Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №740/3754/25 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3754/25

Провадження № 2/740/235/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді Роздайбіди О.В.,

при секретарі Дьоміній Н.А.,

за участю:

представника позивача – адвоката Іллющенка С.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи – Парубець М.О., Єрофєєвої Л.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Ніжині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Ніжинської міської ради як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

встановив:

Адвокат Іллющенко С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини віком до 18 років – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що у квітні 1996 року між сторонами укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають трьох дітей. Старші сини ОСОБА_4 , 1997 р.н., та ОСОБА_5 , 2000 р.н., є повнолітніми та проживають окремо від батька та матері. Молодший син ОСОБА_6 , 2010 р.н., неповнолітній. Рішенням суду від 06.11.2020 шлюб розірвано, оскільки сторони не підтримували шлюбно-сімейні відносини протягом 3 років. Після розірвання шлюбу неповнолітній син ОСОБА_3 залишився проживати з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Мати дитини проживає окремо. Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради як органу опіки та піклування було визначено постійне місце проживання з батьком. 13.06.2024 посадовими особами виконавчого комітету Ніжинської міської ради обстежено умови проживання неповнолітньої дитини та складено акт обстеження умов проживання від 13.06.2024. ОСОБА_2 постійно проживає в м. Києві, до син навідується дуже рідко (один раз на декілька місяців). Вихованням дитини та її утриманням вона не займається. Також вона не займається його розвитком, навчанням та лікуванням. Відсторонення відповідачки від виховання сина зумовлено її психічних захворюванням, у зв`язку з яким 20.12.2023 ОСОБА_2 було встановлено 3 групу інвалідності.

Враховуючи те, що неповнолітній син залишився на утриманні батька, він самостійно займається його вихованням та утриманням, а відповідачка постійно проживає в м. Києві, постала його необхідність юридичного встановлення цього факту, оскільки в подальшому можуть виникнути різні перешкоди для реалізації різних соціальних потреб дитини. Оскільки позивач створив для дитини належні побутові умови для проживання, забезпечує належне медичне обслуговування, займається його вихованням, просив встановити в судовому порядку факт самостійного виховання та утримання ним сина ОСОБА_7 , 2010 р.н.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від 04.07.2025 року позовну заяву залишено без руху на підставі ст. 175, 177 ЦПК України та заявнику надано строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від 09.07.2025 визнано не поданою та повернуто ОСОБА_1 позовну заяву.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 липня 2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 жовтня 2025 року у справі відкрито провадження по справі, залучено в якості третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12 годину 30 хвилин 22 жовтня 2025 року, яке в подальшому неодноразово відкладалося, востаннє – на 16 год 00 хв 04 березня 2026 року.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04 березня 2026 року підготовку справи за позовом закінчено та закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 14 год 00 хв 14 квітня 2026 року, яке в подальшому відкладено на 21 квітня 2026 року.

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Представник позивача – адвоката Іллющенка С.В. просив задовольнити позов за викладених в ньому обставин.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити. Пояснив, що з дружиною давно розлучений. До того ж вона має психічне захворювання, через що він повністю взяв на себе забезпечення і виховання молодшого сина. Відповідачка проживає в м. Києві. Через психічні розлади усунулась від виховання сина. Син ще не досяг повноліття і потребує батьківського виховання і утримання. Після розлучення дитина постійно проживає з ним.

Представник виконавчого комітету Ніжинської міської ради як органу опіки та піклування – Парубець М.О. в судовому засіданні підтримали задоволення позовних вимог. Перешкод для визнання самостійного виховання і утримання не вбачають, крім того проживання з батьком в найкращих інтересах дитини.

Судом встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 1996 року, який рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 листопада 2020 року розірвано (а. с. 4-6).

Згідно зі копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11 червня 2010 року сторони мають спільного неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (зворотний бік а. с. 10).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 13.06.2024. проживають та зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наявні умови для проживання та виховання неповнолітньої дитини. Хлопець забезпечений всім необхідним для повноцінного розвитку та зростання. Вихованням хлопця займається батько, який його утримує, доглядає, матеріально забезпечує (а. с. 11).

Витягом із рішення № 29 «Про розгляд матеріалів комісії з питань захисту прав дитини» від 04 лютого 2021 року визначено постійне місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 (а. с. 12).

Згідно з довідкою № 1335 від 24.09.2020 виданою завідувачем ДПНВ ОСОБА_9 , ОСОБА_2 перебуває на обліку в диспансерному психоневрологічному відділенні Ніжинської ЦМЛ з 2018 року з приводу біполярного афективного розладу (зворотний бік а. с. 12).

Згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М.Галицького» від 12.12.2025 ОСОБА_2 має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків (зворотний бік а. с. 112).

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Положення ч. 6 ст. 19 СК України містять право суду не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Витягом із рішення № 22 від 15 січня 2026 року затверджено висновок виконавчого комітету Ніжинської міської ради, як органу опіки та піклування, щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з висновком виконавчий комітет Ніжинської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає за можливим встановити факт самостійного виховання та утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 батьком ОСОБА_1 (а. с. 111-112).

Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

У судовому засіданні було заслухано думку дитини неповнолітнього ОСОБА_3 який суду пояснив, що проживає разом з батьком, який купує йому всі необхідні речі, забезпечує навчання і всі його потреби, він проводить з татом свій вільний час, батько займається його вихованням, він ходить з ним на роботу. Мама живе окремо, рідко спілкуються по телефону, через свою хворобу у його вихованні участі не приймає, нічим не забезпечує.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною шостою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Конвенція про права дитини в п. 3 ст. 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Регулювання сімейних відносин здійснюється СК з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (частина друга статі 1 СК).

Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У ч. 4 ст. 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, з огляду на які обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені тільки актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує (див: пункти 73,74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22, провадження № 14 - 132 цс 23).

Норми СК України не встановлюють підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Звертаючись до суду із позовом про встановлення факту самостійного виховання та утримання сина, заявник вказує, що це необхідно для захисту прав та інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідачка не має можливості реалізовувати свої батьківські права у зв`язку зі станом здоров`я наявністю психічного захворювання та необхідністю періодичного лікування в лікарняних закладах, проживає окремо, не приймає участі у вихованні та в утриманні сина, протягом останніх років позивач фактично самостійно виховує та утримує дитину – сина ОСОБА_6 , 2010 р.н.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку дитини, зважаючи на те, що позивач у інший спосіб не може довести вказаний факт, тому з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини, суд вважає за необхідне позов задовольнити та встановити факт, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує дитину – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Ніжинської міської ради як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини – задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , самостійно виховує та утримує дитину – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя О.В. Роздайбіда