Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №523/6179/24 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/6179/24

Провадження №2/523/236/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2026 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі

головуючого - судді Сувертак І.В.

при секретарі Мельніченко Г. О.,

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа: орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради (адреса місцезнаходження: 65025, м. Одеса, пр. Добровольського, буд. 106) про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини та стягнення аліментів на дитину,

За участю: позивача ОСОБА_1 представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Голосова Ю.В. , представника органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації ОМР Дмитрієвої Т.П.

Установив

11 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Пересипського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини та стягнення аліментів на дитину.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , в шлюбі народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 травня 2016 року по справі № 753/300/18, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Зазначає, що після розірвання шлюбу неодноразово звертався до ОСОБА_2 особисто та до її адвокатів щодо отримання інформації про місце навчання дитини, однак ОСОБА_2 відповідей на звернення ОСОБА_1 щодо надання інформації про здобуття дитиною повної загальної середньої освіти не надала. Для з`ясування місця навчання дитини ОСОБА_1 звертався до Департаменту освіти та науки Одеської міської ради, до приватних шкіл та до органу опіки та піклування, але інформації про місце навчання не отримав у зв`язку з чим ОСОБА_1 зробив висновок, що дитина не отримує освіту.

Також ОСОБА_1 зазначає у позові, що ОСОБА_2 покинула територію України в 2023 році з метою переховування від органів досудового розслідування та перебуваючи за кордоном, залишила дитину в Україні одну в небезпеці.

Ґрунтуючись на вказаних обставинах ОСОБА_1 просить суд ухвалити рішення, яким позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та задовольнити похідні позовні вимоги про відібрання дитини та стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі у розмірі 10000 грн. щомісячно.

Ухвалою суду від 16 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 23 квітня 2024 року відкрито провадження у справі.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подав клопотання про витребування доказів, у якому просив витребувати від АТ "СЕНС БАНК" відомості про рахунки відкриті на ім`я ОСОБА_2 та виписку про рух коштів по рахунках за період з квітня 2023 по квітень 2024 року, від ПАТ Акціонерний банк «Південний» відомості про рахунки відкриті на ім`я ОСОБА_2 та виписку про рух коштів по рахунках за період з квітня 2023 по квітень 2024 року, від Державної прикордонної служби України відомості про факти перетину Державного кордону України на виїзд/в`їзд щодо ОСОБА_2 за період з квітня 2023 по квітень 2024 року.

Ухвалою суду від 23 квітня 2024 року клопотання позивача про витребування доказів - залишено без задоволення.

Від представника відповідача надійшло клопотання від 31.07.2024 про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення аліментів, клопотання від 31.07.2024 про закриття провадження у справі в частині вимог про відібрання дитини та клопотання від 31.07.2024 про закриття провадження у справі в частині вимог про позбавлення батьківських прав.

Від третьої особи Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради до суду надійшов висновок органу опіки та піклування - Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 14.08.2024 № 01-05-8/783 вх. про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05.09.2024 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення щодо висновку органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 14.08.2024 про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

В обґрунтування заперечень щодо висновку органу опіки та піклування ОСОБА_1 зазначає, що орган опіки та піклування не проводив обстеження житлових умов дитини ОСОБА_3 , та не складав відповідний акт, при цьому орган опіки та піклування не спілкувались з дитиною особисто, а заслухав дитину з допомогою засобів зв`язку, які надав представник ОСОБА_2 , що зроблено з порушення повноважень органів опіки та піклування та ставить під сумнів встановлення особи дитини, тому ОСОБА_1 просить не брати до уваги висновок органу опіки та піклування при вирішенні справи.

Ухвалою суду від 11 квітня 2025 року заявлений ОСОБА_1 відвід головуючому судді Сувертак І.В. визнано необгрунтованим.

