Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №320/26048/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/26048/25 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.04.2025 №20616К-2600-25 щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу в кратному обчисленні час проходження військової служби в період бойових дій у складі діючої армії ЗСУ з 07.02.2022 по 07 09.2022.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві зарахувати час проходження ОСОБА_1 військової служби в період бойових дій до пільгового стажу в кратному обчисленні час проходження військової служби один місяць служби за три місяці в період бойових дій у складі діючої армії ЗСУ з 07.02.2022 по 07 09.2022 призвести перерахунок пенсії за трудовим стажем.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого ОСОБА_1 брав участь у бойових діях у воєнний час в період з 07.03.2022 по 07.09.2022.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого ОСОБА_1 брав участь у бойових діях у воєнний час в період з 07.03.2022 по 07.09.2022.

У решті позовних вимог відмовлено (в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.04.2025 №20616К-2600-25, а також в частині проведення перерахунку пенсії за трудовим стажем).

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що Законом України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що військова служба у складі діючої армії період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям. Разом з тим, при обчисленні страхового стажу згідно із Законом не передбачено, період безпосередньої участі в антитерористичній операції та безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні її здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів в Донецькій і Луганській областях, в обрахунку кратності.

Апелянт зазначає, що період з 07.03.2022 по 07.09.2022 позивачу зараховано до страхового стажу. При цьому, пенсію позивачу обчислено на підставі наданих документів та відповідно до норм чинного законодавства України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позивач подав відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

У відзиві позивач зазначає, що суд першої інстанції правильно застосував положення статті 57 Закону №1788-ХІІ та Положення №530, з тих підстав, що стаття 57 Закону №1788-ХІІ передбачає пільги щодо обчислення стажу за час перебування у складі діючої армії, відсилаючи до порядку обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугу років військовослужбовцям. Таким нормативно-правовим актом є Положення №530, пункт 2.3 розділу 2 якого передбачає зарахування часу проходження служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, на пільгових умовах один місяць служби за три.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується довідкою від 21.04.2025 № 44250, виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 30.06.2023, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

У період з 07 березня 2022 року по 07 вересня 2022 року позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України при обороні Волноваського району Донецької області, що підтверджується довідкою від 11.12.2022 №2975, виданою командиром військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.09.2022 №263 позивача звільнено з військової служби у відставку за пунктом «а» (за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі). Вислуга років у Збройних Силах України станом на 21 вересня 2022 рік обчислена за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 та становить: календарна - 00 років 06 місяців 14 днів. Пільгова - 01 рік 07 місяців 12 днів.

Також відомості щодо проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_2 внесені до військового квитка серії НОМЕР_3 .

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 21.04.2025, в якій просив, зарахувати до страхового стажу на пільгових умовах один місяць проходження військової служби у складі Збройних Сил України за три місяці проходження військової служби в період бойових дій з 07.03.2022 по 07.09.2022.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 15.05.2025 №22404-20616/К-02/8-2600/25 повідомило позивачу, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законодавством. При обчисленні страхового стажу згідно Закону не передбачено, період безпосередньої участі в антитерористичній операції та безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні її здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів в Донецькій і Луганській областях, в обрахунку кратності та зазначив, що період страхового стажу з 07.03.2022 по 07.09.2022 зараховано до страхового стажу.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково та зазначив, що право позивача на зарахування до страхового стажу періоду з 07.03.2022 по 07.09.2022 з розрахунку один місяць служби за три місяці є беззаперечним. При цьому, суд першої інстанції послався на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 21.03.2023 у справі №160/6146/19.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.04.2025 №20616К-2600-25, то суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такої вимоги, оскільки пенсійний орган такого рішення не приймав. Реквізити, на які посилається позивач як на рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, а саме: « 21.04.2025 №20616К-2600-25» є датою та вхідним номером, зареєстрованого Пенсійним органом звернення позивача.

