Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №580/11567/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/11567/25 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Кузьмишиної О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Слобідського сільського голови Литвиненка Олександра Петровича на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Слобідського сільського голови Литвиненка Олександра Петровича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Слобідського сільського голови Литвиненка Олександра Петровича, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Слобідського сільського голови Литвиненка Олександра Петровича від 17 вересня 2025 року № 248-ОС «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».

Обґрунтовуючи вимоги позивач вказав про те, що з оскаржуваного розпорядження від 17 вересня 2025 року № 248-ОС вбачається, що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежну організацію роботи комунального підприємства «ВП «Агроекологія». Разом з цим, у оскаржуваному розпорядженні не зазначені конкретні обставини, за яких його притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Враховуючи посадову інструкцію заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради від 11.12.2020, він не входить до системи органів управління комунального підприємства «ВП «Агроекологія». Також позивачем вказано, що сільським головою не вимагалось надання пояснень з приводу обставин дисциплінарного проступку, що унеможливлює встановити самому позивачу суть дисциплінарного проступку, за який його притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Слобідського сільського голови Литвиненка Олександра Петровича від 17.09.2025 № 248-ОС «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».

Суд дійшов висновку про те, що під час прийняття оскаржуваного розпорядження від 17.09.2025 № 248-ОС «Про оголошення догани ОСОБА_1 » відповідачем не було враховано всі обставини, за яких вчинено проступок, не дотримано процедури призначення та проведення службової перевірки. Крім того, на порушення вимог трудового законодавства, у позивача не відібрано пояснення до накладення дисциплінарного стягнення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 у справі № 580/11567/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що рішенням суду є незаконним, необ`єктивним, необґрунтованим, винесеним без урахування всіх обставин справи та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2026 року та від 9 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

18 лютого 2026 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу.

Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення Червонослобідської сільської ради від 10.12.2020 № 1-09/VIII «Про затвердження заступників сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради» ОСОБА_1 призначено з 10.12.2020 на посаду заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.

Розпорядженням сільського голови від 17.09.2025 № 248-ОС «Про оголошення догани ОСОБА_1 » ОСОБА_1 оголошено догану за неналежну організацію роботи комунального підприємства «ВП «Агроекологія».

Позивач вважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України від 07.06.2001 № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493-III).

Статтею 1 Закону № 2493-III визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно частини першої статті 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Статтею 4 Закону № 2493-III визначено, що служба в органах місцевого самоврядування здійснюється, зокрема, на принципі персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону № 2493-III на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону № 2493-III основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема, є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі.

Статтею 19 Закону № 2493-III передбачено, що організація навчання і підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування, просування їх по службі, визначення тривалості робочого часу, порядку здійснення ними службових відряджень та відшкодування витрат на ці відрядження, а також особливості їх дисциплінарної відповідальності, вирішення інших питань, пов`язаних із службою в органах місцевого самоврядування, забезпечуються у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність згідно із статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищими у порядку підлеглості щодо органів, зазначених у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із прийняттям сільським головою Литвиненко О.П. розпорядження від 17 вересня 2025 року № 248-ОС «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».

Наведеним подіям передувало складення депутатами Слобідської сільської ради Акту перевірки від 9 вересня 2025 року.

Так, у наведеному Акті вказано про те, що під час перевірки виявлені несанкціоновані і неконтрольовані сміттєзвалища на території Червонослобідської сільської територіальної громади по АДРЕСА_1 (біля земельних ділянок 3 кадастровим номером 7124989000:03:002:0536; 7124989000:03:002:0522). 2) Крім того, на дату перевірки в районі території Слобідського ліцею № 2 по вул. Чигиринський шлях, знаходяться аварійні дерева (сухостої), які загрожують життю людей. Зафіксовано факт падіння дерева на території школи, а також зафіксовані аналогічні факти падіння дерев на вулицях всієї громади. Також встановлено, що ОСОБА_1 не забезпечено виконання заходів, які були викладені у зверненні депутата ОСОБА_2 (вх. № 15/01- 14 від 12.03.2025) щодо необхідності облаштування під`їздів і підходів до кладовища, розчистки дерев. Не вжито інших заходів щодо видалення частини рослинного покриву для підтримання охайного вигляду територій громади. Не забезпечено викос алергічних рослин які ростуть на узбіччях доріг та пішохідної їх частини, та які загрожують здоров`ю мешканців громади.

Суд першої інстанції встановив, що при винесенні спірного розпорядження відповідач не отримав письмові пояснення ОСОБА_1 та не провів службового розслідування перед вирішенням питання щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності за неналежну організацію роботи комунального підприємства «ВП «Агроекологія».

Згідно з усталеною судовою практикою розгляду трудових спорів, судам необхідно з`ясувати чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що розпорядженням Слобідського сільського голови від 22 вересня 2025 року № 261 «Про службову перевірку роботи заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1 » була проведена перевірка роботи ОСОБА_1 , за результатами якої встановлено ряд порушень у сфері благоустрою, що відноситься безпосередньо до функціональних обов`язків останнього. Надалі, відповідачем прийнято Акт про результати службової перевірки роботи заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1 від 9 жовтня 2025 року.

