Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №640/14305/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/14305/22 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Файдюка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 ОСОБА_1 з 21.10.2021;

- зобов`язати Головне управління пенсійного Фонду України в місті Києві призначити пенсію за віком на пільгових умовах по Списку№1 ОСОБА_1 , починаючи з 21.10.2021.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2022 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 26.10.2021 №262740005669 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.10.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (в частині зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1, починаючи з 21.10.2021).

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Зокрема, апелянт зазначає, що страховий стаж позивача становить 28 років 09 місяців 10 днів. Пільговий стаж відсутній. При цьому, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи, визначені у довідці № 20/5/3747 від 12.10.2021, яка видана СБУ Військово-медичного управління, оскільки такий стаж не підтверджено доказами. Тому, у зв`язку із відсутністю пільгового стажу, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутні.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подала.

Після надходження матеріалів справи до суду, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 21.10.2021 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Рішенням від 26.10.2021 №262740005669 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.п. 1 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №1 та недосягненням пенсійного віку.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 01.11.2021 №2600-0207-8/172610 позивача повідомлено про відмову в призначенні пенсії, оскільки згідно з наданими позивачем документами та враховуючи дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, страховий стаж становить 28 років 09 місяців 10 днів. Пільговий стаж відсутній. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки від 12.10.2021 №20/5/3747, виданої СБУ Військово-медичного управління, оскільки відповідно до постанови КМУ від 24.06.2015 №461 розділ ХІХ (охорона здоров`я), передбачені посади молодших спеціалістів з медичною освітою ренгенівських відділень (кабінетів), а також молодших спеціалістів з медичною освітою, зайнятих у відділеннях інтенсивної радіології (рентгенохірургічний блок). Згідно записів трудової книжки з 01.05.2014 позивач працювала у відділенні променевої діагностики. Пенсійний орган зазначив, що для зарахування зазначеного періоду до пільгового стажу необхідно надати копії наказів про результати атестацій з переліком робочих місць та інформацію про первинну атестацію, документи про атестацію в госпіталі, довідку про правовий зв`язку ВМУ - центрів діагностики - госпіталь, виписка про структуру ВМУ.

Отже, підставою для відмови в призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 стала відсутність необхідного пільгового стажу та недосягнення пенсійного віку.

Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача в призначенні пенсії за віком згідно із заявою від 21.10.2021, звернулась до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково та зазначив, що на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивач досягла віку 46 років з необхідного віку - 45 років для призначення пенсії. При цьому, відповідачем неправомірно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоди роботи з 01.12.1997 по 03.03.2002 та з 01.11.2015 по 31.08.2021 на посаді рентгенолаборанта, які зазначено в трудовій книжці.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 з 21.10.2021, то суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ефективним способом захисту прав позивача у цій справі буде визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 26.10.2021 №262740005669 про відмову в призначенні пенсії позивачу.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1, починаючи з 21.10.2021, то суд першої інстанції, врахувавши дискреційні повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії, дійшов висновку про те, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 21.10.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом №213-VIII (набрав чинності 01.04.2015) стаття 13 Закону №1788-ХІІ була викладена в новій редакції, відповідно до якої на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

45 років - по 31 березня 1970 року включно;

45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;

46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;

46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;

47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;

47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;

48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;

48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;

49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;

49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;

50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII (далі - рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020):

визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII;

стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно;

45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;

46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;

46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;

47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;

47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;

48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;

48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;

49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;

49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;

50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин у даній справі була колізія між нормами Закону №1788-ХІІ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020) з одного боку, та Законом №1058-IV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах за Списком №1 для жінок, а саме перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду/, викладеними у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 «Норми Законів №1788-ХІІ та №1058-IV регулюють одне і те ж коло відносин, явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»). Оскільки у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи (такий правовий висновок сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а), тому застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, а не Закону №1058-IV.

Отже, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі Закону №1788-ХІІ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020) мають жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах.»

При цьому, на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивач досягла віку 46 років.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою від 21.102.2021 про призначення пенсії, позивач досягла пенсійного віку для призначення пільгової пенсії.

Щодо наявності у позивача пільгового стажу, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 р. за № 1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 р. (приклади у додатках 1, 2).

