Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №751/470/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа № 751/470/26

Провадження №3/751/456/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого судді Маслюк Н.В.

секретаря судового засідання Стрижак В.П.

з участю захисника Рудницької А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в режимі відеоконференції справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , -

в с т а н о в и в:

08.01.2026 о 16 год 41 хв в м. Чернігові на вул. Козацька, 58, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda CR-V н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу алкотестер Drager, ARMF-0271 та в медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

За даними фактом відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 562089 вбачається, що 08.01.2026 о 16 год 41 хв в м. Чернігові на вул. Козацька, 58, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda CR-V н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння: звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі ЧОПНЛ у лікаря-нарколога відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Повноваження на представництво своїх інтересів у суді надав захиснику Рудницькій А.В., яка у судовому засіданні заявила клопотання про об`єднання справ №751/470/26 та №751/471/26 про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 в одне провадження, закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушень, про визнання неналежними та недопустимими докази, а також клопотання про долучення медичних документів. Захисник зазначила, що ОСОБА_1 не погоджується з обставинами та складом адміністративних правопорушень, викладених у протоколах від 08.01.2026. Після повідомлення працівниками поліції про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 пояснив, що має серцево-судинне захворювання. Такі ознаки, як тремтіння пальців рук та зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, за твердженням захисника, є проявами наявного у ОСОБА_1 захворювання. Крім того, захисник зазначила, що працівник поліції безпідставно відмовив ОСОБА_1 у проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння після того, як останній все ж погодився пройти такий огляд, мотивуючи це тим, що протокол про адміністративне правопорушення вже був складений. При цьому фактичної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння під час оформлення адміністративних матеріалів не було. Також захисник критично поставилася до долученого до матеріалів справи акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, оскільки фактично такий огляд проведений не був. Щодо іншого протоколу про адміністративне правопорушення захисник зазначила, що його складено за наслідками тієї ж зупинки транспортного засобу. При цьому між складанням першого та другого протоколів ОСОБА_1 транспортним засобом не керував. На думку захисника, працівники поліції фактично штучно поділили одну подію на два окремі епізоди, повторно притягуючи особу до одного виду юридичної відповідальності за одне й те саме діяння, що, на її переконання, суперечить положенням ст. 61 Конституції України. Доповнила, що у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень просить не застосовувати до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, обмежившись накладенням адміністративного штрафу.

З огляду на положення ч. 2 ст. 36 КУпАП, суд вважає за доцільне об`єднати матеріали справи відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, в одне провадження.

Заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно пункту 27 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, частина 2 статті 266 КУпАП визначає, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Процедура огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою КМУ від 17.12.08 року № 1103, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху, затвердженої спільним наказом МВС, МОЗ від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі по тексту Порядок та Інструкція відповідно).

У відповідності до пп. 2, 3, 4 Розділу І наведеної Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

За статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (протокол серії ЕПР1 №562071 від 08.01.2026), підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №562071 від 08.01.2026;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де вказано, що водій від проходження огляду відмовився;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, згідно якого 08.01.2026 о 16.44 год виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення обличчя;

