Вирок від 26 квітня 2026 р. у справі №489/5704/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/5704/25

Провадження № 1-кп/489/505/26

В И Р О К

іменем України

27 квітня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені 11.09.2024 під № 12024152040001187, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, перебуваючого на пенсійному забезпеченні за віком, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_4 10 вересня 2024 року, близько 17:45, у світлий (денний) час доби, у похмуру погоду, за відсутності опадів, керував технічно справним автомобілем «Nissan Almera Classic 1.6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по сухій, асфальтобетонній проїзній частині просп. Миру, яка має по дві смуги у кожному напрямку, які поділені між собою дорожньою розміткою 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, із відповідними змінами та доповненнями (далі - ПДР), зі сторони вул. Будівельників, в напрямку вул. 1 Лінія у м. Миколаєві.

Рухаючись у обраному напрямку, водій ОСОБА_4 , усвідомлюючи обов`язок беззастережно виконувати вимоги ПДР, та маючи можливість їх виконати, грубо порушив вимоги п.п. 1.3., 1.5., 2.3 «б», 10.1, 3.2. ПДР та вимоги дорожньої розмітки 1.3. Розділу 34 ПДР, а саме, будучи зобов`язаним знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, розуміючи, що його дії не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю громадян, завдавати матеріальних збитків, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагуючи на її зміни, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, хоча мав таку можливість, перетнув дорожню розмітку 1.3. Розділу 34 ПДР, маючи при цьому намір повернути ліворуч, не надав перевагу в русі автомобілю «АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.018.04», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , який рухався у попутному з ним напрямку, по зустрічній смузі, рух на якій організовано зі сторони вул. 1 Лінії в напрямку вул. Будівельників з увімкненим проблисковим маячком синього або червоного кольору і спеціальним звуковим сигналом, внаслідок чого допустив зіткнення.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.018.04», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Інший пасажир автомобіля «АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.018.04», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров?я.

Пасажир вищевказаного транспортного засобу ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 1.3., 1.5., 2.3.«б», 10.1., 3.2. ПДР та вимоги дорожньої розмітки 1.3. Розділу 34 ПДР, які знаходяться у прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.

ІІ.Стаття (частина статті) КК України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину вчиненому кримінальному правопорушенні визнав. Пояснив, що 10.09.2024 керуючи автомобілем «Nissan Almera», н.з. НОМЕР_1 , рухався по просп. Миру від перехрестя з круговим рухом, що біля автовокзалу, в напрямку вул. Будівельників. Від`їжджаючи від вказаного перехрестя чув спеціальний звуковий сигнал автомобіля швидкої медичної допомоги, який поступово зник. Дорога по просп. Миру має чотири смуги руху, по дві у кожному напрямку. Напрямки між собою розділені подвійною суцільною лінією дорожньої розмітки. Проїхавши перехрестя з вул. Будівельників був упевнений, що за ним автомобілі у попутному напрямку відсутні, оскільки після завершення проїзду ним вказаного перехрестя увімкнувся червоний сигнал світлофора. З метою випередити тролейбус, який рухався попереду у тій ж смузі, він перелаштувався з правої у ліву смугу. Переконавшись у відсутності автомобілів у зустрічному напрямку, мав намір здійснити поворот наліво на вул. Шкільну. Оскільки подвійна суцільна смуга дорожньої розмітки у місці повороту на вказану вулицю, затерта, а отже, на його думку, не відповідає стандарту, він її проігнорував та почав виконувати поворот наліво і у цей момент відбулось зіткнення з автомобілем швидкої медичної допомоги, який рухався у попутному з ним напрямку по зустрічній смузі руху. Від удару його автомобіль проїхав ще близько 20 метрів та зупинився. Внаслідок ДТП він вдарився головою. Вийшовши з автомобіля попрямував до автомобіля ШМД, який після зіткнення лівою передньою частиною в`їхав у опору зліва від дороги. Біля вказаного автомобіля вже перебували сторонні люди, які допомагали дістати потерпілих з швидкої. Через декілька хвилин приїхали інші автомобілі швидкої медичної допомоги на яких потерпілих доправили до лікарні.

На наступний день він приїхав до лікарні, зустрівся з потерпілими дізнався про їх стан та домовився про відшкодування витрат на лікування та моральної шкоди. Так, він сплатив ОСОБА_6 30 000,00 грн витрат на операцію та 30 000,00 грн – моральної шкоди; ОСОБА_9 – 10 000,00 грн, ОСОБА_8 – 27 – 30 000,00 грн на лікування та 20 000,00 грн моральної шкоди.

Щодо стану дитини, яка під час ДТП також була у автомобілі ШМД лікарі повідомили, що травм чи інших тілесних ушкоджень їй не завдано. Він розмовляв з матір`ю дитини та вітчимом, який від будь-якого відшкодування відмовився.

Про те, що дитині також були завдані тілесні ушкодження, він дізнався через декілька місяців. Про суму відшкодування, яку бажає отримати сім`я дитини дізнався з цивільного позову, отриманого під час розгляд цієї справи. Цивільний позов визнає частково в розмірі 17 000,00 грн відшкодування на лікування (придбання ліків та виготовлення корсету), а також в розмірі 20 000,00 грн моральної шкоди. Вказані кошти самостійно сплатив шляхом поштового переказу на ім`я матері дитини.

