Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №460/1633/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/1633/25 пров. № А/857/19995/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Боршовського Т. І.

за участю секретаря судового засідання Носа С. П. Вовка А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в електронно -письмовій формі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі №460/1633/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказів,

місце ухвалення судового рішення м.Рівне

Розгляд справи здійснено за правиламизагального позовного провадження

суддя у І інстанціїДудар О.М.

дата складання повного тексту рішення06.02.2026

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі №460/1633/25 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинення певних дій.

Визнано протиправним та скасовано п.2 розпорядчої частини наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 24.09.2024 №170-ОД (з основної діяльності) "Про завершення службового розслідування за фактом самовільного залишення оборонних позицій військовослужбовцем" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира ІНФОРМАЦІЯ_12 Військової частини НОМЕР_2 .

Визнано протиправним та скасовано п.4 розпорядчої частини наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 20.01.2025 №22 (по стройовій частині) в частині зарахування в розпорядження начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та утримання у списках Військової частини НОМЕР_2 з 02 жовтня 2024 року старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира ІНФОРМАЦІЯ_12 Військової частини НОМЕР_2 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що позивачем попущено строк звернення до суду з адміністративним позовом у цій справі. Зокрема відповідач зазначив, що до військової частини НОМЕР_2 20.11.2024 надходив адвокатський запит адвоката ПАНФІЛОВОЇ Д.А. в інтересах громадянина ОСОБА_2 від 18.11.2024 №2/3/18.11.24/А3, який надійшов до військової частини НОМЕР_2 20.11.2024 за вхідним №7486/1489, на який була надана відповідь та надіслана засобами електронного поштового зв`язку від 25.11.2024 №1489/3346. Вищезазначена відповідь направлялась представнику Позивача, адвокату ПАНФІЛОВІЙ Д.А. із електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 (електронна адреса належить старшому лейтенанту ОСОБА_3 , начальнику групи персоналу штабу (S1) військової частини НОМЕР_2 ). Скрін-шот відправлення долучається. Позивачем не надано жодного доказу про те, що саме 20 січня 2025 року ним було отримано (чи ознайомлено) вищезазначену відповідь з усіма визначеними додатками.

Окрім вказаного відповідач зазначив, що старшим лейтенантом ОСОБА_4 , в порушення наказів старшого начальника, було залишено оборонні позиції в районі н.п. Табаївка, Куп`янського району, Харківської області, що і в свою чергу стало прецедентом для призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення позицій військовослужбовцями (наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.08.2024 №439-АГД) (далі - Службове розслідування). Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно господарської діяльності) від 17.09.2024 №520-АГД строк проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення позицій військовослужбовцями призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно господарської діяльності) від 19.08.2024 №439-АГД, продовжено до максимального терміну до 16.10.2024. Старший лейтенант ОСОБА_5 завідома знав, що відносно нього (його дій чи бездіяльності) призначено службове розслідування, що підтверджується його особистими поясненнями від 01.09.2024, які знаходяться в матеріалах Службового розслідування (долучаються до відзиву).

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні представник позивача Панфілова Д.А. надала пояснення та заперечила проти доводів апеляційної скарги.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що п.2 розпорядчої частини наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 24.09.2024 №170-ОД (з основної діяльності) "Про завершення службового розслідування за фактом самовільного залишення оборонних позицій військовослужбовцем" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира ІНФОРМАЦІЯ_12 Військової частини НОМЕР_2 не відповідає встановленим у ч.2 ст.2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права й охоронювані законом інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такого наказу у відповідній частині протиправним і скасування.

При цьому судом ураховано, що за змістом оспорюваного наказу від 24.09.2025 №170-ОД "Про завершення службового розслідування за фактом самовільного залишення оборонних позицій військовослужбовцем", попередньо встановлено, що командир ІНФОРМАЦІЯ_17 старший лейтенант ОСОБА_1 (разом з іншими зазначеними військовослужбовцями) з 15.00 год 19.08.2024 самовільно всупереч наказам старшого начальника залишили поле бою (п.3.19 наказу). З пояснення головного сержанта Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_6 вбачається, що … внаслідок самовільного залишення визначених бойовими наказами оборонних позицій, зокрема, старшим лейтенантом ОСОБА_1 отримали поранення та загинули військовослужбовці Військової частини НОМЕР_2 (п.3.12. наказу) (т.1 - а.а.с.31, 33).

