Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №357/1508/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1508/26

Провадження № 2-а/357/188/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Кардаш О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2026 позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просив: скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26 березня 2025 року за №220 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210 КУпАП; справу про адміністративне правопорушення від 26 березня 2025 за №220 відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок; поновити строк звернення до суду для подання адміністративного позову щодо оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26 березня 2025 №220.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.01.2026 у в додатку ДІЯ він отримав від Сквирського ВДВС повідомлення про відкрите виконавче провадження відповідно до постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 березня 2025 №220. 30.01.2026 він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження ВП 80042203 у Сквирському відділі державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції. В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу ОСОБА_1 були направлені повістки (виклики) або вручено направлення на проходження ВЛК, а з власної ініціативи він його пройти не міг, оскільки ВЛК проходиться лише за направленням ТЦК та СП. Оскільки жодним нормативним актом, у тому числі і зазначеними у оскаржуваній постанові, не передбачено обов`язку громадянина України після оголошення мобілізації без виклику посадових осіб ТЦК та СП для проходження з власної ініціативи ВЛК, то у його діях відсутня об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП. В Постанові зазначено, що суть порушення полягає в тому, що засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 було оповіщено про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 26.03.2025 09:30 для проходження медичного огляду згідно рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , однак він не з`явився у визначену дату і час та не повідомив про причини неявки, у зв`язку з чим у Постанові було зазначено про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП України у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі пятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500,00грн (далі - Постанова). Жодного посилання на докази (рапорт, заяви, перевірка документів тощо) чи документального підтвердження його неявки до Відповідача не наведено в Постанові. Фактичні обставини повністю спростовують зазначене в постанові, так як, він отримав повістку №2103/10 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 26 березня 2025 року о 09:30 року для уточнення облікових даних. Фактично повістки про виклик задля проходження медичного огляду не існує, наявна тільки повістка №2103/10 про виклик задля уточнення облікових даних. Повістка про виклик проходження медичного огляду є окремим видом повісток про виклик, і отримання повістки про уточнення персональних даних не вбачає вчинення таких дій, як проходження медичного огляду. У Постанові відсутній номер, дата та час повістки про виклик задля проходження медичного огляду, що підтверджує факт відсутності її фактичного існування. Відсутіність належної доставки «Повістки ТЦК» №2103/10 працівниками відділення Укрпошта (село Трушки - Сільське відділення №09152: площа Центральна, 4, Україна), що є порушенням прямих приписів Закону, так як відповідно до абзацу 3 ст.15 ЗУ «Про поштовий зв`язок» - «Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України». Постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з істотними порушеннями ІНФОРМАЦІЯ_6 норм матеріального права, так як зміст Постанови не відповідає фактичним обставинам, не підтверджений належними і допустимії доказами. Крім порушення норм матеріального права, при оформленні та розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення від 26.03.2025 №220 Відповідачем було допущено ряд грубих порушень норм процесуального права визначених КУпАП: 1) відсутність протоколу про адміністративне правопорушення; 2) порушення права на захист; 3) відсутність належного розгляду справи; 4) відсутність достатніх доказів у постанові та неналежне складання постанови. Також позивач зазначає, що вчасно уточнив свої дані 31.05.2024, підтвердженням цього є витяг із застосунку “Резерв+”, і не допускав умисного порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме порушення ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Керуючись вищезазначиним, винесення постанови 26 березня 2025 року в приміщенні Фастівського РТЦК, що ОСОБА_1 засобами почтового зв`язку, рекомендованим листом з повідомленням про вручення повістки, був оповіщений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 26 березня 2025 року для проходження медичного огляду, однак не з`явився у визначену дату та не повідомив про причини неявки - є неправомірним. У сукупності встановленого та викладеного можна дійти висновку, що у даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення (відсутній факт існування повістки про виклик проходження медичного огляду, відсутній факт вручення повістки і відсутній умисел на вчинення правопорушення), позовні вимоги обгрунтовані тим, що в тексті оскаржуваної постанови відсутні посилання на докази, на підставі яких встановлено у діях позивача склад адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Також в тексті постанови відсутні посилання на доказ направлення на ВЛК, реєстраційні відомості направлення на ВЛК, пояснення свідків. Відсутні посилання на аудіо-відеофіксацію адміністративного правопорушення. Відмова на ВЛК не доведена на підставі достовірних, допустимих, належних, достатніх доказів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2026 головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою від 05 лютого 2026 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно було витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірені копії матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на підставі яких було прийнято постанову № 220 від 26.03.2025 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Судом 16.02.2026 р. за вх..