Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №420/18944/21 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18944/21

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р.,

представників апелянта/позивача – Панчошака О.Д., відповідачів – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року (суддя Завальнюк І.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 17.11.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Центрального управління Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Сумській області, Служби безпеки України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на військовій службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

08.10.2021 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Центрального управління Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Сумській області, Служби безпеки України, у якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України віл 06.08.2021 №Ю20-ОС/ДСК в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби через службову невідповідність полковника ОСОБА_3 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України від 02.09.2021 за №1154-ОС/ДСК в частині звільнення з військової служби з дня виключення зі списків особового складу полковника ОСОБА_3 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника управління Служби безпеки України в Сумській області від 16.09.2021 за №306-ОС/ДСК в частині виключення зі списків особового складу полковника ОСОБА_3 ;

- поновити ОСОБА_3 на військовій службі в розпорядженні начальника Управління Служби безпеки в Сумській області за посадою начальника відділу: стягнути з Управління Служби безпеки України в Сумській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 17.09.2021 по день винесення судом рішення про поновлення на військовій службі;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на військовій службі в розпорядженні начальника Управління Служби безпеки в Сумській області за посадою начальника відділу з моменту проголошення рішення суду та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць;

- стягнути з Управління Служби безпеки України в Сумській області на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування усіх обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.

На думку апелянта, суд І інстанції не забезпечив виконання принципів адміністративного судочинства, в тому числі верховенства права, рівності сторін; суд І інстанції проігнорував штучне засекречування матеріалів (жодна інформація з грифом таємності в матеріалах справи відсутня, в тому числі спірне рішення жодного грифу немає), не надана належна правова оцінка порушенню процедури з боку суб`єктів власних повноважень (щодо не проведення службового розслідування, не здійснення перевірки у відповідності до Порядку №45, жодний з членів комісії не роз`яснював права апелянту, не відбирав у нього письмове пояснення, не доводив наслідки перевірки; ігнорування фактів перебування апелянта на лікарняних; відсутність фактів порушення дисципліни; відсутність в резолютивній частині доповідної записки жодних пропозицій або висновків щодо апелянта); викривлений аналіз показів свідків, які були викликані з ініціативи суду для "офіційного" встановлення обставин – фактично для створення для відповідачів видимості ґрунтовності "належним чином знищених" матеріалів, при цьому суд І інстанції проігнорував факт/дату відкриття провадження у цій справі, ухвалу суду про витребування письмових доказів та факт надіслання на її виконання витягу з доповідної записки до суду (як багаторазово наголошував представник апелянта, мало місце зловживання правами з боку відповідачів та не виконання ухвали суду) відповідачі були зобов`язанні надіслати на адресу суду І інстанції не витяг, а повний текст доповідної записки та усі матеріали, які слугували підставою для її складення тощо. Фактично рішення суду І інстанції побудовано на показах свідків (усі діючі співробітники відповідачів, що викликало та викликає сумнів в достовірності їх показів), детальний аналіз показів кожного свідка відсутній. Рішення суду І інстанції дублює відзиви відповідачів та ігнорує письмові докази залученні та відсутні в матеріалах справи, а також нехтує доводами апелянта викладеним в позові, поясненнях, виступах в дебатах тощо. Крім того, суд І інстанції, всупереч частині другій статті 77 КАС України, поклав на позивача обов`язок доказування неправомірності бездіяльності/протиправної діяльності відповідача.

Зокрема, суд І інстанції не надав належної правової оцінки про те, що:

- відповідачем здійснено штучне безпідставне засекречування матеріальних носіїв, а саме витягу доповідної записки від 15.02.2022 (станом на 15.02.2022 відповідач мав об`єктивну можливість надіслати на адресу суду повний текст доповідної записки та усі копії або оригінали матеріалів, на підставі яких вона складена, проте не зробив цього, проте спірне судове рішення жодного мотивування з цього приводу не містить) та додаткових пояснень від 26.08.2025, які жодної інформації передбаченої ч. 4 ст. 8 Закону України від 21 січня 1994 року №3855-XII "Про державну таємницю" не містять;

- підставою для прийняття наказу про звільнення позивача стали висновки та пропозиції, зазначені в доповідній записці, проте резолютивна частина доповідної записки не містить жодного пункту стосовно звільнення та/або притягнення його до дисциплінарної відповідальності;

- більшість "порушень", відображених в доповідній записці, стосується попередніх періодів, які не мають відношення до позивача та/або його служби з травня 2021 (стосуються періодів 2020 та першого кварталу 2021), за її підсумками до дисциплінарної відповідальності пропонується притягнути іншу особу, жодний причино-наслідковий зв`язок відсутній;

- наявність проблем з категорированими ПК в Управлінні, які виникли до призначення позивача та позивач жодних порушень державної таємниці, ТЗІ, ОРС, кадрової роботи тощо не вчиняв;

- з наказами про призначення службової перевірки позивач не ознайомлений. Позивач не ознайомлений ані з підставами для проведення перевірки, ані з їх результатами, не опитаний під час перевірки;

- позивач був позбавлений можливості надавати будь-які пояснення, рапорти тощо, а також заявляти клопотання або відводи членам комісії; відповідачі обмежили права позивача в частині можливості заявляти клопотання щодо опитування інших осіб по суті предмета службового розслідування/перевірки або витребування речей чи документів; висловлювати письмові зауваження (скарги) щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службових осіб, які його проводять, та порушувати питання про виведення їх зі складу комісії зі службового розслідування (за наявності обґрунтованих сумнівів щодо об`єктивності їх дій або їх особистої заінтересованості в результатах службового розслідування);