Також під час розгляду справи судом досліджено довідку про обставини травми (поранення, контузії) від 30.08.2024 №1489/1254, згідно з якою старший лейтенант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , командир ІНФОРМАЦІЯ_12 Військової частини НОМЕР_2 , 19.08.2024 орієнтовно 17.00год. отримав травмування в результаті мінометного обстрілу противником по позиціях на передньому краї в районі населеного пункту Табаївка Петропавлівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області при виконанні обов`язків військової служби у період дії воєнного стану (т.1 - а.с.38).

Отож суд встановив, що наведені дані щодо орієнтовного часу залишення позивачем оборонних позицій не узгоджуються між собою, а обставини щодо поранень та загибелі військовослужбовців не доведені жодними належними та допустимими доказами. Так, у матеріалах службового розслідування відсутній поіменний список поранених та вбитих осіб, не доведено факту існування причинно-наслідкового зв`язку між діями позивача та зазначеними тяжкими наслідками.

Отже, сам факт, дата, час та подія імовірного правопорушення під час службового розслідування встановлені не були.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 25 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був призваний ІНФОРМАЦІЯ_4 на військову службу у Збройні Сили України.

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 25.02.2022 №2 (по стройовій частині) молодший лейтенант ОСОБА_1 , призваний Військовою частиною НОМЕР_2 25 лютого 2022 року, командир ІНФОРМАЦІЯ_12, з 25 лютого 2022 року зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення та вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою (т.1 - а.с.110).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 19.08.2024 №439-АГД (з адміністративно-господарської діяльності) "Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення позицій військовослужбовцями" наказано провести службове розслідування, зокрема, щодо старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира ІНФОРМАЦІЯ_12 Військової частини НОМЕР_2 , щодо факту самовільного залишення позицій підрозділу, що мав місце 19 серпня 2024 року (т.1 - а.а.с.118-119).

Проведення службового розслідування доручено заступнику командира Військової частини НОМЕР_2 з психологічної підтримки ОСОБА_7 .

Наказ від 19.08.2024 №439-АГД було видано, зокрема, на підставі рапорта старшого лейтенанта ОСОБА_8 , командира ІНФОРМАЦІЯ_16 Військової частини НОМЕР_2 , від 19.09.2024 №5150/1489, про що зазначено у констатуючій частині наказу.

Згідно з п.27 розпорядчої частини наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 25.08.2024 №456-АГД (з адміністративно-господарської діяльності) "Про отримання бойового поранення військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_2 ", старший лейтенант ОСОБА_1 , командир ІНФОРМАЦІЯ_12 Військової частини НОМЕР_2 , вважається таким, що 19 серпня 2024 року отримав бойове травмування. Діагноз: акубаротравма, яку отримав під час здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Харківській області, у складі сил і засобів об`єднаних сил в районах виконання бойових (спеціальних) завдань, в районах ведення активних бойових дій, оборонних дій згідно з бойовими розпорядженнями в районі населеного пункту Табаївка Петропавлівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області. Травмування не пов`язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Під час отримання травмування перебував у засобах захисту. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (т.1 - а.а.с.115-117).

На підставі зазначеного наказу від 25.08.2024 №456-АГД Військовою частиною НОМЕР_2 видано довідку про обставини травми (поранення, контузії) від 30.08.2024 №1489/1254, згідно з якою старший лейтенант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , командир ІНФОРМАЦІЯ_12 Військової частини НОМЕР_2 , 19 серпня 2024 року одержав акубаротравму. Евакуйований 21 серпня 2024 року до медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 з подальшою евакуацією до передової хірургічної групи К3 від Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (стабілізаційного пункту Ківшарівка), де було оглянуто військовослужбовця, надано йому допомогу та в подальшому сплановано подальшу евакуацію до Військового польового шпиталю С2 Військово-медичного клінічного центру Північного регіону, Куп`янський район. За обставин: 19.08.2024 орієнтовно 17.00год. отримав травмування в результаті мінометного обстрілу противником по позиціях на передньому краї в районі населеного пункту Табаївка Петропавлівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області при виконанні обов`язків військової служби у період дії воєнного стану. Травмування отримав при виконанні бойового завдання. В стані наркотичного чи алкогольного сп`яніння не перебував. Під час отримання травмування перебував у засобах захисту. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (т.1 - а.с.38).

