Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №947/2025/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5881/26

Справа № 947/2025/26

Головуючий у першій інстанції Скриль Ю. А.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Новосьолова Ольга Валеріївна на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17 березня 2026 року про заміну заходів забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Скриль Ю.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю, -

в с т а н о в и в:

15 січня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю.

20 січня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов про визначення місця проживання дитини шляхом встановлення тимчасово, до набрання рішенням суду законної сили, зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначала, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють можливості матері регулярно спілкуватися з дитиною, що на її думку свідчить про свідоме позбавлення дитини опіки з боку матері з метою створення передумови, щоб дитина її забула, що погіршує психоемоційний зв`язок дитини з матір`ю та призведе до суттєвих складнощів при виконанні рішення суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 січня 2026 року заява ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволена частково.

Забезпечений позов про визначення місця проживання дитини, шляхом встановлення тимчасово, до набрання рішенням суду законної сили, зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності батька ОСОБА_1 , наступним чином:

- з 14-00 години кожної першої п`ятниці до 18.00 години кожної першої неділі місяця за місцем проживання батька дитини – ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- з 14-00 години кожної третьої п`ятниці до 18.00 години кожної третьої неділі місяця за місцем проживання батька дитини – ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити надання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для зустрічей з матір`ю ОСОБА_2 .

13 березня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, в якій просила замінити заходи забезпечення позову по справі 947/2025/26 вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 січня 2026 року на інший захід забезпечення позову:

- шляхом встановлення тимчасово, до набрання рішенням суду законної сили, зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька ОСОБА_1 , та без обмеження місць перебування наступним чином: кожен вівторок, четвер, п`ятниця з 09.00 години до 19.00 години за місцем проживання матері дитини - ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 ;

- кожної суботи з 09.00 до 18.00 години неділі, включно з ночівлею за місцем проживання матері дитини – ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .

В іншій частині залишити ухвалу про забезпечення позову від 22.01.2026 року без змін.

В обґрунтування заяви ОСОБА_2 посилалася на те, що на підставі ухвали суду від 22 січня 2026 року про вжиття заходів забезпечення позову відкрито виконавче провадження ВП №80111608 щодо забезпечення зустрічей матері з дитиною та виконавче провадження ВП №80143669 щодо зобов`язання ОСОБА_1 забезпечити надання дитини для зустрічей з матір`ю. Однак, ОСОБА_1 ухиляється від виконання ухвали суду та не забезпечує можливості для проведення таких зустрічей.

Заявниця зазначила, що вперше побачила свою доньку 20.02.2026 року у присутності державних виконавців під наглядом ОСОБА_1 та його матері, які не дозволяли брати дитину на руки, годувати її чи здійснювати інші необхідні дії та усіляко чинили перешкоди у спілкуванні з дитиною. В подальшому зустрічі з дитиною відбувалися у присутності матері відповідача, які фіксувалися на відеокамеру, заявниці заборонялося вийти з дитиною на прогулянку, відвідати з дитиною медичний заклад та брати участь у медичних оглядах дитини. Заявниця також зазначила, що попри все між нею під час зустрічей з дитиною: 20.02.2026 року, 21.02.2026 року, 22.02.2026 року, 06.03.2026 року, 07.03.2026 року та 08.03.2026 року було встановлено емоційний контакт, тому вважає, що вона як мати бажає більше проводити часу з донькою, брати безпосередньо участь у її щоденному догляді, розвитку та вихованні, а проведення зустрічей за місце проживання матері дитини, без присутності сторонніх людей, дозволить забезпечити більш спокійну атмосферу для спілкування матері з малолітньою дитиною, створить умови для належного догляду за нею та сприятиме формуванню сталого емоційного зв`язку між матір`ю та дитиною.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 березня 2026 року клопотання ОСОБА_2 про заміну одного заходу забезпечення позову іншим задоволено.

Замінений захід забезпечення позову з: «шляхом встановлення тимчасово, до набрання рішенням суду законної сили, зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності батька ОСОБА_1 , наступним чином: з 14-00 години кожної першої п`ятниці до 18-00 години кожної першої неділі місяця за місцем проживання батька дитини – ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; з 14-00 години кожної третьої п`ятниці до 18-00 години кожної третьої неділі місяця за місцем проживання батька дитини – ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язання ОСОБА_1 забезпечити надання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для зустрічей з матір`ю ОСОБА_2 ». на: «шляхом встановлення тимчасово, до набрання рішенням суду законної сили, зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька ОСОБА_1 та без обмеження місць перебування наступним чином:

- кожен вівторок, четвер, п`ятниця з 09-00 години до 19-00 години за місцем проживання матері дитини - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- кожна субота з 09-00 до 18-00 неділі, включно з ночівлею за місцем проживання матері дитини – ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 ».

