Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №400/4565/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: звільнення з публічної служби, з них

Дата: 27 квітня 2026 р.

Справа: №400/4565/25

Суддя: Шевчук О.А.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4565/25

Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.

суддів – Бойка А.В., Єщенка О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі – відповідач, ГУ НП в Миколаївській області), в якому просить:

- визнати протиправними дії, які полягають у не нарахуванні та невиплаті до грошового забезпечення надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період проходження служби в розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 17.01.2013 по 10.02.2020;

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити надбавку за службу в умовах режимних обмежень за період проходження служби в розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 17.01.2013 по 10.02.2020;

- визнати протиправними дії, які полягають у не нарахуванні та невиплаті до грошового забезпечення надбавок за службу в умовах режимних обмежень за період проходження служби в розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з січня 2013 року по жовтень 2013 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити надбавку за службу в умовах режимних обмежень за період проходження служби в розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з січня 2013 року по жовтень 2013 року;

- визнати протиправними дії, які полягають у не нарахуванні та невиплаті до грошового забезпечення надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період проходження служби в розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з 01.01.2015 по 31.12.2016;

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянтка зазначає, що перебувала на службі у слідчих структурах, зокрема, на посадах обсяг функціональних обов`язків яких, передбачав, що під час їх виконання виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці: підготовка клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом, ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку, яка відповідно до статті 22 Закону України від 21.01.1994 №3855-ХІІ «Про державну таємницю» залежить від ступеня секретності.

Як зазначає апелянтка, якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер умов її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов`язані з доступом до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов`язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному законодавством, про що видати відповідний розпорядчий документ. Факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці.

Мотивуючи обґрунтованість заявлених вимог, апелянтка заперечує висновки суду першої інстанції, що відповідно до інформації про складові грошового забезпечення ОСОБА_1 від 18.03.2025 №47287-2025 у періоди з 01.01.2016 по 31.12.2016 та з 01.05.2017 по 12.02.2020, останній надбавка за роботу в умовах режимних обмежень не виплачувалась.

ГУ НП в Миколаївській області у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на доводи, які узгоджуються із висновками суду першої інстанції зазначає про безпідставність поданої скарги. Зокрема, зауважує на тому, що у період з 17.01.2013 по 06.11.2015 позивачка не проходила службу в ГУНП в Миколаївській області, цим органом грошове забезпечення не виплачувалось, а тому не може відповідати за позовом у цей період. Заперечуючи заявлені позовні вимоги, відповідач зазначає, що для отримання надбавки за службу в умовах режимних обмежень працівник повинен мати допуск та доступ до державної таємниці та фактично виконувати обов`язки, пов`язані з обробкою таємної інформації, а тому оскільки відсутня інформація щодо виконання роботи ОСОБА_1 з таємними документами, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 не встановлювалась. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а тому в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а рішення суду – залишити без змін.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року суд витребував у ГУ НП в Миколаївській області та УМВС України в Миколаївській області відповідно до періодів проходження служби наступні докази:

- інформацію, а саме копії вмотивованих рапортів (подання), наказів про встановлення ОСОБА_2 надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за період служби з січня 2013 року по лютий 2020 року;

- інформацію про кількість опрацьованих ОСОБА_2 документів із грифом секретності «таємно» та «цілком таємно» під час виконання функціональних обов`язків у період з січня 2013 по лютий 2020 року.

06 лютого 2026 року від ГУ НП в Миколаївській області на адресу апеляційного суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів, зокрема, копії наказів ГУ НП в Миколаївській області та УМВС України в Миколаївській області щодо встановлення надбавки в розмірі 10 відсотків до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, а також лист начальника ВРТЗІ ГУНП в Миколаївській області, яким повідомлено про неможливість надати інші докази через знищення таких у зв`язку з ліквідацією режимно-секретного органу УМВС України в Миколаївській області та зв`язку із військовою агресією, введенням в країні військового стану та ведення на території Миколаївської області бойових дій.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 . У період з 25.04.1995 по 06.11.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 12.02.2020 – в органах Національній поліції України, що підтверджується довідкою відповідача від 23.10.2024 № 6244/14-2024.

Відповідно до наказу УМВС в Миколаївській області від 17.01.2013 № 6 о/с «Про надання і припинення доступу до державної таємниці і встановлення та скасування надбавок до посадових окладів за роботу в умовах режимних обмежень» майору міліції ОСОБА_1 наданий доступ до державної таємниці (для роботи з інформацією, що має ступні секретності «Цілком таємно» та «Таємно»).

