Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №367/2304/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/2304/26

Провадження №2-а/367/147/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

10 квітня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі

судді Карабаза Н.Ф.,

за участю секретаря Зайцевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшов зазначений вище адміністративний позов, який позивач мотивує тим, що 31 жовтня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 була винесена постанова № 489 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення передбачене ст. 210-1 КУпАП за неявку по повістку. Про наявність зазначеної постанови дізнався лише 04 лютого 2026 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження у ІНФОРМАЦІЯ_3 не надсилалася сама повістка від 07 березня 2025 року та він не викликався на розгляд адміністративного провадження, крім того, на день надсилання повістки та на день розгляду постанови він перебував за кордоном. Зазначає, що після дати вимоги прибуття до РТЦК він неодноразово прибував до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою взяття на облік, проте отримував відмову з підстав наявності відстрочки та незацікавленості у взятті на облік особи, яка не підлягає мобілізації. Зі змісту постанови вбачається, що він 31 жовтня 2025 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за неприбуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 від 07 березня 2025 року та отримав покарання у вигляді штрафу у розмірі 17тис. грн. за правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Таким чином між датою повістки та постановою про притягнення до відповідальності пройшло понад семи місяців. На момент винесення постанови він не перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , а перебував і перебуває станом на зараз на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Жодних повісток про виклик в порядку ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він не одержував. Він фізично не міг бути обізнаним про наявність повістки та вимогу про прибуття з підстав перебування на роботі за межами території України станом на 07 березня 2025 року. Йому не було відомо про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, йому не надсилалася копія такого протоколу, а також не було повідомлено про час та дату розгляду справи. В самій постанові не йдеться жодного посилання на протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Йому не було вручено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Зі сторони відповідача було істотне порушення процедури притягнення його до адміністративної відповідальності, що разом із відсутністю підстав до притягнення його до адміністративної відповідальності свідчить про незаконність постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 № 489 від 30 жовтня 2025 року. Просить суд поновити процесуальний строк для оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 № 489 від 31 жовтня 2025 року. Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_4 № 489 від 31 жовтня 2025 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ОСОБА_1 , у зв`язку із закінченням на момент розгляду адміністративної справи строку на притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 38 КУпАП.

Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про відкриття провадження у справі був повідомлений у відповідності до положень КАС України. У зв`язку із зазначеним, суд, керуючись положеннями частини 6 статті 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач в судове засідання не з`явився, його представник – адвокат Кушнаренко Д.В. через канцелярію подав заяву про слухання справи за відсутності представника позивача та позивача. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_7 в судове засідання не забезпечив явку свого представника, про дату та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 № 489 від 31 жовтня 2025 року: ОСОБА_1 перебуваючи на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 з 07.03.2025 не прибув по повістці. В подальшому вказана особа, окрім не прибуття на дату визначену вищевказаною повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_8 також, не повідомив та не надав будь яких документів, котрі підтверджували причини такої неявки. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.ч.1., 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 17 Закону України «Про оборону» та пункту 24 Розділу Проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 16.05.2024 року № 560, а саме у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати та часу прибути до ТЦК та СП, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ТЦК та СП або, в будь-який інший спосіб. Поряд з цим, з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 та по цей час в Україні діє особливий період, тому правову кваліфікацію правопорушення вчиненого ОСОБА_1 з врахуванням дії особливого періоду в Україні. Таким чином, порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, кваліфіковано за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Крім цього, ОСОБА_1 було повідомлено, про розгляд справи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 . Про те, останній на розгляд не з`явився, поважні причини неявки не повідомив. Постановлено визнати винним ОСОБА_1 винним, та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000грн.

При цьому зазначена постанова не містить підпису особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 щодо її отримання, не містить і даних щодо направлення копії постанови поштою.

З даних роздруківки військово-облікового документу «Резерв+» від 11.02.2026 16:24 вбачається, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 , звання солдат, має тип відстрочки: п.5..1. ст. 23 до завершення мобілізації, постанова ВЛК від 21.07.2025 – придатний, дані уточнено вчасно 19.05.2024.

З даних закордонного паспорту ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 27.03.2018 вбачається, що містяться відмітки виїзду та прибуття, зокрема: виїзд за межі України - 11.12.2024 року, прибуття – 12.04.2025 року; виїзд - 24.08.2025 року прибуття - 31.01.2026 року.

Згідно постанови про відкриття від 06.01.2026 року, вбачається, що головним державним виконавцем Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області Київського МУ МЮ України Дороніною В.О. постановлено відкрити виконавче провадження № 79927341 з виконання постанови № 489 виданої 31.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штраф в сумі 34000грн.

Позивач стверджує, що ні повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 07.03.2025 року ні спірної постанови він не отримував.

Згідно зі змістом частини 3 статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; місце, день і час явки за викликом; підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; реєстраційний номер повістки; роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до п. п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період - належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Додатковою обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є час його вчинення, а саме особливий період.

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває дотепер.

Системне тлумачення наведених норм свідчить, що законодавець установив для військовозобов`язаних обов`язок з`явитися для проходження військової служби у відповідне місце і строк у разі оголошення мобілізації.

Відтак порушення законодавства про мобілізацію може мати місце лише тоді, коли громадянин не з`явився у місце та строк, що зазначені у повістці про виклик без поважних причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, суд при вирішенні цієї справи має перевірити правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, законність та обґрунтованість постанов про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вбачається із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови (ст. 245 КупАП).