Законний представник потерпілої ОСОБА_10 – її мати ОСОБА_11 суду пояснила, що про ДТП, яке відбулось 10.09.2024 та внаслідок якого її дочка отримала тілесні ушкодження, вона дізналась від працівників дитячої обласної лікарні. У вказаній лікарні її дочка перебувала на лікуванні з діагнозом міастенія приблизно з червня і до 12.09.2024. Вказана хвороба була спровокована травмою голови від падіння з велосипеду. Детальніше про обставини ДТП в подальшому дізналась від інших осіб, а також із соцмереж. Напередодні ДТП дитина перебувала у реанімаційному відділенні, не могла рухатись, була під`єднана до апарату штучного дихання. Після ДТП у дитини були виявлені синці та садна.

Через день після ДТП дитину доставили для лікування міастенії в лікарню «Охматдит», що знаходиться у місті Києві. У цей час дитина також не могла рухатись. Травми хребта, які були отримані дитиною в результаті ДТП, виявили в лікарні «Охматдит» приблизно через місяць після прибуття. До того часу обстеження на предмет отриманих тілесних ушкоджень хребта внаслідок ДТП не проводили, оскільки дитина була нерухома внаслідок хвороби на міастенію і лікарі вважали, що такий її стан викликаний виключно цією хворобою. Після того як дитина почала рухатись, вона поскаржилась на біль в спині та ногах. У зв`язку з цим було здійснено відповідне обстеження та виявлені вказані травми.

З приводу цивільного позову пояснила, що заявлені до стягнення з обвинуваченого 1 015 170,89 грн матеріальної шкоди складаються з вартості корсету, який придбавався з метою лікування травм хребта отриманих внаслідок ДТП, ліків, які придбавались під час лікування у лікарні «Охматдит» у м. Києві, а також 999 000, грн, витрачених на реабілітаційні процедури, пов`язані як з хворобою міастенія так і з травмами отриманими внаслідок ДТП. В лікарні «Охматдит» дитина одночасно проходила лікування і внаслідок хвороби міастенія і отриманих ушкоджень від ДТП. В подальшому проходила реабілітацію, необхідність якої викликана як загальною хворобою так і тілесними ушкодженнями внаслідок ДТП. Розмежувати, які саме ліки придбавались для лікування міастенії, а які для лікування отриманих травм, як і вартість реабілітації, не може.

Потерпілий ОСОБА_9 суду пояснив, що працює лікарем у дитячій обласній лікарні, займався лікуванням ОСОБА_10 , яка деякий період часу до ДТП перебувала у лікарні з діагнозом «Міастенія Гравіс». Напередодні ДТП у дитини погіршився стан, була сильно виражена слабкість. Вночі перед ДТП стан дитини погіршився – ускладнилось дихання, у зв`язку з чим її перевели до реанімаційного відділення, а 10.09.2024 автомобілем ШМД дитину доправлено до лікарні ШМД де було проведено сеанс терапевтичного плазмообміну. Він також був з дитиною. Повертаючись назад після процедури, приблизно о 16 – 17:00, на дорозі в районі ринку «Колос», неподалік перехрестя з вул. Будівельників, відбулось ДТП. Під час ДТП в автомобілі ШМД крім нього та дитини були також водій ОСОБА_6 та фельдшер ОСОБА_8 . Оскільки стан дитини був важкий, з метою оперативної її доставки до лікарні на автомобілі були увімкнуті сирена та проблискові маячки. Під час об`їзду затору, який утворився попереду, їх автомобіль (ШМД) виїхав на смугу зустрічного руху, проте автомобіль яких рухався перед ними почав виконувати маневр повороту ліворуч у зв`язку з чим відбулось зіткнення, від якого автомобіль ШМД також здійснив наїзд на стовп ліворуч від дороги. Внаслідок ДТП дитина частково змістилась з каталки до бокових дверей. Після ДТП він на деякий час знепритомнів, а коли прийшов до тями налагодив апарат вентиляції легень дитині, а по приїзду іншого автомобіля ШМД передав дитину для доставки до лікарні. У день ДТП не звертав уваги на лінії, що розділяють зустрічні смуги руху, а в подальшому побачив, що у місці де відбулось ДТП зустрічні смуги руху розділяються подвійною суцільною лінією дорожньої розмітки. Внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження у виді відкритого перелому носа, перелому ребр справа, а також забої, садна. Завдану йому шкоду обвинувачений відшкодував в повному обсязі, жодних претензій до нього немає.