Отже, необхідними умовами для виникнення права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування на посаді або виконання робіт, що містяться у списку №1.

Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637.

Водночас, згідно з положеннями статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Крім того, відповідно до пункту 20 цього Порядку, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розмішуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 17 указаного Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із тим, що за час роботи з 01.12.1997 по 03.03.2002 та з 01.11.2015 по 31.08.2021 позивачем для зарахування зазначеного періоду не надано копії наказів про результати атестацій з переліком робочих місць, інформацію про первинну атестацію, документи про атестацію в госпіталі, довідку про правовий зв`язок ВМУ - центрів діагностики - госпіталь, виписка про структуру ВМУ, а також у зв`язку з тим позивач згідно із записами трудової книжки з 01.05.2014 працювала на посаді ренгенолаборанта відділення променевої діагностики, яка не відноситься до роботи на посаді, яким підтверджено право на пенсійне забезпечення за Списком №1.

Зокрема, до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з довідкою від 12.10.2021 №20/5/3747, виданою СБУ Військово-медичного управління, оскільки посада «ренгенолаборант відділення променевої діагностики» не співпадає з посадами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, якою встановлено посади молодших спеціалістів з медичною освітою рентгенівських (кабінетів), а також молодших спеціалістів з медичною освітою, зайнятих у відділеннях інтенсивної радіології (рентгенохірургічний блок).

Згідно з трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 від 22.09.1992, позивач працювала: з 01.12.1997 на посаді ренгенолаборант діагностичного відділення; 01.05.2000 переведена рентген-лаборантом рентгенологічного відділення діагностичного центру; 17.04.2008 присвоєно другу кваліфікаційну категорію за спеціальністю "рентгенологія"; 22.03.2010 присвоєно першу кваліфікаційну категорію за спеціальністю "рентгенологія"; 06.03.2014 присвоєно вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю "рентгенологія"; 01.05.2014 переведена рентген-лаборантом відділення променевої діагностики центрального госпіталю; з 01.03.2019 підтверджено вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю "рентгенологія" (працює по теперішній час).

Поряд з цим, звертаючись до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії від 21.10.2021 позивачем подано також:

- Наказ Начальника Військово-медичного управління СБУ від 19.12.1997 №77-ос про призначення позивача з 01.12.1997 рентген-лаборантом діагностичного відділення філіалу госпіталю;

- Витяг з наказу від 31.10.2002 №398 "Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення" (робочі місця - 2,3,4; найменування посади - рентгенолаборант; код професії - Сп.№1 12300000-24577);

- Витяг з наказу від 17.10.2017 №93 "Про результати атестації робочих місць за умовами праці працівників відділення променевої діагностики центрального госпіталю ВМУ", яким затверджено перелік робочих місць, професій та посад працівників відділення променевої діагностики центрального госпіталю Військово-медичного управління СБУ, робота на яких дає право працівникам на пенсію за віком на пільгових умовах (робочі місця 1,2,3, найменування посади,професії - лікар-рентгенолог відділення променевої діагностики (до травня 2014 - рентгенологічного відділення Центру сучасної медичної діагностики); робочі місця 3,4,6,7 - ренгенолаборант (молодший спеціаліст з медичною освітою) відділення променевої діагностики (до травня 2014 року -рентгенологічного відділенну Центру сучасної медичної діагностики);

- Витяг з наказу від 17.10.2012 №91 "Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці працівників Центру сучасної медичної діагностики ВМУ для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення", яким затверджено перелік робочих місць, професій та посад працівників Центру сучасної медичної діагностики ВМУ, робота на яких дає право працівникам на пільгове пенсійне забезпечення (робоче місце №9; посада, професія - рентгенолаборант відділення комп`ютерної томографії та магнітно-резонансної діагностики, який повний робочий день зайнятий проведенням рентгенологічних досліджень в кабінеті рентгенівської комп`ютерної томографії, рентгенолаборант рентгенологічного відділення);

- Витяг з наказу від 17.10.2007 №97 "Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці працівників рентгенологічного відділення для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення", яким затверджено перелік робочих місць, професій та посад працівників рентгенологічного відділення діагностичного центру Військово-медичного управління СБ України, робота на яких дає право працівникам на пільгове пенсійне забезпечення (посада - рентгенолаборант, код професії - Список №1).