№9673 отримано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. У відзиві зазначив, що 21.03.2025 року головним спеціалістом ІНФОРМАЦІЯ_5 державним службовцем ОСОБА_3 складено протокол №220 про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за порушення вимог встановлених ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме відмови від проходження медичного огляду та лікування, згідно рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 . 26.03.2025 року постановою №220 начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (вчинено в особливий період), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 гривень. Дана постанова направлена ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, оскільки останній не був присутній під час розгляду справи, незважаючи на те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду адміністративної справи. Відповідно вважає, що ОСОБА_1 правомірно притягнено до адміністративної відповідальності. Аналізуючи правові положення, встановлено, що відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 чітко регламентований прямий обов`язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК. Відповідно до Наказу МОУ № 402 постанова ВЛК про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду (п. 3.8. Положення №402). Таким чином проходження ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність. Відповідно до вимог пункту 3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок) призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Відповідно даних АІТС "Оберіг" громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" станом на 21.03.2025 року не мав. Відповідно до вимог пункту 69 Порядку, у разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік. Відповідно до вимог пункту 81 Порядку військовозобов`язаного ОСОБА_1 було: - вручена повістка для уточнення облікових даних, для чого йому необхідно було з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 о 10.00 год. 21.03.2025 року; - вручена повістка для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, для чого йому необхідно було з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 о 10.30 год. 21.03.2025 року; - вручено направлення та картка обстеження та медичного огляду на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Від підпису та отримання повістки на проходження медичного огляду для визначення військової служби ОСОБА_1 відмовився, про що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 складений акт відмови від отримання. Від підпису про отримання направлення на ВЛК ОСОБА_1 в присутності свідків відмовився, про що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 складено акт про вручення картки обстеження та медичного огляду. Таким чином направлення ОСОБА_1 на медичний огляд відбулось на підставі порядку, передбаченого Порядком №560, що повністю спростовує доводи позивача про його порушення. Після цього ОСОБА_1 усно було роз`яснено вище зазначене твердження, а саме порушення ним частини 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а тому його дії були кваліфіковані за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, як порушення мобілізаційного законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період. У відповідності до статей 7, 256 КУпАП, уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 у присутності ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення №220 від 21.03.2025 року, роз`яснено його права та обов`язки, які зазначені в статті 268 КУпАП (про що свідчать його особисті підписи), та у відповідності до частини 2 статті 254 КУпАП вручено другий примірник зазначеного протоколу, про що свідчать його особисті підписи в даному протоколі та повідомлено про дату розгляду протоколу 26.03.2025 року. 26.03.2025 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 , після встановлення всіх обставин справи у відповідності до статей 7, 235, 278 та 283 КУпАП відносно ОСОБА_1 винесена постанова №220 від 26.03.2025 року, якою останнього було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500 грн. Так як, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, її розгляд відбувся без участі останнього через його неявку. Заяви, повідомлення, клопотання від ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи та неможливість прибути до на визначений час та дату для розгляду справи про адміністративне правопорушення не надходили. Також про відмову від отримання направлення на медичний огляд та його проходження свідчать пояснення ОСОБА_1 зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення №220, а саме останнім вказано, що він відмовляється від проходження ВЛК у зв`язку з відсутністю медичних документів та він бажає проходити ВЛК за місцем реєстрації. Однак, на момент подання позову ОСОБА_1 до матеріалів позовної заяви не долучено доказів , що останній пройшов ВЛК або розпочаті його проходження за місцем своєї реєстрації. Відповідно дії ОСОБА_1 спрямовані на ухилення від проходження ВЛК. Такі дії ОСОБА_1 вказують на наявність об`єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У разі незгоди із направленням на медичний огляд ВЛК ОСОБА_1 мав право оскаржити його у встановленому чинним законодавством порядку. Відповідно постанова №220 від 26.03.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-1 КУпАП є обґрунтована та законна. Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню. З доданих додатків вбачається, що вказаний відзив був направлений позивачу.