Під час допиту в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що працює водієм ШМД. 10.09.2024 він заступив на чергування, перед цим пройшовши відповідний медичний огляд. Приблизно о 10:00 він доставляв дитину з лікарем та фельдшером до лікарні ШМД на обстеження. Після закінчення процедури приблизно о 16:30 вони повертались до дитячої обласної лікарні. Дитина була зафіксована на каталці двома пасками. Під час руху на автомобілі ШМД були увімкнені сирена та проблискові маячки. Рухаючись по просп. Миру у напрямку від вул. Будівельників до вул. 1 Лінія здійснював об`їзд затору, що утворився попереду. У зв`язку з цим виїхав на смугу зустрічного руху. У цей час автомобіль, що рухався попереду, здійснив поворот ліворуч і між ними відбулось зіткнення, від якого керований ним автомобіль наїхав на стовп. Внаслідок удару його притиснуло кермом, а тому інші особи допомогли йому звільнитись, після чого по приїзду іншого автомобіля ШМД його було доставлено до лікарні. Внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження у виді перелому стегна. Завдану йому шкоду обвинувачений відшкодував в повному обсязі, претензій до нього не має. Також під час допиту потерпілого ОСОБА_6 з`ясовано, що після ДТП у його крові виявлено вміст алкоголю 0,22 проміле. При цьому потерпілий пояснив, що перед чергуванням під час огляду перебування його в стані сп`яніння не встановлено. На місці ДТП лікарі ШМД вводили йому ліки, в т.ч. спиртовмісні, а кров для аналізу брали одразу після доставки до лікарні, а тому вміст алкоголю пов`язує саме з цим, зазначаючи, що алкогольні напої не вживав протягом тривалого часу.

Потерпілий ОСОБА_8 суду пояснив, що працював фельдшером у дитячій обласній лікарні та 10.09.2024 перебував у автомобілі ШМД під час транспортування дитини ОСОБА_10 до лікарні ШМД для проведення процедури плазмообміну. Повертаючись до лікарні автомобіль ШМД потрапив у ДТП, яке відбулось на пр. Миру неподалік автовокзалу. Точне місце ДТП та обставини ДТП йому невідомі, оскільки він перебував у кабіні біля дитини та не стежив за дорогою, а внаслідок ДТП знепритомнів. Прийшов до тями коли його помістили до іншого автомобіля ШМД. Отримав тілесні ушкодження у виді перелому ключиці, струсу головного мозку, ЗЧМТ. Перебував на стаціонарному лікуванні до 25.09.2024. У день ДТП чи на наступний день у лікарні його відвідав обвинувачений ОСОБА_4 , який в подальшому відшкодував всі витрат на його лікування. Потерпілий подавав заяву про відсутність будь-яких претензій до обвинуваченого.

Також пояснив, що оскільки він ставив крапельниці у лікарні та знайомий з медичною документаціє, знає, що пацієнт ОСОБА_10 , яка перебувала в автомобілі під час ДТП, знаходилась на лікуванні з діагнозом «міастенія».

ІV. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (протокол від 10.09.2024 зі схемою та фототаблицею до нього), здійсненого у м. Миколаєві, вул. Миру, буд. № 4, зафіксовано обставини ДТП, а саме: місце розташування автомобіля «Nissan Almera Classic 1.6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , (далі т/з № 1) та автомобіля «АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.018.04», реєстраційний номер НОМЕР_2 , (далі т/з № 2); осип скла, пластику від т/з; фрагменту лакофарбового покриття сіро-зеленого кольору на проїзній частині; сліди заносу від т/з № 2; наявність дорожньої розмітки та місце нанесення розмітки 1.1., 1.3. та 1.5. п. 34 ПДР. З місця пригоди вилучено т/з № 1 та ключі від запалювання, а також т/з № 2.

З дослідженого протоколу огляду предмету від 19.09.2024 з фототаблицею та відеофайлом до нього, встановлено, що предметом огляду є флеш-накопичувач з відеореєстратора, який встановлений у автомобілі, яким керував обвинувачений ОСОБА_4 , та на якому зафіксовано обставини ДТП. Зокрема зафіксовано рух автомобіля по дорозі з чотирма смугами руху (по дві в кожному напрямку). Зустрічні смуги руху розділені дорожньою розміткою у виді подвійної суцільної лінії (п. 1.3. розділу 34 ПДР), яка хоч і затерта проте є достатньо помітною для учасників руху. Також зафіксовано, як автомобіль, у якому встановлений реєстратор, починає здійснювати маневр повороту ліворуч, перетинаючи подвійну суцільну лінію розмітки, і, перебуваючи на зустрічній смузі руху, відбулось зіткнення. Внаслідок зіткнення відбулось пошкодження лобового скла автомобіля та змінився напрямок його руху в праву сторону. Після зіткнення автомобіль ще декілька метрів продовжив рухатись по зустрічній смузі вперед.

Обставини зафіксовані вказаним протоколом узгоджуються з обставинами ДТП повідомленими обвинуваченим ОСОБА_12 , потерпілим ОСОБА_6 , свідком ОСОБА_9 .

Під час огляду відеозапису з реєстраторів встановлених попереду та позаду тролейбуса № 9, бортовий номер 0033, який перебував у місці та у момент ДТП, (протокол огляду предмету від 04.11.2024, а.с. 56-80, том 2) встановлено, що позаду тролейбусу у попутному напрямку рухається автомобіль «Nissan Almera Classic 1.6», р.н. НОМЕР_1 , який у період часу з 17:39:57 по 17:39:58 змінює траєкторію руху та перестроюється у ліву смугу руху проїзної частини просп. Миру та продовжує свій рух прямо. Позаду вказаного автомобіля у тій же смузі рухається автомобіль ШМД (17:40:05 – 17:40:09), який поступово перестроюється у ліву смугу руху зустрічного транспорту та продовжує рух (файл …8666).