Ухвалою суду від 04 грудня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, а саме витребування від органу опіки та піклування Пересипської районна адміністрація Одеської міської ради акт обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою реєстрації дитини АДРЕСА_3 та забов`язати ОСОБА_2 надати доступ до приміщення місця проживання, реєстрації малолітньої дитини АДРЕСА_3 для проведення обстеження умов проживання дитини у відповідності до статті 19 Сімейного Кодексу України, залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 04 грудня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про виклик та допит малолітньої ОСОБА_3 - залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 04 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_2 з дотриманням вимог ст. 93 ЦПК України як свідка надати письмові відповіді на запитання позивача, а саме: 1. Надайте відомості про місце навчання ОСОБА_3 . Якщо дитина навчається, то прошу надати цьому докази з Вашого боку ? 2. Чи відомо вам місця гуртків які відвідує ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ? 3. Повідомити (надати) відомостей про важливі факти із життя дитини ОСОБА_3 телефонний номер дитини? 4. Коли (дата), де (місце), і за яких умов (спосіб) Ви в останнє пропонували ОСОБА_1 особисто зустрітись з донькою - ОСОБА_3 , з Вашою або без Вашої участі (присутності) ? 5. Коли (дата), де (місце), і за яких умов (спосіб) Ви в останнє пропонували ОСОБА_1 поспілкуватись з донькою - ОСОБА_3 , засобами телефонного або інтернет зв`язку? Зобов`язано третю особу, орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, з дотриманням вимог ст. 93 ЦПК України як свідка надати письмові відповіді на запитання позивача, а саме: 1. Чи відомо вам місце навчання яке відвідує ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ? 2.Чи відомо вам місця гуртків які відвідує ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ? 3. Чому Вами не складено протокол, щодо неналежного виховання дитини зі сторони матері ОСОБА_2 за не надання відомостей про місце навчання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ?

Ухвалою суду від 04 грудня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про виклик та допит свідків, а саме працівника Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_4 , працівника Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_5 , працівника Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_6 , працівника Пересипської районної адміністрація Одеської міської ради ОСОБА_7 - залишено без задоволення.

До суду надійшли відповіді Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради на запитання, поставленні позивачем відповідно до статті 96 КПК України, а саме: 1. Чи відомо вам місце навчання яке відвідує ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ? Відповідь: відповідно до інформації наданої Департаментом освіти та науки Одеської місткої ради від 19.09.2024 р., отриманої на запит Пересипської районної адміністрації, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ученицею 3-А класу Одеського ліцею № 121 Одеської міської ради та навчається за індивідуальної формою навчання - екстернат. 2. Чи відомо вам місця гуртків які відвідує ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ? Відповідь: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації ОМР не володіє підтвердженою інформацією щодо відвідування ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , гуртків. 3. Чому Вами не складено протокол, щодо неналежного виховання дитини зі сторони матері ОСОБА_2 за не надання відомостей про місце навчання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ? Відповідь: ч. 1 ст. 184 КУпАП зазначає, що ухилення батьків або осіб, які їх змінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей передбачає притягнення їх до адміністративної або кримінальної відповідальності. Кодекс України про адміністративні правопорушення чітко визначає перелік уповноважених посадових осіб, які мають право складати протоколи про правопорушення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП уповноваженим органом, який має право складати протокол за ч. 1-3, 7 ст. 184 КУпАП є Національна поліція. Враховуючи зазначене у Пересипській районній адміністрації Одеської міської ради відсутні повноваження щодо складання протоколу щодо ухилення батьків від забезпечення необхідних умов життя навчання та виховання малолітньої або неповнолітньої дитини.

Ухвалою суду від 24 лютого 2025 року у задоволенні усної заяви ОСОБА_1 про відвід судді Суворовського районного суду м. Одеси Сувертак І.В. - відмовлено.

Ухвалою суду від 04 квітня 2025 письмові зауваження ОСОБА_1 на протокол судового засіданні від 24 лютого 2024 року, що подані 15 березня 2025 року залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 11 квітня 2025 року заявлений ОСОБА_1 відвід головуючому судді Сувертак І.В. визнано необґрунтованим.

Ухвалою суду від 30 липня 2025 року клопотання ОСОБА_1 про визнання явки відповідача ОСОБА_2 обов`язковою залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 30 липня 2025 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, а саме відомостей про фактичне місце перебування та знаходження спільної дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 на території України для залучення належної третьої сторони і надання висновку до суду - залишено без задоволення.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити у повному обсязі, акцентував увагу, що дитина відсутня за адресою реєстрації місця проживання, а згідно інформації Державної прикордонної служби матір дитини ОСОБА_2 з 2023 році знаходиться за кордоном, що свідчить про залишення дитини у небезпеці.