- відеозаписом фіксації правопорушення (п/в 474261), відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом і о 16.41 год був зупинений працівниками поліції в м. Чернігові на вул. Козацька, 58 за порушення ПДР - рух без ближнього світла фар. Під час спілкування у водія виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, про що о 16.43 год повідомлено водію. ОСОБА_1 пояснив, що має підвищений тиск. О 16.44 год на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер», ОСОБА_1 відмовився. У зв`язку із відмовою водію о 16.45 год запропоновано пройти огляд у лікаря-нарколога в медичному закладі, від чого він також відмовився. Після цього водію роз`яснено правові наслідки відмови та повідомлено про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час роз`яснення прав о 16.46 год ОСОБА_1 зазначив «як простіше», працівник поліції вказав, що відмова зафіксована на відеозапис, та продовжив роз`яснення прав. О 16.47 год водія в усній формі відсторонено від керування транспортним засобом. Надалі ОСОБА_1 ознайомився з протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 562071 та підписав його. Після цього йому повідомлено, що він не затримується, та запропоновано очікувати в автомобілі. О 17.14 год до автомобіля ОСОБА_1 підійшли інспектори іншого екіпажу та попросили вийти. Під час подальшого спілкування водій повідомив, що останній раз проходив огляд у лікаря-нарколога перед Новим роком, а також зазначив, що наркотичні засоби ніколи не вживав. О 17:16 год ОСОБА_1 повідомив, що алкоголь вживав напередодні («вчора»), наркотичні засоби не вживав. Працівниками поліції йому було повідомлено про ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, та запропоновано пройти медичний огляд. На цю вимогу ОСОБА_1 о 17.18 год відмовився. Йому було роз`яснено правові наслідки такої відмови та повідомлено про складання відповідних матеріалів. О 18.04 год складено протокол ЕНА1 № 562089 за відмову від проходження огляду у лікаря-нарколога, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП. Після цього інспектор в усній формі заборонив подальший рух.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 , інспектор 1 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області, пояснив, що було зупинено автомобіль марки Honda CR-V н.з. НОМЕР_2 , який рухався у темну пору доби без ближнього світла фар. Під час спілкування з водієм, були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук та різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Зазначив, що водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», від чого водій відмовився. Після цього йому було роз`яснено правові наслідки такої відмови та запропоновано пройти огляд у медичному закладі, однак і від цього водій відмовився, у зв`язку з чим було складено протокол про адміністративне правопорушення. Після чого водія відсторонено від керування транспортним засобом. Чи здійснював водій рух транспортним засобом після зупинки йому невідомо, оскільки він залишив місце події. Вказав, що акт огляду складається у будь-якому випадку, навіть якщо фактично огляд не проводився. Направлення до медичного закладу на руки водієві не видається. Час, зазначений у протоколі, є часом його технічного оформлення (друкування). Зазначив, що на місці події спочатку було два працівники поліції, згодом прибув ще один екіпаж разом із безпосереднім керівником, у зв`язку з чим загальна кількість працівників становила чотири особи. Ознак наркотичного сп`яніння у водія не вбачав.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Суд, оцінюючи доводи захисника щодо визнання недопустимими (неналежними) доказами акта огляду на стан алкогольного сп`яніння від 08.01.2026 та направлення на медичний огляд від 08.01.2026 у зв`язку з нібито внесенням до них завідомо недостовірних відомостей щодо доставки особи до закладу охорони здоров`я, виходить з такого.

Відповідно до ст. 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, а також винність особи, і такі дані підлягають оцінці судом у їх сукупності.

З матеріалів справи, зокрема з відеозаписів, показань поліцейського, убачається, що ОСОБА_1 неодноразово пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, однак він від проходження такого огляду відмовився.

Доводи захисника про те, що в акті огляду та направленні на медичний огляд містяться недостовірні відомості щодо факту доставки особи до закладу охорони здоров`я, самі по собі не свідчать про недопустимість зазначених документів як доказів, оскільки такі документи відображають процесуальне оформлення події та фіксацію дій працівників поліції, а не є єдиним джерелом встановлення факту відмови від огляду.

Крім того, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння, що знайшло своє підтвердження у не спростованих відомостях протоколу про адміністративне правопорушення, доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи. При цьому, відмова від проведення огляду може надаватись водієм у вербальній або не вербальній формах, а також шляхом вчинення дій, які надають об`єктивних підстав сторонньому спостерігачу сприймати дії особи, як відмову від проведення огляду.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння до складання протоколу про адміністративне правопорушення, а своєю поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду.

Отже, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Також суд не погоджується з доводами захисника про те, що виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а саме тремтіння пальців рук та різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, були виключно проявами серцево-судинного захворювання, про наявність якого водій повідомляв працівників поліції.

Так, на підтвердження зазначених обставин стороною захисту надано консультативні висновки ПП «Тесла», датовані 18.02.2026, тобто складені більш ніж через місяць після події, яка мала місце 08.01.2026. Вказані документи самі по собі не підтверджують стан здоров`я ОСОБА_1 саме на момент виявлення у нього працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння та не спростовують факту наявності таких ознак під час зупинки транспортного засобу. Крім того, суд враховує, що працівниками поліції у ОСОБА_1 було виявлено не лише тремтіння пальців рук та зміну забарвлення шкірного покриву обличчя, а й запах алкоголю з порожнини рота, що за своїм характером не може бути проявом серцево-судинного захворювання.

За таких обставин суд вважає доводи сторони захисту у цій частині необґрунтованими та такими, що не спростовують наявності у водія ознак алкогольного сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти відповідний огляд.

Користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007, яке з урахуванням положень ст. ст. 8, 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

На виконання приписів статті 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за протоколом серії ЕПР1 №562071 від 08.01.2026, які підтверджуються належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

При визначенні виду стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність правопорушника згідно зі ст. ст. 34, 35 КУпАП суд не вбачає.

Що стосується доводів захисника про застосування положень ст. 69 КК України при обранні виду та міри покарання, суд виходить з наступного.

За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так й додатковий є безальтернативними.