На адресу суду з боку позивача не надходило відповіді на відзив або додаткових пояснень та заперечень.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Так, ухвалою судді від 05 лютого 2026 року позивачу поновлено пропущений строк для звернення до суду із даним адміністративним позовом.

Судом встановлено, що постановою №220 від 26.03.2025 громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Оскаржувана постанова відносно позивача складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_4 .

В оскаржуваній позивачем постанові зазначено, що 26.03.2025 о 09 годині 30 хвилин установлено, що громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме відмовився від проходження медичного огляду та лікування, згідно рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Дане правопорушення вчинено в особливий період.

Звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, позивач наголошував на тому, що не порушував вимог ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та відповідно, не вчиняв адміністративного правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Він не відмовлявся від проходження комісії. Повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження медичного огляду він не отримував.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП чинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку) -тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію») - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із ч.1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Відповідно до п. 28 Порядку №560, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до п. 74 Порядку № 560 резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно- правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення).

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників;військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений частиною 6 статті 39-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, проходять у встановленому порядку обов`язковий медичний огляд.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Аналізуючи вищенаведені правові положення, встановлено, що відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 чітко регламентований прямий обов`язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.

Відповідно до Наказу МОУ №402 постанова ВЛК про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду (п. 3.8. Положення №402).

Таким чином проходження ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

Відповідно до вимог пункту 3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок) призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

У межах розгляду цієї справи суду належить здійснити перевірку постанови відповідача як рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет його відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.09.2019 у справі №285/1535/15, який на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, адміністративне правопорушення це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Враховуючи те, що починаючи з 24.02.2022 та станом на день розгляду справи судом триває введений та продовжений відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні та згідно з Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX триває оголошене проведення загальної мобілізації, тому суд констатує, що спірні правовідносини відбулись під час дії особливого періоду

На виконання ухвали судді, відповідачем надано справу № 220 про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 за ознаками частини 3 статті 210-1 КУпАП, постанова від 26.03.2025 № 220, розпочато 21.03.2025, направлено до ДВС 11.10.2025.

Так, в отриманій справі № 220 про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 за ознаками частини 3 статті 210-1 КУпАП, в ній наявні наступні документи.

Так, міститься повістка для уточнення облікових даних, для чого позивачу необхідно було з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 о 10.00 год. 21.03.2025.

Крім того, міститься повістка для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, для чого позивачу необхідно було з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 о 10.30 год. 21.03.2025.

Долучено Картку № 85-839 обстеження та медичного огляду на ім`я ОСОБА_1 .

Встановлено, що від підпису та отримання повістки на проходження медичного огляду для визначення військової служби позивач відмовився, про що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 складений акт відмови від отримання.

Вказане спростовує доводи позивача, викладені у позові, що йому не вручалась повістка для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Від підпису про отримання направлення на ВЛК ОСОБА_1 в присутності свідків відмовився, про що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 складено акт про вручення картки обстеження та медичного огляду.

Зазначені документи спростовують доводи позивача, викладені у позовній заяві, що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 йому не вручалось жодного направлення на проходження ВЛК.

Таким чином направлення ОСОБА_1 на медичний огляд відбулось на підставі порядку, передбаченого Порядком №560, що повністю спростовує доводи позивача про його порушення.

Відповідно до вимог частини 2 статті 26 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідальність за відмову від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням ІНФОРМАЦІЯ_5 передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Таким чином, дії позивача були кваліфіковані за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, як порушення мобілізаційного законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період.

У відповідності до статей 7, 256 КУпАП, уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 у присутності ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення №220 від 21.03.2025, роз`яснено його права та обов`язки, які зазначені в статті 268 КУпАП, про що свідчать його особисті підписи, та у відповідності до частини 2 статті 254 КУпАП вручено другий примірник зазначеного протоколу, про що свідчать його особисті підписи в даному протоколі та повідомлено про дату розгляду протоколу 26.03.2025.

Вказане повністю спростовує доводи позивача, що останнього не було повідомлено про розгляд справи, про що зазначено у позовній заяві.

26.03.2025 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 , після встановлення всіх обставин справи у відповідності до статей 7, 235, 278 та 283 КУпАП відносно ОСОБА_1 винесена постанова № 220 від 26.03.2025, якою останнього було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500 грн.

