Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №398/1796/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1796/26

провадження №: 2/398/2590/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"28" квітня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Суржик І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання в розмірі 5 000,00 грн, щомісячно, починаючи з дати звернення до суду з позовом і до 30.06.2029 року. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач є її батьком. Вона досягла повноліття та навчається у Львівському національному університеті імені Івана Франка на денній формі навчання, період навчання становить з 01.09.2025 року до 30.06.2029 року. На період навчання в неї немає змоги себе забезпечувати самостійно, а тому вона потребує допомоги. Батько знаходиться у працездатному віці, тому має змогу утримувати її до закінчення нею навчання. Просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на період навчання в твердій грошовій в розмірі 5 000,00 гривень щомісячно до закінчення нею навчання.

Позивач, належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася. Подала заяву, в якій просила позовні вимоги задовольнити та розглядати справу у її відсутність.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання, не з`явився. Причини неявки не повідомив, з заявою до суду про неможливість розгляду справи у його відсутність не звертався, відзив на позов не подав. Судова повістка повернулась з відміткою про відсутність відповідача за адресою місця проживання, що зареєстрована у встановленому законом порядку. Відповідно до п. 2 ч. 7 та п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є таким, що про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав для відкладення розгляду справи, визначених ст. ст. 223 та 240 ЦПК України, судом не встановлено.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 25.02.2026 року №838017 позивач навчається на денній формі навчання у Львівському національному університеті імені Івана Франка з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2029 року, за професією «В11 Філологія (В11.01 Українська мова та література)».

Згідно з ч. ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених в ст. 182 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що суд, визначаючи розмір аліментів, враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.

Судом встановлено, що позивач є повнолітньою, продовжує навчатися в Львівському національному університеті імені Івана Франка на денній формі навчання. Згідно з відповіддю з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів №2642110 від 23.04.2026 року позивач за період з І кварталу 2025 року по І квартал 2026 року отримала дохід у розмірі 12 000,00 грн. Зазначений дохід є стипендією та отриманий позивачем у період з вересня 2025 року по лютий 2026 року включно, тобто позивач щомісяця отримує стипендію в розмірі 2 000,00 грн.

З відповідей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів №2642141 від 23.04.2026 року та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №2642183 від 23.04.2026 року встановлено, що за період з І кварталу 2025 року по І квартал 2026 року інформація щодо сум нарахованого відповідачу доходу відсутня, так само як відповідач не має у власності нерухомого майна. Згідно з відповіддю з Єдиного державного реєстру транспортних засобів №2664519 від 28.04.2026 року відповідач з 23.08.2013 року має у власності мотоцикл «VIPER ZS150-A».

Зазначені докази судом отримано на підставі ч. 7 ст. 81 ЦПК України, оскільки позивачем доказів на підтвердження свого матеріального становища та матеріального становища відповідача суду не надано, так само як і не подано клопотання про витребування відповідних доказів.

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 – 82 ЦПК.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Тобто, позивач одночасно з поданням позову повинна була подати суду докази на підтвердження не тільки факту досягнення повноліття та продовження навчання, а й потреби у зв`язку з навчанням у матеріальній допомозі та наявності у відповідача можливості надавати таку допомогу.

В той же час, позивач у позовній заяві лише зазначила, що її забезпечення здійснюється матір`ю, яка сплачує кошти за навчання та інші потреби і витрати, при цьому не надаючи доказів таких витрат та їх розмір (вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження, вартість навчання тощо), що позбавляє суд можливості встановити необхідність та розмір матеріальної допомоги та взаємозв`язок такої допомоги саме із навчанням позивача. Так само як позивачем не надано доказів того, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу у вигляді аліментів в розмірі 5 000,00 грн щомісяця.

Натомість, в ході судового розгляду встановлено, що відповідач за 2025 рік та перший квартал 2026 року жодних доходів не отримував, на час розгляду справи не має у власності нерухомого майна. Відповідач хоча й має у власності транспортний засіб – мотоцикл VIPER ZS150-A, 2013 року випуску, однак транспортний засіб придбано 23.08.2013 року. Зазначене в сукупності свідчить про не доведення позивачем наявності у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу.

Згідно з ч. ч. 1 – 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд доходить висновку, що позивачем не надано доказів, що вона саме у зв`язку з навчанням потребує матеріальної допомоги та відповідно відповідач має можливість надавати таку допомогу, а відтак позивачем не доведено наявності обов`язкових вищезазначених юридичних фактів, за умови існування яких у відповідача виникає обов`язок утримувати повнолітню доньку.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позову.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову, а також те, що відповідач щодо відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи, до суду не звертався, то суд вважає, що судові витрати у цій справі слід залишити по фактично понесеним.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 – 81, 89, 141, 258, 259, 263 – 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення аліментів на період навчання.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 28 квітня 2026 року.

Суддя О.В.Авраменко