Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №120/1632/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1632/25 Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк Алла Юріївна

Суддя-доповідач: Савицька Н.В.

28 квітня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариства "Продовольча компанія "Поділля" звернулося в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 21.01.2025 №ПШ080225 про застосування адміністративно-господарського штрафу в загальному розмірі 17000,00 гривень, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.01.2026 позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті серії № ПШ080225 про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.01.2025, про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на користь Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Додатковим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2026 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області. У стягненні решти суми витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.01.2026, Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області оскаржила його в апеляційному порядку, і, покликаючись на неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач є юридичною особою, здійснював внутрішні, а не міжнародні перевезення, здійснює господарську діяльність за для отримання прибутку, а твердження суду першої інстанції про здійснення перевезення за власної потреби є безпідставним, оскільки наявність власних потреб є опцією фізичної особи. При цьому суд першої інстанції не врахував правові позиції Верховного Суду (справа № 440/5873/23, справа №440/17062/21).

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні і залишити рішення суду без змін.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПрАТ "ПК "Поділля" як юридична особа зареєстровано 11.10.2004 (код ЄДРПОУ 33143011), реєстраційний №11551020000000021. Основний вид господарської діяльності позивача згідно з КВЕД: 01.11 "вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур".

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 від 26.05.2011 позивач є власником транспортного засобу марки «КАМАЗ 45142», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

10.12.2024 о 18 год 10 хв Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області було проведено рейдову перевірку в с.Городківка, Тульчинського району Вінницької області транспортного засобу марки «КАМАЗ 45142», номерний знак НОМЕР_2 , яким керував водій - ОСОБА_1 .

За результатом проведеної перевірки, було складено відносно ПрАТ «ПК «ПОДІЛЛЯ» Акт проведення перевірки вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.12.2024 №АР060308.

Згідно з вказаним актом під час перевірки було виявлено порушення ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», вчинені позивачем, а саме: «під час здійснення внутрішніх перевезень вантажу «Дефекат» перевізник не забезпечив водія оформленою ТТН на вантаж та протоколом перевірки та адаптації тахографа до ТЗ КАМАЗ НОМЕР_2 та відсутністю тахографа у ТЗ КАМАЗ (а.с.184 зворотній бік).

Повідомленням № 887/23/24-25 від 06.01.2025 ПрАТ «ПК «ПОДІЛЛЯ» було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 21.01.2025.

За результатами розгляду акта від 10.12.2024 №АР060308 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 080225 від 21.01.2026, якою за порушення ПрАТ «ПК «ПОДІЛЛЯ» статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та відповідно до частини 1 абзацу 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн (а.с.183).

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача був відсутній обов`язок пред`являти посадовим особам відповідача товарно-транспорту накладну, оскільки в межах цих правовідносин він не виступав як перевізник, що здійснює перевезення вантажу на договірних умовах, а перевозив такий для власних потреб.

Також суд дійшов висновку про те, що порушення позивачем законодавства щодо використання тахографа відповідачем не встановлено, оскільки про порушення позивачем ні ч.7, ні ч.8. ст.53 Закону №2344-111, за які відповідальність передбачена абз.6 і абз.11 ст.60 Закону №2344-111 відповідно, в оскаржуваній постанові не зазначено.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2344-III).

Частиною 12 ст.6 Закону № 2344-III закріплено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

У силу вимог ч.7 ст.6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно із ч.ч.1-2 ст.48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

При цьому, стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», надає визначення основних термінів, які вживаються у даному законі, зокрема: автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Тобто, дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж для власних потреб чи надають послугу перевезення.

За змістом підпунктів 11.1-11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10. 1997 р. № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.03.1998 за № 128/2568 (в подальшому Правила № 363) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідно до абзацу 27 глави 1 Правил №363 товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Під час судового розгляду даної справи не було встановлено, що водієм при перевірці надавався будь-який документ, а саме товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, який би містив дані про найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж при його перевезенні.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 цього Закону, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, Законом №2344-111 не розмежовується поняття надання послуг з перевезення вантажів та перевезення вантажів для власних потреб, відповідальність передбачена за здійснення будь-яких перевезення вантажів суб`єктами господарювання без документів, передбачених статтею 48 вказаного Закону.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем послуга з перевезення вантажів не надавалась, адже суб`єктом відповідальності є саме перевізник, незалежно від того чи зареєстрований він у встановленому законом порядку, як суб`єкт підприємницької діяльності з надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів.

Щодо твердження позивача про перевезення вантажу в межах здійснення господарської діяльності без надання послуг з перевезення, колегія суддів зазначає наступне.

З 01.10.2021 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» від 03.06.2021 №1534-ІХ, яким абзац 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» викладено в новій редакції, відповідно до якої:

- перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У попередній редакції передбачалось:

- надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порівняльний аналіз наведених положень статті 60 Закону №2344-ІІІ (чинної та попередньої) дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку товарно-транспортної накладної та протоколу про перевірку та адаптацію тахографа, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт (тобто, для власних потреб чи в межах іншої господарської діяльності) перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Щодо відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа та самого тахографа під час проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

При вирішенні даного спору суд першої інстанції виходив з того, що порушення позивачем законодавства щодо використання тахографа відповідачем не встановлено, оскільки про порушення позивачем ні ч.7, ні ч.8. ст.53 Закону №2344-111, за які відповідальність передбачена абз.6 і абз.11 ст.60 Закону №2344-111 відповідно, в оскаржуваній постанові не зазначено.

