Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №420/27465/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/27465/25

Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.. Дата і місце ухвалення: 23.02.2026 р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 155250036074 від 07.08.2025 р про відмову в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 призначення та виплату пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як водію міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв з 30 липня 2025 року із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1987 року по 27.06.1990 року в Одеському середньому професійно-технічному училищі - 33 згідно із дипломом НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що при визначенні пенсійного віку варто керуватись положеннями до п."з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за яким призначення пенсії для жінок - водіїв міського пасажирського транспорту здійснюється після досягнення ними 50 років. Також зазначає, що працівник не є відповідальним за заповнення трудової книжки, а тому її недоліки не можуть впливати на конституційне право позивача на пенсійне забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.08.2025 року № 155250036074 щодо відмови в призначені пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1987 року по 02.07.1990 року в Одеському середньому професійно-технічному училищі – 33 на підставі диплому НОМЕР_1 від 29.06.1990 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 призначення та виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати подання заяви, а саме з 30 липня 2025 року.

В іншій частині позовних вимог, - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 23.02.2026 р. та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, необхідного пенсійного віку, наявність необхідного страхового та пільгового стаж зазначених роботах.

Апелянт зазначає, що положення п."з" ст.13 Закону № 1788-ХІІ, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки з 11.10.2017 р. положення Закону № 1788-ХІІ в частині призначення пенсії за віком на пільгових умовах не застосовуються.

Окрім того, будь-які закони та нормативно-правові акти застосовуються виключно в частині, що не суперечить Закону № 1058-IV. Відтак, спірні правовідносини регулюються саме п.8 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV, відповідно до якої для призначення пенсії позивачу необхідно досягнути 55 років.

Підтвердження права на пільгове забезпечення здійснюється на підставі трудових книжок працівників та уточнюючих довідок, виданих підприємствами первинних документів про характер виконуваної роботи та умови праці, а безпосередню зайнятість протягом повного робочого дня на роботах, що дають пільгове пенсійне забезпечення.

Апелянт звертає увагу, що за результати розгляду документів, доданих до заяви встановлено, що вік ОСОБА_1 на дату звернення - 53 роки 7 місяців. Страховий стаж позивачки становить 34 роки 3 місяці 14 днів. Пільговий стаж роботи на посаді водія міського транспорту – трамвая становить 16 років 11 місяців 7 днів. За результатами розгляду документів, наданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплому від 27.06.1990 № НОМЕР_2 в Одеському СПТУ №33, оскільки вказано прізвище « ОСОБА_2 » (укр.) не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 » (укр.), що є порушенням вимог пункту 26 Порядку №637. До пільгового стажу роботи на посаді водія міського пасажирського трамвая зараховано усі періоди роботи згідно із довідкою від 14.07.2025 №12, виданою КП «Одесміськелектротранс».

Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначається про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 .

Судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_4 від 02.07.1990 року, з 01.09.1987 року по 02.07.1990 року позивач навчалась в Одеському середньому професійно-технічному училищі – 33, відповідно до диплому НОМЕР_1 від 29.06.1990 року.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ОСОБА_1 працювала повний робочий день в комунальному підприємстві «Одесміськелектротранспорт» у періоди: з 08.08.1994 р по 31.01.2002р, з 01.05.2002 р по 05.12.2006 р, з 07.01.2007 р по 21.06.2011р, з 29.07.210 р по 10.12.2012 р, з 28.05.2013 р по 11.07.2013р.

Також відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_4 та індивідуальної відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування позивач з 1994 року працює комунальному підприємстві «Одесміськелектротранспорт».

Судом встановлено, що 30.07.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою за № 7697 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах як водію міськелектротранспорту.

Проте, Головним управлінням ПФУ в Донецькій області від 07.08.2025 року прийнято рішення № 155250036074 про відмову в призначенні пенсії.

Так, судом встановлено, що відповідно до змісту рішення № 155250036074 від 07.08.2025 року прийнятого Головним управлінням ПФУ в Донецькій області:

Дата звернення до пенсійних органів – 30.07.2025 року.

Вік заявника 53 роки 07 місяців.

Страховий стаж особи становить 34 роки 03 місяці 14 днів.

Пільговий стаж роботи на посаді водія міського транспорту – трамвая становить 16 років 11 місяців 07 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

До страхового стажу не зараховано:

Період навчання згідно диплому від 27.06.1990 № НОМЕР_2 в Одеському СПТУ № 33, оскільки вказано прізвище « ОСОБА_2 » (укр.) не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 » (укр.), що є порушенням вимог пункту 26 Порядку № 637.

Позивачка не погоджується з прийнятим рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому звернулась до суду із цим позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, не враховано усі обставини, що мають значення для призначення даного виду пенсії позивачу, як наслідок, відповідач допустив неналежний розгляд поданої позивачем заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Також, суд зазначив, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця, а у позивача відсутній обов`язок нести відповідальність за правильність оформлення трудової книжки та внесення записів до неї.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел з 01.01.2004 р. визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Згідно ст.1 Закону № 1788-XII, зокрема, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Загальні умови призначення пенсії за віком визначені в ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV. Водночас відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників врегульовані ст.114 Закону № 1058-IV.

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону.

Пунктом 8 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацами другим-третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім-тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу, встановленого абзацами п`ятнадцятим-двадцять третім пункту 2 частини другої цієї статті.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім-тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті.

