Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №478/319/26 — Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/319/26 Провадження № 2-о/478/9/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року. смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Іщенко Х.В.,

за участю: секретаря Крюкової О.М.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Ляшенко М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду смт. Казанка цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Казанківського районного суду Миколаївської області із вказаною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить встановити факт що має юридичне значення, а саме, факт проживання заявниці - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період часу з 1998 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 включно однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Заяву обґрунтовувала тим, що після розірвання шлюбу із своїм колишнім чоловіком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона перебувала у цивільному шлюбі та з 01.09.1998 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 . Від даного цивільного шлюбу у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вона з чоловіком - ОСОБА_2 та дитиною ОСОБА_4 проживали разом за однією адресою. Під час спільного проживання вели спільне господарство, дбали про комфорт, розподіляли обов`язки та підтримували один одного, займалися повсякденними справами, включно з оплатою комунальних послуг. Не зважаючи на обставини, їхні стосунки будувалися на взаєморозумінні, підтримці та спільному прагненні до створення комфортних умов для життя. Вона разом з ОСОБА_2 вели спільний побут, підтримували одне одного у різних життєвих ситуаціях. Разом проводили вільний час, займалися спільними справами, організовували відпочинок та розділяли радості й труднощі повсякденного життя. Мали спільне коло друзів, разом проводили святкові та дружні заходи. ОСОБА_2 регулярно направляв кошти для забезпечення їхніх спільних потреб і ведення побуту. Фінансова підтримка з боку ОСОБА_2 була постійною і здійснювалась відповідно до їхніх домовленостей, що свідчить про участь ОСОБА_2 у забезпеченні сімейного життя та відповідальне ставлення до спільного побуту. 11.10.2024 року ОСОБА_2 був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_4 .

16.12.2024 року від ІНФОРМАЦІЯ_4 їй надійшло сповіщення сім`ї, що її цивільний чоловік ОСОБА_2 військослужбовець військової частини НОМЕР_1 зник безвісти 11.12.2024 року біля населенного пункту Новоіванівка Курської області російської федерації.

31.01.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_4 їй надійшло сповіщення сім`ї № 164, що її чоловік ОСОБА_2 військослужбовець військової частини НОМЕР_1 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок стрілецького бою в районі населенного пункту Новоіванівка Суджанського району Курської області російської федерації, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданного 12.02.2026 року.

Встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки надасть їй можливість оформити щомісячне грошове забезпечення.

Згідно автоматизованого розподілу справи між суддями від 12.03.2026 року матеріали позову розподілені судді Іщенко Х.В.

Ухвалою судді від 26.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку окремого провадження у відкритому судовому. Крім того, вказаною ухвалою суду ухвалено викликати в судове засідання в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Заявниця ОСОБА_1 та її представник, адвокат Ляшенко М.Д. в судовому засіданні заяву підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені у ній.

Представники заінтересованих осіб Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_3 в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, Представники заінтересованих осіб Міністерства оборони України надали до суду пояснення щодо пред`явленої заявником заяви, в якій просили суд відмовити в задоволення вимог заявника, оскільки при прийнятті рішення слід врахувати наявність підстав для задоволення заяви в частині встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 і загиблого ОСОБА_2 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскільки інститут спільного проживання осіб як чоловіка і жінки було введено в національне законодавство, зокрема в Сімейний Кодекс України, який набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільного кодексу України. Кодекс про шлюб та сім`ю Української РСР, який був чинним до 01 січня 2004року, таких норм не містив. Тому вказаний факт може бути встановлений лише з 01січня 2004 року.

Вислухавши пояснення заявниці ОСОБА_1 та її представника, адвоката Ляшенко М.Д., заслухавши свідків, дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, суд приходе такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи (ч.1 ст. 294 ЦПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦАК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Зі змісту роз`яснень, наданих судам у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» випливає, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

Відповідно до ч. 5 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно зі ст. 318 ЦПК України в заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, має бути зазначено який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, а також докази, що підтверджують цей факт.

За змістом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який 17.04.1997 року було розірвано, що підтверджено Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 .

