Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №490/8585/25 — Миколаївський апеляційний суд

28.04.26

33/812/183/26

Провадження №33/812/183/26 Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП

Головуючий у першій інстанції Дірко І. І.

Доповідачка апеляційного суду Ямкова О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд

в складі: головуючого- судді Ямкової О. О.

за участю: секретаря Повертайленко Ю. В.

захисника Ганги Д. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника - адвоката Ганги Д. Г. на постанову судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 17 лютого 2026 року, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно постанови судді, 14 жовтня 2025 року о 00 годині 30 хвилині у місті Миколаєві по вулиці Садовій, 2 водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , з порушенням пункту 2.9а ПДР, у стані алкогольного сп`яніння з показником 1,54 проміле, що зафіксовано за допомогою відеозапису.

Постановою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, захисник Ганга Д. Г. подав апеляційну скаргу, в якій не навів доводів стосовно відсутності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, але просив постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити.

Апелянт вважав, що постанова є необґрунтованою, не відповідає вимогам закону, так як ухвалена за відсутністю ОСОБА_1 , внаслідок чого водій був позбавлений права на захист та не зміг надати суду докази, які спростовують вчинення ним адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину.

27 квітня 2026 року захисник Ганга Д. Г. направив до суду доповнення до апеляційної скарги, яке йому повернуто за постановою суду, проголошеною протокольно в судовому засіданні, яке таке, що непередбачене статтею 294 КУпАП.

До судового засідання суду апеляційної інстанції особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, не з`явився, тому слухання справи відбулося за його відсутністю у присутності захисника Ганги Д. Г. у відповідності до статті 294 КУпАП.

Заслухавши пояснення захисника Ганги Д. Г., перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, у їх межах, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, так як висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильними.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Доведення тих чи інших обставин здійснюється на підставі статті 251 КУпАП за допомогою усіх наявних доказів, що містяться у справі та є будь-якими фактичними даними, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Сам розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється відповідним органом, зокрема судом, виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення, наслідком чого є ухвалення постанови у відповідності до положень статті 283 КУпАП, у якій повинен міститися опис обставин, установлених під час розгляду справи та зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення.

За наведеного, суддя суду першої інстанції, як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, обґрунтовано послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, чек-тест до протоколу та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, відеофіксацію самої події, згідно яких ОСОБА_1 за наявністю ознак алкогольного сп`яніння та за своєю згодою пройшов огляд на місці зупинки транспортного засобу, внаслідок чого стан сп`яніння підтверджено за допомогою алкотестеру Драгер, яким встановлено результат в 1.54 проміле. Заперечень або незгоди з результатами огляду водій не висловив, побажань пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі не заявив. При підписанні акту огляду, чек-тесту та протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 усно заявлено, що він згоден з результатами тесту, та ним підтверджено цей факт особисто письмово, та ще висловлено прохання до поліцейських, щоб вони підвезли ОСОБА_1 з його товаришем до іншого місця у комендантську годину. Внаслідок цього дії водія ОСОБА_1 кваліфіковані як керування водієм транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, чим за складеним адміністративним протоколом ним порушено положення пункту 2.9а ПДР.

У відповідності до пункту 2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За положеннями статті 266 КУпАП та пунктів 1.3, 1.6, 1.7 розділу І, положень розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735), огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, з фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, та у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду за допомогою технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (пункт 7 розділу ІІ Інструкції).

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення, чек-тесту до протоколу, відеозапису з реєстраційної камери патрульного автомобіля та нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 керував автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час якого допустив порушення ПДР та був зупинений поліцейським патрулем, якими йому повідомлено про причини зупинки транспортного засобу. За наявності різкого запаху алкоголю з порожнини роту поліцейськими запропоновано водієві пройти огляд на стан сп`яніння, роз`яснено порядок та процедуру такого огляду та права водія при його проходженні. З проходженням огляду на місці зупинки ОСОБА_1 погодився. Після отримання позитивного результату водій погодився з його показниками, про що голосно повідомив поліцейських, ніяких заперечень, пояснень про проходження огляду в медичному закладі, надання йому документів на сертифікацію Драгера, водій ОСОБА_1 у поліцейських не вимагав, навпаки, подякував представникам поліції (а.с.1-7).

Сам протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статті 256 КУпАП та щодо місця та суті адміністративного правопорушення повністю узгоджуються з даними, які містяться у відеозаписі, здійсненому працівниками поліції на спеціальний технічний засіб, та письмових доказах, доданих до протоколу.

Усні доводи захисника стосовно відсутності складу правопорушення, у зв`язку з не підтвердженням факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, суперечать усій сукупності доказів, що зібрані представниками поліції, як то: фіксації автомобіля в русі, який не є безпілотним засобом, а керується виключно водієм; відсутності заперечень ОСОБА_1 щодо керування; отримання постанови за порушення ПДР; пояснення пасажира, який їхав в автомобілі та в подальшому звертався до ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу; та сам факт перепаркування ОСОБА_1 автомобіля. Тому такі доводи захисника наведені суду в порушення принципу «заборони суперечливої поведінки», а саме факти, проти наявності яких особа, що притягнута до адміністративної відповідальності, не заперечувала, піддані адвокатом сумніву без належного на те обґрунтування, так як від поліцейських під час складення протоколу про адміністративне правопорушення не вимагається робити фото водія безпосередньо за кермом автомобіля.

Сукупність доказів, що зібрана уповноваженими на те особами, свідчить про те, що представниками поліції водієві надано не лише достатній обсяг пояснень стосовно положень ПДР, прав та обов`язків водія, порядку та процедури проходження огляду, наслідків відмови від проходження та проходження огляду з негативним та позитивним результатом, положення статті 266 КУпАП, а також роз`яснення прав, передбачених статтею 268 КУпАП, порядок виклику на розгляд справи судом та можливі рішення, які можуть бути прийняті за результатами розгляду справ, і законопроєкти, які внесені для регулювання таких правопорушень, а також докладно розтлумачено зміст, як чека-тесту, так і складеної постанови та протоколу, що як наслідок викликало у водія ОСОБА_1 слова вдячності представникам патрульної поліції.

Не є слушним і посилання на отримання приладу Драгер, який не є індивідуальною табельною зброєю, одним із поліцейських, а складення протоколу іншим.

Щодо посилань захисника на відсутність на відеозаписі проміжку часу між переслідуванням автомобіля, під керуванням ОСОБА_1 , та роз`яснення йому ознак сп`яніння з проведенням процедури огляду та складення протоколу, то вони не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на кваліфікацію дій водія та суперечать поведінці ОСОБА_1 , що зафіксована за допомогою відеозапису, зокрема і в частині його усних особистих пояснень стосовно події та обставин вчиненого ним правопорушення.

Отже, посилання захисника на відсутність у справі про адміністративне правопорушення належних та допустимих доказів, які б підтверджували об`єктивну сторону правопорушення, є неспроможними.

За положеннями статті 251 КУпАП докази у справах про адміністративні правопорушення не поділяються на допустимі та не допустимі, а досліджуються усі в своїй сукупності та на їх підставі встановлюється наявність чи відсутність самого адміністративного правопорушення, а також винність даної особи в його вчиненні.

Доводи захисника про порушення права особи на захист в суді та позбавлення її можливості надати докази стосовно його невинуватості, спростовуються тривалим розглядом справи судом, направлення особі повісток-повідомлень через месенджер, отримання ОСОБА_1 докладної інформації від поліцейських стосовно найменування суду, що буде розглядати справу, та місця його знаходження, що в цілому узгоджується з поясненнями захисника про те, що ОСОБА_1 відвідував суд з метою дізнатися про час розгляду справи. Тобто така поведінка особи не є свідченням прояву її добросовісності та бажання реалізувати своє право в суді, що в подальшому здійснено ним в суді апеляційної інстанції з наданням як пояснень, так і додаткового обґрунтування.

З огляду на наведене, встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а висновки судді суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на сукупності доказів, які знаходяться в матеріалах справи, та спростовують доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі.

Тому прийняте суддею рішення є законним та не підлягає скасуванню, про що просить апелянт.

Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення призначено ОСОБА_1 з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, а вид стягнення та розмір штрафу визначений відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Ганги Д. Г. залишити без задоволення, а постанову судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 17 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, - залишити без зміни.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча О. О. Ямкова