У цьому разі, загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

У цій справі суд не вбачає підстав для застосування аналогії права та не накладення додаткового стягнення на ОСОБА_1 як то позбавлення права керування транспортним засобом на підставі ст. 69 КК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про застосування до ОСОБА_1 стягнення, в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до положень ст.40-1 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Разом з тим, згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Обов`язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Об`єктивною стороною даного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є саме керування транспортним засобом особою в стані, зокрема, алкогольного чи наркотичного сп`яніння, або з явними ознаками алкогольного, наркотичного сп`яніння і при цьому відмовитись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 надано протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 562089 від 08.01.2026, в якому зафіксовано обставини інкримінованого правопорушення, зокрема, вказано про керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, а також про його відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в порядку встановленому законом.

Сам протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції, складені уповноваженим суб`єктом, не можуть бути беззаперечним доказом вини у вчиненні правопорушення. Обставини викладені у протоколі, рапорті поліцейського, які є документами складеними уповноваженим суб`єктом, мають бути підтверджені й іншими доказами, що мають узгоджуватися між собою.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 , командир 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області, пояснив, що ввечері вони прямували на допомогу іншому екіпажу, який повідомив про оформлення матеріалів за відмову від проходження огляду. Зазначив, що його напарниця повідомила про спілкування з водієм, під час якого останній поводився «незрозуміло», у зв`язку з чим у неї виникла підозра щодо наявності ознак наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим було прийнято рішення про додаткову перевірку. Підійшовши до водія, посвітив у очі, при цьому зіниці не реагували на світло, що, на його думку, є однією з ознак наркотичного сп`яніння. Після цього водієві було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, від чого останній відмовився. Йому було роз`яснено правові наслідки такої відмови, після чого повідомлено про складання протоколу та відсторонення від керування транспортним засобом. Зазначив, що не пам`ятає, чи повідомляв водій про стан свого здоров`я. Допомогу викликав перший екіпаж. Він як командир взводу прибуває на місце події при оформленні матеріалів за ст. 130 КУпАП для перевірки правильності оформлення. Також пояснив, що оформлення протоколу здійснюється в електронному вигляді через планшет, строк його складання законодавчо не обмежений, а у разі відсутності необхідності матеріал просто не зберігається. Разом з тим зазначив, що у випадку, якщо водій висловлює згоду на проходження огляду до завершення оформлення, протокол може не зберігатися. При цьому, як убачається з відеозапису, водій не повідомляв про згоду на проходження огляду, а лише ставив запитання «як простіше».

Відповідно до матеріалів справи, у направленні на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 08.01.2026 о 17.16 год зазначено серед ознак неприродну блідість обличчя. Водночас у іншому направленні на медичний огляд від 08.01.2026 о 16.44 год, що міститься в матеріалах справи, як одну з ознак вказано різку зміну забарвлення шкірного покриву обличчя.

Зазначені розбіжності у фіксації зовнішніх ознак стану водія свідчать про відсутність єдиного та послідовного опису клінічних проявів, що ставить під сумнів обґрунтованість та однозначність висновків працівників поліції щодо характеру інкримінованого стану наркотичного сп`яніння.

Крім того, ознаки, на які посилається інспектор патрульної поліції у направленні як на підставу підозри наркотичного сп`яніння, на дослідженому відеозаписі об`єктивно не підтверджуються. Водій у ході спілкування повідомляв, що наркотичних засобів не вживає, натомість зазначав лише про наявність залишкових ознак алкогольного сп`яніння.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наявні у справі докази містять істотні суперечності щодо фактичних ознак стану особи, що унеможливлює їх беззаперечне підтвердження та впливає на оцінку доведеності обставин, покладених в основу притягнення до адміністративної відповідальності.

Положення статті 62 Конституції України визначають, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» та «Коробов протии України»). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення булла лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку наддало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан наркотичного сп`яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності є необґрунтованою та безпідставною, не може породжувати у водія обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння, а відмова від огляду за таких обставин не може породжувати для водія негативних юридичних наслідків.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази поза розумним сумнівом не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за протоколом серії ЕПР1 № 562089, оскільки належних та допустимих доказів, які могли б у сукупності підтверджувати факт порушення ним вимог ПДР суду не надано.

З огляду на зазначене вище, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за протоколом серії ЕПР1 № 562089 підлягає закриттю, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33, 36, 40-1, 130, 245, 247, 283, 284 п. 1, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-

постановив:

Адміністративні справи №751/470/26 та №751/471/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 – об`єднати в одне провадження, присвоївши справі номер №751/470/26, провадження №3/751/456/26.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за протоколом серії ЕПР1 №562071 та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп (отримувач коштів: ГУК у Чернігівській області/21081300, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37972475, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA528999980313070149000025001, КБКД: 21081300, призначення платежу*21081300, серія протоколу, № протоколу, ПІБ), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп на користь ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача – Казначейство України, МФО 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Роз`яснити правопорушнику, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП за протоколом серії ЕПР1 №562089 – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова.

Повний текст постанови суду складено 27.04.2026.

Суддя: Н.В. Маслюк