Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №826/8716/17 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: реалізації податкового контролю

Дата: 26 квітня 2026 р.

Справа: №826/8716/17

Суддя: Кузьмишина Олена Миколаївна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/8716/17 Суддя (судді) першої інстанції: Гомельчук С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітім Груп» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про скасування наказу №5950 від 04.07.2017,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнітім Груп» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просить скасувати наказ Головного управління ДФС у м. Києві №5950 від 04.07.2017 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Юнітім Груп».

Позов мотивовано тим, що відповідач, приймаючи рішення про проведення перевірки, мав перевірити законність ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 20.03.2017 у справі №752/5117/17, а маючи сумніви щодо законності такої, не приймати наказу на проведення перевірки, оскільки стаття 78 Податкового кодексу України передбачає право контролюючого органу, а не обов`язок щодо проведення позапланових перевірок. Наголошує, що з прийняттям Закону України «Про прокуратуру», норми Кримінального процесуального кодексу України, згідно яких до повноважень слідчого та прокурора відносилось повноваження призначати перевірки, було виключено. З огляду на що, призначення податкових перевірок не відноситься ані до слідчих дій, ані до заходів забезпечення кримінального провадження. Отже, законодавством не передбачено можливості прийняття законного судового рішення про призначення податкової перевірки, а відтак, підстави для проведення документальної перевірки, згідно пп.78.1.11 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України неможливо реалізувати в рамках закону.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції при розгляді справи та винесені судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки наявним беззаперечним доказам у справі в їх сукупності, що свідчить про не з`ясування всіх обставин судової справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апелянт стверджує, що дії контролюючого органу щодо прийняття наказу від 04.07.2017 №5950 є обґрунтованими та здійснені відповідно до ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 20.03.2017 №752/5117/17.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 та від 26.11.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20.03.2017 у справі №752/5117/17 клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 м. Києва Корж Р.О. задоволено та призначено позапланову документальну перевірку дотримання ТОВ «Юнітім Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій за період 01.01.2015 по 31.12.2016.

У зв`язку з надходженням ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20.03.2017 у справі №752/5117/17, ГУ ДФС у м. Києві видано наказ від 04.07.2017 №5950 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Юнітім Груп».

Вважаючи наказ від 04.07.2017 №5950 протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 04.07.2017 №5950 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Юнітім Груп» виданий на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/5117/17, яка в подальшому скасована ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва від 28.11.2018, як наслідок, видання наказу №5950 від 04.07.2017 є протиправним.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Зокрема, правовий статус та порядок призначення і проведення документальної позапланової невиїзної перевірки визначений наступними нормами Податкового кодексу України.

Так, у розумінні підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

В силу норм пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності певних визначених обставин, зокрема: у випадку отримання контролюючим органом судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Положеннями норм абзацу 1 пункту 78.2 статті 78 цього Кодексу передбачено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

Згідно з пунктами 78.4, 78.5 статті 78 цього Кодексу про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Як вбачається з оскаржуваного наказу від 04 липня 2017 року №5950 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Юнітім Груп», останній видано на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.03.2017 у справі №752/5117/17, що винесена під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №32015100010000171.

Зокрема, як зазначалося вище, пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначені підстави, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка, зокрема пп.78.1.11 визначає таку підставу, як отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Разом з тим, судом першої інстанції правильно зазначено, що ухвалою Київського апеляційного суду від 28.11.2018 у справі №752/5117/17, ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.03.2017 у справі №752/5117/17 скасовано та постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 про призначення позапланової документальної перевірки дотримання ТОВ «Юнітім Груп» вимог податкового законодавства відмовлено. Дата набрання законної сили: 28.11.2018.

Зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що підставою для скасування ухвали слідчого судді, яка була підставою видання контролюючим органом оскаржуваного наказу, є те, що у слідчого судді були відсутні повноваження на розгляд клопотання прокурора про проведення (призначення) або надання згоди на проведення позапланової документальної перевірки та встановленого нормами КПК України порядку розгляду такого клопотання, з огляду на що слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва, задовольнивши клопотання прокурора, постановив рішення, яке не передбачено КПК України, а відтак не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність у межах спірних правовідносин обставин, з якими положення підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України пов`язують можливість призначення та проведення перевірки, а тому наказ відповідача від 04.07.2017 №5950 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та дії по її організації та проведенню суперечать нормам Податкового кодексу України, тобто є протиправними.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30.10.2018 року у справі №808/929/18.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанова Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі №826/8716/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина

Судді І.О.Грибан

О.В.Карпушова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua