Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №523/582/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/582/26

Провадження №2/523/1893/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"21" квітня 2026 р.

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Кисельова В.К.

за участю секретаря Дзюба Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за користування грошовими коштами,

ВСТАНОВИВ:

08.01.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» через систему «Електронний суд» звернулось до Пересипського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якій просило суд стягнути з відповідачів грошової суми в розмірі 20782,05 грн., що складається з:16489,45 грн. - інфляційні втрати; 4292,60 грн. - 3% річних за користування коштами.

В обґрунтування заявленого позову ТОВ «Консалт Солюшенс» посилається на те, що 24.10.2011 року рішенням Суворовського районного суду м.Одеси у справі №2-4231/11 на користь ПАТ КБ «НАДРА» з відповідачів стягнуто в солідарному поядку заборгованість за кредитним договором № 05/09/2005/840-К/578 від 22.09.200 року в розмірі 75472,01 грн, судові витрати в розмірі 874,72 грн.

26.02.2020 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Консалт Солюшенс» було укладено договір № GL2N79746 про відступлення права вимоги, за змістом пункту 5 Додатку №1 до позивача, серед іншого, перейшло право вимоги погашення заборгованості до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на.

23.03.2021 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси у цивільній справі №2-4231/11 замінена сторона виконавчого провадження з ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Консалт Солюшенс».

Посилаючись на те, що рішення Суворовського районного суду м.Одеси у справі №2-4231/11 від 24.10.2011р. відповідачами не виконується, позивач враховує строки позовної давності для звернення до суду з такою вимогою, а тому просив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання рішення суду в розмірі в розмірі 20 782,05 грн що складається зяких 6 489,45 грн. - інфляційні втрати; 4292,60 грн. - 3% річних за користування коштами.

При цьому, представник позивача зазначає, що звертаючись до суду, та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання рішення суду від 10.04.2012 року у період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року, що складає 66652,67 грн.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Пересипського районного суду мыста Одеси Кисельову В.К.

Ухвалою судді Пересипського районного суду м. Одеси Кисельва В.К. від 26.01.2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

У судове засідання 21.04.2026 року представник позивача не з`явився, однак надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника позивача, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про час та місце слухання справи, шляхом надсилання копії позовів з додатками, ухвали суду на адреси зареєстрованого місця проживання відповідачів, про поважність причин відсутності не повідомили, відзив на позовну заяву не надали.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення було повернуто поштою із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», суд зазначає, що відповідачі про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України за згодою позивача та його представника Пересипським районним судом міста Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 22 вересня 2005 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір№05/09/2005/840-К/578, за яким банк надав їй кредит у розмірі 11500 доларів США строком на 60 місяців терміном по 21.09.2010 року під 11,00 % річних. За умовами кредитного договору вона повинна була щомісяця здійснювати погашення заборгованості та сплачувати проценти за користування кредитними ресурсами..

Зuідно Договору поруки №05/09/2005/840-П/578 від 22 вересня 2005 року по зазначеному вище кредитному договору, відповідач ОСОБА_2 виступив поручителем, при цьому п.3.1 договору поруки передбачає солідарну відповідальність поручителя і боржника перед кредитором..

Через невиконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 умов Кредитного договору та договору поруки, утворилась значна заборгованість, у зв`язку з чим ВАТ «КБ «НАДРА» було вимушене звернутись до суду з позовною заявою за захистом своїх порушених прав.

24.10.2011 Суворовським районним судом м.Одеси було ухвалено рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк “НАДРА” в особі філії ПАТ “КБ Надра” Одеського регіонального управління до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором –задоволено повністю, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “НАДРА” (04655, м.Київ, вул.Артема, 15, к./рах. НОМЕР_3 у філії ПАТ КБ “НАДРА”, Одеське регіональне управління, МФО 328975, код ЄДРПОУ 20986167), заборгованість за кредитним договором №05/09/2005/840-К/578 від 22 вересня 2005 року в загальному розмірі станом на 18.04.2011 року - 75472 (сімдесят п`ять тисяч чотириста сімдесят дві) гривні 01 копійку, з яких: 38182,81 гривень –заборгованість за кредитом, 8477,58 гривень –заборгованість за відсотками, 14542,29 гривень –пеня за порушення сплати ануітетного платежу,5107,05 гривень –комісії, 9162,28 грн. –сума штрафу за невиконання зобов`язань;а також стягнуто сплачені і документально підтверджені судові витрати у розмірі 874,72 гривень, - у рівних частках з кожного.. Вказане рішення набрало законної сили 04.11.2011 року.