Наказом УМВС в Миколаївській області від 11.10.2013 № 43 о/с «Про надання і припинення доступу до державної таємниці і встановлення та скасування надбавок до посадових окладів за роботу в умовах режимних обмежень» позивачці, за вказаною посадою, встановлена надбавка в розмірі 10 відсотків до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень.

Згідно наказу ГУ НП в Миколаївській області від 24.11.2015 № 4 о/с «Про надання і припинення доступу до державної таємниці і встановлення та скасування надбавок до посадових окладів за роботу в умовах режимних обмежень» та від 26.12.2019 № 6рсо «Про надання і припинення доступу до державної таємниці» ОСОБА_1 наданий доступ до державної таємниці для роботи з інформацією, що має ступні секретності «Цілком таємно» та «Таємно».

Наказом ГУ НП в Миколаївській області від 20.12.2016 № 40 о/с «Про надання і припинення доступу до державної таємниці і встановлення та скасування надбавок до посадових окладів за роботу в умовах режимних обмежень» ОСОБА_1 встановлена надбавка в розмірі 10 відсотків до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень.

Відповідно до наказу Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області від 26.12.2019 №6рсо ОСОБА_1 надано доступ до державної таємниці для роботи з інформацією, що має ступень секретності «Цілком таємно» та «Таємно».

Наказом ГУ НП в Миколаївській області від 10.02.2020 № 5рсо «Про надання і припинення доступу до державної таємниці» позивачці припинений доступ до інформації, що має ступені секретності «Цілком таємно» та «Таємно» у зв`язку зі звільненням з відповідної посади.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про інформацію про складові грошового забезпечення ОСОБА_1 від 18.03.2025 №47287-2025 за період з 01.01.2016 по 12.02.2020 позивачці надбавка за роботу в умовах режимних обмежень виплачувалась у період з 01.01.2017 по 01.05.2017, в іншій періоди, що охоплюються відомостями вказаної довідки, вказана надбавка не виплачувалась.

20.03.2025 позивачка звернулась до відповідача із запитом щодо періодів часу, коли вона мала допуск до державної таємниці, та щодо виплати їй надбавки за роботу в умовах режимних обмежень.

Листом від 16.04.2025 № 54зі/05/12-2025 відповідач надав позивачці відповідну інформацію та повідомив про те, що на підставі особових карток грошового забезпечення, які зберігаються в ВРТЗІ ГУНП в Миколаївській області, встановлено, що нарахування та виплата надбавки «За роботу в умовах режимних обмежень» здійснювалась з листопада 2013 року по грудень 2014 року включно.

Також вказаним листом відповідач повідомив, що згідно інформації, наданої управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Миколаївській області, нарахування та виплати надбавки «За роботу в умовах режимних обмежень» здійснювалась з січня 2017 року по квітень 2017 року включно.

Окрім цього, відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що при звільненні з одної посади та призначені на іншу, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, яка встановлювалась за попередньою посадою, перестає виплачуватись. За кожною новою посадою надбавка «За роботу в умовах режимних обмежень» встановлюється наказом начальника установи, відповідно до мотивованого рапорту, який складає режимне-секретний орган підрозділу, де проходить службу працівник, за умови фактичної роботи з секретною інформацією.

Вважаючи порушеним своє право на отримання належних сум грошового забезпечення за час проходження служби, зокрема, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що згідно з абзацом 1 пункту 11 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Суд встановив, що позивачка протягом 2013-2020 років не зверталася до відповідача із відповідними рапортами щодо виплати надбавки за службу в умовах режимних обмежень, отримуючи щомісячно грошове забезпечення за роботу на відповідних посадах. Також суд зазначив, що із заявою про надання інформації про надбавку за роботу в умовах режимних обмежень за період проходження служби з 17.01.2013 по 10.02.2020 в органах внутрішніх справ та поліції ОСОБА_1 звернулася 20.03.2025. Керуючись положеннями наведеного вище Порядку №260 суд указав, що зобов`язання щодо нарахування та виплатити вказаної надбавки можуть бути покладені на відповідача тільки за три роки, що передували такому зверненню, тобто з 20.03.2022, а тому вважав, що заявлені вимоги про нарахування та виплату надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період проходження позивачкою служби до 20.03.2022 задоволенню не підлягають.

Колегія суддів з висновками суду не погоджується та оцінюючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги, керується наступним.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, регламентовані Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі – Закон №580-VIII).

Відповідно до статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Стаття 94 Закону №580-VIII передбачає, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Правовідносини пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки, регулює Закон України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 №3855-ХІІ (далі - Закон №3855-ХІІ).