В даній частині доводів колегія суддів зауважує, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності свого рішення.

Водночас суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в рішенні, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави.

Як вбачається з матеріалів справи та не є спірним, станом на дату прийняття спірного розпорядження від 17 вересня 2025 року № 248-ОС «Про оголошення догани ОСОБА_1 »., така службова перевірка проведена не була, відтак її подальше проведення не слугує доказом правомірності його прийняття.

Ні це рішення, ні доводи відповідача, які були покладені в його основу на момент прийняття, не містять чіткої конкретизації обставин, за яких позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, суть дисциплінарного проступку, за який його притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 440/12686/24 наголосив на тому, що правомірність індивідуального акта суб`єкта владних повноважень оцінюється виходячи з тих підстав, які прямо зазначені у ньому на момент його прийняття. Відтак, суб`єкт владних повноважень не вправі вже на стадії судового оскарження фактично змінювати первісну мотивацію своїх рішень, доповнюючи її новими обставинами, які не були покладені в основу спірних актів.

За наведених обставин, відповідачем не доведено наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки не з`ясовано факт порушення, вину, ступінь вини, причини і умови, що сприяли вчиненню ним порушення трудової дисципліни.

Так, положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено презумпцію неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування у спорі покладено на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Водночас суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття рішень, що містять невмотивовані висновки або обґрунтовані загальними фразами, а не конкретними аргументами, що повинні містити відповідь на ключові питання, за яких виник спір. Тому негативне для особи рішення повинно бути належним чином вмотивоване.

З урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє покликання апелянта на те, що Акт службової перевірки від 9 жовтня 2025 року підтверджує факти викладені в Акті перевірки від 9 вересня 2025 року, складеному депутатами Слобідської сільської ради.

Апеляційний суд також звертає увагу на непослідовність позиції апелянта, оскільки заперечуючи свій обов`язок проведення службового розслідування при притягненні особи до дисциплінарної відповідальності, з підстав відсутності таких приписів у ст. 149 КЗпП України та законодавстві про службу в органах місцевого самоврядування, відповідач наполягає на врахуванні висновків Акту про результати службової перевірки роботи заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Шаповала О.В. від 9 жовтня 2025 року, як доказу наявності порушень (проступку) в роботі заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1 , які виникли ще до прийняття оскаржуваного розпорядження.

У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950 затверджено Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до п. 1 якого стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян; або у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства.

Відповідно до пункту 2 Порядку №950 рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування (далі - особа, стосовно якої проводиться службове розслідування).

Рішенням щодо проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, предмет і дата початку та закінчення службового розслідування. Строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців (п. 3 Порядку №950).

У скарзі апелянт наполягає на тому, що пунктом 2 Порядку проведення службового розслідування, затвердженого Постановою КМУ від 13.06.2000 № 950 передбачено лише можливість проведення службового розслідування, а не його обов`язковість.

В частині таких доводів колегія суддів зауважує, що наведена законодавча можливість не спростовує обов`язку відповідача визначити ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, згідно ст. 149 КЗпП України.

Щодо надання пояснень, відповідач вказав про те, що письмові пояснення у ОСОБА_1 до накладення адміністративного стягнення не відбирались, однак усні пояснення з даного питання останнім надавались.

Разом з тим, відповідач вважає, що можливі формальні (процедурні) порушення під час прийняття розпорядження від 17.09.2025 № 248-ОС «Про оголошення догани ОСОБА_1 ». не можуть мати безумовним наслідком його скасування.

В частині таких висновків апелянта колегія суддів враховує імперативні приписи ст. 149 КЗпП України, якою передбачено обов`язок роботодавця витребувати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення до застосування дисциплінарного стягнення.

Згідно із пунктом 7 Порядку №950 особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право:

1) отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування;

2) надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, необхідні для проведення службового розслідування;

3) звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування;

4) подавати у письмовій формі зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять;

5) звертатися до керівника органу у письмовій формі з обґрунтованим клопотанням про виведення із складу комісії з проведення службового розслідування осіб, в яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів. Про прийняте за результатами розгляду клопотання рішення письмово повідомляється особа, стосовно якої проводиться службове розслідування.

Судом першої інстанції встановлено відсутність доказів надання можливості позивачу надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, необхідні для проведення службового розслідування, звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування, а також подавати у письмовій формі зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять.

Означені порушення не є формальними, позаяк таке порушення безпосередньо вплинуло на зміст прийнятого рішення Розпорядження Слобідського сільського голови Литвиненка Олександра Петровича від 17 вересня 2025 року № 248-ОС «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 195, 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Слобідського сільського голови Литвиненка Олександра Петровича залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

О.М. Кузьмишина