Оглядом іншого відеозапису (файл … 8667) встановлено, що тролейбус рухається у правій смузі руху по просп. Миру, від вул. Будівельників в напрямку вул. 1 Лінія у м. Миколаєві. Під час зупинки тролейбусу зафіксовано, як ліворуч, після зіткнення з каретою ШМД, автомобіль «NissanAlmeraClassic 1.6», р.н. НОМЕР_1 , продовжує свій рух та зупиняється у лівій смузі, по ходу руху.

Згідно висновків експертів від 25.09.2024 № СЕ-19/115-24/17142-ІТ та від 27.09.2024 № СЕ-19/115-24/17144-ІТ ходова частина, рульове керування та робоча гальмівна система обох автомобілів знаходились в працездатному стані та не мали невідповідностей вимогам ПДР і ДСТУ 3649:2010 щодо технічного стану транспортних засобів, які могли б виникнути до ДТП та вплинути на їх рух.

Відповідно до висновку експерта від 13.11.2024 № СЕ-19/115-24/17141-ІТ, з фототаблицею, в момент зіткнення автомобіль «Nissan Almera Classic 1.6», н.з. НОМЕР_4 , розташовувався задньою лівою частиною автомобіля (накладкою заднього бамперу, задньою частиною лівої панелі кузова, в районі заднього лівого ліхтаря) до передньої правої частини автомобіля «АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.018.04», н.з. НОМЕР_5 (накладки переднього бамперу, правої фари головного світла, крила переднього правого колеса). В подальшому, після основної первинної взаємодії, при переміщенні в процесі розвитку ДТП, відбувалось контактування передньою частиною задніх лівих дверей, передніми лівими дверима та задньою частиною крила переднього лівого колеса автомобіля «Nissan Almera Classic 1.6», н.з. НОМЕР_1 , та вказаними частинами автомобіля «АВТОСПЕЦПРОМ АСПA.941157.018.04», н.з. НОМЕР_6 .

Проведеним дослідженням встановлено, що зіткнення між автомобілем «Nissan Almera Classic 1.6», н.з. НОМЕР_7 , та автомобілем «АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.018.04», н.з. НОМЕР_5 , відбувалось в межах проїзної частини пр.Миру, до початку розташування визначеної слідової інформації, зафіксованої в схемі до протоколу ОМ ДТП. Більш точно, в цифровому значенні, встановити місце зіткнення між досліджуваними транспортними засобами, зокрема встановити смугу руху, в якій відбулось зіткнення досліджуваних транспортних засобів, не представляється можливим, через відсутність достатньої кількості контактування.

Згідно з висновком експерта від 30.01.2025 № 24-6184 судової автотехнічної експертизи по дослідженню обставин і механізму ДТП водію автомобіля «АВТОСПЕЦПРОМ АС-ПА.941157.018.04», н.з. НОМЕР_3 , при виборі швидкості руху при русі в населеному пункті необхідно було керуватися вимогами п.п. 12.4, 12.9. (б) ПДР, згідно з якими: «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год», «Водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил», при русі по зустрічній смузі необхідно було в своїх діях керуватись вимогами п. 11.4 ПДР, а саме: «На дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги», при русі автомобіля «АВТОСПЕЦПРОМ АС-ПА.941157.018.04», н.з. НОМЕР_3 , з увімкненими проблисковими маячками синього кольору та спеціальним звуковим сигналом, дії водія регламентувалися вимогами п. 3.1 ПДР «Водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений», з моменту зміни напрямку руху ліворуч автомобіля «Nissan Almera Classic 1.6», д.н. НОМЕР_1 , водію у своїх діях необхідно було керуватися вимогами, викладеними в п. 12.3 ПДР, а саме: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Водію автомобіля «Nissan Almera Classic 1.6», д.н. НОМЕР_1 , маючи намір виконати маневр повороту ліворуч за наявності подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки 1.3. Розділу 34 ПДР, яка розділяє смуги зустрічних напрямків, та попутного транспортного засобу, який рухався з увімкненими проблисковими маячками синього кольору та спеціальним звуковим сигналом, у своїх діях необхідно було керуватися вимогами п.п. 10.1, 3.2 ПДР та вимогами, які пред`являються до водіїв за наявності дорожньої розмітки 1.3 Розділу 34 ПДР, а саме: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», «У разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов`язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів). На транспортних засобах, які рухаються в супроводжуваній колоні, повинне бути ввімкнено ближнє світло фар. Якщо на такому транспортному засобі увімкнено проблискові маячки синього і червоного або лише червоного кольору, водії інших транспортних засобів зобов`язані зупинитися біля правого краю проїзної частини (на правому узбіччі). На дорозі з розділювальною смугою цю вимогу зобов?язані виконати водії транспортних засобів, що рухаються в попутному напрямку» та «Горизонтальна розмітка має таке значення: 1.3 (вузька суцільна лінія) – поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху або на ділянках доріг з трьома (2 + 1) смугами. Лінію 1.3 перетинати заборонено».

