Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №320/32843/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/32843/25 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьмишиної О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи.

27.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» (надалі - ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво») звернулося до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №419/Ж10/31-00-04-02-04-27 від 03.03.2025.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне рішення підлягають скасуванню з огляду на відсутність правових підстав для його прийняття та через порушенням порядку проведення перевірки.

Позивачем наголошено, що камеральна перевірка проведена контролюючим органом з порушенням строків, регламентованих пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України, копію акту позивач не отримував, оскаржуване рішення прийнято контролюючим органом поза межами строків, встановлених пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України і розрахунок штрафних санкцій, який є невід`ємною частиною спірного податкового повідомлення-рішення підписано неуповноваженою на те особою.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №419/Ж10/31-00-04-02-04-27 від 03.03.2025.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що спірне рішення є правомірним, а доводи позивача необґрунтованими, оскільки камеральна перевірка проводилась з дотримання строків, встановлених положеннями статті 102 Податкового кодексу України, а акт камеральної перевірки надсилався позивачу та був ним отриманий.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2026 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції, та після надходження справи до суду апеляційної інстанції, ухвалою від 01.04.2026 слухання справи призначено у порядку письмового провадження.

Строк розгляду справи продовжувався з поважних причин.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримано висновки суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини встановлені судом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач на підставі пунктів 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та у порядку, визначеному статтею 76 Податкового кодексу України, провів камеральну перевірку позивача з питань дотримання/порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток за результатами якої було складено акт від 31.01.2025 № 310/Ж5/31-00-04-02-04-22/33757711 (т. 1 а.с. 49-51).

Згідно висновків акту перевірки позивачем порушено положення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток за такими податковими деклараціями з податку на прибуток, а саме: за 2023 рік (№ 9384934573 від 29.02.2024), граничний термін сплати 11.03.2024, фактично сплачено позивачем: 21.05.2024, 30.05.2024, 21.06.2024, 27.06.2024, 01.07.2024, кількість днів затримки: 71, 81, 102, 108, 112 відповідно; за І квартал 2024 року (№ 9226992622 від 09.08.2024), граничний термін сплати 19.08.2024, фактично сплачено 23.08.2024, кількість днів затримки 4 дні.

На підставі висновків вказаного акту відповідачем за порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 та пункту 31.3 статті 31 Податкового кодексу України, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2025 № 419/Ж10/31-00-04-02-04-27, яким застосовано до позивача штраф на загальну суму 284 486,50 грн. (т. 1 а.с. 12-13).

Позивачем спірне ППР було оскаржено до ДПС України (т. 1, а.с. 14-18), яке за результатами розгляду скарги залишилось без змін.

Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (в редакції на день виникнення спірних правовідносин, надалі - ПК) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно норм п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до 75.1. ст. 75 ПК України Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути, зокрема своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

В силу вимог пунктів 76.2 76.4 статті 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання, крім камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), у складі яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, строк проведення якої визначений статтею 200 цього Кодексу.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Камеральні перевірки з питань, визначених статтею 39-3 цього Кодексу, проводяться з урахуванням вимог статті 39-3 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Пунктом 86.7 статті 86 ПК України регламентовано, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 затверджено Правила надання послуг поштового зв`язку (далі Правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.

Згідно з підпунктами 1, 2, 9, 13 пункту 2 Правил внутрішній поштовий переказ - вид поштового переказу, який здійснюється в межах території України та ініціюється відправником через оператора поштового зв`язку або уповноважених ним осіб; вручення поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення, виплаті коштів за поштовим переказом одержувачу відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції, що визначається оператором поштового зв`язку; повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплату коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача; рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, відстежується в системі оператора поштового зв`язку на шляху пересилання відправлення та вручається одержувачу з підтвердженням вручення.

Відповідно до пункту 8 Правил оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на прості та реєстровані. Реєстровані поштові відправлення поділяються на відправлення без оголошеної цінності (рекомендовані) та відправлення з оголошеною цінністю.

Абзацом першим пункту 71 Правил регламентовано, що реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються адресатам (одержувачам) за умови пред`явлення ними документів, що посвідчують особу згідно із законодавством.

Згідно з абзацом першим пункту 78 Правил поштові відправлення, адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим в установленому законодавством порядку на одержання поштових відправлень.

Висновки суду.

Так, суд першої інстанції відхилив доводи позивача щодо порушення контролюючим органом положень пункту 76.3 статті 76 ПК України та щодо підписання розрахунку до податкового повідомлення-рішення не уповноваженою особою, як підставу для скасування спірного податкового-повідомлення рішення, проте інший довід позивача про порушення відповідачем вимог податкового законодавства при винесенні спірного рішення, суд першої інстанції визнав таким, що заслуговує на увагу і таким, що є підставою для скасування спірного ППР.

Аналіз викладеного свідчить, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки.

Отже, даний строк обчислюється з наступного дня за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки.

Таким чином, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги наголосив, наведеними нормами ПК України регламентовано, що у разі наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 статті 86 ПК України.

Внаслідок зазначеного, суд констатував, що копію акту перевірки позивач не отримував.

Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідач копію акту перевірки направляв позивачу, проте, позивач копію акту перевірки від 31.01.2025 № 310/Ж5/31-00-04-02-04-22/33757711, так і не отримав.

Такий висновок зроблено через аналіз поштового відправлення (т.1 а.с.87), який надав відповідач.

Зокрема, у поштовому відправленні «РЕКОМЕНДОВАНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВРУЧЕННЯ ПОШТОВОГО ВІДПРАВЛЕННЯ, ВИПЛАТУ ПОШТОВОГО ПЕРЕКАЗУ» передбачається декілька граф при заповненні способу отримання рекомендованого поштового відправлення, зокрема «Особисто», «Згідно з заявою/договором вкладено до абонементної скриньки», «За довіреністю», яку одержувачу треба позначити при отриманні такого поштового відправлення.

У повідомленні, що надсилалась позивачу, міститься відмітка про вручення у вигляді дати - 11.02.2025 та підпису невідомої особи без зазначення прізвища та ініціалів особи, чий підпис проставлено в графі «Вручено», тобто не можливо встановити та ідентифікувати дані одержувача, його посаду, встановити чи уповноважена така особа діяти від імені Товариства, у тому числі щодо отримання рекомендованих поштових відправлень.

Крім цього, з цього повідомлення не можливо встановити вміст поштового відправлення, а саме те, що цим віправленням направлясь копія акту перевірки від 31.01.2025 № 310/Ж5/31-00-04-02-04-22/33757711.

Вказане апелянтом не спростовано.

Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача.

З огляду на надані сторонами докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність відповідачем правомірності спірного рішення, оскільки апелянт міг надати необхідні докази суду апеляційної інстанції на спростування висновків суду першої інстанції щодо недотримання порядку надсилання позивачу копію акту перевірки, зокрема щодо змісту поштового відправлення, а саме опис вкладення поштового відправлення.

Таким чином, доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 р. - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

О.М. Кузьмишина