Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №460/20684/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/20684/25 пров. № А/857/49732/25

суддя в 1-й інстанції – Борискін С.А.

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кушнір В.О.,

суддів Гінди О.М., Ільчишин Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Боюк Володимир Васильович на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року, прийняту в м.Рівне у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

1.1. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність дії суб`єкта владних повноважень - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невжиття своєчасних та ефективних заходів з примусового виконання Рішення у справі 460/5806/25 від 10 червня 2025 року, а також відсутність перевірки стану виконання вказаного Рішення суду боржником та постанови про відкриття виконавчого провадження №79377726, з примусового виконання вказаного рішення суду, вжиття заходів примусового виконання Рішення суду, вжиття заходів з реалізації постанови про стягнення виконавчого збору, застосування заходів впливу до боржника з боку державного виконавця: направлення вимог, накладення штрафу, контролю за здійсненням виконавчих дій і строків їх здійснення державним виконавцем з боку керівництва органу ДВС;

зобов`язати суб`єкта владних повноважень - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вжити своєчасних та ефективних заходів з примусового виконання, у порядку та строки передбачені Законом України "Про виконавче провадження";

постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, бездіяльність яких визнаються протиправними.

1.2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачу, оскільки позов підписано особою, яка не має право його підписувати.

1.3. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив представник позивача, у апеляційні скарзі покликається на те, що оскаржувану ухвалу винесено з неправильним застосуванням норм процесуального права, а тому просить її скасувати.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що суд, вирішуючи питання про наявність у представника позивача повноважень на представництво, формально підійшов до оцінки ордера, не надавши належної оцінки зазначеному в ньому узагальненню «судах». Внаслідок такого підходу позивача було безпідставно позбавлено права на доступ до суду.

1.4.ПОЗИЦІЯ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

1.5. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ ТА ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

2.1 ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що зі змісту позовної заяви слідує, що остання сформована в системі "Електронний суд" та підписана представником позивача, адвокатом Боюкою В.В., з використанням електронного цифрового підпису.

Як свідчить зміст ордеру, наданого адвокатом до позову, у ньому зазначено, що адвокат Боюка В.В. надає правову допомогу ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги від 21.06.2014 у судах.

2.2. ДОВОДИ ТА МОТИВИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Згідно ч.1 ст.55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ч.1 ст.57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною 4 ст.59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно частини 1 статті 26 цього Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (в редакції відповідно до рішення Ради адвокатів України №118 від 17.11.2020), встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.

Згідно підпункту 12.4 пункту 12 зазначеного Положення ордер містить назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

Як установлено судом першої інстанції та слідує із матеріалів справи, в ордері №1365701, доданого представником позивача до позову та апеляційної скарги, у графі «назва органу, у якому надається правова допомога» зазначено: «у судах, органах ДВС, та інше…».

Верховний Суд неодноразово вирішував питання прийнятності ордеру як документа, що підтверджує повноваження адвоката, у разі, коли в ньому замість найменування конкретного органу (суду), у якому надається правова допомога, зазначено загальне найменування системи органів, зокрема «суди України» чи інші подібні конструкції.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2021 у справі №826/17175/18 зазначив, що:

- під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів, визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо);

- зазначення в ордері, що правова допомога надається «в судових органах» є достатнім для висновку про наявність у адвоката повноважень діяти від імені сторони у справі;

- вимога судів зазначати в ордері найменування конкретного суду є надмірно формалізованою і створює невиправдані перешкоди для звернення до суду.

Тотожна за змістом правова позиція послідовно викладалася Верховним Судом у постановах від 09.10.2020 у справі №460/1726/19, від 22.04.2021 у справі №280/2788/20, від 30.11.2021 у справі №826/17175/18, від 08.02.2023 у справі №640/30856/21, від 17.08.2023 у справі №600/4282/22-а, від 15.05.2024 у справі №520/14924/23 та інших.

У перелічених судових справах зазначено, що правова допомога надається «в усіх судах України», тоді як у цій справі в ордері вказано - «у судах».

Суд зауважує, що за змістом і правовою природою ці формулювання є тотожними та мають узагальнений характер, а відтак не містять жодних обмежень щодо юрисдикції, інстанції чи територіальності надання правової допомоги.

Відтак, зазначення представником позивача в ордері, що правова допомога надається «у судах», є достатнім для висновку про наявність у адвоката Боюка В.В. повноважень на підписання позову від імені ОСОБА_1 .

За таких обставин та з урахуванням відповідного правового регулювання висновок суду першої інстанції про відсутність у адвоката Боюка В.В. повноважень на підписання позову є надмірно формалізованим.

Водночас посилання суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №9901/847/18; в ухвалах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №260/1365/19 та від 23.07.2020 у справі №640/280/20) є помилковим, з огляду на те, що після їх прийняття до Положення про ордер на надання правничої допомоги було внесено зміни, згідно із якими в ордері можливо зазначати як безпосередньо назву конкретного органу, так і назви групи органів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

Внаслідок такого підходу позивача було безпідставно позбавлено права на доступ до суду.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2026 року у справі №400/4360/24

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви.

2.3. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права, що мають значення для справи.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст. 139 КАС України не здійснюється, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Боюка Володимир Васильович задовольнити.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року про повернення позовної заяви у справі №460/20684/25 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя В. О. Кушнір

судді О. М. Гінда

Н. В. Ільчишин