Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №489/6786/25 — Миколаївський апеляційний суд

27.04.26

22-ц/812/957/26

Справа №489/6786/25 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Провадження №22-ц/812/957/26

Постанова

Іменем України

27 квітня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Царюк Л.М., Шаманської Н.О.,

із секретарем Повертайленко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області постановлену 04 березня 2026 року під головуванням судді Бодрової О.П. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

13 листопада 2025 року заочним рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області позов ТОВ «ВІН ФІНАНС» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 186901 від 11 червня 2018 року в сумі 20599,67 грн, з яких: 3500,00 грн - сума основного боргу, 1890,00 грн - сума боргу за процентами, 10350,00 грн - сума боргу за пенею і штрафами, 3441,78 грн - інфляційні втрати, 1417,89 грн - 3 % річних, а також судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

У стягненні решти витрат на правову допомогу позивачу відмовлено.

03 березня 2026 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 13 листопада 2025 року.

Обґрунтовуючи подану заяву ОСОБА_1 зазначала, що 07 січня 2026 року її карткові рахунки, на які вона отримує виплати було заблоковано, про що їй стало відомо 20 лютого 2026 року. Вона не була належним чином повідомлена про розгляд даної справи, не мала об`єктивної можливості подати відзив на позовну заяву із відповідними запереченнями та була позбавлена належно та своєчасно захистити свої права.

04 березня 2026 року Снігурівським районним судом Миколаївської області постановлена ухвала, якою заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення цього ж суду від 13 листопада 2025 року залишено без розглядучерез пропуск ОСОБА_1 строку визначеного ст. 284 ЦПК України на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Зазначена ухвала мотивована тим, що заочне рішення судом ухвалено 13 листопада 2025 року, із заявою про перегляд вказаного заочного рішення ОСОБА_1 звернулася 28 лютого 2026 року, клопотання про поновлення строку на подачу до суду заяви про перегляд заочного рішення, відповідачка не подавала.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення, прийняти заяву про перегляд заочного рішення до розгляду та відкрити провадження по справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказувала, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд даної справи та ухвалення судового рішення.У зв`язку з відсутністю юридичної освіти та необізнаністю не мала можливості дізнатися підстави блокування 07 січня 2026 року її карткових рахунків, не розуміла де можна дізнатися таку інформацію. 20 лютого 2026 року на порталі Судової влади України ознайомилася з текстом заочного рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 13 листопада 2025 року, після чого одразу звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення районного суду.

Позивач правом звернення з відзивом на апеляційну скаргу не скористався.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною першою статті 284 ЦПК України гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом.

Так, відповідно до статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 зауважувала, що встановлений частиною другою статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже, як зазначено в попередньому розділі цієї постанови, право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.

Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що 13 листопада 2025 року Снігурівським районним судом Миколаївської області ухвалено заочне рішення, яким частково задоволено позов ТОВ «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

13 листопада 2025 року судом першої інстанції копія заочного рішення направлена відповідачці ОСОБА_1 , рекомендованою кореспонденцією, за її зареєстрованим місцем проживання - буд. АДРЕСА_1 .

01 грудня 2025 року направлена відповідачці кореспонденція повернута АТ «Укрпошта» на адресу районного суду без вручення, з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення лише 28 лютого 2026 року, тобто поза межами строку на вчинення такої процесуальної дії, мотивуючи причини пропуску строку тим, що про наявність заочного рішення їй стало відомо 20 лютого 2026 року.

При цьому, відповідачка не порушувала питання про поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

За відсутності такої заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції позбавлений можливості надати оцінку поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення через призму своїх дискреційних повноважень та прийняти відповідне рішення про поновлення або відмову у поновленні процесуального строку.

Без вирішення процесуальної дії щодо дотримання або порушення заявником строку подання заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції не наділений правом перейти до розгляду такої заяви по суті та надати оцінку поважності причин неявки відповідачки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення.

За таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 13 листопада 2025 року.

При цьому, залишення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню ОСОБА_1 із вказаною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її залишення без розгляду.

Доводи апеляційної скарги щодо необізнаності відповідачки про розгляд справи в суді першої інстанції (не отримання повістки про виклик до суду), невиконання судом усіх процесуальних норм щодо її належного оповіщення та отримання судового рішення за результатами розгляду справи по суті, є безпідставниними.

На стадії вирішення питання про прийняття заяви про перегляд заочного рішення до розгляду, суд першої інстанції, не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті та надати оцінку поважності/неповажності причин неявки в судове засідання.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області від 04 березня 2026 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді:

_____________________

Повне судове рішення складено 28.04.2026 р.