Також суд першої інстанції визнав передчасними та відмовив у задоволенні позовних вимог в частині проведення перерахунку пенсії за трудовим стажем.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Суд першої інстанції встановив, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій, посилаючись на пункт 2.3 розділу 2 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 (далі - Положення № 530) просив, зарахувати до страхового стажу на пільгових умовах один місяць проходження військової служби у складі Збройних Сил України за три місяці проходження військової служби в період бойових дій з 07.03.2022 по 07.09.2022.

Водночас, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 15.05.2025 №22404-20616/К-02/8-2600/25 відмовило позивачу у зарахування такого періоду до страхового стажу у кратному розмірі, у зв`язку з тим, що у цьому випадку страховий стаж не обчислюється у кратному розмірі.

Позивач, звертаючись із адміністративним позовом, наголошує, що відповідач неправильно застосував норми матеріального права в частині відмови у зарахуванні періоду проходження військової служби в особливий період у пільговому обчисленні «один місяць служби за три», всупереч статті 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), пункту 2.3 Положення №530, а також усталеній практиці Верховного Суду.

Отже, ключовим питаннями у цій справі є право позивача на зарахування до страхового стажу на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці - часу проходження служби, протягом якого він брав участь у бойових діях у воєнний час в період з 07.03.2022 по 07.09.2022.

Колегія суддів зазначає, що основні принципи, засади та механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а також порядок призначення і виплати пенсій визначені Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується довідкою від 21.04.2025 № 44250, виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.

З огляду на характер заявлених вимог та обраний позивачем вид пенсійного забезпечення спірні правовідносини виникли у межах солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та підлягають врегулюванню передусім положеннями Закону №1058-IV. Саме цей Закон визначає умови, порядок і межі формування страхового стажу, а також вичерпний перелік правових механізмів, які можуть бути застосовані при призначенні пенсії за цим Законом.

Як зазначалось, позивач наполягає на зарахуванні періодів проходження ним військової служби в особливий період до страхового стажу у пільговому обчисленні - один місяць служби за три.

Отже, спір зводиться до питання можливості зарахування до страхового стажу призначеної пенсії за Законом №1058-IV періоду проходження позивачем військової служби в особливий період у пільговому обчисленні - один місяць служби за три.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на зазначене, за своєю правовою природою страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, має самостійне та вичерпне нормативне визначення і підлягає обчисленню виключно за правилами, прямо встановленими цим Законом, що виключає при його обрахунку можливість застосування непередбачених Законом №1058-IV механізмів.

Абзац третій частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV встановлює, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, після 1 січня 2004 року застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Використання законодавцем формулювання «виключно» свідчить про імперативний та вичерпний характер цього переліку і виключає можливість поширення пільгового (кратного) обчислення стажу на інші види пенсій. Пенсія за віком, передбачена Законом №1058-IV, не належить до пенсій за віком на пільгових умовах і не є пенсією за вислугу років, а тому не підпадає під сферу дії зазначеного положення. Вона призначається у межах солідарної системи за наявності страхового стажу, обрахованого за правилами статті 24 цього Закону. Отже, системне тлумачення статті 24 свідчить про відсутність законодавчих підстав для застосування кратного обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком.

Повертаючись до доводів позивача, які зводяться до необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 57 Закону №1788-XII та пункту 2.3 Положення №530, якими передбачено зарахування часу проходження військової служби в умовах бойових дій у кратному обчисленні - один місяць служби за три, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 57 Закону №1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Аналогічний за правовою природою підхід закріплено у пункті 2.3 Положення №530, яким визначено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди військової служби зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, зокрема за участь у бойових діях у воєнний час, участь в антитерористичній операції або виконання відповідних завдань під час проходження служби у військовому резерві.

