Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №400/9961/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/9961/25

Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді - Шевчук О.А.

суддів – Бойка А.В., Тарновецького І.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Миколаївській області), в якому просив:

- визнати протиправними дії щодо відмови у проведені перерахунку та виплаті пенсії на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 02.12.2024 №9/1/16156, №9/1/16157, №9/1/16158, №9/1/16159;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 02.12.2024 №9/1/16156, №9/1/16157, №9/1/16158, №9/1/16159 з урахуванням грошового забезпечення (оклади, надбавки, премії).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 – задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 02.12.2024 №9/1/16156, №9/1/16157, №9/1/16158, №9/1/16159.

Зобов`язано відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 02.12.2024 №9/1/16156, №9/1/16157, №9/1/16158, №9/1/16159 з урахуванням грошового забезпечення (оклади, надбавки, премії).

В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.

05.12.2025 за вказаним рішенням судом виданий виконавчий лист у справі №400/9986/24.

31.12.2025 ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України до суду першої інстанції подав заяву про встановлення судового контролю в якій просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі №400/9961/25, що виразилися у неврахуванні при перерахунку пенсії відомостей, що містяться у довідках ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.12.2024 №9/1/16156, №9/1/16157, №9/1/16158, №9/1/16159 та не проведенні нарахування заборгованості за періоди, що охоплюються цими довідками;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області усунути допущені порушення шляхом забезпечення повного виконання рішення суду, а саме: здійснити повне нарахування пенсії та заборгованості на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.12.2024 №9/1/16156, №9/1/16157, №9/1/16158, №9/1/16159 з подальшою виплатою відповідно до закону.

В обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначає, що відповідач на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 надав до органу виконавчої служби повідомлення від 25.12.2025 щодо повного виконання рішення суду. Проте, як зазначає позивач, перерахунок пенсії здійснений лише з дати набрання чинності рішенням суду законної сили та виключно на підставі однієї довідки, а не з 12.08.2021- дати виникнення права на перерахунок.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відмовлено.

Встановлений у справі № 400/9961/25 судовий контроль та зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області до 19.02.2026 подати звіт про виконання судового рішення та відповідні докази.

11 лютого 2026 року ГУ ПФУ в Миколаївській області подало до суду першої інстанції звіт про виконання судового рішення у справі №400/9961/25, яким просить прийняти звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2025.

Відповідач зазначив, що перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 здійснений відповідно до покладених судом зобов`язань за кожною довідкою окремо. При цьому відповідач зауважив на тому, що пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначена позивачу з 12.08.2021, а тому перерахунок пенсії здійснений саме з цієї дати.

Далі відповідач пояснив, що відповідно до пункту 7 Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 09.12.2021 №35-1 за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюються видатки, фінансування яких згідно із законодавством забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.

Як зазначає відповідач, кошти щодо виплати ОСОБА_1 на сьогодні не виділялись, а тому відповідно до пункту 8 Порядку №35-1 невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду, виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Посилаючись на позицію Верховного Суду, наведену, в тому числі, у постановах від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а, від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17, зазначає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів пенсіонеру за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Вказане, на думку відповідача, свідчить про те, що ОСОБА_1 не відмовлено у виконанні судового рішення, таке рішення перебуває у процесі виконання, який не залежить від територіального органу Пенсійного фонду в частині виділення коштів державного бюджету на відповідні бюджетні програми.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року суд прийняв звіт ГУ ПФУ в Миколаївській області від 11.02.2026 як доказ виконання рішення суду.

Постановляючи таку ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що згідно звіту ГУ ПФУ у Миколаївській області, при нарахуванні пенсії ОСОБА_1 відповідач застосував постанову Кабінету Міністрів України № 821 від 14.07.2025, у зв`язку з чим виплата пенсії здійснюється в межах фінансування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що поданий відповідачем звіт свідчить про фактичне виконання відповідачем рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі № 400/9961/25 в частині перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 02.12.2024.

Суд зауважив на тому, що згідно правової позиції Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а не виконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а тому вважав, що підстави для застосування штрафу відповідно до ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити відповідачу у прийнятті звіту, встановити останньому новий строк для подання звіту.

Мотивуючи свою позицію про помилковість висновку суду першої інстанції щодо прийняття звіту ГУ ПФУ в Миколаївській області про виконання рішення суду, апелянт указує, що прийняття звіту за відсутності фактичної виплати перерахованої пенсії суперечить принципу обов`язковості судових рішень, закріпленому у статті 129-1 Конституції України, та практиці Європейського суду з прав людини, Апелянт наголошує на тому, що перерахунок пенсії без її фактичної виплати не може вважатися належним виконанням рішення суду.

ГУ ПФУ в Миколаївській області у відзиві на апеляційну скаргу, посилається на безпідставність доводів апеляційної скарги та зауважує на тому, що Головним управлінням не відмовлено ОСОБА_1 у виконанні судового рішення, таке рішення перебуває у процесі виконання, який не залежить від пенсійного органу в частині виділення коштів державного бюджету на відповідні бюджетні програми. Отже, як вважає відповідач, дослідивши поданий звіт та додані докази, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідачем вжито всіх заходів щодо виконання рішення з врахуванням висновків суду. Ухвалу суду відповідач вважає законною та обґрунтованою, а тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду – залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1 статті 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Приписи статті 14 КАС України визначають, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, та статтями 14, 370 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Отже, процесуальним законодавством визначається, що за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частини 1 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Згідно з часиною 2, 3 статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до частини 3 статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Отже, наведені норми процесуального права однозначно вказують, що у разі виконання рішення суду не в повній мірі, суд зобов`язаний встановити боржнику новий строк для подання звіту, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Повертаючись до обставин справи колегія суддів враховує таке.

Заява ОСОБА_1 подана в порядку статті 383 КАС України, обґрунтована тим, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі № 400/9961/25 виконано ГУ ПФУ в Миколаївській області лише в частині здійснення перерахунку пенсії, однак пенсія не виплачена.

Суд першої інстанції, приймаючи звіт ГУ ПФУ в Миколаївській області послався на те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів пенсіонеру за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Водночас, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не врахував того, що за відсутності фактичної виплати перерахованої пенсії висновок суду першої інстанції про виконання судового рішення є передчасним та суперечить принципу обов`язковості судових рішень, закріпленому у статті 129-1 Конституції України.

Як мовилося вище, за наслідком розгляду цього спору, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі №400/9961/25 частково задоволено позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії та зобов`язано відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 02.12.2024.

На виконання вказаного рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснений перерахунок пенсії ОСОБА_2 станом на 01.01.2023.

Як вбачається з вказаної довідки від 21.12.2023 №9/1/9988 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , водночас, колегією суддів встановлено, та не заперечується відповідачем фактична виплата перерахованої пенсії не здійснена, що і стало підставою звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Варто зазначити, що ГУ ПФУ в Миколаївській області, так само як і суд першої інстанції мотивуючи ухвалу суду, посилаються на численну практику Верховного Суду, наведену, в тому числі, у постанові від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а, від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17, стосовно того, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів пенсіонеру за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

На переконання колегії суддів, позиція відповідача та суду першої інстанції із посиланням на постанову суду касаційної інстанції є помилковою, оскільки по-перше така позиція була висловлена Верховним Судом за наслідком розгляду спірних правовідносин, які виникли між територіальним органом Пенсійного фонду та органом Державної виконавчої служби стосовно визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця щодо накладення штрафу на керівника відповідного територіального органу Пенсійного фонду по виконанню виконавчого листа у виконавчому провадженні, а тому на думку колегії суддів посилання на таку позицію є помилковим.

Як мовилося вище, ГУ ПФУ в Миколаївській області не заперечує того факту, що перерахована пенсія позивачу не виплачена, водночас колегія суддів звертає увагу на те, що ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції відповідач не надав переконливих аргументів та доказів на підтвердження вчинення відповідних дій спрямованих на виконання рішення суду в частині виплати перерахованої пенсії.

Варто зазначити, що невиконання територіальним органом Пенсійного фонду судового рішення, ухваленого на користь ОСОБА_1 нівелює кінцеву мету правосуддя - ефективний захист інтересів громадян і реальне поновлення порушених прав, оскільки виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, приймаючи звіт ГУ ПФУ в Миколаївській області про виконання судового рішення у цій справі та затверджуючи повне виконання рішення суду у цій справі дійшов помилкового висновку, що рішення суду належним чином виконано.

Також колегія суддів вважає необхідним зазначити таке.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує сформовані та вже усталені позиції Європейського суду з прав людини стосовно виконання судових рішень, які полягають у наступному: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції («Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 43). Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу («Бурдов проти Росії», заява № 589498/00, пункт 34).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Hornsby v. Greece» (заява № 18357/91, пункт 40), «Деркач та Палек проти України» (заяви № 34297/02 та № 39574/02, пункт 18) яка визначає таке: право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок («Immobiliare Saffi v. Italy», заява № 22774/93, пункт 74).

Відповідно до пункту 52 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, яке передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу.

Окрім того, як зазначено у пункті 5 Рекомендацій КМРЄ Rec(2004)20 щодо судового розгляду адміністративних актів (on judicial review of administrative acts) та пунктах 91-92 Пояснювальної записки до цих Рекомендацій: суд повинен бути наділений необхідними повноваженнями для забезпечення ефективного виконання рішення суду; виконання судових рішень є важливим аспектом ефективності контролю, і вкрай необхідно забезпечити виконання відповідними адміністративними органами рішень суду, повинна бути гарантована можливість забезпечення виконання адміністративним органом судового рішення. Ця Рекомендація схвалює Рекомендацію № R (2003) 16 щодо виконання адміністративних та судових рішень у сфері адміністративного права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Колегія суддів зауважує, що право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом так, щоб особа не потребувала повторного звернення до суду. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про прийняття звіту ГУ ПФУ в Миколаївській області про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі №400/9961/25, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям ухвали про встановлення відповідачу нового строку для виконання вказаного рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції при вирішенні питання невірно застосував норми процесуального закону, ухвала суду першої інстанції в порядку статті317 КАС України підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 312 317, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року -скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області в прийнятті звіту про виконання рішення суду у справі №400/9961/25.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати до Миколаївського окружного адміністративного суду новий звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 400/9961/25 протягом тридцяти днів з дня отримання цієї постанови.

Роз`яснити, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до частини 2 статті 382 КАС України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя І. І. Тарновецький