Відповідно до зі ст. 251 КУпАП, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Стаття 280 КУпАП вимагає від органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка, зокрема, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, прийняте у справі рішення.

Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до вимог статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, жодних доказів на підтвердження того, що позивач в порядку статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» отримував виклик від ІНФОРМАЦІЯ_8 і не прибув у призначений час, суду не надано.

Так, матеріали справи не містять доказів того, що повістка з вимогою позивача прибути до збірного пункту, направлялася позивачу поштою чи вручалася в інший спосіб, визначений законодавцем.

Відповідач не довів, що позивач отримав вказану повістку особисто або відмовився від отримання, про що зроблене відповідне застереження про відмову від її отримання. Відповідач також не надав суду доказів, що факт неявки позивача зафіксовано відповідним Актом.

Крім того, з поданої відповіді від 17.02.2026 року № 17/1823 начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , на адвокатський запит щодо надання копії матеріалів адміністративного провадження щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , вбачається, що відповідно до наявних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 1993 року народження перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_12 , куди і необхідно звернутися з метою отримання відповідних відомостей, оскільки, у ІНФОРМАЦІЯ_5 з вказаних причин відповідні відомості відсутні.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що військовозобов`язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до ТЦК та СП або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час і у встановлений законом строк не повідомив відповідний орган влади про причини своєї неявки або вказані причини не підпадають під перелік законодавчо визначених поважних причин неявки за повісткою.

При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов`язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, відповідачем не доведено, що у позивача виник обов`язок з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, зазначений у повістці і що від виконання цього обов`язку позивач ухилився.

До суду не подано жодного належного доказу в підтвердження факту що ОСОБА_1 перебуває чи перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_13 , подана позивачем роздруківка з даними військово-облікового документу «Резерв+» від 11.02.2026 16:24 спростовує даний факт, оскільки в документі зазначено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 , крім того, даний факт підтверджено і відповідачем у відповіді від 17.02.2026 року № 17/1823.

Встановлено, що оскаржувана постанова № 489 від 31 жовтня 2025 року вимогам ст. 283 КУпАП не відповідає, повного опису встановлених по справі обставин не містить, коло істотних для справи обставин, які мають значення для висновку про наявність в діях особи складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, в постанові не зазначено.

Зокрема, в постанові не зазначено, перелік документів, що формували матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина постановлена спірна постанова, в який строк ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_14 по повістці, відповідно до якої повістки та коли саме вчинив адміністративне правопорушення.

Крім того, позивач наголошує на тому, що жодних повісток про виклик від 07.03.2025 року він не отримував і не міг отримати оскільки перебував за кордоном по роботі, про що свідчать записи та відмітки в закордонному паспорті, відповідачем не надано жодного належного доказу про направлення чи вручення позивачу повістка.

Відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Постанова винесена з суттєвими порушеннями як матеріального (відсутні докази наявності у діях особи складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП), так і процесуального законодавства (проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, та за відсутності відомостей про її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду). Відповідачем не спростовано протиправність свого рішення.

При цьому, матеріали справи не містять і суду не надано будь-які докази, які б належно підтверджували оповіщення позивача про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 в розумінні п. 41 Порядку №560.

Не містить посилань на такі докази й оскаржувана постанова (ст. 283 КУпАП).

З приводу цього суд зазначає, що це є суттєвим порушенням порядку надсилання та вручення поштової кореспонденції в даній категорії відправлень, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Згідно статті 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно ч. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

За результатами розгляду справи та дослідження матеріалів справи суд вважає інкриміноване обвинувачення необґрунтованим, оскільки надані суду матеріали справи про адміністративне правопорушення не дають можливості "поза розумним сумнівом" виключити можливість існування інших версій розвитку подій, про які зазначається у спірній постанові. Тобто як факт вчинення особою правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, так і його вина у вчиненні правопорушення не доведені.

Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені позивачем аргументи є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити, справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду суд вказує наступне.

14.02.2026 року, представником позивача адвокатом Кушнаренко Д.В., було подано адміністративний позов про скасування постанови № 489 від 31.10.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

За приписами ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

У відповідності до ч. 1ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 2 ст. 123 КАС України визначено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд зауважує, що норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Водночас, згідно усталеної судової практики поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (аналогічний висновок висловлений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19).

Судом в ухвалі про відкриття провадження по справі питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду не вирішувалося.

Верховний Суд у справі № 640/5645/19 (постанова від 23.09.2020) щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України дійшов висновку, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 14.02.2026 року, враховуючи, що відсутні дані щодо отримання спірної постанови від 31.10.2025 року в день винесення чи відправлення поштовим зв`язком, та твердження позивача про дізнався про спірну постанову лише 04.02.2026 року, про що свідчить подана ним розписка про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від 04.02.2026 року, також враховуючи той факт, що ОСОБА_1 перебував за кордоном на час винесення спірної постанови, суд приходить до наступного. Враховуючи наведені обставини, строк на звернення до суду з адміністративним позовом було пропущено не з вини ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне визнати причину пропуску строку для оскарження даної постанови поважною, і поновити строк для оскарження.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем у справі сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 665,60 грн, що підтверджується копією квитанції про сплату № 4165-1755-1881-7094, який підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 19, 90, 139, 229, 243, 245, 250, 286 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Поновити пропущений строк для оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 в справі про адміністративне правопорушення № 489 від 31 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 гривень.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 489 від 31 жовтня 2025 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ОСОБА_1 , у зв`язку із закінченням на момент розгляду адміністративної справи строку на притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 38 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Н.Ф. Карабаза