Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №260/7072/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/7072/25 пров. № А/857/55090/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Глушка І.В., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року, прийняте суддею Гебеш С.А. о 14 годині 08 хвилині, у м. Ужгороді, повний текст складено 19 листопада 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі – В/Ч, відповідач 2) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, а саме:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо скасування відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі – Закон № 3543-XII) та видати відповідну довідку;

- визнати протиправним та скасувати наказ №2481 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира В/Ч НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення ОСОБА_1 ;

- зобов`язати В/Ч НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу В/Ч.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , В/Ч НОМЕР_1 відмовлено.

Суд виходив з того, що позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, позаяк зайнятий постійним доглядом за своїм батьком на строк із продовженням до 05.11.2025.

У відповідності до повідомлення відповідача 1 від 16.08.2025 за №2175, позивача проінформовано про те, що Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до рішення, ухваленого протоколом від 15.08.2025 №31, скасовано надану відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Підставами для скасування відстрочки вказано, що на момент продовження відстрочки у порядку визначеному п. 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №560 (далі – Порядок №560), надану раніше прийнятим рішенням Комісії згідно з протоколом №18 від 21.05.2025 скасовано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації - втрачено законні підстави для отримання відстрочки, а саме, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні відомості про батьків.

Запропоновано позивачу до 22.08.2025 особисто прибути для повернення довідки про відстрочку, а також надати заяву та підтверджуючі документи для оформлення відстрочки.

Як встановлено судом, позивач на виконання повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.08.2025 за №2175, у строк до 22.08.2025 не подав заяву та підтверджуючі документи для оформлення відстрочки, доказів зворотного суду не надано.

Крім того, позивачем не наведено у позовній заяві, в чому полягають протиправні дії відповідача щодо скасування наданої позивачу відстрочки, за відсутності даних в реєстрі відомостей про його батьків, та разом з тим, не надав суду докази того, що такі дані містяться у відповідних реєстрах та доступні відповідачу.

Решта вимог є похідними від вищенаведеної первинної, тому в задоволенні таких також відмовлено.

Не погодившись із даним судовим рішенням сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої, із-за порушення норм матеріального права та встановлення обставин які є недоведеними, просить скасувати таке та задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтування апеляційних вимог полягає в тому, що відповідачу 1 було відомо, що з позивачем проживає його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , хворіє та за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, виходячи з Висновку ЛКК №33/184 від 13.05.2025 та акта про встановлення факту здійснення догляду від 09.08.2024. Мати позивача та дружина ОСОБА_2 є пенсіонеркою, що підтверджується пенсійним посвідченням, хворіє, а тому така в силу віку та стану здоров`я не може доглядати за чоловіком. Відтак, ОСОБА_1 є єдиним працездатним утримувачем відповідно до Сімейного кодексу України свого батька, який хворіє та за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

Відповідачем було протиправно скасовано його відстрочку від призову, оскільки підстав для скасування такої не було, в нього не змінювались обставини, які б могли бути підставою для скасування права на відстрочку, а тому відповідач не був наділений правом її скасовувати. Підстави, за якими військовозобов`язаним передбачено надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, визначені статтею 23 Закону № 3543-XII.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та саме на них покладено обов`язок, в тому числі, здійснювати контроль бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, тобто перевіряти та володіти інформацією з приводу заброньованих осіб з метою недопущення щодо них протиправних дій. За наведеного, наголошує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 беззаперечно володів інформацією щодо наявності у позивача дійсної відстрочки та всі дані є відкритими та містяться в загальній базі, яка є доступною для відповідача.

Стороною відповідача подано відзиви на апеляційну скаргу з яких, вважають апеляційну скаргу безпідставною, а судове рішення законним і обґрунтованим.

Позивачем подано відповідь на відзив в якому підтримує свої доводи.

У судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання йому відстрочки.

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 4206 від 05.12.2024 позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, оскільки зайнятий постійним доглядом за своїм батьком на строк до 21.05.2025.