Відповідно до визначення, наведеного в статті 1 Закону №3855-ХІІ, допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації; доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону №3855-ХІІ державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації мають право провадити діяльність, пов`язану з державною таємницею, після надання їм Службою безпеки України спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею.

Частини 1, 2 та 7 статті 22 Закону №3855-ХІІ визначають, що залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці:

форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»;

форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»;

форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно»,

а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; для форми 3 - 10 років.

Стаття 30 Закону №3855-ХІІ визначає, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень), визначає Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 №414 (далі - Положення №414).

Відповідно до пункту 2 Положення №414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації:

- відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості» - 20 відсотків;

- відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно» - 15 відсотків;

- відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно» - 10 відсотків.

Відповідно до пункту 5 Положення, такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до перелічених вище наказів УМВС в Миколаївській області та ГУ НП в Миколаївській області, позивачці, згідно покладених на неї посадових обов`язків, наданий доступ до державної таємниці для роботи з інформацією, що має ступні секретності «Цілком таємно» та «Таємно».

Пункт 6 Положення №414 визначає, що персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи.

Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.

Як мовилося вище, згідно статті 30 Закону №3855-ХІІ , громадянам, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, встановлюється надбавка до заробітної плати.

Варто зазначити, що поняття «робота з відомостями, що становлять державну таємницю» не обмежується лише безпосереднім ознайомленням з носіями секретної інформації.

До цього поняття входить також і перебування особи в умовах режимних обмежень, які накладаються на неї у зв`язку з наявністю допуску.

Колегія суддів зауважує, що якщо функціональні обов`язки за посадою передбачають вимогу наявності допуску до державної таємниці, а особа має такий допуск і на неї поширюються обмеження, встановлені статтею 29 Закону № 3855-ХІІ, зокрема, обмеження права виїзду на постійне місце проживання, обмеження виїзду закордон тощо, то така робота вважається роботою в умовах режимних обмежень.

Тобто, ці обмеження діють стосовно такої особи постійно (в тому числі і підчас знаходження у відрядженні, відпустці чи у період тимчасової непрацездатності), а не лише в моменти ознайомлення з документами.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку наданий допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження.

Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону № 3855-ХІІ виникає право на отримання компенсації.

Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 802/74/15-а, від 28.09.2023 у справі №520/18808/21 вирішуючи справу за подібних правовідносин висловив правовий висновок стосовно того, що положення статті 30 Закону № 3855-ХІІ, пункти 2, 5 Положення № 414 слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі. Якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер умов її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов`язані з доступом до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов`язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному законом, про що видати відповідний розпорядчий документ. Факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці.

Колегія суддів вважає, що сукупність вищевказаних фактичних обставин справи указує на те, що позивачка мала допуск до державної таємниці, а характер її роботи передбачав роботу з документами, справами, матеріальними носіями інформації, які вимагають наявність доступу до державної таємниці, а отже наявні підстави для отримання позивачкою надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання ГУ НП в Миколаївській області про відсутність факту постійної праці позивачки з відомостями, що становлять державну таємницю, оскільки, у даному випадку, поняття «постійно» не залежить від кількості виготовлених такою особою документів або часу, витраченого на роботу з такими документами, інформацією, а головним критерієм в даному випадку є наявність відповідного допуску до державної таємниці та практична реалізація права на такий допуск відповідно до функціональних обов`язків посадовою особою. При цьому, обсяг функціональних обов`язків позивачки, пов`язаних з доступом до державної таємниці, не може виконуватися періодично або в незначній кількості.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка мала допуск до державної таємниці та відповідно до функціональних обов`язків виконувала службові обов`язки (роботу), які передбачали наявність такого допуску, та відповідно до неї застосовувалися обмеження, які передбачені для осіб, які мають право на доступ до державної таємниці. З наведеного випливає і наявність права на отримання компенсації за такі обмеження у вигляді відповідної надбавки, що прямо передбачено нормами чинного законодавства.

Таким чином, на переконання колегії суддів, наявні підстави для визнання протиправними дії, які полягають у не нарахуванні та невиплаті до грошового забезпечення надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період проходження служби та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити вказану недоотриману надбавку за спірний період.

Разом з цим, вирішуючи питання щодо способу відновлення порушеного права, зокрема, визначення розміру надбавки, що має бути виплачений позивачці та періоди, в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає таке.

Так, апеляційний суд дослідив наявні в матеріалах справи накази про надання доступу до державної таємниці для роботи з інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно» та про встановлення надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень та приходить до висновку про помилковість тверджень ОСОБА_1 стосовно того, що у випадку надання доступу до державної таємниці зі ступенем секретності «цілком таємно» та «таємно» відповідач має виплачувати розмір надбавки сукупно як 15 % так і 10 % одночасно, оскільки в такому випадку розмір надбавки виплачується у найбільшому розмірі, що передбачений відповідними положеннями законодавства.

