Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №500/4645/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/4645/25 пров. № А/857/35921/25

суддя в 1-й інстанції – Чепенюк О.В.

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кушнір В.О.,

суддів Гуляка В.В., Гінди О.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року, прийняту у письмовому провадженні в м.Тернопіль у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

1.1. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 19.07.2022 по 05.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова №704), з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок №44); зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 05.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44..

1.2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ УХВАЛИ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 через недоліки позовної заяви (пропуск строку звернення до суду) залишено її без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову (десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху).

Позивачу у цей строк необхідно було усунути недоліки позовної заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати інші підстави для поновлення строку, надати докази поважності причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху представником позивача 14.08.2025 подано заяву про поновлення строку звернення до суду. Зокрема зазначено, що у витягу з наказу про звільнення, грошовому атестаті або будь-яких інших документів, з якими було ознайомлено позивачку при звільненні, не передбачено діючим законодавством зазначення інформації стосовно прожиткового мінімуму, за яким розраховується грошове забезпечення військовослужбовця. Тому, навіть за наявності зазначених документів позивачка не мала би змоги отримати відомості про розмір прожиткового мінімуму, який застосовувався при нарахуванні її грошового забезпечення. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит позивачці стало відомо про порушення свого права. Крім того, позивачку було звільнено зі служби за станом здоров`я та встановлено інвалідність другої групи, отриманою внаслідок проходження військової служби. Внаслідок складного стану здоров`я, що супроводжується обмеженнями у фізичній та психоемоційній активності, позивачка об`єктивно не мала можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав. Такий стан перешкоджав реалізації конституційного права на доступ до правосуддя у визначений процесуальний строк.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

1.3. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись з оскарженою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити на продовження розгляду.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що дія ч.1 ст.233 КЗпПУ в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352 поширюється лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Також вказує, що позивачкою не було отримано письмового повідомлення про розмір прожиткового мінімуму який був використаний при розрахунку її грошового забезпечення. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит позивачці стало відомо про порушення її права.

Окрім того, зазначає, що в силу приписів пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України строк на звернення до суду з позовами щодо нарахування та виплати (стягнення) належної заробітної плати, в тому числі й у відносинах публічної служби, був продовжений до завершення карантину, тобто до 30 червня 2023 року.

1.4.ПОЗИЦІЯ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

1.5. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ ТА ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

2.1 ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та 05.05.2023 була виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Листом від 28.09.2024 Військова частина НОМЕР_1 повідомила представнику позивачки, що при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 було використано прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00грн.

Вважаючи, що відповідач протиправно при розрахунку її грошового забезпечення за період з 19 липня по 05 травня 2023 року використав прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00грн., позивачка 31 липня 2025 року звернулась до суду з позовом.

2.2. ДОВОДИ ТА МОТИВИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 122 КАС України визначено, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Разом з тим, Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлює інші строки звернення до суду щодо вирішення трудових спорів.

Спір щодо виплати грошового забезпечення охоплюється визначенням “законодавство про оплату праці”, яке міститься в частині другій статті 233 КЗпП України.

Частина 2 статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 18.07.2022 включно) передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду без обмеження будь-яким строком.

Однак, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин” були внесені зміни до цієї статті КЗпП України і з 19.07.2022 строки звернення до суду стали обмеженими. Зокрема, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Питання порядку обчислення строків звернення до суду у справах про стягнення грошового забезпечення за періоди до і після 19.07.2022 було предметом розгляду Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №460/21394/23, а відповідні висновки викладені у постанові від 21.03.2025.

Правові висновки Верховного Суду у цій справі зводяться до того, що перерахунок грошового забезпечення після звільнення зі служби за період з 19.07.2022 регулюється нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

У пункті 77 цієї постанови Верховного Суду вказано, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

У спірному випадку перерахунок та виплата грошового забезпечення за період з 19.07.2022 строк звернення до суду становить три місяці, який обчислюється з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Позивачка до позовної заяви долучила копію отриманого грошового атестату, виданого Військовою частиною НОМЕР_1 від 07.07.2023 з зазначенням усіх видів грошового забезпечення, які їй виплачувалися, а тому мала можливість з`ясувати для себе розмір усіх складових грошового забезпечення.

Окрім того, її представник зверталася до відповідача із заявою від 05.09.2024 для перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 28.02.2022 по 05.05.2023 та отримала відмову від 28.09.2024. Тобто позивач задовго до звернення з цим позовом дізналася про порушення своїх прав. Однозначно дата з якої позивачка дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права може обчислюватися з 28.09.2024, від дати отримання відповіді на заяву представника позивача про перерахунок та виплату грошового забезпечення.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що судом першої інстанції було встановлено також, що з аналогічними позовними вимогами до того ж відповідача позивач вже двічі зверталася до Тернопільського окружного адміністративного суду, ухвалами якого від 31.12.2024 у справі №500/7423/24 та від 06.02.2025 у справі №500/292/25 повернуто позов через пропущення строку звернення до суду, що свідчить про обізнаність позивача стосовно розміру нарахованого та виплаченого їй грошового забезпечення, з яким вона не погоджується. В даному випадку колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Щодо твердження апелянта про те, що позивачкою при звільнені не було отримано письмового повідомлення про розмір прожиткового мінімуму який був використаний при розрахунку її грошового забезпечення, апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що строк звернення до суду з цим позовом слід відраховувати саме з 28.09.2024, тобто з дати отримання відповіді на адвокатський запит про розмір прожиткового мінімуму, який був використаний при розрахунку її грошового забезпечення.

Щодо доводів апелянта про те, що в силу приписів пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України строк на звернення до суду з позовами щодо нарахування та виплати (стягнення) належної заробітної плати, в тому числі й у відносинах публічної служби, був продовжений до завершення карантину, тобто до 30 червня 2023 року, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Дійсно такий строк був продовжений до завершення карантину, разом з тим суд наголошує, що з цим позовом позивачка звернулася до суду лише 31 липня 2025 року, тобто через два роки після його завершення.

Отже апеляційний суд вважає, що суд дійшов вірного висновку про те, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду факти не свідчать про наявність обставини, які перешкодили своєчасно звернутися до суду, після звільнення з військової служби 05.05.2023 та отримання повної й достовірної інформації про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення (з грошового атестату від 07.07.2023 та з довідки про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення від 20.09.2024).

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки з позовними вимогами позивач звернулася до суду поза межами встановленого законом строку, зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини не є поважними причинами пропуску цього строку, а тому суд правомірно дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві.

2.3. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі №500/4645/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В. О. Кушнір

судді В. В. Гуляк

О. М. Гінда