При русі автомобіля «АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.018.04», д.н. НОМЕР_3 , з увімкненими проблисковими маячками синього кольору та спеціальним звуковим сигналом, з урахуванням вимог п. 3.1 ПДР, в діях водія автомобіля «АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.018.04», д.н. НОМЕР_3 , що передували ДТП, з технічної точки зору, не вбачається невідповідностей вимогам п.п. 12,4, 12.9 (б), 11.4 ПДР, які б не забезпечували безпеки дорожнього руху.

Дії водія автомобіля «Nissan Almera Classic 1.6», д.н. НОМЕР_1 , не відповідали вимогам п.п. 10.1, 3.2 ПДР та вимогам, які пред?являються до водіїв за наявності дорожньої розмітки 1.3 Розділу 34 ПДР.

Водій автомобіля «АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.018.04», д.н. НОМЕР_3 , при русі автомобіля з увімкненими проблисковими маячками синього кольору та спеціальним звуковим сигналом, з урахуванням вимог п. 3.1 ПДР, не мав технічної можливості запобігти ДТП.

Належним і своєчасним виконанням вимог п.п. 10.1, 3.2 ПДР та вимог, які пред?являються до водіїв за наявності дорожньої розмітки 1.3 Розділу 34 ПДР, водій автомобіля «Nissan Almera Classic 1.6», д.н. НОМЕР_1 , мав би технічну можливість запобігти ДТП.

При русі автомобіля «АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.018.04», д.н. НОМЕР_3 , з увімкненими проблисковими маячками синього кольору та спеціальним звуковим сигналом, з урахуванням вимог п. 3.1 ПДР, дії водія автомобіля «АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.018.04», д.н. НОМЕР_3 , що передували ДТП, в даному випадку, з технічної точки зору, не знаходяться в причинному зв`язку з настанням ДТП.

Невідповідність дій водія автомобіля «Nissan Almera Classic 1.6», д.н. НОМЕР_1 , вимогам пунктів 10.1, 3.2 ПДР та вимогам, які пред`являються до водіїв за наявності дорожньої розмітки 1.3 Розділу 34 ПДР, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з настанням ДТП.

Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.09.2024 встановлено, що ознак сп`яніння у водія ОСОБА_4 не виявлено.

Висновком експерта № 914 від 25.11.2024 встановлено, що у потерпілого ОСОБА_8 мають місце тілесні пошкодження у вигляді перелому середньої третини правої ключиці зі зміщенням уламків, струсу головного мозку, забійної рани голови, забою грудної клітки. Дані тілесні пошкодження могли утворитись від дії тупих твердих предметів. Утворення даних тілесних пошкоджень в строк вказаний в постанові - 10.09.2024 року, в умовах ДТП, не виключається. Дані тілесні пошкодження відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Відповідно до висновку експерта № 957 від 05.12.2024 у потерпілого ОСОБА_6 мають місце тілесні пошкодження у вигляді уламкового фрагментарного перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків, множинних саден лівого передпліччя, правого стегна, забою м?яких тканин голови, які ускладнились травматичним шоком І ступеню.

Дані тілесні пошкодження могли утворитись від дії тупих твердих предметів. Утворення даних тілесних пошкоджень в строк вказаний в постанові - 10.09.2024 року, в умовах ДТП, не виключається. Дані тілесні пошкодження відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров?я.

Висновком експерта № 1072 від 19.12.2024 встановлено, що у потерпілого ОСОБА_9 мають місце тілесні пошкодження у вигляді переломів 10, 11 ребра справа, відкритого перелому кісток носу, рани ділянки правого ліктьового суглобу, рани ділянки лівої гомілки. Дані тілесні пошкодження могли утворитись від дії тупих твердих предметів. Утворення даних тілесних пошкоджень в строк вказаний в постанові - 10.09.2024 року, в умовах ДТП (при зіткненні двох автотранспортних засобів), при знаходженні в салоні автомобілю, не виключається. Дані тілесні пошкодження відносяться до середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров?я.

Відповідно до висновку експерта № 343 від 22.05.2025 у потерпілої ОСОБА_10 мають місце тілесні пошкодження у вигляді забою, гематоми, садна в ділянці таза праворуч, передньо-бокової ділянки живота, компресійних переломів тіл 1, 3, 4, 5 хребців поперекового відділу хребта.

Дані тілесні пошкодження могли утворитись від дії тупих твердих предметів.

Враховуючи тяжкість стану дитини по загальному захворюванню у вигляді тяжкої міастенії генералізованої форми важкого перебігу, наявністю трахеостоми, двобічної полісегментарної пневмонії, а також наявністю кісткового набряку в ділянці верхніх відділівтіл хребців (L1, L3, L4, L5), можна говорити про те, що вони могли утворитись в умовах ДТП 11.09.2024 при зіткненні транспортних засобів, при знаходженні в салоні автомобілю.

Дані тілесні пошкодження відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Утворення даних тілесних пошкоджень при падінні тіла з положення стоячи на площину, як з приданням тілу прискорення так і без нього, виключається.