Із системного аналізу змісту зазначених норм вбачається, що останні безпосередньо пов`язують пільгове обчислення строку служби з призначенням пенсій за вислугу років, тобто зі спеціальним видом пенсійного забезпечення, та не стосуються порядку обрахунку страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Крім того, колегія суддів зауважує, що пункт 2.3 Положення №530, прийнятий на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, є підзаконним нормативним актом, який деталізує механізм обчислення вислуги років і прямо виключає його застосування до пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу.

Отже, наведені норми не встановлюють і не можуть встановлювати правил кратного обчислення страхового стажу для цілей призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV.

Суд також зазначає, що вислуга років і страховий стаж є різними за правовою природою категоріями. Вислуга років застосовується у межах спеціального пенсійного законодавства та відображає тривалість проходження служби незалежно від факту та розміру сплати страхових внесків, тоді як страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та обчислюється виключно за правилами, прямо визначеними Законом №1058-IV. Саме цей Закон встановлює вичерпні умови, порядок і критерії обчислення страхового стажу, що є підставою для призначення пенсій у солідарній системі.

Перенесення правил обчислення вислуги років на правила обчислення страхового стажу означало б змішування різних правових режимів та фактичну зміну законодавчо визначеного порядку формування страхового стажу. Поширення механізму кратного обчислення, встановленого для спеціального виду пенсійного забезпечення, на правовідносини щодо призначення дострокових пенсій за Законом №1058-IV призвело б до застосування норм, які регулюють інший вид пенсійних правовідносин, поза межами їх законодавчого призначення.

Крім того, застосування кратного обчислення на підставі підзаконного нормативного акта у сфері, що врегульована безпосередньо законом, означало б фактичну модифікацію Судом закону підзаконним актом, що є неприпустимим з огляду на принцип верховенства права та ієрархію нормативно-правових актів.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Крім того, у рішенні у справі «ТОВ «Укркава» проти України» (заява № 10233/20, п. 44, 49) Європейський суд з прав людини наголосив, що принцип правової визначеності як складова верховенства права вимагає передбачуваності судового тлумачення та стабільності правового регулювання. Суд зазначив, що національні суди не можуть переосмислювати чіткі та однозначні норми закону у спосіб, який фактично дорівнює зміні законодавства, без наявності переконливих підстав та без урахування наслідків такого підходу для правової визначеності. Таке перетлумачення, яке виходить за межі розумного судового розсуду та підміняє собою законодавче регулювання, робить результат провадження непередбачуваним і несумісним із вимогами статті 6 Конвенції.

Отже, застосування до спірних правовідносин правил кратного обчислення страхового стажу за відсутності прямої норми Закону №1058-IV фактично означало б зміну встановленого законодавцем порядку формування страхового стажу та розширення обсягу пенсійних прав позивача поза межами визначеного законом правового режиму. Такий підхід суперечив би принципу законності, відповідно до якого органи державної влади та суди зобов`язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом.

У сфері соціального захисту тлумачення закону суд не може підміняти собою діяльність Верховної Ради України шляхом створення нових підстав для набуття права на пенсію або розширення порядку формування стажу. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами, що обмежує межі судового розсуду текстом чинних законодавчих приписів

Оскільки позивач реалізував право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, спірні правовідносини підлягають врегулюванню виключно нормами цього Закону, який не містить положень про можливість кратного (пільгового) обчислення страхового стажу для цілей визначення права на зазначений вид пенсії.

Положення статті 57 Закону №1788-ХІІ та Положення №530 регламентують порядок обчислення вислуги років у межах спеціального пенсійного забезпечення військовослужбовців і не змінюють встановленого Законом №1058-IV механізму формування страхового стажу у солідарній системі.

З огляду на принцип законності та межі судового тлумачення Суд не вправі поширювати дію спеціальних норм на інші види пенсійного забезпечення за відсутності прямої законодавчої вказівки.

За таких обставин відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів проходження військової служби в період участі у бойових діях у пільговому обчисленні «один місяць служби за три».

