Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №400/4056/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4056/25

Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С.

Дата і місце ухвалення: 03 березня 2026 року, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 400/4056/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо непроведення перерахунку призначеної пенсії з 01.10.2018 року ОСОБА_1 з урахуванням індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок та виплачувати з 01.10.2018 року пенсію ОСОБА_1 з урахуванням індексації грошового забезпечення відповідно до довідки розрахунку військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2024 року № 1193/494/3/47/пс про нараховану ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 року по 30.09.2018 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

19 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 400/4056/25, у якій просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати до суду звіт про виконання зазначеного судового рішення.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 400/4056/25 відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування заходів судового контролю, оскільки рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 400/4056/25 фактично не виконано в повному обсязі. Апелянт вказує, що проведення відповідачем перерахунку пенсії без здійснення фактичної виплати нарахованих сум та без забезпечення виплати пенсії у належному розмірі не свідчить про належне виконання судового рішення.

У зв`язку з цим апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про встановлення судового контролю, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати звіт про виконання судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області заперечує проти її задоволення та просить залишити ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року без змін.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що рішення суду від 22 вересня 2025 року виконано в частині проведення перерахунку пенсії позивача, визначено новий розмір пенсії та обчислено суму доплати за минулий період. Виплата заборгованості, за твердженням відповідача, буде здійснюватися після надходження відповідного фінансування, у зв`язку з чим підстави для встановлення судового контролю відсутні.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Вирішуючи подану заяву, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області надано пояснення та документи, з яких убачається проведення перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду, визначення нового розміру пенсії, а також обчислення суми заборгованості за минулий період, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Реалізація зазначеної конституційної гарантії охоплює не лише право особи на звернення до суду та отримання судового рішення, а й право на реальне поновлення порушеного права шляхом належного та своєчасного виконання такого рішення.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за його виконанням здійснює суд. Отже, на конституційному рівні закріплено не лише принцип обов`язковості судового рішення, а й позитивний обов`язок держави створити дієвий механізм його фактичного виконання.

Аналогічні положення містяться у статтях 14 та 370 КАС України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, обов`язковість виконання судового рішення є складовою права особи на справедливий суд та гарантією ефективного судового захисту. Судове рішення, яке залишається невиконаним або виконується лише формально, не забезпечує реального поновлення порушеного права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Hornsby v. Greece» наголосив, що право на суд було б ілюзорним, якщо остаточне та обов`язкове судове рішення залишалося б невиконаним на шкоду одній зі сторін.

У рішенні у справі «Burdov v. Russia» Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади не можуть виправдовувати невиконання судового рішення відсутністю бюджетних коштів або фінансовими труднощами.

У рішеннях у справах «Шмалько проти України», «Войтенко проти України», «Ромашов проти України» Європейський суд з прав людини послідовно констатував, що тривале або неповне виконання рішень національних судів є порушенням статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Отже, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на справедливий суд, а держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень таким чином, щоб забезпечити їх повне, своєчасне та ефективне виконання.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу наведеної норми вбачається, що встановлення судового контролю є спеціальним процесуальним механізмом, спрямованим не на формальне спостереження за діями боржника, а на забезпечення реального досягнення результату, визначеного судовим рішенням. Такий контроль застосовується тоді, коли наявні об`єктивні підстави вважати, що без втручання суду рішення може залишитися невиконаним або виконаним не в повному обсязі.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 400/4056/25 відповідача зобов`язано провести з 01 жовтня 2018 року перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Зміст зазначеного рішення свідчить, що на відповідача покладено два взаємопов`язані обов`язки: провести перерахунок пенсії та визначити суми недоплати за минулі періоди; забезпечити подальшу щомісячну виплату пенсії у перерахованому, тобто правильному, розмірі.

Колегія суддів звертає увагу, що саме поточна пенсійна виплата має регулярний, безперервний та соціально значущий характер, оскільки для пенсіонера вона є основним джерелом існування. Тому після проведення перерахунку поточна пенсія повинна виплачуватися у новому визначеному розмірі без будь-якого зволікання.

Інший характер має сума заборгованості, що утворилася за минулі періоди внаслідок неправильного нарахування пенсії. З огляду на особливості бюджетного фінансування та порядок здійснення відповідних видатків така заборгованість може бути виплачена пізніше після отримання відповідачем відповідного фінансового ресурсу та у порядку, передбаченому законодавством.

Разом з тим можливість поетапної або відстроченої виплати заборгованості за минулі періоди жодним чином не звільняє відповідача від обов`язку вже після проведення перерахунку здійснювати поточну щомісячну виплату пенсії саме у перерахованому розмірі.

Згідно з наданим самим відповідачем розрахунком розмір пенсії позивача з 01 грудня 2025 року має становити 18 740,62 грн, тоді як фактично позивачу виплачується пенсія у розмірі 15 736,27 грн.

Отже, навіть за власними розрахунками відповідача позивачу щомісячно виплачується пенсія у меншому розмірі, ніж визначено за результатами проведеного перерахунку. Це свідчить не лише про наявність невиплаченої різниці, а й про триваюче невиконання судового рішення у частині поточних пенсійних виплат.

Формальне проведення перерахунку без фактичного застосування нового розміру пенсії при щомісячних виплатах не може вважатися належним виконанням судового рішення, оскільки не забезпечує реального поновлення порушеного права позивача.

Посилання відповідача на відсутність фінансування не спростовує наведеного висновку, оскільки питання бюджетного забезпечення може стосуватися виплати заборгованості за минулі періоди, однак не виправдовує продовження щомісячної виплати поточної пенсії у заниженому розмірі.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що рішення суду на момент розгляду заяви не виконано у повному обсязі, а тому існували об`єктивні підстави для застосування механізму судового контролю, передбаченого статтею 382 КАС України.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, не врахував наведених обставин та фактично ототожнив проведення відповідачем арифметичного перерахунку пенсії із повним виконанням судового рішення.

Разом з тим сам по собі факт здійснення перерахунку без забезпечення подальшої щомісячної виплати пенсії у визначеному перерахунком розмірі не свідчить про належне виконання рішення суду. Виконання судового рішення у цій категорії справ передбачає не лише вчинення певних розрахункових дій, а досягнення реального результату у вигляді поновлення права особи на отримання пенсії у належному розмірі.

Колегія суддів також враховує, що виплата пенсії має триваючий характер, а тому кожна наступна виплата у меншому розмірі, ніж визначено самим відповідачем за результатами проведеного перерахунку, свідчить про подальше невиконання судового рішення та продовження порушення прав позивача.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення судового контролю є передчасним та таким, що зроблений без належної оцінки всіх матеріалів справи.

Доводи відповідача про відсутність підстав для встановлення судового контролю з посиланням на положення постанови Кабінету Міністрів України № 821 колегія суддів відхиляє, оскільки підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати зміст та обсяг конституційної гарантії обов`язковості судового рішення, а також обмежувати право особи на його повне і своєчасне виконання.

Наявність спеціального порядку фінансування або черговості виплати заборгованості може стосуватися лише сум недоплати за минулі періоди, однак не звільняє відповідача від обов`язку здійснювати поточну щомісячну виплату пенсії у перерахованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю без належної перевірки фактичного виконання рішення суду в частині поточної виплати пенсії у перерахованому розмірі, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 .

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку про необхідність зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати до суду першої інстанції звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 400/4056/25 із наданням доказів здійснення поточної виплати пенсії у перерахованому розмірі та інформації щодо стану виплати заборгованості за минулі періоди.

Керуючись статтями 308, 312, 315, 317, 321 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі № 400/4056/25 скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 400/4056/25 задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області протягом тридцяти днів з дня отримання копії цієї постанови подати до Миколаївського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 400/4056/25.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук