Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №947/2025/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5111/26

Справа № 947/2025/26

Головуючий у першій інстанції Скриль Ю. А.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 січня 2026 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Скриль Ю.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю, -

в с т а н о в и в:

15 січня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю.

20 січня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов про визначення місця проживання дитини шляхом встановлення тимчасово, до набрання рішенням суду законної сили, зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначала, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють можливості матері регулярно спілкуватися з дитиною, що на її думку свідчить про свідоме позбавлення дитини опіки з боку матері з метою створення передумови, щоб дитина її забула, що погіршує психоемоційний зв`язок дитини з матір`ю та призведе до суттєвих складнощів при виконанні рішення суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 січня 2026 року заява ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволена частково.

Забезпечений позов про визначення місця проживання дитини, шляхом встановлення тимчасово, до набрання рішенням суду законної сили, зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності батька ОСОБА_1 , наступним чином:

- з 14-00 години кожної першої п`ятниці до 18.00 години кожної першої неділі місяця за місцем проживання батька дитини – ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- з 14-00 години кожної третьої п`ятниці до 18.00 години кожної третьої неділі місяця за місцем проживання батька дитини – ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити надання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для зустрічей з матір`ю ОСОБА_2 .

Не погодившись з ухвалою суду про забезпечення позову, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою відмовити у забезпечені позову, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про забезпечення позову, оскільки не взяв до уваги інтереси дитини та небажання її виховувати позивачем, що підтверджується наданими доказами.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу на ухвалу суду залишити без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість та вважає її такою, що не містить належного правового обґрунтування незаконності чи необґрунтованості, а також не містить конкретного обґрунтування того, в чому саме суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального чи процесуального права.

В судове засідання призначене на 23 квітня 2026 року представник Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради не з`явився, був сповіщений належним чином (а.с. 194, 196 т. 2).

Від представника Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради – Зелінга Ю.О. на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника (а.с. 197-199 т. 2).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов`язковою.

За наслідком розгляду даної справи, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 28 квітня 2026 року об 09 год. 30 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.

Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового рішення, сторони повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , його представника - адвоката Новосьолову О.В., ОСОБА_2 , її представника – адвоката Тіщенко М.В., перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає, за наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю, в якому просила визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_2 .

Також ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила тимчасово, до набрання рішенням суду про визначення місця проживання дитини законної сили, забезпечити позов про визначення місця проживання дитини шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька ОСОБА_1 , наступним чином:

- з 14-00 години кожної першої п`ятниці до 18.00 години кожної першої неділі місяця за місцем проживання матері дитини – ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 ;

- з 14-00 години кожної третьої п`ятниці до 18.00 години кожної третьої неділі місяця за місцем проживання матері дитини – ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 забезпечити надання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для зустрічей дитини з матір`ю у встановлений судом графік побачень.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_2 зазначала, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють можливості матері регулярно спілкуватися з дитиною, що на її думку свідчить про свідоме позбавлення дитини опіки з боку матері з метою створення передумови, щоб дитина її забула, що погіршує психоемоційний зв`язок дитини з матір`ю та призведе до суттєвих складнощів при виконанні рішення суду.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги та заявлений захід забезпечення позову не є тотожним за обсягом, а спір про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю за загальним правилом є тривалим, беручи до уваги той факт, що батьки зареєстровані в межах одного населеного пункту, обраний заявницею час та коло осіб, що будуть присутні під час зустрічей можуть негативно впливати на фізичний та емоційний стан дитини, суд, з метою забезпечення розвитку психоемоційного зв`язку матері з дитиною та забезпечення реалізації принципу рівності прав батьків щодо дитини дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову.

Проте, з таким висновком суду, колегія суддів погоджується не в повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно із частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Згідно частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, провадження № 14-729цс19, зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Згідно статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Вказана норма кореспондується із положеннями частини 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми 2003 року дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, провадження № 14-88цс20 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Верховний Суд в постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21, провадження № 61-12931св21 звертає увагу на те, що заходи забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22, провадження № 61-7628св22 вказано, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року у справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).

Верховний Суд в постановах від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19, від 24 лютого 2022 року у справі № 361/8355/21, від 05 грудня 2023 року у справі № 490/2077/23, від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц, від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22 неодноразово наголошував, що зустрічі та спілкування одного з батьків із дитиною є співмірним заходом забезпечення позову про визначення місця проживання дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 759/119/18, провадження № 61-11947св22 зазначено, що судове рішення про визначення місця проживання дитини спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

Колегія суддів вважає, що при обранні заходів забезпечення позову у цій справі у присутності батька з кожної першої та третьої п`ятниці з 14 годин до 18 години кожної першої та третьої неділі, судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_2 буде перебувати безперервно кожної першої та третьої п`ятниці з 14 години до 18 години неділі за місцем проживання відповідача.

При цьому, в клопотанні ОСОБА_2 ставила питання про перебування дитини за її місцем знаходження, однак суд першої інстанції задовольняючи частково заяву призначив безперервне спілкування з дитиною ОСОБА_2 за місцем знаходження батька, при цьому не було встановлено можливості надання ночівлі позивачці, не враховано думку відповідача, що не відповідає якнайкращим інтересам дитини.

За таких обставин, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про забезпечення позову у визначений спосіб, отже ухвалу суду не можна вважати законною та обґрунтованою.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів з урахуванням заявленого клопотання ОСОБА_2 , та часу спілкування з дитиною, вкрай малий вік дитини (чотири місяці), необхідність дотримання певного режиму дня дитини, а отже визначення часу спілкування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_2 вважає за необхідне встановити наступний режим спілкування кожної першої та третьої п`ятниці, суботи та неділі з 14.00 до 18.00 години за місцем проживання батька дитини ОСОБА_1 , у присутності батька.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частини або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена внаслідок неповного дослідження обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для її скасування та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, питання щодо відшкодування судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 січня 2026 рокупро забезпечення позову– скасувати.

Ухвалити постанову.

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову – задовольнити частково.

Забезпечити позов про визначення місця проживання дитини, шляхом встановлення тимчасово, до набрання рішенням суду законної сили, зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності батька ОСОБА_1 , наступним чином:

- кожної першої, третьої п`ятниці місяця з 14.00 години до 18.00 години за місцем проживання батька дитини – ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- кожної першої, третьої суботи місяця з 14.00 години до 18.00 години за місцем проживання батька дитини – ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- кожної першої, третьої неділі місяця з 14.00 години до 18.00 години за місцем проживання батька дитини – ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 28 квітня 2026 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ Р.Д. Громік

______________________________________ С.М. Сегеда