що в основу прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем були покладенні безпідставні, необґрунтовані, та, як наслідок, неправомірні висновки акту перевірки, які не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість. Стверджував і про те, що висновки податкового органу про те, що правовідносини ТОВ «ЛИСТКОМ» з деякими контрагентами не мали реального характеру спростовуються первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які були надані товариством.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 27 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, позов задовольнив повністю.

Верховний Суд постановою від 31 травня 2023 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції слугувало те, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, не в повному обсязі встановили наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, не в повній мірі встановили обставини, зокрема, щодо руху товару та його транспортування, та наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

За наслідками повторного перегляду справи Київський окружний адміністративний суд рішенням від 13 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт реальної зміни матеріального та грошового стану, щодо руху товару, а первинні документи, які спростовували б висновки контролюючого органу до суду не надано. Також суди відзначили, що позивач не надав документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості, як не надано і підтвердження використання отриманих послуг в безпосередній господарській діяльності позивача.

У зв`язку з цим, суди виснувались, що позивач не довів наявності обставин та підстав правомірного формування спірних сум податкових вигод, що свідчить про порушення ТОВ «ЛИСТКОМ» вимог абзацу 5 статті 1, пункту 2 статті 3 Закону № 996-ХIV, підпунктів 14.1.36, 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, статті 44, пункту 85.2 статті 85, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 4 309 224,00 грн та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового періоду наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 282 140,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Зокрема, позивач в обґрунтування касаційної скарги зазначає, що відповідач не надав доказів, на підтвердження обґрунтованості висновків Акту перевірки та його правової позиції, з огляду на те, що вони будувалась виключно на загальних твердженнях, суб`єктивних висновках та без будь-якої деталізації суті та змісту порушення. Позиція відповідача формувалася з наступного: а) відсутність в деяких первинних документах підписів посадових осіб підприємств; б) невідповідності даних фінансово-господарських операцій, даним зазначених в товарно-транспортних накладних, оскільки в деяких накладних зазначено лише місто розвантаження продукції, без зазначення повної адреси тощо; в) невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару (послуг), без будь-якої деталізації в чому саме полягає така невідповідність; г) відсутність трудових ресурсів, основних фондів, технічних та технологічних можливостей для здійснення господарських операцій; ґ) невідповідність обсягів постачання, обсягам придбання. На переконання позивача, така позиція відповідача ґрунтується на загальних припущеннях без їх конкретизації та підтвердження відповідними доказами, що суперечить вимогам частини другої статті 77 КАС України.

Також позивач стверджує, що судами попередніх інстанцій, в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, не надано належної правової оцінки доводам позивача і, як наслідок, не здійснено дослідження всіх наявних в матеріалах справи доказів та не надано їм належної правової оцінки, чим допущено порушення норм процесуального законодавства.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить судові рішення залишити без змін як законні і обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення.

Верховний Суд ухвалою від 04 серпня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИСТКОМ» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій встановили такі обставини справи.

Посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області у період з 08 квітня 2019 року по 12 квітня 2019 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ЛИСТКОМ» з питання правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2019 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення, що декларувалась у червні-грудні 2018 року, за наслідками якої був складений акт від 19 квітня 2019 року №309/10-36-12-02/41837288.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлені порушення позивачем: абз. 5 ст.1, п. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», пп.14.1.36, 14.1.181, п. 14.1 ст.14, ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 4 309 224,00 грн та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового періоду наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 282 140,00 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що в ході перевірки інвентаризація активів не проводилась у зв`язку з відсутністю підприємства за податковою адресою, будь-яких складських приміщень, товарно-матеріальних цінностей.

На підставі таких висновків податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002071202 від 20 червня 2019 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 309224 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1077306 грн;

- № 0002081202 від 20 червня 2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 282140 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 20 червня 2019 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження даних податкового обліку законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

Суди попередніх інстанцій встановили, що актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог закону, яке полягає в тому, що в перевіряємому періоді ТОВ «ЛИСТКОМ» не знаходилось за податковою адресою, у зв`язку із чим неможливо провести інвентаризацію його активів, також відповідач посилається на те, що у ТОВ «ЛИСТКОМ» відсутні складські приміщення, трудові ресурси й товарно-матеріальні цінності, відсутній факт здійснення операцій з придбання та продажу товарів та факт сплати їх вартості, відсутні операцій, що є підставою для отримання бюджетного відшкодування, наявні ризики заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ та формування від`ємного значення, а директор ТОВ «ЛИСТКОМ» зареєстрований на непідконтрольній території.

Листом від 12 квітня 2019 року №1204-1 ТОВ «ЛИСТКОМ» надано контролюючому органу завірені копії договорів оренди та суборенди.

Суди дослідили зазначені договір оренди приміщення від 21 грудня 2018 року №77 та договір суборенди майна від 30 грудня 2017 року №б/н.

