Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №560/9631/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/9631/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

27 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

17 квітня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою щодо переходу з пенсії за віком призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсій страхування» на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу».

До вказаної заяви було додано: паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, військовий квиток ( НОМЕР_1 ), Довідку про заробітну плату для обчислення пенсії, Довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, трудову книжку.

За наслідками розгляду заяви позивача та наданих ним документів рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 2206500000578 від 24.04.2025 відмовлено ОСОБА_1 в переведені з пенсії за віком призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», та зазначено, що посада на якій працював заявник не відноситься до посад державних службовців визначених статтею 25 Закону №3723-XII.

Позивач вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом № 3723-ХІІ.

01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII, згідно з пунктом 2 розділу ХІ якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно із пунктами 10 - 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18).

Пунктом 8 розділу ХІ Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 було затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (далі Порядок № 283).

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок №283 (вказаний правовий висновок відображено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 735/939/17).

За змістом пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-ІІІ посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Так, записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 підтверджується, що позивач 01 лютого 2001 року позивач був обраний Малопобіянським сільським головою (підстава: Протокол територіальної виборчої комісії від 28 січня 2001 року). Цього ж дня, ним було прийнято Присягу державного службовця, присвоєно 11 ранг (державної) посадової особи місцевого самоврядування (рішення №2 позачергової сесії XV с/ради від 01.02.2001 року.

01 квітня 2002 року позивач був обраний Малопобіянським сільським головою (підстава: Протокол територіальної виборчої комісії від 01 квітня 2002 року). Цього ж дня, ним було прийнято Присягу державного службовця, присвоєно 11 ранг (державної) посадової особи місцевого самоврядування (рішення №5 позачергової сесії ІV с/ради від 16.04.2002 року.

06 травня 2005 року позивачу було присвоєно 9-й ранг посадової особи місцевого самоврядування четвертої категорії (рішення №3-17/2005 с/р від 06.05.2005).

27 березня 2006 року позивач був обраний Малопобіянським сільським головою (підстава: протокол ТВК від 27.03.2006).

12 листопада 2011 року позивач звільнений з посади у зв`язку із закінченням строку повноважень ради п.1 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

06 червня 2014 року позивач обраний на Малопобіянським сільським головою (протокол сільської виборчої комісії від 26.05.2014 р).

06 червня 2014 року йому було присвоєно 9-й ранг посадової особи місцевого самоврядування четвертої категорії (рішення №2-36/2014 тридцять шостої позачергової сесії сільської ради від 06.06.2014).

25 листопада 2015 року повноваження Малопобіянського сільського голови закінчились на підставі ч. 1 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про добровільне об`єднання терторіальних громад (рішення Дунаєвецької міської ради VII скликання від 25.11.2015 р. №2-1/2015 р).

25 листопада 2015 року на позивача покладено виконання обов`язків старости на території Малопобіянської громади до проведення перших виборів старости на території Дунаєвецької об`єднаної територіальної громади ( рішення Дунаєвецької міської ради VII скликання від 25.11.2015 р. №2-1/2015 р.). Із збереженням 9 рангу посадової особи місцевого самоврядування (розпорядження міського голови від 13.09.2016р. №286/2016-р).

09 вересня 2016 року позивача обрано на посаду сіл Мала Побіянка, Притулівка, Заглосна Дунаєвецької міської ради (рішення 12 сесії Дунаєвецької міської ради (VII скликання) від 08.09.2016р. №5-12/2016р.).

02 грудня 2020 року повноваження позивача припинено, пп.4 п. 2 розділу 4 «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад (рішення Дунаєвецької міської ради від 02.12.2020р. №1-1/2020.

03 грудня 2020 позивача затверджено на посаду старости Малопобіянського старостинського округу Дунаєвецької міської ради (рішення Дунаєвецької міської ради від 02.12.2020 р.№31/1/2020).

29 грудня 2021 року позивача звільнено з посади старости Малопобіянського старостинського округу Дунаєвецької міської ради по скороченню штату на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (розпорядження від 28.12.2021 р. №129/2021-р-ос).

Отже, відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1 та відомостей щодо сплати страхових внесків, позивач, у періоди з 01.02.2001 по 12.11.2010, з 06.06.2014 по 29.12.2021 працював на посадах голови Малопобіянської сільської ради Дунаївецького району Хмельницької області та старости територій Малопобіянського старостинського округу Дунаєвецького міської ради.

Таким чином, станом на 01.05.2016 позивач займав посади в органах місцевого самоврядування, час роботи на яких (11 років 8 місяців 8 днів) зараховується до стажу державної служби, у зв`язку із чим відмова відповідача ГУ ПФУ в Харківській області у зарахуванні цього періоду до стажу державної служби є протиправною (вказані висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 735/939/17).

Суд, відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норма права, викладені у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 580/3805/22, які полягають у такому.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.

Спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивача з одного виду пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на інший вид пенсію за віком державного службовця. Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивача на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ пов`язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства, висновків щодо застосування норма права, викладених у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 580/3805/22, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач ГУ ПФУ в Харківській області рішенням від 24.04.2025 №220650000578 протиправно відмовив позивачу у переведенні на пенсію за віком за нормами Закону № 889-VIII. На думку суду, у відповідача ГУ ПФУ в Харківській області не було фактичних та правових підстав для відмови у переведенні позивача на інший вид пенсії, а у позивача наявні умови, передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ (а саме, досягнення віку, наявність не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців станом на 01.05.2016 та страхового стажу), для реалізації права на одержання пенсії державних службовців згідно із пунктом 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII та відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

У зв`язку з чим, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.04.2025 №220650000578 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 29.12.2021 на пенсію державного службовця по віку відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ із врахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ «Про державну службу», на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця Дунаєвецької міської ради від 09.04.2025 №7, долученої до заяви, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (зі змінами; далі Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій. документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З матеріалів справи видно, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Харківській області, рішенням якого позивачу відмовлено в переведенні на пенсію та здійсненні її перерахунку.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо переведення на пенсію має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Харківській області, у зв`язку із чим позов підлягає частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог, з метою ефективного захисту прав позивача (вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.

Станом на дату виникнення спірних правовідносин позивач отримує пенсію за віком, яка йому обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, позивач має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

З матеріалів справи встановлено, що із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області позивач звернувся 17.04.2025 року.

Таким чином, дата з якої позивача слід перевести на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» є саме 17.04.2025 року, а не як вказує позивач з 29.12.2021 року.

Вирішуючи питання щодо здійснення переходу на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця Дунаєвецької міської ради від 09.04.2025 №7, то суд враховує такі обставини.

Зі змісту вказаної довідки слідує, що вона складена за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям», та містить відображення складових заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за ранг (9 ранг), надбавка за вислугу років (25%) (за стаж державної служби більше 15 років). Довідка про складові заробітної плати видана станом на лютий 2025 року.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 18.09.2024 №30-1 визнано такою, що втратила чинність, постанову правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям», зареєстровану в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2017 року за № 180/30048.

На зміну попередньо затверджених форм довідок постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823, яка набрала законної сили 20.07.2024, затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №823), додатками до якого встановлено нові форми довідок про заробітну плату державного службовця.

Необхідно зазначити, що пунктом 4-2 постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823 передбачено, що для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. № 57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.

Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;

розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;

розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.”.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, довідка Дунаєвецької міської ради від 09.04.2025 №7 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на лютий 2025 року не відповідає пункту 4-2 постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правильним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, з 17.04.2025, із зарахуванням до стажу державної служби періодів роботи в органах місцевого самоврядування з 01.02.2001 по 12.11.2010 та з 06.06.2014 по 29.12.2021 на посаді Малопобіянського сільського голови (старости).

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.