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для такого зарахування є незаконним і необґрунтованим.

У зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права знайшли своє підтвердження.

Суд також зауважує, що пункт 2.3 Положення №530 прямо встановлює застосування пільгового порядку обчислення вислуги років для відповідних пенсій, проте «крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу». Отже, сам підзаконний нормативний акт, на який покликається позивач, містить пряму вказівку на неможливість поширення механізму кратного обчислення на пенсії, що призначені відповідно до Закону №1058-IV. Ігнорування цього застереження призвело б до застосування норми всупереч її буквальному змісту та законодавчому призначенню. Тож, довід позивача про необхідність застосування пункту 2.3 Положення №530 до спірних правовідносин є суперечливим та не відповідає буквальному змісту і системному аналізу відповідного нормативного регулювання.

Колегія суддів також вказує, що посилання позивача та суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05 червня 2018 року у справі №348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі №346/1454/17, від 02 квітня 2020 року у справі №185/4140/17, від 16 червня 2020 року у справі №185/7049/16-а, є безпідставним.

У цих справах суд виходив із положень законодавства, яке регулює зарахування часу проходження військової служби до трудового стажу та вислуги років, а також застосував норми статті 57 Закону №1788-ХІІ та пункту 2.3 Положення №530 без урахування спеціальних обмежень, встановлених частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV.

За таких обставин, наведена, зокрема позивачем судова практика не спростовує висновку колегії суддів про те, що правила кратного обчислення строку військової служби, передбачені законодавством для визначення вислуги років, не можуть бути поширені на порядок обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком у межах правового регулювання Закону №1058-IV.

Суд вказує, що застосування кратного обчислення страхового стажу без прямої законодавчої підстави фактично означало б штучне збільшення страхового стажу, оскільки період, що підлягає зарахуванню до страхового стажу, збільшувався б не внаслідок фактичної тривалості відповідного періоду або сплати страхових внесків у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а шляхом множення такого періоду. Такий підхід призвів би до включення до страхового стажу періодів у обсязі, який не відповідає їх фактичній тривалості та не передбачений механізмом формування страхового стажу, визначеним Законом №1058-IV.

Фактично це означало б зарахування до страхового стажу додаткового часу, який не підтверджений ані сплатою страхових внесків, ані прямою нормою закону, що допускає його зарахування на пільгових умовах (у кратному розмірі). Такий підхід суперечив би правовій природі страхового стажу як визначеного законом періоду, що враховується при визначенні права на пенсію у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, та призводив би до розширення обсягу пенсійних прав особи поза межами встановленого законодавцем правового регулювання.

Водночас такий підхід не означає обмеження прав осіб, які проходили військову службу. Періоди проходження військової служби підлягають зарахуванню до страхового стажу відповідно до правил, установлених Законом №1058-IV, у їх фактичній тривалості та враховуються при визначенні права особи на призначення пенсії.

При цьому зазначене правове регулювання застосовується саме у випадку, коли особа реалізувала право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. Обираючи такий вид пенсійного забезпечення, особа погоджується на застосування умов, порядку та механізму обчислення страхового стажу, прямо встановлених цим Законом. Проте пенсійне законодавство України не позбавляє особу можливості реалізувати своє право на інший вид пенсійного забезпечення, якщо для нього законодавством передбачено застосування механізму пільгового (кратного) обчислення строків служби, оскільки пенсійне законодавство України допускає право особи обрати той вид пенсії, який є для неї найбільш сприятливим, за умови відповідності встановленим законом критеріям. Отже, застосований підхід не звужує обсяг пенсійних прав особи, а забезпечує дотримання законодавчо визначених правил формування страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 200/4394/24, від 19 березня 2026 року у справі №200/8094/24.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, неправильне застосування норм матеріального права та тлумачення закону призвело до неправильного вирішення цієї справи, тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.243, 315, 317, 322 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови виготовлено 28 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

В.В.Файдюк