Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №420/39836/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/39836/25

Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В. Дата і місце ухвалення: 27.02.2026 р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

–

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №155350018726 від 05.11.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального страхового стажу періодів роботи: з 05.08.1982 по 02.11.1983 в Обласній лікарні м. Орла Міністерства охорони здоров`я РРФСР на підставі записів 1-2 трудової книжки НОМЕР_1 від 09.08.1982 на посаді медичної сестри дитячого хірургічного відділення; з 14.02.1984 по 08.02.1996 в Міській лікарні №7 на підставі записів 3-4 трудової книжки НОМЕР_1 від 09.08.1982 на посаді сестри медичної дитячого відділення Міської лікарні №7; з 01.06.2023 по 19.02.2024 (дату досягнення пенсійного віку) в Державній установі «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» та виплати одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» станом на дату її призначення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вирішити питання про зарахування до спеціального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи: з 05.08.1982 по 02.11.1983 в Обласній лікарні м. Орла Міністерства охорони здоров`я РРФСР на підставі записів 1-2 трудової книжки НОМЕР_1 від 09.08.1982 на посаді медичної сестри дитячого хірургічного відділення; з 14.02.1984 по 08.02.1996 в Міській лікарні №7 на підставі записів 3-4 трудової книжки НОМЕР_1 від 09.08.1982 на посаді сестри медичної дитячого відділення Міської лікарні №7; з 01.06.2023 по 19.02.2024 (дату досягнення пенсійного віку) в Державній установі «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" станом на дату її призначення та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.10.2025 року про нарахування і виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» станом на день призначення й прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2422,4 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у даній справі в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати до суду письмовий звіт про його виконання у строк, визначений судом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона набула необхідний стаж та відповідає всім умовам, за яких Пенсійний орган мав прийняти рішення про нарахування та виплатити їй грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України №1058-IV.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №155350018726 від 05.11.2025 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до спеціального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 14.02.1984 по 08.02.1996 в Міській лікарні №7 на підставі записів 3-4 трудової книжки НОМЕР_1 від 09.08.1982 на посаді сестри медичної дитячого відділення Міської лікарні №7; з 01.06.2023 по 19.02.2024 (дату досягнення пенсійного віку) в Державній установі «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" станом на дату її призначення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.10.2025 року про нарахування і виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» станом на день призначення й прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позову – відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 27.02.2026 р. в частині задоволення позову, з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що до страхового стажу, який дає право на нарахування та виплату грошової допомоги, не були враховані такі періоди, як з 14.02.1984 по 07.02.1996 в Державній лікарні № 7 на підставі записів 3-4 трудової книжки НОМЕР_2 від 09.08.1982, оскільки відсутні відомості про перебування у відпустці без збереження заробітної плати та з 01.06.2023 по 19.02.2024 (дату досягнення пенсійного віку) в Державній установі "Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В П. Філатова Національної академії медичних наук України" оскільки вище зазначене підприємство не відноситься до закладів охорони здоров`я державної або комунальної форми власності, передбачених Переліком 909 та Наказом 385. Документи про відношення вище зазначеної установи до закладу охорони здоров`я заявницею не надані.

Таким чином, підстави для призначення та виплати грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Прикінцевих положень Закону відсутні.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначається про обґрунтованість та законність рішення суду, тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Також, позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком з 20.02.2024 року.

28.10.2025 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про нарахування грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п.7.1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, як працівнику охорони здоров`я.

Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

05.11.2025 року ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення про відмову у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального страхового стажу. Згідно наданих документів, стаж за вислугу років складає – 27 років 3 місяці 25 днів.

Відповідно до оскарженого рішення до спеціального стажу позивачки не були враховані наступні періоди роботи:

з 14.02.1984 по 07.02.1996 в Державній лікарні № 7 на підставі записів 3-4 трудової книжки НОМЕР_2 від 09.08.1982, оскільки відсутні відомості про перебування у відпустці без збереження заробітної плати;

з 01.06.2023 по 19.02.2024 (дату досягнення пенсійного віку) в Державній установі "Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В П. Філатова Національної академії медичних наук України" оскільки вище зазначене підприємство не відноситься до закладів охорони здоров`я державної або комунальної форми власності, передбачених Переліком 909 та Наказом 385. Документи про відношення вище зазначеної установи до закладу охорони здоров`я заявницею не надані.

Не погоджуючись з даною з рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Розглядаючи справу суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Так суд зазначив, що відсутність у відповідача відомостей щодо окремих умов проходження роботи позивачкою, зауваження щодо оформлення трудової книжки не може бути підставою для не зарахування страхового стажу, оскільки приписами Порядку №637 передбачено, що обов`язок щодо встановлення наявності трудового стажу у особи, у випадку виникнення сумнівів чи зауважень управління ПФУ, лежить на відповідному органі ПФУ. Також, суд дійшов висновку, що безпідставними є доводи відповідача з приводу того, що Державна установа "Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В П. Філатова Національної академії медичних наук України" не відноситься до закладів охорони здоров`я державної або комунальної форми власності, передбачених Переліком 909 та Наказом 385.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років.