29 серпня 2024 року командир Військової частини НОМЕР_2 звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Полтава із заявою (повідомленням) №1489/2286 про кримінальне правопорушення, якою просив внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення командиром ІНФОРМАЦІЯ_12 Військової частини НОМЕР_2 старшим лейтенантом ОСОБА_1 , кулеметником ІНФОРМАЦІЯ_13 Військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_9 , кулеметником ІНФОРМАЦІЯ_14 Військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_10 , кулеметником ІНФОРМАЦІЯ_15 Військової частини НОМЕР_2 молодшим сержантом ОСОБА_11 , кулеметником 3 стрілецького відділення ІНФОРМАЦІЯ_12 Військової частини НОМЕР_2 старшим сержантом ОСОБА_12 , стрільцем ІНФОРМАЦІЯ_14 Військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_13 злочину, передбаченого ст.429 КК України (т.1 - а.а.с.177-178).

Згідно з п.5 розпорядчої частини наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 01.09.2024 №247 (по стройовій частині), у зв`язку з призначенням службового розслідування, зокрема, старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира ІНФОРМАЦІЯ_12 Військової частини НОМЕР_2 , усунуто від виконання службових обов`язків з 01 вересня 2024 року (т.1 - а.с.111).

За наслідками службового розслідування складено акт службового розслідування від 24.09.2024 №1489/244, який 24.09.2024 затверджено командиром Військової частини НОМЕР_2 (т.1 - а.а.с.156-172).

У зазначеному акті службового розслідування зафіксовано такі обставини вчиненого правопорушення:

19.08.2024 командиру Військової частини НОМЕР_2 від командира ІНФОРМАЦІЯ_16 Військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_8 надійшов рапорт №5150/1489 про те, що близько 12.30 19.08.2024 старший лейтенант ОСОБА_1 , командир ІНФОРМАЦІЯ_12 Військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_9 , кулеметник ІНФОРМАЦІЯ_13 Військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_10 , кулеметник ІНФОРМАЦІЯ_14 Військової частини НОМЕР_2 , молодший сержант ОСОБА_11 , кулеметник ІНФОРМАЦІЯ_15 Військової частини НОМЕР_2 , старший сержант ОСОБА_12 , кулеметник ІНФОРМАЦІЯ_14 Військової частини НОМЕР_2 , самовільно залишили оборонну позицію в ІНФОРМАЦІЯ_5 (командно-спостережний пункт) ІНФОРМАЦІЯ_16 " ІНФОРМАЦІЯ_6 ", що знаходиться поблизу населеного пункту Табаївка Харківської області. Близько 20.00 19.08.2024, як повідомив командир ІНФОРМАЦІЯ_16 Військової частини НОМЕР_2 , вищевказані військовослужбовці були помічені за місцем розташування ІНФОРМАЦІЯ_16 Військової частини НОМЕР_2 , що знаходиться поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 .

Вина військовослужбовців виражається у формі прямого умислу уникнення виконання бойових завдань щодо забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, захисту України та має ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.429 КК України.

Своїми діями старший лейтенант ОСОБА_1 , командир ІНФОРМАЦІЯ_12 Військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_9 , кулеметник ІНФОРМАЦІЯ_13 Військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_10 , кулеметник ІНФОРМАЦІЯ_14 Військової частини НОМЕР_2 , молодший сержант ОСОБА_11 , кулеметник ІНФОРМАЦІЯ_15 Військової частини НОМЕР_2 , старший сержант ОСОБА_12 , кулеметник ІНФОРМАЦІЯ_14 Військової частини НОМЕР_2 порушили вимоги законів України та наступних нормативно-правових актів:

- ст.429 Кримінального кодексу України - самовільне залишення поля бою під час бою або відмова під час бою діяти зброєю;

- абзаців 2, 3, 4, 5, 11 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої на військовослужбовця покладено обов`язок свято і непорушно дотримуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

- статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові;

- статті 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок;

- абзацу 1 статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якого військовослужбовці повинні бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому;

- абзаців 2, 5 статті 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до яких внутрішній порядок досягається: глибоким розумінням, свідомим і неухильним виконанням військовослужбовцями обов`язків, визначених законами України та статутами Збройних Сил України, неухильним виконанням розпорядку дня;

- статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до якої військова дисципліна - бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України;

- абзаців 1, 2, 3, 4, 5, 6 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Актом від 24.09.2024 №1489/244 запропоновано, зокрема, повідомити Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтава, про вчинення зазначеними військовослужбовцями кримінального правопорушення, покарання за яке передбачене ст.429 КК України, а також притягнути військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани.

Згідно з п.2 розпорядчої частини наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 24.09.2025 №170-ОД (з основної діяльності) "Про завершення службового розслідування за фактом самовільного залишення оборонних позицій військовослужбовцем", за порушення військової дисципліни, порушення вимог абзаців 2, 3, 4, 5, 11 статті 11, статті 13, абзацу 1 статті 49, абзаців 2, 5 статті 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1, абзаців 1, 2, 3, 4, 5, 6 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зокрема, командира ІНФОРМАЦІЯ_12 Військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді "Сувора догана" (т.1 - а.а.с.121-134).

Відповідно до п.8 розпорядчої частини наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 25.09.2024 №271 (по стройовій частині), у зв`язку з завершенням службового розслідування, зокрема, старший лейтенант ОСОБА_1 , командир ІНФОРМАЦІЯ_12 Військової частини НОМЕР_2 , допущений до виконання службових обов`язків за штатною посадою з 25 вересня 2024 року (т.1 - а.с.112).

Згідно з витягом з Реєстру досудових розслідувань від 02.10.2024, на підставі ухвали Октябрського районного суду м.Полтави від 30.09.2024 у справі №554/9917/24 за повідомленням Військової частини НОМЕР_2 02.10.2024 зареєстроване кримінальне провадження №62024170020008175 за ст.429 КК України щодо самовільного залишення (без наказу) оборонних позицій в районі блокування КСП 2 СР " ІНФОРМАЦІЯ_6 ", що знаходиться в районі с.Табаївка Куп`янського району Харківської області, військовослужбовцями старшим лейтенантом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , командиром ІНФОРМАЦІЯ_12 Військової частини НОМЕР_2 , солдатом ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , кулеметником ІНФОРМАЦІЯ_13 Військової частини НОМЕР_2 , солдатом ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , кулеметником ІНФОРМАЦІЯ_14 Військової частини НОМЕР_2 , молодшим сержантом ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , кулеметником ІНФОРМАЦІЯ_15 Військової частини НОМЕР_2 , старшим сержантом ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , кулеметником ІНФОРМАЦІЯ_14 Військової частини НОМЕР_2 , солдатом ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , стрільцем ІНФОРМАЦІЯ_14 Військової частини НОМЕР_2 , в ході ведення бою зі зброєю, за попередньою змовою групою осіб (т.1 - а.а.с.137-138).

Згідно з п.4 розпорядчої частини наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 02.10.2024 №278 (по стройовій частині), на підставі внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження від 02.10.2024 №620244170020008175 відносно військовослужбовців усунуто від виконання службових обов`язків, зокрема, старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира ІНФОРМАЦІЯ_12 Військової частини НОМЕР_2 , з 02 жовтня 2024 року (т.1 - а.с.113).

Пунктом 4 розпорядчої частини наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 20.01.2025 №22 (по стройовій частині) наказано вважати таким, що зарахований і перебуває в розпорядженні начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та утримується у списках Військової частини НОМЕР_2 з 02 жовтня 2024 року, зокрема, старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира ІНФОРМАЦІЯ_12 Військової частини НОМЕР_2 (т.1 - а.с.51).

Вважаючи п.2 наказу від 24.09.2025 №170-ОД та п.4 наказу від 20.01.2025 №22 протиправними в частині, що стосується позивача, останній звернувся до суду з позовом у цій справі.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Стосовно доводів скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, то колегія суддів зазначає таке.

За приписами ст.5 КАС України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Загальні положення щодо строків звернення до адміністративного суду закріплені в ст.122 КАС України.

Відповідно до ч.ч.1, 5 цієї статті, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

День, коли особа дізналася про порушення свого права це встановлений з доказів день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

При цьому, повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

З матеріалів справи убачається, що оскаржувані накази не були доведені до відому позивача в установленому порядку під підпис.

Про наявність таких наказів адвокату позивача стало відомо в грудні 2024 року, однак у цей час позивач перебував у зоні бойових дій, а відтак адвокат не міг довести зміст таких наказів до відому позивача, а як наслідок адвокату не вбачалося за можливе з`ясувати подальші доручення позивача відносно вказаних наказів.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який, в подальшому, Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022, від 12 серпня 2022 року №573/2022, від 07 листопада 2022 року №757/2022, від 06 лютого 2023 року №58/2023, від 01 травня 2023 року №254/2023, від 26 липня 2023 року №451/2023, від 06 листопада 2023 року №734/2023, від 05 лютого 2024 року №49/2024, від 06 травня 2024 року №271/2024, від 23 липня 2024 року №469/2024 та від 28 жовтня 2024 року №740/2024 неодноразово продовжувався.

