Вирок від 27 квітня 2026 р. у справі №165/953/25 — Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/953/25

провадження №1-кп/165/160/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року місто Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ),

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововолинського міського суду Волинської області кримінальне провадження № 12024030520000771 від 28.08.2024 про обвинувачення:

- ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Міусинськ, Луганська область; місце проживання: АДРЕСА_1 ; громадянство України, неодружений, військовослужбовець, в/ч НОМЕР_1 , судимостей не має, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , перебуваючи з 19 липня 2024 року на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 ) як військовозобов`язаний, будучи визнаним військово-лікарською комісією придатним до проходження військової служби, не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, об 11 год 50 хв 19.07.2024 особисто відмовився отримувати повістку, зміст якої йому було оголошено, про необхідність прибуття на 16 год 00 хв 20.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 , для відправки і подальшого призову за мобілізацією в розпорядження командира військової частини в складі команди НОМЕР_2 , для проходження військової служби під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію».

ОСОБА_4 , всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, будучи належним чином попередженим про необхідність прибуття, придатним за станом здоров`я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, ухилився від призову за мобілізацією та не прибув на 16 год 00 хв 20.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 , для відправлення у команді НОМЕР_2 до військової частини для проходження військової служби під час мобілізації.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, надав показання, суть яких полягає в наступному. Дійсно відмовився від отримання повістки з релігійних переконань, на визначений у повістці час та місце до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`явився. Після цього був мобілізований на військову службу, уже 8 місяців служить в ЗСУ, на даний час проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 у Львівській області, просив призначити умовне покарання без реального позбавлення волі.

Судом встановлено, що фактичні обставини кримінального правопорушення ніким з учасників судового провадження не оспорюються, останні правильно розуміють їх зміст, їм роз`яснено, що у випадку визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи, що у суду не має жодних сумнівів у добровільності такої позиції учасників судового провадження, суд за їх згодою відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються – часу, місця, способу та обставин вчинення кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення.

Суд вважає встановленою та доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України – в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, ОСОБА_4 вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке є нетяжким злочином, судимостей не має, неодружений, на утриманні дітей чи інших непрацездатних осіб немає, є військовослужбовцем, проходить військову службу за призовом під час мобілізації у в/ч НОМЕР_1 .

Обставин, які пом`якшуються покарання, судом не встановлено.

Обставин, які згідно з ст. 67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкції ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк. Таке покарання відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Суд враховує ту обставину, що ОСОБА_4 з 16.08.2025 призваний на військову службу під час мобілізації і на даний час є військовослужбовцем.

За правилами ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, зокрема, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Інститут умовного звільнення не є імперативним і прийняття відповідного рішення належить до дискреційних повноважень суду, який їх реалізує у кожному конкретному випадку, беручи до уваги встановлені у справі факти, які свідчать про суспільну небезпечність діяння та характеризують засуджену особу.

Суд вважає, що фактичне проходження військової служби під час воєнного стану свідчить про переоцінку засудженим власної поведінки, усвідомлення значущості конституційного обов`язку щодо захисту держави та робитиме ізоляцію його від суспільства невиправданою та надмірною.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що будь-яке втручання держави у права особи повинно відповідати вимозі пропорційності, тобто бути необхідним у демократичному суспільстві. Під час призначення та виконання покарання національні суди повинні враховувати індивідуальні обставини справи та поведінку особи після вчинення правопорушення, оскільки це є важливим елементом оцінки справедливості кримінально-правової реакції держави.

Ізоляція від суспільства особи, яка фактично виконує військову службу та бере участь у захисті держави, не відповідає цій вимозі та суперечить цілям кримінального покарання.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 581/4/24.

Враховуючи особу обвинуваченого, його молодий вік, сімейний стан, визнання вини, те, що до кримінальної відповідальності притягується вперше, фактичне виконання ним конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, обставини кримінального провадження, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання та прийняття рішення на підставі ст. 75 КК України про звільнення його від відбування покарання з випробуванням із покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не пред`являвся.

Керуючись ст. ст. 100, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Згідно з ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази, а саме:

- оригінали документів військовозобов`язаного ОСОБА_4 – зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12024030520000771 від 28.08.2024;

- копії документів військовозобов`язаного ОСОБА_4 , які надані суду, зберігати в матеріалах кримінального провадження у справі 165/953/25.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, крім підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя ОСОБА_6