Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №510/1184/25 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/1184/25

Провадження 2/510/549/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2026 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,

при секретарі – Івановії Н.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання за нею права власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0606 га, з кадастровим номером 5124110100:02:006:0205,цільове призначення- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.09.2020 між нею та відповідачем у простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу вищезазначеного житлового будинку та земельної ділянки, який не був нотаріально посвідчений. При цьому сторонами було виконано всі істотні умови договору. Відповідач, у свою чергу, пообіцяв у майбутньому укласти нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки.

З метою нотаріального посвідчення договору позивачка неодноразово зверталась до відповідача, однак ОСОБА_2 ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, на звернення позивачки щодо нотаріального посвідчення договору не реагує, посилаючись на нестачу вільного часу.

Пізніше, а саме 27.02.2026 року позивачка звернулась до суду з клопотанням про збільшення позовних вимог, просила суд визнати договір купівлі-продажу від 10.09.2020 року дійсним, згідно якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила житловий будинок та земельну ділянку.

Відповідно до ч.3 ст.49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Позивачка у підготовче судове засідання не з`явилась, до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач у підготовче судове засідання не з`явився, направив до суду заяву з проханням розглянути справу без участі, позовні вимоги визнає.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не порушує права, свободи та інтереси інших осіб та не суперечить закону.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем була досягнута домовленість про купівлю-продаж житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,0606 га, з кадастровим номером 5124110100:02:006:0205, цільове призначення-для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В той же день було укладено відповідний договір купівлі-продажу, який не був посвідчений у нотаріальному порядку. Позивач передав відповідачу обумовлену суму грошей, що підтверджується розпискою відповідача від 10.09.2020 р., а відповідач надав позивачу житловий будинок та земельну ділянку для вільного користування. Таким чином, позивачка фактично вступила у володіння даним нерухомим майном, користується ним з 10.09.2022 р.

Тобто, сторони домовились про усі суттєві умови договору, відбулось повне виконання договору, однак відповідач ухиляється від посвідчення укладеного договору купівлі – продажу у нотаріальному поряду.

Через деякий час, позивачка кілька разів пропонувала відповідачу привести домовленість у відповідність до вимог закону та посвідчити договір купівлі – продажу нотаріально, у зв`язку з чим домовлялась про зустріч, однак відповідач на зустрічі не приходив.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки надані суду докази в повному обсязі підтверджують обставини викладені у позовній заяві.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі – продажу повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним.

Згідно матеріалів справи, сторонами, при укладанні договору купівлі-продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах: відповідачу була передана обумовлена сума грошей, а позивачу – житловий будинок та земельна ділянка. Відповідач жодного разу не висунув вимоги щодо повернення об`єктів нерухомості, не заперечував проти визнання права власності за позивачем, про що свідчить заява, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

На підставі ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Частиною 1 ст. 397 ЦК України, передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Згідно ч. 3 ст. 397 ЦК України, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Так, позивачка набула право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0606 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Підстав, які не дозволяють визнання права власності за позивачем, судом не встановлено. Таким чином, суд вважає за можливе визнати дійсним договір купівлі-продажу від 10.09.2020 року, за яким ОСОБА_2 - продав, а ОСОБА_1 -купила: житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0606 га, з кадастровим номером 5124110100:02:006:0205, цільове призначення- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за позивачкою, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0606 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 50, 58, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 328, 330, 388, 397 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Договір купівлі-продажу від 10.09.2020 року, за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, що знаходиться за адесою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0606 га, з кадастровим номером 5124110100:02:006:0205, цільове призначення- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 - визнати дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право особистої приватної власності на:

- житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, що знаходиться за адесою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку, площею 0,0606 га, з кадастровим номером 5124110100:02:006:0205, цільове призначення- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.В. Сорокін