Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №380/10980/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/10980/25 пров. № А/857/20476/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Боршовського Т. І.

за участю секретаря судового засідання Носа С. П. Вовка А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в електронно-письмовій формі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі № 380/10980/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,

місце ухвалення судового рішення м. Львів

суддя у І інстанціїКачур Р.П.

дата складання повного тексту рішенняне зазначена

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі № 380/10980/25 задоволено частково заяву представника позивачки про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Змінено спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі № 380/10980/25 у частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з невиплаченої пенсії за період з 01.04.2019 по 31.10.2025 у розмірі 324049 (триста двадцять чотири тисячі сорок дев`ять) грн 62 коп.

Не погоджуючись з обумовленою ухвалою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги скаржник приводить ту ж саму позицію яка висловлена ним у суді першої інстанції, а зокрема що виплата коштів нарахованих на виконання судового рішення залежить від отримання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області коштів для фінансування відповідної виплати позивачу та проводиться відповідно до вимог Порядку. Стверджує, що ОСОБА_1 додатковими відомостями на виконання погашення заборгованості за ретроспективними судовими рішеннями, а саме у справі 380/10980/25 відповідно до вимог Порядку виплачено кошти в наступному розмірі:

- 8806,23 грн - поточна заборгованість; 187,35 грн - відкладена заборгованість у жовтні 2025

- 5240,80 грн - поточна заборгованість; 7178,77 грн. - поточна заборгованість; 187,35 грн. - відкладена заборгованість у листопаді 2025.

- 187,35 грн- відкладена заборгованість у грудні 2025. 103,00 грн. - відкладена заборгованість;

- 1000,00 – поточна заборгованість у лютому 2026. Станом на день подання заперечення загальна сума заборгованості змінилась та становить 324049, 62 грн.

Головним управлінням в межах наданої компетенції проведено комплекс заходів задля повного та неухильного виконання рішень судів, а виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням по справі № 380/10980/25, проводиться Пенсійним фондом України відповідно до вимог Порядку та за умови наявності відповідного бюджетного фінансування. Вважає, що вчинені Головним управлінням на виконання рішення суду у справі № 380/10980/25: перерахунок пенсії, щомісячна виплата пенсії з урахуванням судового рішення, нарахування заборгованості, включення вказаних коштів до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою – свідчить про виплату цих коштів позивачу у порядку визначеному Постановою - 821 після виділення бюджетних асигнувань на такі цілі.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлена засобами поштового зв`язку, про що матеріали справи містять відповідні докази.

В судове засідання сторони не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли.

В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції застосовуючи абзац другий частини третьої статті 378 КАС України встановив, що оскільки рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, не було виконане у частині виплати грошових коштів, процесуальний закон передбачає можливість зміни способу виконання із зобов`язання вчинити дії (нарахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі № 380/10980/25 позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із 01.04.2019, виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного в довідці про розмір грошового забезпечення № 1159/12/2430, виданій 11.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із 01.04.2019 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення № 1159/12/2430 від 11.02.2025, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сплачений судовий збір в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Із матеріалів справи також слідує, що відповідно до листа відповідача від 26.02.2026 № 10303-9864/Я-05/8-1300/26, Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснено перерахунок пенсії позивача та здійснено нарахування доплати до пенсії за період з 01.04.2019 по 31.10.2025 в розмірі 318140,64 грн, яка буде виплачена після виділення коштів із Державного бюджету України.

При цьому суд також враховує, що на виконання судового рішення у справі №380/10980/25 відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатило позивачу у жовтні 2025 року 187,35 грн відкладена/ретроспективна ДБУ, 8806,23 грн - поточна ДБУ; у листопаді 2025 року 187,35 відкладена/ретроспективна ДБУ, 5240,80 поточна ДБУ, 7178,77 грн - поточна ДБУ; у грудні 2025 року - 187,35 грн відкладена/ретроспективна ДБУ; у лютому 2026 року - 103,00 грн - відкладена/ретроспективна ДБУ, 1000,00 грн - частина поточної виплати за 12.2025 ДБУ.

Водночас, згідно з розрахунками відповідача станом на 17.03.2026 невиплаченою залишається заборгованість по пенсії у розмірі 324049,62 грн, а не 318140,64 грн як стверджує представник позивачки.

Отже, станом на дату постановлення ухвали, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не виплатило на користь позивачки у повному обсязі заборгованості з виплати пенсії з 01.04.2019 по 31.10.2025, що свідчить про часткове невиконання рішення суду боржником.

На адресу суду від представника позивачки надійшла заява про зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення суду від 24.06.2025 року у справі № 380/10980/25 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити виплату різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії позивачу, починаючи з 01.04.2019, встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення, а саме: Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивачки різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у сумі 318140,64 грн (триста вісімнадцять тисяч сто сорок грн 64 коп).

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Положенням частини першої статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX (далі Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».

Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Як зазначено у пояснювальній записці до проєкту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що прийняттям Закону № 4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.

Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.

Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

Застосовуючи абзац другий частини третьої статті 378 КАС України колегія суддів встановила, що оскільки рішення суду першої інстанції, не було виконане у частині виплати грошових коштів, процесуальний закон передбачає можливість зміни способу виконання із зобов`язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми з боржника.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22, яка враховується судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї апеляційної скарги.

У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем.

Відтак, наявні підстави для заміни невиконаного зобов`язання нарахувати та виплатити грошові кошти на стягнення з відповідача цих коштів для забезпечення належної реалізації права позивача.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі № 380/10980/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Т. І. Боршовський

С. П. Нос

Повне судове рішення складено 28 квітня 2026 року