Таким чином, п.8 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV (в редакції чинній на момент звернення позивача за призначенням пенсії) визначав, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам за наявності у сукупності таких обов`язкових умов:

- досягнення особою 55-річного віку;

- наявності у особи загального страхового стажу: не менше 30 років для чоловіків та не менше 25 років для жінок;

- наявності у особи стажу роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту (автобуса, тролейбуса, трамвая): не менше 12 років 6 місяців для чоловіків та не менше 10 років для жінок.

В свою чергу, відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах врегульовані також і нормами Закону № 1788-XII.

Пунктом "з" статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції, що діяла до 01.04.2015 р.) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. № 213-VIII, яким ст.13 Закону № 1788-XII викладено в новій редакції.

Пункт "з" ст.13 Закону № 1788-XII після змін, внесених Законом України від 02.03.2015 р. № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", передбачає, що на пільгових умовах право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим-двадцять третім пункту "б" частини першої цієї статті.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім-тринадцятим пункту "б" частини першої цієї статті.

З наведеного вбачається, що пункт "з" статті 13 Закону № 1788-XII (після змін, внесених Законом України від 02.03.2015 р. № 213-VIII) в якості обов`язкових умов для призначення особі пенсії за віком на пільгових умовах визначав досягнення такою особою 55-річного віку та наявність для жінок загального страхового стажу не менше 25 років, з яких не менше 10 років стаж роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту.

Однак 23 січня 2020 року Конституційний Суд України прийняв Рішення № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), яким ст.13, ч.2 ст.14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справа № 1-5/2018 (746/15), ст.13, ч.2 ст.14, пункти "б"-"г" ст.54 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Крім того, п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) визначено, що застосуванню підлягають ст.13, ч.2 ст.14, пункти "б"-"г" ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років".

Таким чином, з 23 січня 2020 року, тобто з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 р. № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), для осіб, які до 01 квітня 2015 року працювали на посадах водіїв міського пасажирського транспорту, діють положення п."з" ст.13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. № 213-VIII, які визначають умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Разом з тим чинними залишилися й відповідні положення п.8 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV.

Відтак, починаючи з 23.01.2020 р. діють два нормативно-правові акти, котрі одночасно але по різному регламентують умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах для осіб, які до 01.04.2015 працювали на посадах водіїв міського пасажирського транспорту, а саме:

- п."з" ст.13 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 р. № 213-VIII), який передбачає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв): чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років;

- п.8 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV (у редакції Закону від 03.10.2017 р. № 2148-VIII), який передбачає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Таким чином, норми вказаних законів містять розбіжність щодо віку, який надає особі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин при вирішення питання щодо наявності у позивачки права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд враховує такий принцип адміністративного судочинства, як верховенство права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.6 КАС України).

У постанові від 03.11.2021 р. по справі № 360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п.56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 р. у справі 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що у даній справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів дійшла висновку, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п."з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" позивачка повинна досягти 50-річного віку, мати страховий стаж не менше 20 років, у тому числі на відповідних роботах не менше 10 років.

Так, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , на момент звернення до пенсійного органу для призначення пенсії за віком на пільгових досягла 50-річного віку.

Страховий стаж особи становить 34 роки 03 місяці 14 днів. Загальний стаж позивача на посаді водія пасажирського міського трамваю складає 16 років 11 місяців 07 днів, що підтверджується довідкою КМ «Одесміськелектротранс» від 04.07.2025 №12.

Відтак позивачка набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п."з" ст.13 Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а тому відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відмовляючи у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11.05.2022 р. у справі № 240/21724/20.

Також, слід зазначити, що положеннями ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В той же час, відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як передбачено п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Колегія суддів встановила, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_4 від 02.07.1990 року, з 01.09.1987 року по 02.07.1990 року позивач навчалась в Одеському середньому професійно-технічному училищі – 33, відповідно до диплому НОМЕР_1 від 29.06.1990 року.

В свою чергу однією з підстав відмови в призначені пенсії в оскарженому рішенні зазначено, що період навчання згідно диплому від 27.06.1990 № НОМЕР_2 в Одеському СПТУ № 33 не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки вказано прізвище « ОСОБА_2 » (укр.) не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 » (укр.), що є порушенням вимог пункту 26 Порядку №637.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що з 01.09.1987 року по 02.07.1990 року позивач навчалась в Одеському середньому професійно-технічному училищі – 33, та позивачці було видано диплом НОМЕР_1 від 29.06.1990 року, у якому зазначено, що видано «Ефремовій».

При цьому, колегія суддів не встановила недостовірності або інших ознак юридичної дефектності трудової книжки та диплома позивача, а тому на переконання суду їх належить розглядати як належні та допустимі докази у справі, і зазначені апелянтом обставини не можуть поза розумним сумнівом, позбавити позивачки її конституційного права на соціальний захист.

Слід зазначити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення мене конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

При цьому, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, однак, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем таких дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.

Таким чином, недоліки щодо заповнення трудової книжки та/або диплому не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи та навчання для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивачку конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії. Підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи диплома.

Окремо колегія суддів зазначає, що зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки спірні правовідносин не передбачають законодавчо визначеного права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, якими повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 квітня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук