Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №522/22160/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/919/26

Номер справи місцевого суду: 522/22160/25

Головуючий у першій інстанції Іоніді К. В.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Шахової О.В., захисниці особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Красношлик Анастасії Олександрівни

розглянувши апеляційну скаргу захисниці Красношлик Анастасії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1

на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2026 року

встановив:

Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.

Судом встановлено, що 23 вересня 2025 о 23:18 в м. Одеса, вул. Успенська, 65-69, ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом JET, без д.н.з., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на місці зупинки проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Drager Alkotest 7510, «ARLM 0428», результат огляду 1,72‰ (проміле), тест №2233, чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).

В апеляційній скарзі захисниця Красношлик А.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2026 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі на підставі

п.1 ч.1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

За доводами апеляційної скарги суд не надав належної правової оцінки тому, що у протоколі про адміністративне правопорушення та під час спілкування з ОСОБА_1 , правоохоронці не повідомили про наявність у нього жодної ознаки алкогольного сп`яніння, що є обов`язковою умовою для проведення огляду на стан сп`яніння, що свідчить про відсутність у поліцейського правових підстав для проведення огляду ОСОБА_1 з використанням спеціальних технічних засобів. Поліцейський не роз`яснив ОСОБА_1 права, передбачені ст. 268 КУпАП, що позбавило його можливості реалізувати право на отримання професійної правничої допомоги на місці події, що могло б суттєво вплинути на перебіг подальших дій правоохоронців та законність процедури огляду. З огляду на те, що ОСОБА_1 інкриміновано керування електросамокатом у той час, як лунав сигнал повітряної тривоги, тому його дії були викликані крайньою необхідністю, пов`язаною з потребою дістатися до укриття, зважаючи на існування небезпеки для його життя та здоров`я, викликаною повітряною тривогою та загрозою атаки безпілотних літальних апаратів на місто. Протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог законодавства, оскільки у ньому невірно зазначено місце роботи ОСОБА_1 , відомості про технічний засіб, яким здійснювалася відеофіксація, а також не конкретизовано перелік документів, які додані до протоколу. Зважаючи на те, що

ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому з огляду на положення ст. 266-1 КУпАП, огляд проведено неуповноваженою службовою особою.

В судовому засіданні захисниця Красношлик А.О. підтримала вимоги апеляційної скарги, надала пояснення за доводами апеляційної скарги.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Вислухавши захисницю Красношлик А.О. за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд виходив з того, що його вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписами та іншими матеріалами справи.

З такими висновками судді, апеляційний суд не погоджується з огляду на таке.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже під час розгляду справи, законодавець покладає на суд обов`язок, обумовлений з`ясуванням істотних обставин справи, перелік яких регламентовано законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винуватою у скоєнні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у вигляді накладення стягнення.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року (далі-Правил), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.9 а Правил водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. (ч. 3 ст. 266 КУпАП).

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).

Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Iнструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року N 1452/735 (далі - Інструкція).

Згідно п. 7 розділу I Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі - Порядок).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Згідно із пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема до одних із таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис, а також інші документи.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №463209 від 23 вересня 2025 року, складеного відносно ОСОБА_1 , поліцейськими зазначено, що: «23 вересня 2025 року о 23:18 год в м. Одеса, вул. Успенська, 65-69, керував електросамокатом «Jet» по вул. Успенська біля будинку 65-69 в стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» ARLM – 0428, результат позитивний номер тесту 2233, результат 1,72 проміле. Громадянин з результатом згоден, чим порушив вимоги п.2.9 а ПДР».

Від підписання вказаного протоколу ОСОБА_1 відмовився.

В акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів у графі з результатами згоден, відсутній підпис ОСОБА_1 (а.с.8).

Також убачається, що ОСОБА_1 відмовився від підписання результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння, отриманих на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу (а.с. 6-7).

З відеозапису, долученого поліцейськими до матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 погодився на вимогу поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу, за результатами проходження огляду у вказаний вище спосіб, технічний засіб зафіксував показники – 1,72% проміле алкоголю в крові, проте з такими результатами ОСОБА_1 не погодився та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я (23:33:23-23:33:27 – час вказаний на відеозаписі).

Отже, вказівка у фабулі інкримінованого правопорушення про те, що ОСОБА_1 погодився з результатами огляду, отриманими на місці зупинки суперечить фактичним обставинам справи, оскільки спростовується відеозаписом.

Відтак, встановивши, що ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейським на місці зупинки, які отримані за результатами використання спеціального технічного засобу та відмовився від проходження такого огляду у спеціалізованому закладі охорони здоров`я, поліцейський на виконання вимог закону, мав скласти протокол відносно ОСОБА_1 за відмову останнього як особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, зазначивши ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду, що передбачено пунктом 8 Порядку.

У такому разі, правоохоронці мали б кваліфікувати дії ОСОБА_1 , як порушення ним вимог п. 2.5 ПДР, а не п. 2.9 а ПДР, як зазначено у вказаному вище протоколі про адміністративне правопорушення.

Невиконання правоохоронцями вимог закону щодо дотримання визначеного законом порядку проведення огляду ОСОБА_1 , свідчить про наявність правових підстав для визнання такого огляду недійсним, з огляду на положення ч. 5 ст. 266 КУпАП.

Апеляційний суд звертає увагу, що згідно з положеннями частини 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти росії" ("Malafeyeva v. russia", рішення від 30 травня 2013 року, заява N 36673/04) та "Карелін проти росії" ("Karelin v. russia" заява N 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності є винною у вчиненні цього правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Зважаючи на те, що проведений поліцейським огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки в силу вимог закону вважається недійсним, а докази здобуті у зв`язку з його проведенням недопустимими, а інші докази у матеріалах справи на предмет доведення винуватості ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого правопорушення відсутні, апеляційний суд доходить висновку щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови судді та закриття провадження у справі.

За вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Отже підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП відсутні, тому вказані вище висновки судді першої інстанції є помилковими.

Інші доводи, якими обґрунтовується скарга, апеляційний суд не перевіряє, оскільки встановлені апеляційним судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення про закриття провадження у справі, у зв`язку з чим надання правової (юридичної) оцінки іншим доводам не є доцільним.

У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи наведене апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а оскаржувану постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2026 рокускасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу захисниці Красношлик Анастасії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2026 рокускасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.П. Лозко