Відповідно до п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е", - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.

Згідно з п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Пункт 5 Порядку № 1191 передбачає, що грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 1 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - і "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Із системного аналізу наведених вище норм вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується із наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад у закладах та установах державної і комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Під час апеляційного розгляду справи колегією суддів встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №155350018726 від 05.11.2025 року відмовлено у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій стала відсутність необхідного спеціального стажу.

Однією з підстав відмови слугувало те, що до стажу роботи не зараховано період роботи з 14.02.1984 по 07.02.1996 в Державній лікарні № 7 на підставі записів 3-4 трудової книжки НОМЕР_2 від 09.08.1982, оскільки відсутні відомості про перебування у відпустці без збереження заробітної плати.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітника. Трудові книжки ведуться на всіх робітників, які працюють на підприємстві, в установі, організації понад п`ять днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників.

Слід зазначити, що відповідно до п.1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби або навчання, а також архівними установами.

Пунктами 3 та 20 зазначеного Порядку регламентовано, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи чи містяться неправильні або ж неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, що наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (Додаток №5). У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, системний аналіз вказаних правових норм беззаперечно вказує на те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.02.2018р. у справі №234/13910/17, від 07.03.2018р. у справі №233/2084/17, від 04.03.2020р. у справі №367/945/17, від 27.04.2020р. у справі №367/4230/17 та від 23.09.2021р. у справі №227/4273/16-а.

До матеріалів даної справи долучено копію трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 09.08.1982 року, яка, як вірно встановлено судом першої інстанції, у спірні періоди містить наступні записи, у період з 05.08.1982 по 02.11.1983 р.р. позивачка працювала медичною сестрою дитячого хірургічного відділення «Обласної лікарні м. Орла Міністерства охорони здоров`я РРФСР»; з 14.02.1984 по 08.02.1996 р.р. – медичною сестрою дитячого відділення «Міської лікарні №7»; - з 08.02.1996 по 31.05.2023 р.р. – медичною сестрою Клініко-діагностичного консультативного центру Українського науково-практичного об`єднання «Медицина транспорту» (05.04.1999 реорганізований в «Діагностичний центр при Чорноморській центральній басейновій клінічній лікарні», 27.12.2002 р. перейменована в «Одеський обласний медичний центр» (03.11.20203 р. переведена на посаду старшої медичної сестри), 06.10.2005 р. – «Одеський обласний консультативно-діагностичний центр», 16.06.2017р. перетворено у комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний консультативно-діагностичний центр» Одеської обласної ради»); - з 01.06.2023 по 19.02.2024 р.р. (на дату досягнення пенсійного віку) і по теперішній час – медичною сестрою відділення фізіотерапевтичних методів лікування та ультразвукової діагностики в Державній установі «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України».

Трудова книжка позивача містить записи про роботу на відповідних посадах у вказані періоди та є основним документом, що підтверджує спеціальний страховий стаж роботи Бодрової З.Є.

Колегія суддів зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії.

При цьому, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, однак, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем таких дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.

Таким чином, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи та навчання для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії. Підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та диплому.

Також, щодо іншої підстави відмови у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, а саме те, що Державна установа "Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В П. Філатова Національної академії медичних наук України" не відноситься до закладів охорони здоров`я державної або комунальної форми власності, передбачених Переліком 909 та Наказом 385 та доводів апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909, в розділі 2 якого зазначено, що право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), що працюють у лікарняних закладах, лікувально - профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органів Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Визначення поняття "заклад охорони здоров`я" міститься у статті 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" №2108-XII від 19 листопада1992 року, згідно з якою це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Як вірно встановив суд першої інстанції, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за кодом доступу 564214492884, за яким ДЕРЖАВНА УСТАНОВА "ІНСТИТУТ ОЧНИХ ХВОРОБ І ТКАНИННОЇ ТЕРАПІЇ ІМ. В.П.ФІЛАТОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ" за організаційноправовою формою є державною організацією (установою, закладом), засновником якої є НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ до видів діяльності якої відноситься, у тому числі, 86.10 Діяльність лікарняних закладів; 86.22 Спеціалізована медична практика.

З огляду на лист Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» від 02.12.2025 року № 01-918, Установа на підставі п. 4.1 Статуту, здійснює медичну практику, надає спеціалізовану медичну допомогу населенню на базі клінічного та поліклінічного підрозділів Установи.

Отже, безпідставними є доводи апелянта з приводу того, що Державна установа "Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В П. Філатова Національної академії медичних наук України" не відноситься до закладів охорони здоров`я державної або комунальної форми власності, передбачених Переліком 909 та Наказом 385.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №155350018726 від 05.11.2025 року.

Окремо колегія суддів зазначає, що зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, а також зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки спірні правовідносин не передбачають законодавчо визначеного права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, якими повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права.

Вимога позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. задоволенню не підлягає, оскільки позивачкою не надано належних доказів понесення судових витрат.

Також, суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, позивач, заявивши у відзиві намір про стягнення судових витрат, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду має подати до суду відповідну заяву та докази понесення судових витрат.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 квітня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук