Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №139/256/26 — Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/256/26

Провадження № 3/139/62/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року селище Муровані Курилівці

Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Тучинська Наталія Василівна,

за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - неповнолітнього ОСОБА_1 , його законного представника – батька ОСОБА_2 ,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, учня 11 класу ліцею № 2 селища Муровані Курилівці,

У С Т А Н О В И Л А:

Щодо неповнолітнього ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 641805 від 15 квітня 2026 року, відповідно до якого той, 15 квітня 2026 року о 18-ій годині 35 хвилин по вул. Соборна в селищі Муровані Курилівці Могилів-Подільського району Вінницької області керував транспортним засобом «Volkswagen Caddy» (державний номерний знак НОМЕР_1 ), «при цьому не мав посвідчення водія відповідної категорії, таким чином не мав права керування даним видом транспортного засобу, чим порушив п. 2.1.«а» ПДР». Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до поданого під час розгляду справи свідоцтва про народження, ОСОБА_1 є неповнолітньою особою віком 17 років, а ОСОБА_2 є його законним представником як батько.

Відповідно до положень ст. 221 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, вчиненні особами віком від 16 до 18 років розглядуються суддями місцевих судів.

У судовому засідання ОСОБА_1 пояснив: Він проживає зі своїми батьками в селищі Муровані Курилівці. 15 квітня 2026 року його батьки поїхали в селище Нова Ушиця у своїх справах. Після обіду, коли він уже прийшов зі школи, до нього зателефонувала бабуся, сказала, що погано себе почуває, але не може додзвонитися до батьків, попросила підвезти її до знайомої лікарки. Він має навики керування автомобілем, бо його з дитинства цьому вчив батько, а тому послухав бабусю, взяв автомобіль батьків, відвіз її до лікарки, а потім ще підвозив до аптеки. Коли він уже віз бабусю до неї додому, його автомобіль зупинили поліцейські. Він був звинувачений в тому, що керував ТЗ без посвідчення водія (він його ще не отримував). Щодо нього було складено два протоколи, в тому числі і про те, що він не користувався ременем безпеки, хоча насправді він був пристебнутим.

Батько неповнолітнього ОСОБА_1 . ОСОБА_2 пояснив суду: 15 квітня 2026 року він з дружиною у службових справах були в сусідній області. Уже по приїзду додому їм їх неповнолітній син ОСОБА_3 повідомив, що після обіду до нього зателефонувала бабуся (до них додзвонитися не змогла) і сказала, що погано себе почуває, попросила підвезти її до знайомого лікаря, а потім в аптеку. Також ОСОБА_3 розповів, що його зупинили поліцейські і склали протоколи про те, що він керував ТЗ без посвідчення водія та що не був пристебнутий паском безпеки, що не відповідає дійсності.

На запитання головуючої ОСОБА_2 пояснив, що він навчав сина з маленького керувати автомобілем, а тому впевнений у його вмінні. Вважає, що син вчинив правильно, оскільки важливіше було підтримати здоров`я бабусі, а ніж відмовити їй у доставці до лікаря через відсутність посвідчення водія. Просив закрити справу щодо сина, який діяв у стані крайньої необхідності.

За наслідками розгляду справи вважаю, що справа підлягає закриттю, з огляду на наступне:

Завданням кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

На ствердження факту вчинення неповнолітнім ОСОБА_1 вміненого правопорушення суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 641805 від 15 квітня 2026 року, відеодиск із записом події на нагрудну камеру поліцейського.

Відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Пунктом 2.13 Правил дорожнього руху України встановлено, що право на керування автомобілями може бути надано особам з 18-річного віку.

Враховуючи обставину, що ОСОБА_1 має повних 17 років, він не може мати права керування автомобілем.

Одночасно, відповідно до положень ст.ст. 9 і 10 КУпАП адміністративне правопорушення може вчинятися умисно, тобто коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків, або з необережності, тобто коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Як установлено у судовому засіданні, неповнолітній ОСОБА_1 вимушений був сісти за кермо, не маючи права керування автомобілем, оскільки його бабусі необхідна була термінова допомога лікаря. Ці обставини доведені, в тому числі, відеозаписом події, де зафіксовано, що в автомобілі на передньому пасажирському сидінні сидить особа жіночої статі похилого віку, що вона пояснила поліцейській, що вона є бабусею ОСОБА_4 , що вона не могла і не може в даний час додзвонитися до батьків свого внука.

З урахуванням таких обставин, вважаю, що у ОСОБА_1 були реальні підстави побоюватися за здоров`я своєї бабусі, а тому його дії слід визнати такими, що відповідають потребам необхідності для відвернення шкоди здоров`ю близької йому людини. Крім того, у даному випадку будь-яка шкода, ані окремим громадянам, ані суспільству не заподіяна.

Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Вважає, що крайня необхідність - це суб`єктивне право кожної людини. Неповнолітній ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю якщо дії вчинені особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони (п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП).

Керуючись статтями 17, 18, 130, 247 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Справу про вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, провадженням закрити у зв`язку з вчиненням дій в стані крайньої необхідності.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Суддя: ____________