Суд першої інстанції правильно встановив, що у розділі ХІХ Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, передбачалася посада рентгенолаборанта, у тому числі у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок) і флюрографічних кабінетах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року №461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», яка набрала чинності з 03.08.2016, затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

До розділу XIX ОХОРОНА ЗДОРОВ`Я Списку №1 (в редакції, чинній на час прийняття Постанови №461) включені наступні посади:

- лікарі-рентгенологи, а також лікарі, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок);

- молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок);

- рентгенолаборанти, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).

У свою чергу, до розділу XIX ОХОРОНА ЗДОРОВ`Я Списку №1 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №479 від 04.07.2017 року) включені наступні посади:

- лікарі-рентгенологи, а також лікарі, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).

- молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).

Враховуючи перелік посад, що включені до Списку №1 у зазначених вище редакціях, посада рентгенолаборанта була включена до Списку №1 до часу прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №479 від 04.07.2017.

Відповідно до пункту 4.14 Положення про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою, затвердженим Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 23.11.2007 №742 «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою», робота на посадах рентгенлаборантів, технологів з рентгенологічної діагностики зараховується до стажу роботи для атестації за спеціальністю «рентгенологія».

Окрім того, професійна назва «рентгенлаборант» міститься у Національному класифікаторі професій України ДК 003:2010, затвердженому наказом Держспоживстандарту №327 від 28.07.2010. Згідно з Положенням про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України №742 від 23.11.2007 робота на посаді рентгенлаборантів зараховується до стажу роботи за спеціальністю «рентгенологія», що включена до номенклатури спеціальностей й молодших спеціалістів з медичною освітою, відповідно позиція Списку №1 "молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою рентген лаборант інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок)" поширюється на рентген лаборантів, у разі їх зайнятості повний робочий день на роботах і в умовах передбачених цією позицією Списку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на позивачку поширюється дія розділу XIX ОХОРОНА ЗДОРОВ`Я Списку №1 «…молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів…», навіть після виключення посади рентгенолаборанта з Списку №1.

У цьому конкретному випадку розділом XIX "Охорона здоров`я" Списку №1, зазначені працівники, зайняті виконанням певних робіт, без вказання їх конкретних посад, зокрема "молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів)", до яких, як вже зазначено раніше відноситься й посада, яку позивач обіймала у спірні періоди.

Щодо атестації робочого місця позивача, то відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на Списком №1, дійшов висновку, що позивачем не надано документів: копії наказів про результати атестації з переліками робочих місць, а надано лише витяги ; інформацію про первинну атестацію; про атестацію в госпіталі; структуру ВМУ, правовий зв`язок ВМУ - центрів діагностики - госпіталь.

Разом з тим, згідно з положеннями статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пункту 4.2 Порядку № 22-1 органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно із частиною 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, відповідач не позбавлений права самостійно, зокрема, у разі наявності певних розбіжностей у документах, чи відсутності окремих документів для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, тривалість трудоднів тощо.

Жодних пояснень та будь-яких письмових доказів стосовно вжитих заходів в частині самостійного витребування управлінням матеріалів, що містять відомості про трудовий стаж позивача або атестацію робочого місця, матеріали справи не містять.

Колегія суддів звертає увагу, що за результатами атестації робочих місць як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.12.1997 по 03.03.2002 та з 01.11.2015 по 31.08.2021 на посаді рентгенолаборанта, які зазначено в трудовій книжці, яка є належним доказом на підтвердження стажу позивача.

Також суд першої інстанції обґрунтовано, з метою ефективного захисту прав позивача, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.10.2021 №262740005669 про відмову в призначенні позивачу пенсії, а також, дотримуючись компетенції (щодо невтручання у дискреційні повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії) правильно зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву позивача від 21.10.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а тому не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим. щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, тому колегія суддів в силу положень ч. 1 ст. 308 КАС України не перевіряє його законність та обґрунтованість в цій частині.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року у - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови виготовлено 28 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

В.В.Файдюк