Матеріалами справи підтверджено, а скаржником не спростовано обставин з приводу того, що саме перебування позивача в зоні бойових дій слугувало об`єктивною та безпосередньою перешкодою для реалізації позивачем права для невідкладного ознайомлення позивача із спірними наказами та своєчасного звернення до суду з позовом щодо їх оскарження.

Судом також встановлено, що оскаржувані накази були вручені позивачу 20.01.2025 року.

З адміністративним позовом у цій справі позивач звернувся 03.02.2025 року, тобто у межах місячного строку з моменту його ознайомлення з такими наказами.

Вказані обставини свідчать про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.

Аналогічний підхід було застосовано Верховним Судом під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків в ухвалах від 02 червня 2022 року у справі №757/30991/18-а, від 14 липня 2022 року у справі №380/10696/21, від 27 липня 2022 року у справі №380/13558/21, від 27 липня 2022 року у справі №380/12913/21, від 04 серпня 2022 року у справі №420/2429/20, від 12 серпня 2022 року у справі №400/3957/21 та від 21 вересня 2022 у справі №360/4969/21.

Також колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі №182/634/17(6-а/0182/32/2018), від 07 лютого 2023 року у справі №340/56/22, від 19 жовтня 2023 року у справі №420/1011/20, від 15 листопада 2023 року у справі №380/6752/21, від 20 грудня 2023 року у справі №460/44271/22, від 21 грудня 2023 року у справі №520/1189/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/10393/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/23249/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/21477/23 та від 02 липня 2024 року у справі №440/2984/21.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2024 року по справі № 120/359/24 зазначив, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:

1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.

2. Виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.

3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.

4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.

5. Обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку.

З огляду на вищевикладене, приведені вище доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанцій норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не знайшли своє підтвердження.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги, які стосуються оскаржуваних наказів, то апеляційний суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 4 статті 2 Закону №2232-ХІІ встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України від 24.03.1999 №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби).

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 26 Статуту внутрішньої служби визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних сил України" від 24.03.1999 №551-XIV затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України, (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Згідно із ст.ст.1, 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту установлено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно з ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Статтею 6 Дисциплінарного статуту установлено, що право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Командир зобов`язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.

Згідно із ст.45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

За приписами ст.48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-85 Дисциплінарного статуту.

Так, згідно із ст.83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Статтями 84, 85 цього ж Статуту установлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно із ст.86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Відповідно до Дисциплінарного Статуту та Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок №608 висновки службової комісії мають ґрунтуватися на документально підтверджених фактах, а зокрема:

- службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків;

- службове розслідування проводиться на засадах неупередженості;

- у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи та документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку, причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з військовослужбовця звинувачення, висновок щодо наявності або відсутності у його діянні дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону.

Отож члени дисциплінарної комісії зобов`язані «всебічно, повно, об`єктивно та неупереджено вивчити всі обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування». При цьому повнота та об`єктивність службового розслідування неможливі без відповідної перевірки пояснень відповідними доказами та їх залучення до матеріалів службового розслідування. Позаяк під час службового розслідування мають бути з`ясовані «документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку». Це пряма вимога щодо збирання саме документальної бази. У резолютивній частині висновку обов`язково зазначаються «докази, які підтверджують або спростовують факт порушення службової дисципліни».

Предметом спору у цій справі є правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани за порушення військової дисципліни - залишення визначеної бойовим наказом позиції.

З матеріалів справи убачається, що підставою для проведення щодо позивача службового розслідування став рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_8 , командира ІНФОРМАЦІЯ_16 Військової частини НОМЕР_2 , від 19.09.2024 №5150/1489, про що зазначено у констатуючій частині наказу від 19.08.2024 №439-АГД.

За змістом такого рапорту старший лейтенант ОСОБА_8 повідомив командира Військової частини НОМЕР_2 , зокрема, про те, що командир ІНФОРМАЦІЯ_17 старший лейтенант ОСОБА_1 (разом з іншими військовослужбовцями, зазначеними в рапорті) 19.08.2024 без наказу самовільно покинув позиції в районі блокування КСП ІНФОРМАЦІЯ_16 " ІНФОРМАЦІЯ_6 " та вирушив в розташування підрозділу н.п.Курилівка близько 12.30 год (т.1 - а.с.174).