Допитана під час розгляду справи судовий експерт ОСОБА_13 повідомила, що проводила експертизу тілесних ушкоджень потерпілої ОСОБА_10 . Підтвердила підсумки експертизи наведені нею у висновку № 343 від 22.05.2025. Під час виготовлення висновку у даті коли могли утворитись ушкодження допущена описка – «11.09.2024». Правильною датою слід вважати 10.09.2024. Під час проведення експертизи та надання висновку встановлено, що вперше звернення за медичною допомогою у зв`язку із захворюванням «міастенія» дитини ОСОБА_10 відбулось 29.07.2024. Вказаний діагноз відноситься до тяжких автоімунних захворювань з дитинства та виникло до ДТП. Під час ДТП дитина отримала тілесні ушкодження у виді забоїв, гематом, саден та компресійних переломів тіл 1, 3, 4, 5 хребців поперекового відділу хребта. Вперше після ДТП дитину оглядали лікарі у лікарні ШМД 10.09.2024. На наступний день її оглядав лікар травматолог цієї ж лікарні. 12.09.2024 дитина була також оглянута хірургом дитячої обласної лікарні. Наявність таких ушкоджень як переломи хребців були виявлені у лікарні «Охматдит» 28.09.2024. На думку експерта, перешкоди у виявленні цих травм одразу після ДТП могли бути пов`язані з неможливістю під час огляду проведення бокової проекції хребта через стан у якому на той час перебувала пацієнт, викликаний її загальним захворюванням «міастенією». Також експерт пояснила, що лікування таких травм може здійснюватись оперативним (встановлення металевих конструкцій) або консервативним (носіння корсету, приймання ліків, обмеження рухливості) способами. Строк лікування такого виду ушкоджень становить приблизно 2 місяці.

V. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення

За наслідками судового розгляду, суд приходить до висновку, що досліджені докази є належними, допустимим і достатніми, зокрема такими, що повністю доводять обсяг інкримінованих обвинуваченому протиправних дій, ставити їх під сумнів жодних підстав немає. Дослідженого обсягу доказів на переконання суду цілком достатньо для оцінки дій обвинуваченого, які органом досудового розслідування в наведеній частині були кваліфіковані вірно, що також знайшло своє підтвердження і в суді.

Надаючи оцінку поясненням ОСОБА_4 згідно яких він, виконуючи поворот наліво, проігнорував дорожню розмітку (подвійну суцільну лінію), що розділяє попутну та зустрічну смуги руху, оскільки вона затерта, а тому не відповідає стандарту, судом встановлено таке.

З протоколу огляду предмету від 19.09.2024 (відеозапису з реєстратора, встановленого в автомобілі, яким керував ОСОБА_4 ), а також з протоколу огляду предмету від 04.11.2024 (відеозаписів з реєстраторів, встановлених у тролейбусі) встановлено, що подвійна суцільна лінія, внаслідок перетинання якої водієм ОСОБА_4 відбулось ДТП, дійсно затерта до певного ступеню. Водночас її залишок дозволяє встановити її наявність на цій ділянці дороги. Крім того, під час розгляду справи ОСОБА_12 пояснив, що йому відомо про наявність подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки у місці де він здійснював поворот.

VI. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , судом визнаються його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування шкоди потерпілим ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в повному обсязі, а також потерпілій ОСОБА_10 – 17 000,00 грн матеріальної шкоди та 20 000,00 грн моральної шкоди.

Так, активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом (постанова ВС від 12 вересня 2019 року у справі № 674/1608/17).

З матеріалів справи встановлено, що під час досудового розслідування ОСОБА_4 16.09.2024 добровільно надав слідчому флеш карту із відеозаписом події ДТП з відереєстратора, встановленого у його автомобілі. В подальшому дані отримані з вказаного відеозапису (протокол огляду предмету від 19.09.2024) використані слідчим при призначенні та проведенні судової автотехнічної експертизи по дослідженню обставин і механізму ДТП (постанова слідчого від 11.11.2024, висновок експерта від 30.01.2025 № 24-6184), що підтверджує активне сприяння обвинуваченим розкриттю кримінального правопорушення.

Водночас суд вважає, що у обвинувальному акті безпідставно вказано обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення кримінального правопорушення стосовно малолітньої дитини.

Обтяжуючі обставини, зазначені в ст. 67 КК України, свідчать про підвищену небезпеку вчиненого злочину та особи винного, що дає суду підстави для призначення більш суворого покарання з кількох альтернативних у санкції покарань.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України при призначенні покарання обставиною, яка його обтяжує, визнається вчинення злочину стосовно особи похилого віку, особи з інвалідністю або особи, яка перебуває в безпорадному стані, або особи, яка страждає на психічний розлад, зокрема на недоумство, має вади розумового розвитку, а також вчинення злочину стосовно малолітньої дитини або у присутності дитини.

За матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, яке характеризується такою обов`язковою юридичною ознакою, як необережна форма вини. За наведених обставин завдання тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості малолітній дитині в результаті дорожньо-транспортної пригоди не охоплювалась і не могла охоплюватись умислом обвинуваченого, а тому правові підстави для врахування передбаченої п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України обставини, яка обтяжує покарання, відсутні (постанова ВС від 02 березня 2023 року у справі № 570/32/18).

