Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №489/1583/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

28.04.2026

Справа № 489/1583/26

Провадження №2/489/1501/26

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання – Горецькою П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін цивільну справу за позовом Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за теплову енергію

встановив.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки боргу за теплову енергію у розмірі 56766,53 грн.; суму, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції у розмірі 10829,10 грн.; три % річних у розмірі 5494,81 грн.; пеню у розмірі 2140,19 грн. та судовий збір у розмірі 3328,00 грн. Посилаючись на те, що предметом діяльності ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» як суб`єкта господарської діяльності є постачання теплової енергії споживача м. Миколаєва. 03 березня 2010 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , укладено Договір купівлі – продажу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 31,60 кв.м. 09 березня 2010 було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення розміщено за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Відповідно до Інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стало відомо, що з 26.01.2017, ОСОБА_1 припинила діяльність як фізична особа – підприємець. Відповідно до Постанови № 830 від 21.08.2019 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», з 01.11.2021 в дію ввелися індивідуальні договори про надання послуги постачання теплової енергії для опалення нежитлових приміщень, які вбудовані багатоквартирні будинки, шляхом укладення публічних договорів приєднання. З 01 листопада 2021 між позивачем та відповідачкою був укладений типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 482.26, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу у строки і на умовах, визначені в договорі за об`єктом, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В опалювальні періоди 2021-2025 позивач здійснював постачання теплової енергії до вищевказаного нежитлового приміщення. Вказане житлове приміщення розташоване в житловому будинку, де система опалення є єдиною. Враховуючи, що теплове обладнання приміщення відповідачки підключено до системи централізованого опалення будинку, вона фактично є споживачкою тепла в вищезазначених опалювальних періодах. Внаслідок невиконання відповідачкою зобов`язання по сплаті за послугу постачання теплової енергії, виникла заборгованість в опалювальні періоди з 01.11.2021 по 30.09.2025, яка складає 56766,53 грн. В опалювальні періоди з 01.11.2021 по 30.09.2025 відповідачці нараховано 10829,10 грн. – сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, 5494,81 грн. – сума 3% річних та 2140,19 грн. – пеня за прострочений період, які позивач просить суд стягнути з відповідачки та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 05.03.2026, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, відсутній відзив на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних матеріалів, з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно приписів ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» - юридична особа, зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 29.12.2000, де метою та предметом діяльності як суб`єкта господарської діяльності є постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва, відповідно до Статуту, затвердженого рішенням міської ради від 21.12.2017 № 32/22.

Згідно довідки про осіб зареєстрованих за адресою за період з 01.01.2000 по 10.02.2026, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

03 березня 2010 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передає у власність а покупець в особі представника приймає у власність нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 31,6 кв.м.на першому поверсі житлового будинку літ. А-15.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 04.06.2025, право власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 03.03.2010, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бороздіною О.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 383.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, сформованого 10.02.2026, ОСОБА_1 починаючи з 26.01.2017 припинила діяльність як фізична особа – підприємець.

Відповідно до ст.. 52 ЦК України, фізична особа підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернуто стягнення.

Частиною 3 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.

Тобто, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Зазначений правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.

Зобов`язання по постачанню теплової енергії позивачем були виконані та факт отримання відповідачем теплової енергії підтверджується нарядами на підключення та наказами про закінчення опалювального періоду.

Відповідно до Постанови № 830 від 21.08.2019 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», з 01.11.2021 в дію ввелися індивідуальні договори про надання послуги постачання теплової енергії для опалення нежитлових приміщень, які вбудовані багатоквартирні будинки, шляхом укладення публічних договорів приєднання.

Згідно з вищезазначеними змінами затверджено Типовий індивідуальний договір надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті ОКП «Миколаїволбте`лоенерго".

Відповідно до пп. 3 п. 13 Правил, індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом тридцяти днів з дня опублікування тексту договору на офіційному сайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

У відповідності до пп. 5 п. 13 Правил, фактом приєднання споживача до індивідуального договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплати рахунку за надані послуги, факт отримання послуги.