Представник відповідача - адвокат Голосов Ю.В. в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, акцентуючи увагу, що в один й той же самий проміжок часу не можуть одночасно існувати підстави для визначення судом місця проживання дитини з матір`ю та підстави для позбавлення батьківських прав.

Представник третьої особи Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради в судовому засіданні пояснила, що питання позбавлення батьківських прав матері дитини було заслухано на засідання комісії з питань захисту дітей, у тому числі шляхом заслуховування за допомогою відео зв`язку самої дитини, додавши, що положення про відділ опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради не визначає, але і не забороняє заслуховування думки дитини за допомогою відео зв`язку.

Заслухавши учасників справи та дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини і факти.

ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 , який був зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві 03 грудня 2014 року. В шлюбі у сторін народилася дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про народження № 725 від 25.02.2015, складений Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві).

В 2017 році відносини між позивачем та відповідачем погіршилися та фактично були припинені. З того часу вони проживають окремо.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 травня 2018 року справа №753/300/18, що набрало законної сили 18.06.2018 року.

Дитина залишалась проживати з матір`ю ОСОБА_2 , яка займається вихованням та утримання доньки, дбає про її повноцінний та всебічний розвиток.

ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 13.04.2018 по теперішній час зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .

Розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 23.022018 року № 124, визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю. ОСОБА_2 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22.12.2023 року по справі № 752/21544/18 частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 , в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_2 відповідно до якого визначений порядок та способи участі батька у вихованні та спілкування з малолітньою донькою, також задоволений зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір`ю. Постановою Одеського апеляційного суду від 06.06.2024 року рішення Суворовського районної суду м. Одеси від 22.12.2023 року залишено без змін.

Згідно висновку органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 14.08.2024 року, в ході проведення засідання 31.07.2024 року членами комісії з питань захисту прав дітей Пересипської РА ОМР, шляхом голосування («за» - 8, «проти» - 1. «утримались» - 1) прийнято рішення заслухати думку малолітньої ОСОБА_3 , за допомогою власних засобів зв`язку які надав адвокат ОСОБА_2, Голосов Ю.В .

Під час відеозв`язку малолітня ОСОБА_3 повідомила, що "вона не хоче спілкуватися та зустрічатися з ОСОБА_1 . Вона хоче жити з матір`ю. Вона не ОСОБА_9 , а ОСОБА_10 . Не хоче щоб ОСОБА_1 більше турбував її родину".

До органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації ОМР не надходила інформація, яка б свідчила про неналежне виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків відносно малолітньої доньки.

Відсутність дитини у реєстрі дітей шкільного віку та учнів в інформаційно- телекомунікаційній системі «Державна інформаційна система освіти» не означає, що дитина не залучена до навчання взагалі або до навчання в учбових закладах інших форм власності.

Позивач ОСОБА_1 на засіданні органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, участі не приймав. Суд критично оцінює доводи позовних вимог ОСОБА_1 про залишення матір`ю у небезпеці малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, які вказували про невиконання батьківських обов`язків матір`ю дитини.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що належними доказами невиконання батьківських обов`язків одним із батьків дитини, зокрема, але не виключно, може бути, рішення про постановку на облік сім`ї (осіб), які перебувають у складних життєвих обстави, картка обліку роботи із сім`єю (особою) під час здійснення соціального супроводу, акт обстеження житлових умов, постанова суду про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 184 КУпАП, тощо.

Судом встановлено, що раніше судами неодноразово розглядались спори між сторонами стосовно спільної малолітньої дитини за участі органу опіки та піклування.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22.12.2023 року по справі № 752/21544/18 було визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю, ОСОБА_2 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 06.06.2024 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22.12.2023 року по справі № 752/21544/18 в частині визначення місця проживання дитини з матір`ю залишено без змін.