VIІ. Мотиви призначення покарання

Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Під час складання досудової доповіді органом пробації встановлено, що рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення середній, рівень небезпеки для суспільства є середній. Обвинувачений ОСОБА_4 визнає свою провину критично оцінює власні дії, щиро розкаюється у вчиненому, що свідчить про наявність потенціалу для самостійного випробування без ізоляції від суспільства. Беручи до уваги обставини кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров?я та матеріальне становище, застосування покарання у виді обмеження волі або громадських робіт є неможливим через похилий вік (69 років). Єдиним видом покарання, передбаченим санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, який може бути застосований до обвинуваченого, є штраф. Однак, з урахуванням скрутного матеріального становища, відсутності стабільного доходу та віку, призначення штрафу в розмірі, визначеному санкцією статті, є нереалістичним для сплати, що може призвести до ухилення від виконання вироку та не сприятиме виправленню особи. На думку органу пробації доцільно на підставі ст. 69 КК України призначити покарання у виді штрафу нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, у розмірі, рівнозначному рівню доходу обвинуваченого, що відповідатиме меті покарання, принципу справедливості та сприятиме виправленню особи.

Призначаючи обвинуваченому покарання за вчинені кримінальні правопорушення суд, керуючись положеннями частини 2 статті 50 та статтею 65 КК, враховує: характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, що ОСОБА_4 грубо порушив вимогу дорожньої розмітки 1.3. Розділу 34 ПДР, внаслідок чого відбулось ДТП та четверо осіб отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження; санкцію частини 1 статті 286 КК України; особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання де характеризується позитивно, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, лікування у лікарів нарколога та психіатра не проходив, одружений, його вік, перебування на пенсійному забезпеченні за віком; винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав; завдану шкоду потерпілим ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 відшкодував в повному обсязі, а потерпілій ОСОБА_10 у визнаній ним частині; відсутність обтяжуючих та наявність обставин, що пом`якшують покарання за вчинення кримінального правопорушення.

З урахуванням наведеного, а також висновку органу пробації, обвинуваченому слід призначити покарання у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Згідно ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи наявність таких обставин, що пом`якшують покарання, як визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування шкоди, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також особу винного, який має постійне місце проживання де характеризується позитивно, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, його вік, перебування на пенсійному забезпеченні, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_4 основного покарання, на чверть нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 286 КК України у розмірі 2 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 38 250,00 грн.

Водночас, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 69 КК України, суд не може не призначати додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами.

VІІІ. Вирішення цивільного позову.

1. Законним представником потерпілої ОСОБА_10 – ОСОБА_11 до початку судового розгляду на підставі ст.ст. 1167, 1177 ЦК України подана позовна заява до ОСОБА_4 , якою вона просить стягнути з відповідача на свою користь 1 015 170,89 грн матеріальної шкоди, 75 687,00 грн моральної шкоди, а також 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2. ОСОБА_4 цивільний позов визнав в частині 17 000,00 грн матеріальної шкоди та 20 000,00 грн моральної шкоди, які самостійно під час розгляду справи перерахував ОСОБА_11 .

3. Згідно свідоцтва про народження від 04.09.2013 та свідоцтва про шлюб від 11.04.2024 ОСОБА_11 є матір`ю потерпілої ОСОБА_10 .

Також судом встановлено, що згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 222858766 від 17.08.2024 відповідальність за шкоду заподіяну внаслідок використання транспортного засобу «Nissan Almera Classic 1.6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант».

4. Щодо відшкодування матеріальної шкоди

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 62 ч. 1 КПК України).

Пунктом 7 частини першої статті 368 КПК України передбачено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон №1909-ІХ)).

Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України (ч. 4 стаття 89 Закону №1909-ІХ ).

Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну (стаття 980 ЦК України).

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон № 3720-IX.

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Закон № 3720-IX регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 вказаного Закону об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні. (ч. 1 ст. 18 Закону № 3720-IX).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 3720-IX у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку з лікуванням потерпілої фізичної особи.

Частинами 1, 3, 4 ст. 21 Закону № 3720-IX встановлено, що страхова (регламентна) виплата у зв`язку з лікуванням потерпілої фізичної особи здійснюється страховиком, а у випадках, передбачених частиною першою і пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у розмірі витрат, пов`язаних з доправленням, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілої фізичної особи у відповідному закладі охорони здоров`я, включаючи витрати на спеціальний медичний, постійний сторонній догляд та придбання лікарських засобів (лікарських препаратів). Необхідність здійснення таких витрат документально підтверджується відповідним закладом охорони здоров`я, а розмір витрат - розрахунковим документом.

Мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати у зв`язку з лікуванням потерпілої фізичної особи становить 1/30 розміру мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування (тимчасової непрацездатності), але не більше ніж за 120 днів.

Не підлягають відшкодуванню витрати на лікування захворювань, клінічних станів потерпілої фізичної особи, які не мають клінічно вираженої картини перебігу, не підтверджені клінічними методами діагностики та/або не є наслідком дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відтак основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, наведеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Отже, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 3720-IX виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених законом випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком або МТСБУ (постанова ВП ВС від 1412.2021 у справі № 147/66/17).

Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язані між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (пункт 46), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54) та № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 20 березня 2019 року у справі № 486/1459/17 (пункт 54), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 15 травня 2019 року у справах № 750/5785/18, № 570/2739/16-ц та № 554/9144/17, від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц, від 20 листопада 2019 року № 201/12877/16 (пункт 46), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71), від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц (пункт 43), від 19 травня 2020 року у справі № 263/17218/18 (пункт 24).

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 54) та 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 31)).

Отже, у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.

Враховуючи, що розмір обов`язку страховика має істотне значення для встановлення обсягу відповідальності винної в ДТП особи, оскільки заподіювач шкоди зобов`язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, однак, страховик відповідача залучений до участі у цій справі позивачем не був, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 1 015 170, 89 грн матеріальної шкоди на лікування.

5. Щодо відшкодування моральної шкоди

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див.: постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження – емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Суд враховує, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, потерпіла ОСОБА_10 зазнала фізичного болю і ушкодження здоров`я (зокрема, компресійних переломів тіл 1, 3, 4, 5 хребців поперекового відділу хребта), які кваліфіковані судово-медичним експертом як ушкодження середньої тяжкості, складність та тривалість лікування (необхідність носіння корсету), вік потерпілої, пов`язані із цим негативні зміни у її житті. Отже, потерпіла перенесла моральні страждання.

З урахування засад розумності та справедливості суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 75 687,00 грн.

Оскільки обвинувачений добровільно сплатив 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, з нього на користь позивачки підлягає стягненню 55 687,00 грн.

6. За таких обставин цивільний позов підлягає задоволенню в частині стягнення 55 687,00 грн моральної шкоди, в задоволенні решти позовних вимог має бути відмовлено, у зв`язку із заявленням їх до неналежного відповідача.

IХ. Судові витрати.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Такі витрати складаються, у тому числі, із витрат на правову допомогу (п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК).

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України»).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова ККС ВС від 15 травня 2024 року у справі № 129/2809/19).

Надання адвокатом правничої допомоги потерпілій підтверджується Договором про надання правничої допомоги від 07.04.2025 № 07/04/2025, Додатковою угодою до вказаного договору від № 01 від 07.04.2025, Актом наданої правничої допомоги № 25/07 від 25.07.2025, Ордером на надання правничої допомоги від 28.07.2025 серії ВЕ № 1162026.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу потерпілій, суд враховує складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та розмір його задоволення, значення справи для сторони. При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін та вважає, що розмір судових витрат, які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої становить 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст.124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Проаналізувавши вказану норму закону, можна дійти висновку, що законодавець чітко ставить вимогу перед судом у разі постановлення обвинувального вироку про необхідність стягнення з винної особи усіх документально підтверджених витрат на проведення експертиз у рамках кримінального провадження (постанова ВС від 02.09.2025 року у справі № 484/2733/24).

Таким чином, оскільки в цьому кримінальному провадженні було призначено та проведено ряд експертних досліджень, вартість яких документально підтверджена, то витрати понесені на їх проведення у розумінні вимог ч. 2 ст. 124 КПК підлягають стягненню із особи, визнаної винуватою та засудженої вироком місцевого суду.

Загальний розмір витрат становить 15 110,76 грн, які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Х. Речові докази.

На речові докази автомобілі «АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.018.04», реєстраційний номер НОМЕР_2 та «Nissan Almera Classic 1.6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з метою збереження речових доказів накладено арешти ухвалами слідчого судді від 18.09.2024 у справі № 489/6963/24.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Враховуючи, що вказане майно не підлягає спеціальній конфіскації, арешт вказаного майна не здійснювався з метою забезпеченням позову, суд дійшов висновку про скасування арешту вказаних автомобілів.

Речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.(ч. 1, п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України).

Керуючись ст.ст. 69, 100, 124, 349, 373, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та, із застосуванням ст. 69 КК України, призначити покарання у виді штрафу у розмірі 2 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 38 250,00 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Цивільний позов ОСОБА_11 , поданий в інтересах ОСОБА_10 , до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_11 55 687 (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн 00 коп. моральної шкоди та 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 15 110 (п`ятнадцять тисяч сто десять) грн 76 коп.

Скасувати арешти майна, накладені на підставі ухвал слідчого судді Інгульського (Ленінського) районного суду міста Миколаєва від 18.09.2024 у справі № 489/6963/24, а саме:

- автомобіля «АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.018.04», реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- автомобіля «Nissan Almera Classic 1.6», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Речові докази:

1) автомобіль «АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.018.04», реєстраційний номер НОМЕР_2 ,-повернути власнику КНП МОДКЛ» МОР;

автомобіль «NissanAlmeraClassic 1.6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , – вважати повернутим власнику ОСОБА_4 ;

2) флеш-накопичувач марки «Transcend Premium Micro SD 16 Gb E20231 9235 9181AADG 07SD2» із записами відеофайлів;

оптичний диск «Havit» 700 МВ, - залишити зберігати в матеріалах справи.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений має право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копія вироку негайно після судового засідання вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1