Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №398/463/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/463/26

провадження №: 2-о/398/100/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"28" квітня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Молонової Ю.В., присяжних: Літовченко С.В., Меткої О.М., при секретарі судового засідання Борозні Л.М., за участі представника заявника ОСОБА_1 , представника заінтересованої особи Андрієнка К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Олександрії в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Олександрійський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , про оголошення особи померлою,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2026 ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_1 , звернулась до суду із заявою, в якій просить оголосити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, загиблим під час виконання військового обов`язку по захисту держави України, визначивши місце смерті Харківська область, Україна.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що її син ОСОБА_3 помер внаслідок ворожого артилерійського снаряду в районі с.Загризове Ізюмського району Харківської області, отримавши ушкодження, несумісне з життям внаслідок бойових дій. Евакуювати тіло не вдалось, через штурмові дії противника. Зареєструвати смерть в органах РАЦС наразі не може. Згідно копії доповідної записки за результатами службової перевірки засвідчено, що ОСОБА_3 в районі с.Загризове Ізюмського району Харківської області отримав поранення, несумісне з життям, від яких загинув на місці. Евакуювати тіло не вдалося, оскільки йдуть штурмові дії противника. Поясненням командира 1 аеромобільної роти НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 було підтверджено, що ОСОБА_3 загинув на місці, при виконанні завдання від отриманих травм. Встановлення факту необхідно заявнику з метою реалізації права на отримання виплат, передбачених законодавством, оформлення спадщини.

Ухвалою судді від 02.02.2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку окремого провадження.

17.02.2026 представник Міністерства оборони України подав письмові пояснення, у яких зазначає, що правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак, саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції. 20.03.2025 набув чинності наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, відповідно до якого с. Загризове належить до Борівської селищної територіальної громади Ізюмського району Харківської області, код UA63120090000046130, на зазначеній території з 01.07.2023 по теперішній час тривають активні бойові дії, а відтак подія (закінчення активних бойових дій), від якої відраховується шестимісячний термін, не настала, у зв`язку з тим звернення із заявою про оголошення особи померлою є передчасним.

В судовому засіданні представник заявника вимоги підтримала із зазначених у заяві підстав.

В судовому засіданні представник Міністерства оборони Андрієнко К.О. письмові пояснення підтримав.

Від представника Олександрійського відділ ДРАЦС надійшла заява про проведення розгляду справи без їх участі.

Представник в/ч НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.11).

Згідно з копією Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2025, ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.12).

З копії доповідної записки начальника групи персоналу штабу НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 від 26.09.2025 вбачається, що під час повномасштабної збройної агресії з боку Російської Федерації в ході ведення бойових дій з метою захисту батьківщини, ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 11:40 год., поблизу населеного пункту Загризове Ізюмського району Херсонської області, внаслідок артилерійського обстрілу противником та бойових дій зник безвісти навідник 3 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 (а.с.13-17).

Згідно з копією Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.09.2025, зник безвісті солдат ОСОБА_3 . Призупинено виплату грошового забезпечення. Виключено з котлового забезпечення зі сніданку 07.09.2025 (а.с.19).

Згідно з копією Витягу з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 №629т від 14.09.2025 за 07.09.2025 року, під час виконання бойового завдання в районі Загризове, Ізюмський район, Харківська область, 06.09.2025 близько 11:40 год., під час артилерійського обстрілу противником та бойових дій зник безвісті ОСОБА_3 . У подальшому, впродовж 06.09.2025-07.09.2025 місцезнаходження військовослужбовця встановити не вдалося (а.с.20).

З пояснень ОСОБА_4 від 16.09.2025, він перебував на командно - спостережному пункті та підтримував зв`язок з передовими позиціями, зокрема з позицією відділення (ПВ) «Койот», що поблизу села Загризове Ізюмського району Харківської області. Близько 11:15 год. солдат ОСОБА_3 доповів про початок ворожого артилерійського обстрілу. Згодом із доповіді солдата ОСОБА_5 стало відомо, що солдат ОСОБА_3 та солдат ОСОБА_6 внаслідок близького влучання артилерійського снаряду по їх позиції отримали важкі поранення. Попри намагання солдата ОСОБА_5 надати їм медичну допомогу, обидва військовослужбовця від отриманих поранень загинули. Незважаючи на щільний огонь противника, солдат ОСОБА_5 намагався евакуювати загиблих побратимів – солдата ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_6 – у напрямку сусідньої позиції ПВ «Бобер». Проте через штурмові дії противника евакуацію провести не вдалося, і він змушений був відійти з позиції, рятуючи власне життя (а.с.21-22).

Окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України установлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Згідно з ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи.

На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі №607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі №337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі №753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема, письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин. Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі №607/1612/23 (провадження №61-6323св23).

Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

У ч. 1 ст. 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

У ч. 2 ст. 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (ч. 3 ст. 46 ЦК України).

Район воєнних (бойових) дій це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).

Бойові дії це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

Ст. 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22 зроблено висновок, що шість місяців, які визначені в реченні 2 ч. 2 ст. 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, (в подальшому - затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376).

У цьому Наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території, у зв`язку з чим суди можуть використовувати дані з відповідного Наказу, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні 2 ч. 2 ст. 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій правовій визначеності (п.п. 81, 85).

Під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням 2 ч. 2 ст. 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, в яких опинилися люди.

Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у ч. 2 ст. 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.

Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою (п.п. 94, 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22).

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2025 року військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 зник безвісти в ході ведення бойових дій з військовими формуваннями російської федерації поблизу населеного пункту села Загризове Ізюмського району Харківської області.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 року № 376, Борівська селищна територіальна громада Ізюмського району Харківської області, до якого належить населений пункт Загризове, в районі якого під час виконання бойового завдання зник безвісти ОСОБА_3 , віднесений до територій активних бойових дій з 01 липня 2023 року по теперішній час.

За таких обставин, відлік шестимісячного строку для оголошення ОСОБА_3 померлим не розпочався, а тому заява ОСОБА_2 не може бути задоволена з вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст. 4, 76-81, 258, 259, 263-265, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволені заяви ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Олександрійський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , про оголошення особи померлою – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Молонова

Присяжні: С.В. Літовченко

О.М. Метка