26 лютого 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - Банк, ПАТ «КБ «НАДРА») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консал Солюшенс» (далі - Новий кредитор, Позивач) укладено договір № GL2N79746 про відступлення прав вимоги, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Я.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 99, (далі - Договір) за змістом пункту 1 якого банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників, та/або заставодавців, та/або поручителів, зазначених у Додатку 1 до цього Договору надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників за кредитним) договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), та/або договорами поруки та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

За змістом пункту 5 Додатку № 1 до Договору № GL2N79746 про відступлення прав вимоги від 26.02.2020 року до Позивача перейшло право вимоги, серед іншого до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за Кредитним договором № 05/09/2005/840-К/578 від 22.09.2005 року, Договором поруки № 05/09/2005/840-П/578 від 22.09.2005 року, Договором застави від 22.09.2005 року.

ТОВ «Консалт Солюшенс» перерахувало ПАТ «КБ «Надра» кошти відповідно до пункту 4 Договору в розмірі 1 568 700,27 грн, що підтверджується платіжним дорученням №35 від 13.02.2020 року.

ТОВ «Консалт Солюшенс» є фінансовою установою згідно Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 29 серпня 2019 року та здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг на підставі розпорядження Нацкомфінпослуг № 1739 від 10.09.2019 року.

23 березня 2021 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси у справі № 2-4231/11 було замінено сторону стягувана - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» у справі № 2-4231/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 05/09/2005/840-К/578 від 22.09.2005 року.

Враховуючи все вищенаведене, ТОВ «Консалт Солюшенс» є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» у правовідносинах що були предметом розгляду у справі № 2-4231/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Таким чином, ПАТ «КБ «НАДРА» вибуло з правовідносин, що виникли за кредитним, іпотечним та договором поруки, що зазначені вище, а ТОВ «Консталт Солюшенс» набуло всіх прав кредитора за основними договорами.

У зв`язку з тим, що до теперішнього часу рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 24.10.2011 року виконано не було, це стало підставою для звернення ТОВ «Консталт Солюшенс» до суду із відповідним позовом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і з неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 , ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, тому, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Якщо зобов`язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, у тому числі ті, що передбачені статтею 625 ЦК України.

Крім того, аналогічна позиція міститься в рішенні Верховного Суду України по справі № 6-113цс14 від 01 жовтня 2014 року.

Так, ВСУ в цьому рішенні зробив правовий висновок, відповідно до якого, будь-яке зобов`язання, що зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов`язанням, незалежно від правових підстав його виникнення і в випадку його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Більш того, суд зазначив, що за змістом цієї норми закону (ст. 625 ЦК України) нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Разом з вищезазначеною судовою практикою, 16 травня 2018 року Верховним Судом була винесена постанова по справі № 686/21962/15-ц.

В даному рішенні суду зазначається, що позивач в цій справі звернувся до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання рішення суду.

Так, в цьому рішенні Верховний Суд дійшов таких висновків щодо правильного застосування норм права, а саме: Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи відповідача про неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі №6-771цс15, відповідно до якої припис частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що грошове зобов`язання між сторонами про відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди визначене за рішенням суду саме у гривні. А тому застосування до правовідносин між сторонами статті 625 ЦК України не суперечить правовій позиції, сформульованій у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі №6-771цс15.

Таким чином, застосування до правовідносин між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» ст. 625 ЦК України не суперечить законодавству та судовій практиці, оскільки грошове зобов`язання між сторонами було встановлено рішенням суду саме у гривні.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц, зазначив, що відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Тобто, відповідачі за цим рішенням зобов`язані вчинити на користь позивача певну дію (сплатити грошові кошти), а тому ці правовідносини є зобов`язанням.

У пункті 39 постанови Верховного Суду вказано, що згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Якщо звернутись до положень ст. 11 ЦК України, то в ч. 5 цієї статті зазначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Так, в правовідносинах що склались між Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов`язання виникло саме на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси у справі №2-4231/11 від 24.10.2011 року.

У пункті 42 постанови Верховного Суду зазначено, що за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті) що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

У пункті 43 постанови Верховного Суду вказано, що згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У наданій позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» просить суд стягнути три відсотки річних та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 ЦК України.

У пункті 45 постанови Верховного Суду вказано, що у статті 625ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рішення Суворовського районного суду м. Одеси у справі №2-4231/11 від 24.10.2011 року, про стягнення заборгованості за кредитним договором №05/09/2005/840-К/578 від 22 вересня 2005 року в загальному розмірі 75472,01 грн, Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», відповідно до ст. 625 ЦК України, були нараховані три відсотки річних та інфляційні збитки за період з 02.04.2017 року по 22.02.2019 року, розмір яких, згідно наданого розрахунку, складає: 16489,45 грн. - інфляційні втрати, 4292,60 грн. - три відсотки річних за користування грошовими коштами.

Щодо строків позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч. 1 ст. 256 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за користування грошовими коштами виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (Covid-19)» (далі - Закон № 540-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19), строки, визначені статтями 257, 258,362,559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-ІХ.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19-19, спричиненої коронавірусом».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-ІХ набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі, Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

В разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Отже, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо позовних вимог про стягнення трьох процентів річних не спливла, то перебіг цього строку є зупиненим і дотепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).

Аналогічну позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24.

Отже, Позивач має право на звернення до суду з вимогами про стягнення 3 % річних за користування грошовими коштами та інфляційних втрат за період з 02.04.2017 року до 23.02.2022 року, оскільки строки позовної давності продовжувалися відповідно до Закону № 540-ІХ до 30.06.2023 року, а в подальшому, були зупинені на строк дії в Україні воєнного стану (подібні висновки висловлені в постанові Верховного Суду від 25.09.2024 року у справі № 206/2984/23, провадження № 61-7249св24).

Крім того, слід звернути увагу, що ТОВ «Консалт Солюшенс» 06 вересня 2022 року зверталося до суду з позовом про стягнення з Відповідачів інфляційних втрат та 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 23.02.2019 до 23.02.2022.

21 березня 2023 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеса у справі № 523/10707/22 (Копія - Додаток № 12) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» було залишено без задоволення.

Надалі, 29.04.2025 року постановою Одеського апеляційного суду у справі №523/10707/22 апеляційну скаргу ТОВ «Консалт Солюшенс» на рішення Суворовського районного суду м. Одеса від 21.03.2023 року у цивільній справі зі позовом ТОВ «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за користування грошовими коштами - задоволено.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21.03.2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ «Консалт Солюшенс» задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (ЄДРПОУ: 42251700) грошові кошти у розмірі 23 301,72 грн., а саме інфляційні втрати у розмірі 16 503,04 грн. та 3 % річних за користування грошовими коштами у розмірі 6 798,68 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (ЄДРПОУ: 42251700) судовий збір у розмірі 6 202,50 грн.

У вищезазначені постанові Одеського апеляційного суду було встановлено факт невиконання Відповідачами свого грошового зобов`язання за кредитом у розмірі 75472,01 грн. та вирішено у повному обсязі задовольнити позовні вимоги про стягнення 3 % річних за користування грошовими коштами та інфляційних втрат, які Позивач просив стягнути за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 р.

Доказів сплати зазначеної суми, як і доказів виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси у справі №4231/11 від 24.10.2011 року, відповідачами, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, суду не надано.

З урахуванням викладеного, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошової суми у в розмірі 20782,05 05 грн., що складається з: 16489,45 грн. - інфляційні втрати; 4292,60 грн. - 3% річних за користування коштами; заявлені на підставі розрахунку, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за користування грошовими коштами - задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (ЄДРПОУ – 42251700, адреса: 65048, вул. Пушкінська, буд. 36, офіс 308, м.Одеса)) заборгованість у розмірі 20782,05 (двадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) гривні 05 копійок, що складається з16 489,45 грн. - інфляційні втрати;4 292,60 грн. - 3% річних за користування коштами

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (місцезнаходження: 65048, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 36, офіс 308, код ЄДРПОУ 42251700) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп., тобто по 1514 грн. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В.К.Кисельов

рішення складено та підписано 27.04.2026