Встановлено, що позивач, будучи повідомленим належним чином, на розгляд справи не з`явився.

Крім того, про відмову від отримання направлення на медичний огляд та його проходження свідчать пояснення ОСОБА_1 зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення № 220, яких останній вказує, що відмовляється проходити ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскільки його привезли з роботи, а його медичні документи знаходяться вдома, тому йому потрібно взяти документи для проходження ВЛК та він має пройти ВЛК за місцем прописки.

Так, з доданого до матеріалів справи застосунку «Резерв+», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно з чинним законодавством усі військовозобов`язані чоловіки повинні перебувати на військовому обліку та проходити ВЛК за місцем їх військового обліку у відповідному ТЦК та СП.

Місце військового обліку визначається зареєстрованою або задекларованою адресою місця проживання.

Згідно застосунку «Резерв+», адреса проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

Так, направлення на медичний огляд ВЛК може дати прямий начальник (від командира частини і вище), начальники штатних ВЛК, керівники ТЦК та СП, начальники (керівники) закладу охорони здоров`я за місцем лікування, а також органи військового управління/підрозділи Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратура, суд (Пункт 6.1 статті 6 Наказу Міноборони від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України»).

Відповідно до п. 1.1 розділу II Положення, медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Згідно п.1.4 Розділу II Положення про медичний огляд громадян, зазначених у пункті 1.2 розділу І цього Положення та допризовників, проводиться в порядку, визначеному таблицею, відповідно до п. 10 якої резервісти, військовозобов`язані, які призиваються та проходять воєнні навчальні (перевірочні) та спеціальні збори осіб рядового сержантського, старшинського та офіцерського складу; призиваються та проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період проходять медичний огляд у ВЛК територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, гарнізонні (госпітальні) ВЛК.

Відповідно до п.п 4 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки.

Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою КМУ №560 від 14.05.2024 року визначено, що у разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду ( пункт 81Постанови КМУ № 560 ).

З зазначених норм права вбачається, що якщо ТЦК та СП має намір призвати військовозобов`язаного, який не перебуває у нього на обліку, цьому має передувати постановка такого військовозобов`язаного на військовий облік, причому зробити це необхідно до того, як особу буде направлено для проходження ВЛК.

Отже, направлення військовозобов`язаного для проходження ВЛК без постановки його на військовий облік у відповідному ТЦК та СП є порушенням Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 14.05.2024 року.

Разом з тим, як встановлено судом, позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Таким чином, вимога пройти ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_9 , де позивач не перебуває на військовому обліку, і куди фактично примусово його доставлено, є незаконною.

Посилання відповідача у відзиві, що ОСОБА_1 у позовній заяві та позовних вимогах вказано, що він притягнений до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, однак ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210- 1 КУпАП, що підтверджується постановою про адміністративне правопорушення №220 від 26.03.2025, то з цього приводу суд зазначає про таке.

Якщо в позові є неточність у номері статті (ч. 3 ст. 210 замість ч. 3 ст. 210-1 КУпАП), то в такому випадку суд оцінює законність винесення постанови та наявність доказів правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд наголошує на тому, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного спливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Аналізуючи зібрані по справі докази, в їх сукупності, з урахуванням вищенаведеного та встановленого, суд дійшов висновку, що постанова № 220 від 26.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, з закриттям провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення та як наслідок неправомірність притягнення його до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Так, в прохальній частині адміністративного позову, позивач просив судові витрати, що складаються з судового збору стягнути з відповідача на його користь.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду, зокрема, позовної заяви.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 вказала на те, що судовий збір за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень.

Так, позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Оскільки вимоги позивача підлягають задоволенню, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 605,60 грн, сума яка підлягала до сплати.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 19, 55, 62 Конституції України, ст. ст. 2, 5, 9, 44, 69, 77, 90, 124, 126, 132, 139, 159, 171, 205, 229, 242, 250, 257, 262, 268, 286 КАС України, ст. ст. 6, 7, 9, 10, 210, 235, 245, 247, 251, 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про судовий збір», суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити.

Постанову № 220 від 26.03.2025 про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП України, - скасувати.

Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок на користь ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 ; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_1 .

СуддяБ. І. Кошель