Так, відповідно до договору оренди приміщення від 21 грудня 2018 року №77, укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Облагротехсервіс» (код ЄДРПОУ 00913545), згідно якого Орендодавець (ПАТ «Облагротехсервіс») зобов`язується передати Орендарю (ТОВ «Листком») у тимчасове платне користування приміщення адміністративного корпусу літ. А, загальною площею 35 кв.м, за адресою: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул. Київська, буд. 8 В. Об`єкт оренди передається з метою використання його під офіс, за ціною 1 кв.м за місяць 100 грн, крім того ПДВ 20% - 20 грн. Строк дії Договору з 21 грудня 2018 року по 31 грудня 2019 року.

Як вказано в акті перевірки, згідно умов Договору передбачено на кожній його сторінці підпис Орендодавця та Орендаря. Однак, у поданій завіреній копії Договору був відсутній підпис Орендодавця на кожній із 8 сторінок.

Відповідно до договору суборенди майна від 30 грудня 2017 року №б/н, укладеного між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), згідно якого Орендодавець (ФОП ОСОБА_1 ) передає, а Суборендар (ТОВ «Листком») приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 12,2 кв.м. згідно акту прийому-передачі за адресою: АДРЕСА_1 (5й поверх, офіс 516). Строк дії Договору з 01 січня 2018 року до 31 жовтня 2020 року.

Під час перевірки посадовими особами контролюючого органу було встановлено, що в наданій завіреній копії Договору відсутня вартість предмета суборенди та основні реквізити суборендаря (розрахунковий рахунок, назва банку, його МФО). В наданих завірених копіях актів прийому-передачі майна приміщення від 01 січня 2018 року та від 31 січня 2019 року відсутні дані щодо наявності на об`єкті оренди електрозабезпечення, водопостачання, теплопостачання, сантехнічні прилади, електрозв`язок, інше обладнання.

Суди дослідили надані позивачем копії платіжних доручень, що підтверджують сплату вартості оренди за перевіряємий період, рахунки на оплату послуг оренди, які були виставлені ПАТ «Облагротехсервіс» та банківські виписки.

Суди встановили, що видами діяльності позивача є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів. н. в. і. у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

Також відзначили, що на підставі даних, зазначених у податковій звітності, даних архіву електронної звітності, ITC «Податковий блок», системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України та наданих ТОВ «ЛИСТКОМ» завірених копій документів, у ході перевірки контролюючим органом встановлено існування господарських взаємовідносин з постачання товарів, робіт/послуг на митній території України у червні-грудні 2018 року, січні 2019 року з контрагентами-постачальниками ТОВ «ЛИСТКОМ», а саме: ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Афіна-Груп», ТОВ НВО «Запорізький графіт», ТОВ «Біосфера-Сервіс», ТОВ «Крайтекс-Сервіс», ТОВ «Керамплюс», ТОВ «Торговий дім «Бердянський кабельний завод», ТОВ «Машинвестхолдинг», ТОВ «Експансія», ТОВ «ОлТрейд Груп», ТОВ «Олис», ТОВ «Альянс ВТРК», ПП «Елеконт», ТОВ «РемМашРесурс», ТОВ «Техпровід», ТОВ «МК-СЕРВІС», ТОВ «Росьфарм», ТОВ «Лаунч Україна», ТОВ фірма «Споживспецкомпані», ПАТ «Харківпродмаш», ТОВ «Негоком», ТОВ «ГалікоКост», ТОВ «ІТЦ «Вібродіагностика», ТОВ НВФ «Стандарт-М», ТОВ НВФ «Теплокераміка», ТОВ «Владимир», ТОВ «НВФ «РЕД ЛАЙН», ТОВ «Електросталь-Курахове», ТОВ «Столиця ЛТД», ТОВ «Лісагротех Плюс», ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА», ТОВ «Електрогідравліка», ТОВ «ТД Термофіт», ТОВ «АД-ІНСТРУМЕНТ», а також позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентами-покупцями, а саме: ТОВ «Мастер-Трейд» та компанією Tourman Projects Limited Partnership щодо експорту їм товарів.

З акту перевірки слідує, що листом від 12 квітня 2019 року №1204-1 (вх. ГУ ДФС у Київській області від 15 квітня 2019 року №23704/10/10-36-54) ТОВ «ЛИСТКОМ» надано завірені копії наступних документів: договори з постачальниками та покупцями; договори оренди та суборенди; платіжні доручення; виписки з особового рахунка; валютні платіжні доручення; електронні ВМД; інвойси; специфікації; ТТН, CMR; пакувальні листи; зворотні накладні; видаткові накладні; товарні накладні; паспорти якості, сертифікати якості, виписки з сертифікату якості, технічні паспорти, свідоцтво про калібрування; акти виконаних робіт, надання послуг, здачі-прийняття робіт; рахунки, рахунки-фактури; оборотно-сальдові відомості по субрахунках 362, 281, 6851, 631.

Суди, здійснюючи аналіз наданих документів, встановили відсутність в деяких первинних документах підписів посадових осіб підприємств, між якими вони укладені (а саме: рахунок-фактура, рахунок, виписка з сертифіката якості, видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, акти надання послуг).

Суди дійшли висновку, що товарно-транспортні накладні надані не в повному обсязі та з невідповідністю даних фінансово-господарських операцій. А саме, як зазначив відповідач, в деяких накладних вказано лише місто розвантаження продукції, без зазначення повної адреси, вулиці, будинку, району, населеного пункту, тощо. Також, в пункті розвантаження вбачається відмінна адреса від податкової адреси вантажоодержувача ТОВ «ЛИСТКОМ», а саме м.Краматорськ, м. Харків, вул. Клочковського, буд.22.

Також суди погодилися з твердженням контролюючого органу, що у наданих позивачем платіжних дорученнях (на загальну суму сплати постачальникам 26 386 752,15 грн, в т.ч. ПДВ - 4 397 792,03 грн) відсутні: підпис директора ТОВ «ЛИСТКОМ», печатка, штамп та підпис банку, який вказаний в платіжних дорученнях. Контролюючим органом також вказано на дефектність оформлення міжнародних товаро-транспортних накладних (CMR).

Суди схилилися до позиції ГУ ДПС у Київській області про відсутність реальності господарських взаємовідносин позивача з контрагентами-постачальниками щодо постачання товарів, робіт/послуг на митній території України у червні-грудні 2018 року, січні 2019 року, оскільки контролюючим органом під час перевірки встановлено відсутність в повному обсязі документів, які підтверджують формування сум податкового кредиту, задекларованого за червень-грудень 2018 року, січень 2019 року, невідповідність зазначених даних в первинних документах, відсутність обов`язкових реквізитів в наданих первинних документах, відсутність основних фондів, які необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутність складських приміщень, відсутність достатньої кількості працівників, відсутність реального факту придбання та подальшого продажу товарів.

Суди попередніх інстанцій констатували, що позивач не надав до матеріалів справи первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджували б наявність змін його майнового стану та руху активів у зв`язку із здійсненням господарських операцій з контрагентами у перевіряємому періоді, що свідчить про відсутність можливості дослідити реальність господарських операцій, та, як наслідок, здійснили висновок, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами факт реальної зміни матеріального та грошового стану, щодо руху товару, а первинні документи, які спростовували б висновки контролюючого органу до суду не надано, а також не надав документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості, як не надав і підтвердження використання отриманих послуг в безпосередній господарській діяльності позивача.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій вищенаведені обставини справи, а також сукупність досліджених ними (судами) доказів, слід зазначити про те, що відсутність підприємства та його посадових осіб за податковою адресою, відсутність складських приміщень, відсутність у повному обсязі документів, які підтверджують формування сум податкового кредиту задекларованих в податковій звітності з ПДВ за червень-грудень 2018 року, січень 2019 року, невідповідність зазначених даних в первинних документах, відсутність обов`язкових реквізитів в наданих первинних документах, відсутність основних фондів, що необхідні для здійснення господарської діяльності підприємства, відсутність достатньої кількості працівників, відсутність реального факту придбання та подальшого продажу товарів, свідчить про відсутність здійснених господарських операцій, а отже безпідставність відображених у бухгалтерському та податковому обліках таких операцій.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що зазначені документи, з урахуванням наявних у них недоліків, не підтверджують реального здійснення господарських операцій, що позбавляє можливості їх урахування у бухгалтерському та податковому обліку платника.

Правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне. Якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У випадку наявності заперечень правової позиції суб`єкта владних повноважень щодо правомірності його рішення (дії, бездіяльності) позивач має займати активну процесуальну позицію та навести допустимі, достовірні, достатні та належні докази на спростування доводів протилежної сторони.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, встановлені судами фактичні обставини свідчать про наявність порушень при оформленні первинних та інших документів ТОВ «ЛИСТКОМ», які супроводжували отримання послуг із операцій з придбання та продажу товарів, а також відсутність даних про наявність у контрагентів позивача належних засобів для надання таких послуг. Під час розгляду справи позивачем не було спростовано належними й допустимими доказами вказані вище обставини, як і висновок контролюючого органу щодо нереальності отримання послуг від контрагентів.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивачем було сформовано показники податкової звітності на підставі даних, непідтверджених належними документами, а отже безпідставно відображено у бухгалтерському та податковому обліках операції по придбанню товарів й послуг у контрагентів.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені позивачем в судах першої та апеляційної інстанцій, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Доводи заявника касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують, натомість, такі зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, проаналізували й перевірили усі вагомі доводи сторін. Порушень норм процесуального права з боку судів першої та апеляційної інстанцій при дослідженні доказів судом касаційної інстанції не встановлено.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку з цим, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ними судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИСТКОМ» залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі № 320/4559/20 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Л.І. Бившева В.В. Хохуляк