З вересня 1998 року заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали проживати разом однією сім`єю, вели спільне господарство, дбали про комфорт, розподіляли обов`язки та підтримували один одного, займалися повсякденними справами, включно оплатою комунальних послуг, що підтверджено сімейними фотографіями побутового характеру, із шкільного життя дітей, відпочинку, зроблених в період часу з 1999 рік по 2023 рік включно а також смс перепискою.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_5 , виданим Відділом дерєавної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Казанківського районного управління юстиції у Миколаївській області 16.10.2013 року, у якому у графі «батьки», батьком ОСОБА_4 записаний ОСОБА_2 , мати, - ОСОБА_1 .

Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Володимирівської сільської ради № 30 від 12.03.2026 року вбачається, що заявниця ОСОБА_1 дійсно здійснювала поховання загиблого співмешканця ОСОБА_2 , який був прописаний та постійно проживав за адресою заявниці по АДРЕСА_1 та вели спільне господарство згідно записам погосподарської книги (№ 02-0085-1).

Згідно з погосподарської книги по Володимирівській (колишній Казанківський) район за 2021 - 2025 роки, зокрема облікової картки об`єкта погосподарського обліку, буд. АДРЕСА_1 , зокрема у графі «відомості про членів домогосподарства вбачається, що у вказаному домогосподарстві проживали: ОСОБА_1 з 1992 року, син ОСОБА_4 з 11.02.2016 року, чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з 21.07.1997 року.

Згідно Акту обстеження умов проживання № 20 від 23.03.2026 року, складеного на підставі заяви ОСОБА_1 комісією у складі: старостою Шевченківського старостинського округу Володимирівської ТГ Кривоцюк Л.М., депутатами сільської ради Кривоцюк Л.С., Абрамян Н.І. у буд. АДРЕСА_1 постійно проживають (проживали) і мають постійне місце реєстрації ОСОБА_1 , з 21.07.1997 року ОСОБА_2 та їх спільний син ОСОБА_4 . Сім`я вела спільне господарство та бюджен. Всі члени сім`ї були зареєстровані за однією адресою.

16.12.2024 року від ІНФОРМАЦІЯ_4 на адресу заявниці надійшло сповіщення сім`ї, що її цивільний чоловік ОСОБА_2 військослужбовець військової частини НОМЕР_1 , відданий військовій присязі, мужньо виконавши військовий обов`язок в бою за Україну зник безвісти 11.12.2024 року біля населенного пункту Новоіванівка Курської області російської федерації.

Згідно Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань ВП № 1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області за вказаним фактом було зареєстроване кримінальне провадження № 12024152270000570 за ч. 1 ст. 115 КК України.

Згідно Постанови про встановлення особи трупа старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Віницькій області підполковника поліції Д.Табачнюка від 29.01.2026 року, винесеного в рамках досудового розслідування № 12025020050000494, труп невстановленої особи чоловічої статі № 9008525, унікальний номер 20250801010000900, доставлен7ий відповідно до Порядку передачі та репатріації тіл (останків), було визнано як труп військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

30.01.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_4 їй надійшло сповіщення сім`ї № 164, що її чоловік ОСОБА_2 військослужбовець військової частини НОМЕР_1 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання внаслідок стрілецького бою в районі населенного пункту Новоіванівка Суджанського району Курської області російської федерації (Відповідно до Постанови про ідентифікацію особи трупа від 29.01.2026 року).