В іншій частині залишена ухвалу про забезпечення позову від 22 січня 2026 року без змін.

Не погодившись з ухвалою суду про заміну одного заходу забезпечення позову іншим,ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Новосьолова О.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволені заяви відмовити, посилаючись на порушення норм процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншимне врахував безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Апелянт вважає, що змінивши захід забезпечення позову, суд першої інстанції змінив своє ж рішення щодо проведення зустрічей за відсутності батька, тобто по суті не змінив заходи забезпечення позову, а повторно розглянув первинне клопотання позивачки.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу на ухвалу суду залишити без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість та вважає її такою, що не містить належних доводів щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

В судове засідання призначене на 23 квітня 2026 року представник Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради не з`явився, був сповіщений належним чином (а.с. 90, 92 зв.б.).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов`язковою.

За наслідком розгляду даної справи, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 28 квітня 2026 року об 09 год. 30 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.

Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового рішення, сторони повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , його представника - адвоката Новосьолову О.В., ОСОБА_2 , її представника – адвоката Тіщенко М.В., перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає, за наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю, в якому просила визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_2 .

Також ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила тимчасово, до набрання рішенням суду про визначення місця проживання дитини законної сили, забезпечити позов про визначення місця проживання дитини шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька ОСОБА_1 , наступним чином:

- з 14-00 години кожної першої п`ятниці до 18.00 години кожної першої неділі місяця за місцем проживання матері дитини – ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 ;

- з 14-00 години кожної третьої п`ятниці до 18.00 години кожної третьої неділі місяця за місцем проживання матері дитини – ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 забезпечити надання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для зустрічей дитини з матір`ю у встановлений судом графік побачень.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 січня 2026 року заява ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволена частково.

Забезпечений позов про визначення місця проживання дитини, шляхом встановлення тимчасово, до набрання рішенням суду законної сили, зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності батька ОСОБА_1 , наступним чином:

- з 14-00 години кожної першої п`ятниці до 18.00 години кожної першої неділі місяця за місцем проживання батька дитини – ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- з 14-00 години кожної третьої п`ятниці до 18.00 години кожної третьої неділі місяця за місцем проживання батька дитини – ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити надання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для зустрічей з матір`ю ОСОБА_2 .

13 березня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, в якій просила замінити заходи забезпечення позову по справі 947/2025/26 вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 січня 2026 року на інший захід забезпечення позову:

- шляхом встановлення тимчасово, до набрання рішенням суду законної сили, зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька ОСОБА_1 , та без обмеження місць перебування наступним чином: кожен вівторок, четвер, п`ятниця з 09.00 години до 19.00 години за місцем проживання матері дитини - ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 ;

- кожної суботи з 09.00 до 18.00 години неділі, включно з ночівлею за місцем проживання матері дитини – ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .

В іншій частині залишити ухвалу про забезпечення позову від 22.01.2026 року без змін.

В обґрунтування заяви ОСОБА_2 посилалася на те, що на підставі ухвали суду від 22 січня 2026 року про вжиття заходів забезпечення позову відкрито виконавче провадження ВП №80111608 щодо забезпечення зустрічей матері з дитиною та виконавче провадження ВП №80143669 щодо зобов`язання ОСОБА_1 забезпечити надання дитини для зустрічей з матір`ю. Однак, ОСОБА_1 ухиляється від виконання ухвали суду та не забезпечує можливості для проведення таких зустрічей.

Заявниця зазначила, що вперше побачила свою доньку 20.02.2026 року у присутності державних виконавців під наглядом ОСОБА_1 та його матері, які не дозволяли брати дитину на руки, годувати її чи здійснювати інші необхідні дії та усіляко чинили перешкоди у спілкуванні з дитиною. В подальшому зустрічі з дитиною відбувалися у присутності матері відповідача, які фіксувалися на відеокамеру, заявниці заборонялося вийти з дитиною на прогулянку, відвідати з дитиною медичний заклад та брати участь у медичних оглядах дитини. Заявниця також зазначила, що попри все між нею під час зустрічей з дитиною: 20.02.2026 року, 21.02.2026 року, 22.02.2026 року, 06.03.2026 року, 07.03.2026 року та 08.03.2026 року було встановлено емоційний контакт, тому вважає, що вона як мати бажає більше проводити часу з донькою, брати безпосередньо участь у її щоденному догляді, розвитку та вихованні, а проведення зустрічей за місце проживання матері дитини, без присутності сторонніх людей, дозволить забезпечити більш спокійну атмосферу для спілкування матері з малолітньою дитиною, створить умови для належного догляду за нею та сприятиме формуванню сталого емоційного зв`язку між матір`ю та дитиною.

Задовольняючи клопотання ОСОБА_2 про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, суд першої інстанції виходив з того, що заміна застосованого заходу забезпечення позову не вплине негативно на право відповідача щодо спілкування з дитиною, проте зміна заходу забезпечення позову у заявлений спосіб цілком виконає мету забезпечення позову у цій справі.

Проте, з таким висновком суду, колегія суддів не погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Відповідно до статті 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

Тлумачення положень частини першої статті 156 ЦПК України свідчить, що ЦПК України передбачає можливість заміни одного заходу забезпечення позову іншим, в тому числі здійснення заміни заходів забезпечення позову одного й того ж виду, перелік яких визначено в частині першій статті 150 ЦПК України, але щодо іншого майна.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01 квітня 2019 року у справі № 922/1631/18 зазначено, що при вирішенні питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, як і щодо вжиття заходів забезпечення позову, обов`язковим є надання оцінки обґрунтованості необхідності здійснення такої заміни, здатності саме того заходу, на який заявник просить замінити вжитий судом, забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову, наявності зв`язку цього заходу забезпечення позову з предметом позову у справі, співмірності заходу із заявленими позовними вимогами, враховуючи також необхідність забезпечення збалансованості інтересів учасників справи. Тобто саме на заявника відповідного клопотання покладається тягар доведення необхідності здійснення заміни вжитого судом заходу забезпечення позову іншим, отже здатності саме такого заходу реально забезпечити задоволення вимог позивача у разі задоволення позову.

До подібних висновків також дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 27 серпня 2020 року у справі № 638/18499/18, провадження № 61-19248св19.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини третьої статті 9 Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hant v. Ukraine, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Вирішуючи питання про необхідність заміни одного заходу забезпечення позову іншим, суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_2 звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, просила встановити зустрічі з 14.00 години кожної першої п`ятниці до 18.00 години кожної першої неділі місяця, з 14.00 години кожної третьої п`ятниці до 18.00 години кожної третьої неділі місяця, однак звертаючись до суду з клопотанням про заміну одного заходу забезпечення позову іншим ОСОБА_2 вже просила встановити зустрічі кожен вівторок, четвер, п`ятницю з 09.00 години до 19.00 години, кожної суботи з 09.00 до 18.00 години неділі.

Тобто, суд першої інстанції змінюючи заходи забезпечення позову не звернув уваги на те, що фактично змінюється сам графік з зазначенням збільшення часу та днів, а також встановлюється місце зустрічей за місцем проживання матері, не зважаючи на те, що в задоволенні заяви про забезпечені позову про зустрічі за адресою позивача було відмовлено.

Суд повністю змінює забезпечення позову, без не надання належної оцінки позовним вимогам про визначення місця проживання дитини, з якими ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, вимогам заяві про забезпечення позову та клопотанню про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, замінивши заходи забезпечення позову шляхом встановлення зустрічей у вівторок, четвер, п`ятницю, суботу та неділю, тобто практично на весь тиждень.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивачки щодо необхідності заміни одного заходу забезпечення позову іншим з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для заміни одного заходу забезпечення позову іншим, про який просила позивачка, у суду першої інстанції не було.

Оцінюючи необхідність заміни, вжитих судом заходів забезпечення позову іншим, про який просила позивачка, колегія суддів дійшла висновку, що така заміна не буде відповідатиме найкращими інтересам дітей.

За таких обставин, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, отже ухвалу суду не можна вважати законною та обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частини або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена внаслідок неповного дослідження обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для її скасування та ухвалення нового судового рішення про залишення клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим без задоволення.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 на ухвалу суду про забезпечення позову подав апеляційну скаргу, за наслідками розгляду якої постановою Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Ухвала Київського районного суду м. Одеси від 22 січня 2026 рокупро забезпечення позовускасована. Ухвалена постанова, якою заява ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволена частково. Забезпечений позов про визначення місця проживання дитини, шляхом встановлення тимчасово, до набрання рішенням суду законної сили, зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності батька ОСОБА_1 , наступним чином: кожної першої, третьої п`ятниці місяця з 14.00 години до 18.00 години за місцем проживання батька дитини – ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; кожної першої, третьої суботи місяця з 14.00 години до 18.00 години за місцем проживання батька дитини – ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; кожної першої, третьої неділі місяця з 14.00 години до 18.00 години за місцем проживання батька дитини – ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, питання щодо відшкодування судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 січня 2026 рокупро забезпечення позову– скасувати.

Ухвалити постанову.

Клопотання ОСОБА_2 про заміну одного заходу забезпечення позову іншим – залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 28 квітня 2026 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ Р.Д. Громік

______________________________________ С.М. Сегеда