З 01 листопада 2021 між позивачем та відповідачкою був укладений типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 482.26, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу у строки і на умовах, визначені в договорі за об`єктом, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане нерухоме майно розташоване в житловому будинку, де система опалення є єдиною, а теплова енергія подавалася в опалювальний період 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025 рр., отже, в умовах єдиної системи централізованої опалення подача теплоносія до системи теплоспоживання будівлі забезпечує опалення всіх її приміщень, теплове обладнання яких підключено до системи опалення.

Однак відповідачкою оплата послуг за надану теплову енергію не здійснювалась, в зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума боргу відповідачки за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2021 по 30.09.2025, складає 56766,53 грн.

За період з 01.11.2021 по 30.09.2025 відповідачці нараховано 10829,10 грн. сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції; 5494,81 грн 3% річних та 2140,19 грн. – пеня.

Норми права та мотиви їх застосування.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

З 01.05.2019 року введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189. Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Правовідносини з постачання фізичними особами центрального опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 (далі Правила).

Відповідно до п. 8 Правил, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відсутність підписаного договору не звільняє споживачку від сплати наданих їм послуг, оскільки відповідно ч. 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні відносини виникають не тільки з письмових чи усних угод, а і з дій та вчинків осіб.

Обов`язок сплатити вартість теплової енергії випливає з самого факту користування тепловою енергією. Відтак, навіть за відсутності договору між сторонами, відповідачка зобов`язана сплачувати послуги за теплопостачання.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними (правовий висновок ВСУ, викладений у постанові від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, у постанові Великої Палати ВС від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, від 07.07.2020 №712/8916/17, від 15.06.2021 № 910/6077/21).

Згідно ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Приписами п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач, серед іншого, зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" від 21.07.2005 року № 630, споживач зобов`язаний: оплачувати послуги в установлені договором строки, дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; виконавець має право: у разі несвоєчасного внесення споживачем платежів за надані послуги нараховувати пеню у розмірі, встановленому законом та договором.

Відповідно до п.1 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент існування правовідносин) від 24.06.2004р. споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Наявність або відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не звільняє споживача від оплати житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Статтею 68 ЖК України передбачено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 64 ЖК України повнолітні члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, несуть солідарну майнову відповідальність за зобов`язаннями.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з дій осіб, які породжують цивільні права та обов`язки. Обов`язок сплатити вартість спожитих послуг випливає з самого факту користування послугою.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 625 ЦК України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз`яснив Верховний Суд України у постанові від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2023цс15, закріплена в пункті 10 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово - комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування до таких правовідносин правових норм, установлених у статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово - комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.

За своїми ознаками індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними, окремими способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Отже, згідно вищенаведених правових норм обов`язком відповідача, як споживача комунальних послуг є своєчасна їх оплата, згідно затверджених в установленому порядку тарифів з дотриманням вимог законодавства.

Відповідачка, яка є споживачем вказаних послуг, адже є власницею майна, допустила порушення вимог законодавства, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за централізоване опалення у розмірі 56766,53 грн. за період з 01.11.2021 по 30.09.2025.

Крім того, за періоди з 01.11.2021 по 30.09.2025, відповідачці нараховано 10829,10 грн. - сума, на яку підлягає збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції, 5494,81 грн. - три відсотки річних, та 2140,19 грн.- пені, що разом з основною сумою боргу становить 75230,63 грн.

Враховуючи, що відповідачка є споживачкою послуг з надання теплової енергії, заборгованість за спожиті послуги в добровільному порядку не відшкодовано, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Доказів, які б спростовували вищевикладені висновки суду, відповідачкою до суду не представлено.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3328 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиті послуги з централізованого опалення – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» заборгованість спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 75230 грн. 63 коп., з яких: основний борг за послуги з централізованого опалення в сумі 56766 грн. 53 коп.; сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції у розмірі 10829 грн. 10 коп.; три відсотки річних у розмірі 5494 грн. 81 коп.; пеня у розмірі 2140 грн. 19 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» судовий збір у розмірі 3328 грн. 00 коп.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго», код ЄДРПОУ 31319242, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено «28» квітня 2026.

Суддя Н.О. Рум`янцева