12.02.2026 року Новобузьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було зроблено відповідний актовий запис № 1 про смерть ОСОБА_2 та видано Свідоцтво про смерть, серії НОМЕР_2 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показав, що він є сином заявника ОСОБА_1 та померлого батька ОСОБА_2 . Йому відомо, що батьки проживали разом з 1998 року потім він у них народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , вели спільне господарство, придбали разом будинок в 2008 році в АДРЕСА_1 , разом тримали худобу, птицю, садили город, купували в будинок речі, побутову техніку, купили разом два мотоцикла, одни мопед, машину, воспитували разом його, купували йому необхідні речі, займалися разом його вихованням і постійно проживали разом до моменту зникнення безвісти батька ОСОБА_2 11.12.2024 року.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показав, що він є двоюрідним братом заявника ОСОБА_1 . Йому відомо, що його двоюрідна сестра, заявник по справі ОСОБА_1 та її покійний цивільний чоловік ОСОБА_2 проживали разом з 1998 року потім у них народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вони вели спільне господарство, придбали разом будинок в 2008 році в АДРЕСА_1 , разом тримали худобу, птицю, садили город, купували в будинок речі, побутову техніку, купили разом два мотоцикла, одни мопед, машину, воспитували разом сина, купували йому необхідні речі, займалися разом його вихованням і постійно проживали разом до моменту зникнення безвісти ОСОБА_2 11.12.2024 року.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показала, що вона дружить з сім`єю заявника ОСОБА_1 з 2004 року, оскільки її покійний чоловік разом з ОСОБА_2 разом працювали на фермі в КСП " Шевченко " пастухами . Також їй відомо, що ОСОБА_1 та її покійний цивільний чоловік ОСОБА_2 мають спільного сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вони вели спільне господарство, придбали разом будинок в АДРЕСА_1 , разом тримали худобу, птицю, садили город, купували в будинок речі, побутову техніку, купили разом два мотоцикла, одни мопед, машину, воспитували разом спільного сина, купували йому необхідні речі, займалися разом його вихованням і постійно проживали разом до моменту зникнення безвісти ОСОБА_2 11.12.2024 року.

Так, звертаючись до суду з заявою про встановлення факту проживання з ОСОБА_2 заявник ОСОБА_1 зазначає, що встановлення вказаного факту їй необхідно для отримання одноразової соціальної допомоги у зв`язку зі смертю її чоловіка - військовослужбовця, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Згідно ч. 1 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 п.2 ст.16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Пунктом 4 зазначеної статті передбачено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 п.2 ст.16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Приписами ст. 3 СК України визначено, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Частинами 1 та 2 ст. 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України, наведених у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (ст. ст. 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. До того ж, цим

рішенням Конституційного Суду України визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року по справі №644/6274/16-ц (провадження №14-283 цс 18).

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Також ст.12 Конвенції встановлено і право на шлюб.

Виходячи з аналізу вказаної норми СК України, сім'єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв`язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також судом встановлено, що Сімейний кодекс України (СК) та Цивільний кодекс України (ЦК) набрали чинності 1 січня 2004 року. Саме ці акти вперше надали юридичного значення фактичним шлюбним відносинам без реєстрації шлюбу.

До 2004 року діяв Кодекс про шлюб та сім`ю УРСР, який не передбачав юридичних наслідків для спільного проживання без шлюбу і не містив поняття "проживання однією сім`єю" як правової категорії для таких випадків.

Відповідно до Прикінцевих положень СК України, норми кодексу застосовуються лише до прав та обов`язків, що виникли після набрання ним чинності.

Верховний Суд у численних постановах (наприклад, від 24 січня 2020 року у справі № 546/912/16-ц) чітко зазначив, що період проживання до 1 січня 2004 року не може бути встановлений у судовому порядку як юридичний факт.

Отже, позиція третьої особи є вірною з точки зору закону: період спільного проживання для встановлення юридичного факту може обчислюватися виключно з 01.01.2004.

З огляду на досліджені в судовому засіданні докази та показання свідків, суд вважає, що заявницею доведений факт її проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по день зникнення його смерти (загибелі) - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи вищевикладене, а також те, що встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу як жінки та чоловіка, про який просить заявниця, породжує юридичні наслідки, а саме його підтвердження необхідне ОСОБА_1 для отримання одноразової соціальної допомоги у зв`язку зі смертю її чоловіка - військовослужбовця, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, суд вважає за необхідне вказану заяву задовольнити частково та встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 однією сім`єю, як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 ЦПК України судові витрати, понесені заявником у зв`язку з розглядом справи, належить віднести на її рахунок.

Керуючись ст. ст. 13, 259, 263-265, 268, 315, 319 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту що має юридичне значення, - задовольнити частково.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, в період з 01.01.2004 року по 11.12.2024 року.

Судові витрати, понесені заявником у зв`язку з розглядом справи,- віднести на її рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі проголошення вступної резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 23.04.2026 року.

Суддя: Х.В. Іщенко