Згодом надана відстрочка була продовжена ІНФОРМАЦІЯ_2 на строк до 05.11.2025, що не заперечується сторонами та підтверджується даними військово-облікового документу «Резерв+».

Відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.08.2025 за №2175, позивача повідомлено про те, що Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до рішення, ухваленого протоколом від 15.08.2025 №31, скасовано надану відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Підставами для скасування відстрочки вказано, що на момент її продовження у порядку визначеному п. 60 Порядку №560, надану раніше прийнятим рішенням Комісії згідно з протоколом №18 від 21.05.2025 скасовано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, позаяк втрачено законні підстави для її отримання, а саме в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні відомості про батьків.

Запропоновано позивачу до 22.08.2025 особисто прибути для повернення довідки про відстрочку за адресою: АДРЕСА_1 , а також надати заяву та підтверджуючі документи для оформлення відстрочки.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступних мотивів.

Так, згідно з ч.ч.1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду даної адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі як і раніше - Закон №3543-ХІІ).

За визначенням ст. 1 Закону №3543-ХІІ комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, відповідно до п.9 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі як і раніше - Порядок № 560, зі змінами).

Відповідно до п. 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону № 3543-XII.

Згідно з п. 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

За правилами пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 4206 від 05.12.2024 позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, а саме, зайнятий постійним доглядом за своїм батьком на строк до 21.05.2025, яка була продовжена до 05.11.2025.

Відповідно до п. 65 Порядку № 560 у разі втрати (зміни) підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія може скасувати (змінити) раніше прийняте нею рішення, про що повідомляється заявнику письмово не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення за формою, визначеною у додатку 10.

Як встановлено з матеріалів справи, у відповідності до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.08.2025 за №2175, позивача повідомлено про те, що Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до рішення, ухваленого протоколом від 15.08.2025 №31, скасовано надану відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Підставами для скасування відстрочки вказано те, що на момент продовження відстрочки у порядку визначеному п. 60 Порядку №560, надану раніше прийнятим рішенням Комісії згідно з протоколом №18 від 21.05.2025 скасовано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, позаяк втрачено законні підстави для отримання такої, а саме, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні відомості про батьків.

Запропоновано позивачу до 22.08.2025 особисто прибути для повернення довідки про відстрочку за адресою: АДРЕСА_1 , а також надати заяву та підтверджуючі документи для оформлення відстрочки.

Однак, з матеріалів справи не вбачається того, що позивач на виконання повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.08.2025 за №2175, у строк до 22.08.2025 подав заяву та підтверджуючі документи для оформлення відстрочки, позаяк доказів зворотного суду не надано.

Тому підставним є висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог.

З приводу доводів сторони позивача викладених в апеляційній скарзі то суд виходить з того, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

З аналізу пункту 11 Положення №154 вбачається, що оформлення відстрочки від призову для військовозобов`язаних, резервістів під час мобілізації, особливого періоду чи воєнного часу належить до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Вони також ведуть спеціальний облік цих осіб, про що підставно звертає увагу апелянт.

Водночас відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов`язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов`язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.

Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондується з обов`язком військовозобов`язаного дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про актуальну місце праці й посаду, чи в нашому випадку подати надати заяву та підтверджуючі документи про батьків для оформлення відстрочки.

Подібний висновок за схожих обставин Верховний Суд уже робив у постанові від 18 січня 2024 у справі №280/6033/22 та від 01 жовтня 2024 у справі № 200/4189/22.

Фактичні обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин дозволяють суду дійти висновку, що ОСОБА_1 не скористався можливістю реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його у відповідний спосіб.

На цій основі слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що оскаржені дії ІНФОРМАЦІЯ_2 й похідний від них наказ Військової частини НОМЕР_1 у частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації ОСОБА_1 вчинені і прийняті правомірно та підстави для їхнього визнання протиправними і скасування відсутні.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовує висновків суду попередньої інстанцій, не впливає на законність й обґрунтованість ухваленого судового рішення, а направлені на переоцінку доказів.

Щодо вмотивованості судового рішення то суд звертає увагу на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі №260/7072/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді І. В. Глушко

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 28.04.2026.