Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №510/1126/25 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/1126/25

Провадження № 2/510/1026/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

15 квітня 2026 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Лабановой С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачка ОСОБА_2 у судові засідання, які призначалися на 24.03.2026р., 01.04.2026р., 15.04.2026р., будучи належним чином сповіщена, не явилась, про причину неявки суд не сповістила, була попереджена, що на підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки без поважних причин або неповідомлення суду про причини неявки, справа буде розглянута у її відсутності на підставі даних, що є в матеріалах справи. Відзиву на позов не надала.

Представник позивачки – ОСОБА_3 надала суду заяву, згідно якої просила позовні вимоги щодо земельної ділянки площею 0,0811 га залишити без розгляду, на задоволенні інших позовних вимог наполягала, просила справу розглянути без її участі.

Згідно із ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку із цими обставинами суд прийняв рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних доказів. Позивачка, її представник проти заочного розгляду справи не заперечували.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія договору купівлі-продажу від 28.01.2025р.; копія акту прийому – передання майна за договором купівлі-продажу від 28.01.2025р.; копія розписки ОСОБА_2 від 29.05.2025р.; копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.11.2022р. № 1822 (щодо земельної ділянки площею 0,1 га); копія витягу від 01.11.2022р. про реєстрацію в Спадковому реєстрі ; копія витягу від 07.11.2022р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1 га; копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.11.2022р. № 1821 (щодо житлового будинку); копія витягу від 01.11.2022р. про реєстрацію свідоцтва про право на спадщину в Спадковому реєстрі; копія витягу від 07.11.2022р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на житловий будинок; копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.11.2022р. №1823 (щодо земельної ділянки площею 0,0811 га); копія витягу від 01.11.2022р. про реєстрацію свідоцтва про право на спадщину в Спадковому реєстрі; копія витягу від 07.11.2022р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0811 га; копія технічного паспорту на житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 ; копія розпорядження Одеської обласної військової адміністрації від 26.07.2024р. №694/А-2024 про перейменування об`єктів топонімії у населених пунктах Одеської області; копія домової книги.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_4 , діюча через свого представника, звернулась до суду із вищезгаданими вимогами до ОСОБА_2 , зазначивши, що у січні 2025р. між нею та відповідачкою була досягнута домовленість про купівлю-продаж нерухомості (житлового будинку, присадибної земельної ділянки та земельної ділянки для ведення садівництва). 28.01.2025р. між сторонами був фактично укладений договір купівлі-продажу нерухомості, згідно якого відповідачка продала, а позивачка купила житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , а також: присадибну земельну ділянку площею 0,1 га та земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,0811 га за тією ж адресою - за 330000 грн. Тоді ж позивачка передала відповідачці обумовлену суму, гроші були сплачені саме за купівлю будинку та земельних ділянок, це підтверджується доводами позивачки, викладеними у позові. Оскільки на момент укладення угоди сторони не мали змоги засвідчити договір нотаріально, вони домовилися зробити це згодом. Після вчинення правочину позивачка розпорядилась щодо догляду за придбаною нерухомістю, доглядає за її збереженням, сплачує всі необхідні платежі. З метою нотаріального засвідчення правочину, позивачка неодноразово зверталась до колишнього власника, однак, він від посвідчення договору ухиляється, на прохання позивачки не реагує, мотивуючи нестачею часу, матеріальними складнощами. При зверненні до відповідних органів з питанням про переоформлення документації на будинок на себе, позивачці було роз`яснено, що зробити це неможливо, оскільки у сторін відсутній правовстановлюючий, належним чином завірений документ на доказ вчинення правочину. Враховуючи вищенаведене, позивачка вимушена була звернутися із позовом до суду.

Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним. Разом із тим, між сторонами була досягнута взаємозгода за всіх істотних умов договору, покупець передала продавцю обумовлену суму, продавець передав документи, нерухомість в натурі. Позивачка фактично вступила у володіння і розпорядження нерухомістю, після укладання правочину розпорядилась щодо догляду за житлоплощею, виконала поточний ремонт, постійно наглядає за збереженням майна, використовує присадибну земельну ділянку за призначенням - тобто правочин між сторонами фактично відбувся. Щодо вимог стосовно земельної ділянки для ведення садівництва позивачка, її представник повністю відмовились, просили залишити їх без розгляду.

Вивчивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання за позивачкою права власності на житловий будинок та присадибну земельну ділянку обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки доводи позивачки знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні. Вимоги позивачки щодо земельної ділянки для ведення садівництва слід залишити без розгляду. Що стосується вимог про визнання договору купівлі-продажу дійсним, то суд їх задовольняє частково, в частині, що стосується купівлі-продажу житлового будинку та присадибної земельної ділянки.

Згідно ст. 220 ЦК України договір, укладений із порушеннями нотаріальної форми є нікчемним. Однак, в ч.2 вищевказаної статті зазначено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Така можливість передбачена законом як одна із форм захисту інтересів добросовісного учасника цивільних правовідносин. Таким чином, по даній справі між сторонами при укладанні договору купівлі-продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах: відповідачці передані гроші, позивачці – нерухомість (житловий будинок та присадибна земельна ділянка), якою вона на теперішній час користується, проте через нотаріальне непосвідчення договору, не може нею розпорядитися, переоформити на себе. Факти укладення угоди, передачі грошей у рахунок вартості нерухомості підтверджуються доводами позивачки, крім того, обставини продажу, передачі грошей сама відповідачка весь цей час не заперечувала, і на день розгляду справи в суді відзиву на позовні вимоги не надала. В даний час звернення за оформленням договору купівлі-продажу є неможливим, оскільки прохання позивачки з цього приводу відповідачкою не сприймаються, так як потребують додаткових матеріальних витрат.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Крім того, ч. 3 ст. 334 ЦК України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Виходячи із вищенаведеного, угода (правочин) в частині, що стосується житлового будинку та присадибної земельної ділянки між сторонами відбулася, вона виконана в повному обсязі, нею були припиненні обов`язки відповідачки щодо будинку та присадибної земельної ділянки та встановленні права на нерухомість у позивачки, тому є правові підстави визнати в цій частині договір дійсним та право власності на будинок та присадибну земельну ділянку за позивачкою.

Крім того, як вже зазначалось вище, до початку судового розгляду по суті представником позивача була подана заява про залишення позовних вимог, що стосувались земельної ділянки для ведення садівництва, без розгляду. На задоволенні заяви про залишення відповідних позовних вимог без розгляду представник позивачки наполягав.

У відповідності з п. 5 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Таким чином, вимога представника позивачки про залишення відповідної позовної вимоги без розгляду підлягає задоволенню, оскільки відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У зв`язку із тим, що позовні вимоги, що стосувались земельної ділянки для ведення садівництва, були залишені судом без розгляду, не підлягають задоволенню також і вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним в частині, що стосується купівлі-продажу даної земельної ділянки.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 141, 257, 258, 259, 264 - 265, 268, 280-289, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 220, 328, 334, , 386, 392, 655, 656, 657 ЦК України, ст. 120 Земельного кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Договір купівлі-продажу від 28.01.2025 року, згідно із яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 та присадибну земельну ділянку площею 0,1 га за цією ж адресою за 330 000 грн. - визнати дійсним в частині, що стосується купівлі-продажу житлового будинку та присадибної земельної ділянки.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на:

-житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку площею 0,1 га із кадастровим номером 5124110100:02:004:0259, розташовану по АДРЕСА_1 , виділену для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),

що належали ОСОБА_2 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0811 га, виділену для ведення садівництва, - залишити без розгляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Ренійським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Вячеслав ДУДНИК