Окрім цього, колегія суддів дослідила надану ОСОБА_1 відповідь ГУ НП в Миколаївській області від 16.04.2025 №54зі/05/12-2025, в якій відповідач повідомляє заявниці про те, що у період з листопада 2013 року по грудень 2014 року, відповідно до особових карток грошового забезпечення, які зберігаються в ВРТЗІ ГУНП в Миколаївській області надбавка за роботу в умовах режимних обмежень виплачувалась.

Водночас, на вимогу апеляційного суду ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду про витребування доказів, а саме копії вмотивованих рапортів (подання), наказів про встановлення ОСОБА_2 надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за період служби з січня 2013 року по лютий 2020 року; інформацію про кількість опрацьованих ОСОБА_1 документів із грифом секретності «таємно» та «цілком таємно» під час виконання функціональних обов`язків у період з січня 2013 по лютий 2020 року надати відповідні докази, відповідач повідомив про неможливість надати запитувані докази через знищення таких у зв`язку з ліквідацією режимно-секретного органу УМВС України в Миколаївській області та у зв`язку із військовою агресією, введенням в Україні військового стану та ведення на території Миколаївської області бойових дій.

На вимогу апеляційного суду ГУ НП в Миколаївській області надало копії наказів «Про надання та припинення доступу до державної таємниці, встановлення та скасування надбавок до посадових окладів за роботу в умовах режимних обмежень» про встановлення ОСОБА_1 надбавок до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень від 11.10.2013 № 43 о/с дек та від 20.12.2016 № 40 о/с дек.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до довідки про інформацію про складові грошового забезпечення ОСОБА_1 від 18.03.2025 №47287-2025 за період з 01.01.2016 по 12.02.2020 позивачці надбавка за роботу в умовах режимних обмежень виплачувалась у період з 01.01.2017 по 01.05.2017, в іншій періоди, що охоплюються відомостями вказаної довідки, вказана надбавка не виплачувалась.

Тож, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зокрема, копії наказів про надання та припинення доступу до державної таємниці, встановлення та скасування надбавок до посадових окладів за роботу в умовах режимних обмежень щодо встановлення ОСОБА_1 надбавок до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, з урахуванням приписів Закону № 3855-ХІІ та Положення №414 колегія суддів дійшла висновку що позовні вимоги мають бути задоволені частково шляхом визнання протиправними дії, які полягають у не нарахуванні та невиплаті до грошового забезпечення надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з 17.01.2013 по 01.01.2017 та з 01.05.2017 по 10.02.2020, а також зобов`язання ГУ НП в Миколаївській області нарахувати та виплатити до грошового забезпечення ОСОБА_1 надбавку за службу в умовах режимних обмежень таких розмірах: за період з 17.01.2013 по 10.10.2013 - 15%, за період з 11.10.2013 по 23.11.2015 – 10%, за період з 24..11.2015 по 19.12.2016 – 15%, за період з 20.12.2016 по 01.01.2017 – 10%, за період з 01.05.2017 по 25.12.2019 – 10%, за період з 26.12.2019 по 10.02.2020 – 15%.

Оскільки доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду лише частково, наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частина 6 статті 139 КАС України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні до суду першої інстанції з даним позовом позивачкою був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн., а при поданні апеляційної скарги - 1849,50 грн. (всього 3060,70 грн. судового збору).

Відтак, у зв`язку з частковим задоволенням позову, на підставі частини 3 статті 139 КАС України, з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути суму 2000,00 грн. судового збору.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до приписів статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права..

Враховуючи, що в даному випаду мало місце неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року скасувати та ухвалити у справі постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, які полягають у не нарахуванні та невиплаті до грошового забезпечення, зокрема, надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період проходження служби за період з 17.01.2013 по 01.01.2017 та з 01.05.2017 по 10.02.2020.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Миколаївській області нарахувати та виплатити до грошового забезпечення ОСОБА_1 , надбавку за службу в умовах режимних обмежень у таких розмірах: за період з 17.01.2013 по 10.10.2013 - 15%, за період з 11.10.2013 по 23.11.2015 – 10%, за період з 24..11.2015 по 19.12.2016 – 15%, за період з 20.12.2016 по 01.01.2017 – 10%, за період з 01.05.2017 по 25.12.2019 – 10%, за період з 26.12.2019 по 10.02.2020 – 15%.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 40108735) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя О. В. Єщенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua