Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №420/41977/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/41977/25

Перша інстанція: суддя Кремер І.О.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів – Бойка А.В., Тарновецького І.І,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Пересипського районного суду міста Одеси від 12 березня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:

- визнати незаконною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, як особі, що доглядає за матір`ю особою з інвалідністю II групи;

- визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення.

Також позивач заявив клопотання про витребування доказів, а саме: постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення штрафу, обґрунтоване тим, що позивач наразі проживає за кордоном, самої постанови не отримував, а про існування такої постанови дізнався через застосунок «Резерв +», в якому міститься лише інформація про існування такої постанови.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху.

Постановляючи таку ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позов поданий позивачем з порушенням вимог, встановлених статтею 160 КАС України в частині наведення обґрунтування позовних вимог, а також вимог статті 161 КАС України в частині надання копії оскаржуваної постанови.

23 лютого 2026 року, на виконання ухвали суду, ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій звертає увагу на те, що копія постанови про накладення адміністративного штрафу йому не була вручена та не надсилалася, а тому не може зазначити реквізити самої постанови, в тому числі, її номер та дату.

Також у цій заяві позивач повторно заявив клопотання до суду про витребування копії оскаржуваної постанови від відповідача.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльність, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачеві.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, зокрема, на виконання ухвали суду про залишення без руху позову на надав копію оскаржуваної постанови.

За таких підстав, керуючись положеннями пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, згідно якої позовна заява повертається позивачеві, якщо, позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, суд вважав, що наявні підстави для повернення позовної заяви.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду про повернення позову постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим просить її скасувати та направити позов до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час постановлення ухвали суд першої інстанції залишив поза увагою аргументи наведені у заяві про усунення недоліків позовної заяви, в якій звертає увагу на те, що копія постанови про накладення адміністративного штрафу йому не була вручена та не надсилалася, а тому не може зазначити реквізити самої постанови, в тому числі, її номер та дату.

Апелянт просить врахувати суд апеляційної інстанції, що оскаржувана ухвала суду порушує його право на доступ до правосуддя, гарантоване положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конституції України, а висновки суду про наявність підстав для повернення позовної заяви, на переконання апелянта, є помилковими.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на доводи, які узгоджуються із позицією суду першої інстанції зазначає про безпідставність поданої скарги. Ухвалу суду вважає законною та обґрунтованою, а тому в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а ухвалу суду – залишити без змін.

Відповідно до частини 2 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пункті 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини 1 статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Оцінюючи правомірність висновків суду першої інстанції про повернення позовної заяви та досліджуючи питання про обґрунтованість доводів апеляційної скарги колегія суддів керується наступним.

Відповідно до частини 1 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частина 5 статті 125 Конституції України визначає, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно приписів пункту 3 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

З урахуванням вимог частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5), перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (пункт 8)

Відповідно до частини 4 статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказ

Згідно матеріалів справи предметом даного спору є перевірка правомірності дій та бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 та вирішення питання про правомірність оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом указав, що знаходиться на даний час за кордоном, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не отримував, а про її існування дізнався через застосунку «Резерв +», в якому міститься лише інформація про прийняття відповідачем такої постанови, у зв`язку з чим у позовній заяві заявив клопотання про витребування доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали суду про залишення позову без руху, ОСОБА_1 у встановлений судом строк подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій звертав увагу на те, що копія постанови про накладення адміністративного штрафу йому не була вручена та не надсилалася, у зв`язку з чим він не має можливості визначити реквізити самої постанови.

Також у цій заяві позивач повторно заявив клопотання до суду про витребування копії оскаржуваної постанови від ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На думку колегії суддів, суд першої інстанції помилково не надав належної оцінки вказаним доводам позивача.

З цього приводу колегія суддів вважає слушними зазначити, що відповідно по положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 4 вказаної статті закріплює обов`язок суду щодо вжиття визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частина 3 статті 80 КАС України встановлює, що про витребування доказів, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів, суд постановляє ухвалу.

Отже, повертаючись до обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відповідно до приписів наведених вище норм права мав можливість ухвалою витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_2 копію постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Наведене свідчить про те, що висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви є передчасним та помилковим.

З цього приводу колегія суддів вважає необхідним зауважити на тому, що згідно сталої позиції Верховного Суду, наведеної в тому числі, у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, що при застосуванні процесуальних норм судам слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод..

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції щодо повернення позову, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити.

Повноваження суду апеляційної скарги за наслідками розгляду апеляційної скарги визначені у статті 312 КАС України.

Так, згідно із частиною 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про повернення позовної заяви, відповідно до статті 320 КАС України вказану ухвалу слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 –задовольнити.

Ухвалу Пересипського районного суду міста Одеси від 12 березня 2026 року – скасувати.

Справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та зобов`язання вчинити певні дії, - направити до Пересипського районного суду міста Одеси для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя І. І. Тарновецький