Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №139/870/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 139/870/25

Провадження № 33/801/338/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ліщина Т. П.

Доповідач: Береговий О. Ю.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О.Ю.,

за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Іванцова Костянтина Валентиновича,

розглянув апеляційну скаргу останнього на постанову Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 03 березня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 і ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 528079, складеного 30.11.2025 о 19:29 год. за адресою: Вінницька обл., м. Могилів-Подільський, вул. Гетьмана Сагайдачного, 4 інспектором Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, старшим лейтенантом поліції Нагородняком В.А., відповідно до якого, 29.11.2025 о 23:20 год. в селищі Муровані Курилівці, вул. Ентузіастів, 2, Могилів-Подільського р-ну Вінницької обл., водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ 21214, д. н. з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку ТЗ, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору, увімкнення спеціального звукового сигналу, чим порушив п. п. 2.4. та 8.9. «б» ПРД - невиконання водіями вимог про зупинку, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 528082, складеного 30.11.2025 о 19:37 год. за адресою: Вінницька обл., м. Могилів-Подільський, вул. Гетьмана Сагайдачного, 4, інспектором Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, старшим лейтенантом поліції Нагородняком В.А., відповідно до якого, 29.11.2025 о 23:20 год. в селищі Муровані Курилівці, вул. Ентузіастів, 2, Могилів-Подільського р-ну Вінницької обл., водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ 21214, д. н. з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Висновок лікаря № 151 Могилів-Подільської ОЛІЛ від 30.11.2025, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме: на нагрудний персональний відеореєстратор Motorola VB-400. Про наслідки відмови ознайомлення. Чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху - відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 22 грудня 2025 справи про зазначені адміністративні правопорушення об`єднані в одне провадження.

Постановою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 03 березня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2 і ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору.

Не погоджуючись із такою постановою суду першої інстанції в частині притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, захисник ОСОБА_1 адвокат Іванцов К.В. оскаржує її в апеляційному порядку. Вважаючи оскаржувану постанову винесеною за неповного встановлення обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а провадження у справі – закрити, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи доводи скарги, адвокат посилається на відсутність будь-яких належних та допустимих доказів того, що в період з 23:20 до 23:50 29.11.2025 працівники поліції встановили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та висловили його вимогу пройти огляд на стан сп`яніння.

Крім того, адвокат зазначає, що в матеріалах справи немає відеозапису контакту працівників поліції з ОСОБА_1 у зазначений час, пропозиції пройти огляд ні на місці, ні в закладі охорони здоров`я, а також його відмови від такого огляду та направлення до медичного закладу, датоване 23:50 29.11.2025, складене без участі ОСОБА_1 . Зазначене не підтверджено жодними технічними засобами фіксації та не може бути визнано належним доказом виконання вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452, як і акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів є неналежним доказом, оскільки як зазначає захисник фактичний огляд поліцейським на місці зупинки не проводився.

Також захисник зазначає, що відеозаписи з нагрудної камери та службового автомобіля не відображають подій, які є необхідною умовою для складання протоколу за ч. 1 ст. 1 ст. 130 КУпАП, а відображають вже інші процесуальні дії в рамках кримінального провадження, натомість суд першої інстанції формально послався на відеозаписи, не давши їм належної оцінки та не спростувавши доводів захисту щодо події відмови від проходження огляду в розумінні п. 2.5 ПДР і ст. 266 КУпАП.

22 квітня 2026 року до Вінницького апеляційного суду від захисника ОСОБА_1 адвоката Іванцова К.В. надійшли доповнення до апеляційної скарги, відповідно до яких, останній просить суд оскаржувану постанову в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП – скасувати, а провадження у справі у цій частині закрити на підставі п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції строків, передбачених частиною другою статті 38 КУпАП.

Разом із тим, апеляційний суд відхиляє зазначені доповнення до апеляційної скарги, оскільки вони подані після закінчення строку на апеляційне оскарження та не можуть бути прийняті судом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 528082 від 30 листопада 2025 року, слідує, що ОСОБА_1 29 листопада 2025 року о 05:08 год. о 23:20 год. в селищі Муровані Курилівці, вул. Ентузіастів, 2, Могилів-Подільського р-ну Вінницької обл., водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21214, д. н. з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Висновок лікаря № 151 Могилів-Подільської ОЛІЛ від 30.11.2025, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме: на нагрудний персональний відеореєстратор Motorola VB-400. Чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху

До протоколу додані акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 29 листопада 2025 року до «Могилів-Подільської ОЛІЛ», згідно з якими у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння: не чітка хода та мова, почервоніння очей, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Також зазначено, що огляд не проводився у зв`язку із відмовою (а.с. 5). А також картка амбулаторного медичного огляду № 151 від 30.11.2025.

Крім того, до матеріалів справи долучений відеозапис з нагрудної камери поліцейського, зі службового автомобіля та з мобільного телефону, якими частково зафіксовано хронологію подій у ніч з 29 на 30 листопада 2025 року.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення цілком доведена матеріалами справи, а саме наявними у ній вищезазначеними доказами.

Однак з таким висновком суду першої інстанції, апеляційний суд не погоджується з огляду на наступне.

У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідальність, за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена зокрема, у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2, 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п. 6, 7 Розділу І цієї Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

Відповідно до п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Отже факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння в будь-якому разі повинен бути зафіксованим із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків та із зазначенням в чому полягали дії водія щодо ухилення.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, посилався, зокрема, на постанову серії ЕНА № 6254593, відеозаписи та показання працівників АЗС «ОККО», якими підтверджено факт керування автомобілем ВАЗ 21214, д.н.з. НОМЕР_1 , перебування ОСОБА_1 на АЗС та порушення ним п. 9.2 «б» ПДР, що стало підставою для вимог поліцейських про зупинку.

Однак, такі докази стосуються факту керування транспортним засобом та можливого порушення вимог щодо зупинки, що може мати значення для оцінки дій у контексті ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, але вони не підтверджують наявності будь-якого зафіксованого факту вимоги поліцейського щодо огляду на стан сп`яніння та відмови від нього, що є обов`язковими ознаками об`єктивної сторони адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд першої інстанції послався також на те, що ОСОБА_1 визнав допущені порушення ПДР, що зафіксовано на відеозаписах під час складання протоколів і критично оцінив твердження захисту про самооговорення.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що навіть визнання особою окремого порушення правил дорожнього руху саме по собі не є і не може бути належним доказом дотримання процедури, передбаченої ст. 266 КУпАП, щодо огляду на стан сп`яніння та відмови від нього.

Матеріали справи не містять жодного відеозапису чи іншого доказу, який підтверджував би те, що у період часу, який зазначений у протоколі, зокрема о 23:20–23:50 год 29 листопада 2025 року на вул. Ентузіастів у с-щі. Муровані Курилівці, поліцейські виявили у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння, оголосили йому вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, а він відмовився від таких вимог.

Стаття 266 КУпАП, Порядок № 1103 та Інструкція № 1452 передбачають чітку послідовність дій: виявлення ознаки сп`яніння, пропозицію огляду на місце з використанням технічних засобів, у разі відмови або незгоди – направлення до медичного закладу з належною фіксацією, і лише у разі відмови від огляду у закладі охорони здоров`я – складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наявне в матеріалах справи «направлення» до медичного закладу з часом 23:50 год. 29.11.2025 не підкріплено жодною технічною фіксацією його оголошення чи вручення ОСОБА_1 , відсутні відеозаписи з бодікамер поліцейських, які спілкувались з ОСОБА_1 у цей час, не зафіксовано ані пропозиції пройти огляд, ані відмову від нього. За таких обставин вказане направлення та акт огляду не можна розглянути як належні докази дотримання вимог ст. 266 КУпАП.

Крім того, відповідно до 9. Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

У картці амбулаторного медичного огляду № 151 від 30.11.2025 року, складеній в Могилів-Подільській ОЛІЛ, зазначено: Відмовився проводити дослідження на приборі Alcotest 5510. 30.11.2025 в 04:00 год. для визначення алкогольного сп`яніння. Відмовився підписати (а.с. 6).