Судове рішення по справі № 752/21544/18 не містить встановлених судом фактів неналежного виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2

ОСОБА_1 не скористався правом на оскарження рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22.12.2023 року по справі № 752/21544/18 в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір`ю та не зазначав під час апеляційного перегляду судового рішення у справі № 752/21544/18 про наявність обставин небезпеки для дитини з боку матері.

Суд звертає увагу, що позов ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав матері малолітньої дитини, ОСОБА_2 подано у проміжок часу між ухвалення судом першої інстанції рішення по справі № 752/21544/18 про визначення місця проживання дитини з матір`ю та переглядом цього рішення судом апеляційної інстанції.

Суд вважає, що інформація про перетин державного кордону матір`ю малолітньої дитини згідно листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 30.01.2025 року, як за змістом, так і за хронологію отримання такої інформації ОСОБА_1 не є належним доказом підстав позовних вимог, які заявлено 11 квітня 2024 року, про залишення дитини у небезпеці.

Суд приходить до висновку, що не знайшли підтвердження також доводи позовних вимог про те, що малолітня дитина не здобуває загальну середню освіту, оскільки згідно інформації наданої Департаментом освіти та науки Одеської місткої ради від 19.09.2024 р., отриманої на запит Пересипської районної адміністрації, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ученицею 3-А класу Одеського ліцею № 121 Одеської міської ради та навчається за індивідуальної формою навчання - екстернат.

У статті 9 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Пунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного Кодексу України визначено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з урахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують , та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13191/19-ц (провадження № 61-2237св21).

Позивачем не доведено, що поведінка ОСОБА_2 відносно своєї доньки ставить небезпеку для дитини , не доведено та не надано суду достатніх доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про ухилення матері від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками ОСОБА_2 , які б свідчили про злісне ухилення ним від виховання своєї дитини і як наслідок необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, у матеріалах справи відсутні.

Надані позивачем відомості від Державної прикордонної служби щодо перетину державного кордону, не стосується предмету доказування у даній справі, до якого повинні відноситися відомості, які б доводили факт свідомого ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини в справі «Хант проти України» зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

14.03.2025 року позивач подав заяву про винесення окремої ухвали відносно третьої особи Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради.

15.03.2025 року позивач подав заяву про винесення окремої ухвали про розшук малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В даних заявах позивач вказує на своє непогодження з Висновком Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради щодо вимог позову, вважає його складеним з порушенням .Зазначає, що місцезнаходження дитини йому невідомо, тому донька знаходиться в небезпеці.

Що стосується доводів позивача ОСОБА_1 з приводу винесення окремих ухвал, суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Тобто, окрема ухвала має на меті усунення виявлених у процесі розгляду цивільного позову/скарги порушень закону та є підставою для розгляду питання щодо відповідальності винних осіб, вона може стосуватись будь-якого суб`єкта, зокрема й того, який не бере участь у справі.

Таким чином, окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.

Необхідність її винесення зумовлена завданнями цивільного судочинства ,що є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави

За цих обставин слід зазначити, що суд має право, а не зобов`язаний постановити окрему ухвалу. Проте, враховуючи особливий статус суду в системі органів, що забезпечують правовий порядок, суд зобов`язаний реагувати на випадки очевидних, умисних або системних порушень закону.

Підставою для окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення.

Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час саме судового розгляду конкретної справи встановлено певне правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити (службова недбалість, зловживання владою тощо).

Аналізуючи викладене, обов`язковими умовами для винесення окремої ухвали є порушення закону чи іншого нормативно-правового акту із чітким зазначенням такої норми та обґрунтування у чому саме полягає таке порушення.

Оскільки, під час розгляду даної справи судом першої інстанції не виявлено порушень, підстави для винесення окремої ухвали відсутні.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позивач не довів обставини і фактів із якими закон пов`язує наявність підстав для позбавлення батьківських прав одного з батьків.

Керуючись ст.ст. 3, 4-7,11-13,17-18,109,131,137, 141, 211, 223, 263-265, 268, 352,354 ЦПК України, суд,

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа: орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради (адреса місцезнаходження: 65025, м. Одеса, пр. Добровольського, буд. 106) про позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відібрання дитини та стягнення аліментів на дитину - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст складено та підписано 28 квітня 2026р.

Суддя