Натомість з оспорюваного наказу від 24.09.2025 №170-ОД убачається, що командир ІНФОРМАЦІЯ_17 старший лейтенант ОСОБА_1 (разом з іншими зазначеними військовослужбовцями) самовільно всупереч наказам старшого начальника залишили поле бою з 15.00 19.08.2024 (п.3.19 наказу).

З пояснення головного сержанта військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_6 вбачається, що … внаслідок самовільного залишення визначених бойовими наказами оборонних позицій, зокрема, старшим лейтенантом ОСОБА_1 отримали поранення та загинули військовослужбовці Військової частини НОМЕР_2 (п.3.12. наказу) (т.1 - а.а.с.31, 33).

Також матеріали справи містять довідку про обставини травми (поранення, контузії) від 30.08.2024 №1489/1254, згідно з якою старший лейтенант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , командир ІНФОРМАЦІЯ_12 Військової частини НОМЕР_2 , 19.08.2024 орієнтовно 17.00год. отримав травмування в результаті мінометного обстрілу противником по позиціях на передньому краї в районі населеного пункту Табаївка Петропавлівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області при виконанні обов`язків військової служби у період дії воєнного стану (т.1 - а.с.38).

Згідно з довідкою Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_3 від 15.10.2024 №7289, 15 жовтня 2024 року проведено медичний огляд старшого лейтенанта ОСОБА_1 , 1986р.н. Стан після перенесеної ВТ (19.08.2024): акубаротравми з формуванням суб`єктивного вушного шуму. Травма, ТАК, пов`язана з захистом Батьківщини. На підставі статей 43-б, 23-в, 61-в, 64-в, 83-в графи ІІІ Розкладу хвороб придатний до служби у військових частинах забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_18, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони (т.1 - а.с.40).

З урахуванням вказаного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наведені у перелічених документах дані з приводу орієнтовного часу залишення позивачем оборонних позицій не узгоджуються між собою, а обставини щодо поранень та загибелі військовослужбовців не доведені жодними належними та допустимими доказами.

Також матеріали службового розслідування не містять поіменного списку поранених та вбитих осіб, не доведено факту існування причинно-наслідкового зв`язку між діями позивача та зазначеними тяжкими наслідками, не встановлено обставини щодо тяжкості отриманих позивачем травм та не з`ясовувалося, чи мав позивач можливість за станом здоров`я нести бойове чергування на позиції до моменту його заміни.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача, що особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку (ст. 62 Конституції України). Це стосується не лише кримінальних, а й дисциплінарних справ (за аналогією права, що часто підтверджує ЄСПЛ).

Окрім вказаного судом апеляційної інстанції також враховано покази свідка ОСОБА_8 , який повідомив, що жодного рапорту 19.08.2024 командиру Військової частини НОМЕР_2 не подавав, зважаючи на поганий стан здоров`я. Свідок визнав, що рапорт, копія якого міститься в матеріалах справи, писав власноручно на початку вересня (5-7) 2024 року, перебуваючи у медичному закладі, на прохання заступника командира Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_14 , дату 19.08.2024 вказав на його ж прохання. Також вказаний свідок повідомив, що 20.08.2024 вже всі військовослужбовці залишали бойові позиції без жодних наказів, зважаючи на масований наступ ворога та неможливість утримання позицій. Підтвердив, що 19.08.2024 наказу на залишення бойових позицій не було, однак дії ОСОБА_1 кваліфікував як такі, що в існуючих на той час обставинах дали можливість зберегти особовий склад.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що відповідачем під час проведення службового розслідування не дотримано вимог Порядку №608, позаяк не були достеменно встановлено факту, дати, час та події імовірного правопорушення та з огляду на можливість позивача за станом здоров`я нести бойове чергування на позиції до моменту його заміни, не доведено факту існування причинно-наслідкового зв`язку між діями позивача та зазначеними тяжкими наслідками.

Отож склад обумовленого дисциплінарного проступку є недоведеним, а притягнення позивача дисциплінарної до відповідальності є протиправним, оскільки здійснено без дослідження та урахування відповідачем усіх обставин, що мають значення для кваліфікації такого дисциплінарного проступку та прийняття відповідного рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі №460/1633/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Т. І. Боршовський

С. П. Нос

Повне судове рішення складено 28 квітня 2026 року