Крім того, відповідно до наданої на адвокатський запит відповіді директора КНП «Могилів-Подільська ОЛІЛ» Могилів-Подільської міської ради, часом прибуття до закладу охорони здоров`я ОСОБА_1 із працівниками поліції є 30.11.2025 в 04:00год.

Ураховуючи наведене, посилання суду першої інстанції на відмову від амбулаторного медичного огляду № 151 від 30.11.2025 в закладі охорони здоров`я не можуть бути прийняті судом як належний та допустимий доказ.

Щодо постанови прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону від 05.01.2026, на яку послався суд першої інстанції, апеляційний суд, зазначає, що вона є процесуальним документом у кримінальному провадженні й відображає загальне описання подій з точки зору сторони обвинувачення. Вона може свідчити про наявність факту керування транспортним засобом, невиконання вимоги про зупинку, заїзд на територію домоволодіння, однак сама по собі не є безпосереднім доказом законної вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та фіксації відмови від такого огляду у розумінні ч. 1 ст. 130 КУпАП і ст. 266 КУпАП.

Посилання суду першої інстанції на те, що події викладені у постановах не спростовані оскільки у кримінальній справі ухвалено обвинувальний вирок, також не може мати визначального значення для цієї адміністративної справи. Наявність обвинувального вироку не звільняє суд у справі про адміністративне правопорушення від обов`язку самостійно встановити наявність подій самого адміністративного правопорушення, відповідність такого правопорушення та перевірити належність і допустимість доказів відповідно до ст. 245, 251, 280 КУпАП. Вирок у кримінальному провадженні не може замінити собою відсутню процесуальну фіксацію вимоги пройти огляд і відмовитися від нього.

Отже, жоден із наведених у постанові суду першої інстанції доказів окремо й у сукупності не підтверджує належним чином ключові для відповідальності за правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідні ознаки, а саме: законну вимогу поліцейських до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та його відмову від такого огляду, належно зафіксованого відповідно до ст. 266 КУпАП, Порядку № 1103 та Інструкції № 1452.

За таких обставин подія адміністративного правопорушення за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не може вважатися доведеною, а всі сумніви щодо доведеності вини відповідно до ст. 62 Конституції України тлумачитися на користь особи.

Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винуватим за ч. 1 ст. 130 КУпАП, фактично підмінив відсутні елементи процедури огляду припущеннями, надавши значення документам та відомостям, що стосуються інших аспектів його поведінки (невиконання вимог про зупинку, події кримінального провадження) та формально дослідив відеозаписи без їх належного аналізу в контексті вимог ст. 266 КУпАП. Такий підхід не відповідає вимогам ст. 7, 9, 245, 251, 280 КУпАП і стандарту доведення «поза розумним сумнівом».

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Положеннями ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

З огляду на викладене апеляційний суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За встановлених під час апеляційного розгляду справи обставин, є законні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі у зв`язку з недоведеністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зважаючи, що стягнення було призначено за сукупністю правопорушень за ч. 1 ст. 122-2 і ч. 1 ст. 130 КУпАП із застосуванням меж санкції саме ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до оскаржуваної постанови суду першої інстанції вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122-2 КУпАП є доведеною.

У апеляційній скарзі вина ОСОБА_1 у скоєнні зазначеного адміністративного правопорушення не оспорюється та у вказаній частині не оскаржується.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції у частині накладення адміністративного стягнення підлягає зміні, оскільки її резолютивна частина містить стягнення накладене в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа інкримінованих.

Згідно із ч. 8-9 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що внаслідок задоволення апеляційної скарги та закриття провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, постанову суду першої інстанції у частині накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП необхідно змінити, застосувавши до правопорушника адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що буде відповідати загальним принципам накладення адміністративного стягнення, передбаченим ст. 33 КУпАП.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 7, 251, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Іванцова Костянтина Валентиновича – задовольнити.

Постанову Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 03 березня 2026 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП – скасувати.

Провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанову Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 03 березня 2026 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП – змінити в частині накладення адміністративного стягнення.

Накласти на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 153,00 грн.

У решті постанову Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 03 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду О. Ю. Береговий