Однак судом першої інстанції не було враховано те, що під час проведення перевірки мали місце внутрішні перевезення вантажу "Дефекат", про що вказано в Акті перевірки.

У той же час положення ж ст. 53 Закону №2344-111, за порушення яких відповідальність передбачена абз.6 і абз.11 ст.60 Закону №2344-111, унормовують організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів, а тому не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Так, наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення про робочий час і час відпочинку водіїв), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку (далі - Положення №340).

Відповідно до п. 1.2 Положення №340, це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Положеннями п. 1.3 Положення №340 передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Відповідно до пункту 6.1 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Отже, вимогами пункту 6.1 Положення №340 передбачено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , транспортний засіб марки КАМАЗ 45142, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ПРАТ "ПК "Поділя", при цьому повна маса транспортного засобу перевищує 3,5 тонн (а.с.147-148).

Враховуючи наведене, в силу вимог пункту 6.1 Положення №340, вищевказаний транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом.

Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

Згідно пункту 3.6 Інструкції №385, автомобільні перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема: дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Так, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 826/2239/16, аналізуючи законодавство про автомобільний транспорт, зокрема, приписи Закону України «Про автомобільний транспорт», Положення №340, дійшов висновку, що за відсутності документів, зокрема, адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуально-контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 липня 2024 року у справі №440/5873/23 наголосив, що приписи стосовно тахографу визначені законодавцем, перш за все, за для уникнення аварійних ситуацій на дорозі та забезпечення належних трудових прав водіїв, зокрема, права на відпочинок. Тобто, приписи щодо належної роботи тахографа є не забаганкою законодавця, вони виконують функцію створення безпечних умов на дорозі.

Отже, за даних обставин, відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу на момент проведення перевірки є порушенням законодавства про автомобільний транспорт.

Разом з тим, позивач зазначає, що він не є автомобільним перевізником, оскільки, перевезення вантажу здійснювалось для власних потреб.

Апеляційний суд зауважує, що відповідно до пункту 1.4 Положення № 340, це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що, зокрема, вантажні перевезення за для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.

Водночас, перевезення вантажу у даній справі здійснювалось водієм ОСОБА_1 , який є найманим працівником позивача.

Таким чином, у даному випадку, не можна стверджувати, що перевезення вантажу здійснювалось ПрАТ "ПК "Поділля" для власних потреб, оскільки, наявність власних потреб є опцією фізичної особи.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 31.07.2024 у справі №440/5873/23.

Крім того, слід звернути увагу на те, що Положення № 340 не містять жодних розмежувань щодо поширення своєї дії на осіб, які надають послуги з перевезення вантажів, чи осіб, які здійснюють перевезення вантажів.

Колегія суддів вважає, що законодавцем ставиться вимога до перевізників щодо обладнання вантажних транспортних засобів тахографами незалежно від мети поїздки та наявності фінансової складової у такому перевезенні між перевізником та одержувачем вантажу, як помилково висновує позивач. Ігнорування прямих законодавчих норм щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв не може виправдовуватись відсутністю перевезення на комерційній основі, або ж як у спірному випадку - перевезення вантажу для власних потреб.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що позивач у розумінні законодавства про автомобільний транспорт та дорожній рух, як власник транспортного засобу, який виконує вантажні перевезення, із залученням праці найманого водія, є автомобільним перевізником, незалежно від виду та характеру здійснюваних перевезень (для власних внутрішшньогосподарських потреб або надання комерційних послуг), з безумовним обов`язком обладнати транспортний засіб, повною масою понад 3,5 тонни, діючим тахографом та забезпечити належну роботу цього пристрою.

Апеляційний суд вважає, що так як позивач здійснював перевезення вантажу транспортним засобом в межах провадження власної господарської діяльності, він беззаперечно є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ, а тому позиція позивача, що у ПрАТ "ПК "Поділля" відсутній КВЕД перевезення вантажів не надає законних підстав вважати, що до позивача не можна застосовувати адміністративно-господарську відповідальність у вигляді штрафу за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа.

Беручи до уваги, що перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом марки КАМАЗ 45142, який має повну масу понад 3,5 тон, обов`язковим документом для позивача в даному випадку є, зокрема, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, а встановлення відповідачем його відсутності під час здійснення позивачем перевезення вантажу є правовою підставою для застосування відповідного адміністративного-господарського штрафу.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про те, що постанова відповідача від 21.01.2025 №ПШ080225 про застосування відносно позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн є правомірною, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі наведеного у сукупності, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, неправильно застосуванні норми матеріального права, при цьому висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області задовольнити.

Рішення Вінницього окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.