- жодна теза витягу з доповідної записки не доведена первісними доказами;

- наданий витяг з доповідної записки за результатами перевірки не передбачає звільнення позивача або притягнення його до дисциплінарної відповідальності;

- у матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження того, що до позивача було доведено суть вчиненого ним порушення дисципліни;

- доказів того, що позивач був ознайомлений зі змістом оскаржуваного наказу та/або отримав примірник цього наказу у матеріалах справи також відсутні;

- жодних первісних, належних та допустимих доказів вчинення будь-яких дисциплінарних проступків позивачем не існує;

- ознайомлення з витягом з посадових інструкцій під підпис 11.06.2021 не відповідає дійсності, такі документи в матеріалах справи відсутні;

- висновки про "недоліки" в службовій діяльності ґрунтуються виключно на припущеннях, а службове розслідування, при проведенні якого слід було уточнити причини та умови, що сприяли "правопорушенню" та встановити ступінь вини службових осіб, відповідачами не проводилось;

- під час застосування до позивача дисциплінарного стягнення був порушений порядок його накладання, позивачу не оголошено про накладення дисциплінарного стягнення; до його відома не доведено, в чому полягає порушення ним дисципліни; не повідомлено про причини та підстави накладення дисциплінарного стягнення;

- за висновками перевірки повинно було проводитись службове розслідування, яке не проведено та суду такі докази не надані.

Також апелянт вважає що, вирішуючи питання про наявність підстав для звільнення позивача відповідачами не було враховано його заохочення та відзнаки. При цьому апелянт наголошує, що звільнення з військової служби, як найсуворіший захід, може бути застосовано лише у разі беззаперечної доведеності наявності підстав для застосування такого заходу.

Управління Служби безпеки України в Сумській області та Служба безпеки України надіслали до апеляційного суду відзиви на апеляційну скаргу, у яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 , позивач по справі, проходив службу в Службі безпеки України з 17.06.2004 року, має статус учасника бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 25.05.2015 року, виданого Службою безпеки України.

19.04.2019 року ОСОБА_3 укладено контракт зі Службою безпеки України в особі Голови Служби безпеки України про проходження військової служби у Службі безпеки України для осіб офіцерського складу, строком на п`ять років з 16.06.2019 по 15.06.2024.

Наказом Голови Служби безпеки України №470-ос/дск від 09.04.2021 року полковник ОСОБА_3 призначений на посаду начальника Сумського районного відділу УСБУ в Сумській області.

Під час перебування позивача на зазначеній посаді за участі співробітників Сумського районного відділу УСБУ в Сумській області сталася подія та 18.07.2021 за фактом протиправної діяльності слідчим відділом Сумського РУП ГУ НП України в Сумській області внесені відомості до ЄРДР за №12021200480001555 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 262 КК України, та за №12021200480001556 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Щодо зазначеного інциденту керівництвом регіонального органу на адресу Головної інспекції СБУ направлено відповідне повідомлення "Щодо участі співробітників Управління СБУ в Сумській області в нападі на прикордонний наряд" (вих. №68/1359-еп-дск від 29.07.2021).

У зв`язку із цим Головою Служби безпеки України видано наказ від 23.07.2021 "По особовому складу" про накладання дисциплінарних стягнень на співробітників СБУ, яким за порушення військової дисципліни, (що виразилося у неналежному виконанні вимог статті 4 (в частині обов`язку кожного військовослужбовця не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків) Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11 (в частині обов`язку військовослужбовців сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути дисциплінованим; стримувати інших військовослужбовців від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожного людини), 58 (в частині особистої відповідальності командира (начальника) за військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; обов`язку командира (начальника) вимагати від підлеглих виконання вимог статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів), 59 (в частині зобов`язання командира (начальника) постійно займатися правовим вихованням підлеглих; встановлювати у військовій частині (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог наказів і розпоряджень командирів (начальників); постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини) Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 2.1 (в частині здійснення керівним складом регіонального органу та структурного підрозділу регіонального органу управлінського контролю за організацією, станом та результатами роботи, дотриманням військової дисципліни, додержанням підзаконних нормативно- правових актів) Інструкції про порядок здійснення контролю за організацією, станом та результатами службової діяльності у Службі безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління Служби безпеки України від 18 лютого 2016 року №77/ДСК, відповідно до пункту "г" статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України) попереджено про неповну службову відповідність полковника ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що наказ голови Служби безпеки України від 23.07.2021 №942- ОС/дск "По особовому складу" був оскаржений позивачем у судовому порядку (адміністративна справа №420/15045/21).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року у справі №420/15045/21 було визнано протиправним та скасовано наказ Голови СБУ від 23 липня 2021 року №942-ос/дск в частині попередження про неповну службову відповідність - за порушення військової дисципліни, що виразилося у неналежному виконанні вимог статті 4 (в частині обов`язку кожного військовослужбовця не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків) Дисциплінарного статуту, статті 59 (в частині зобов`язання начальника постійно займатися правовим вихованням підлеглих) Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України полковника ОСОБА_3 .

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року у справі №420/15045/21, залишеною без змін постановою Верховного суду від 13.07.2023 року, скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року та прийнято у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .

Як встановлено судом, керівництвом Служби безпеки України прийнято рішення щодо перевірки оперативно-службової діяльності Сумського районного відділу У СБУ в Сумській області.

Тематична перевірка Сумського районного відділу У СБУ в Сумській області проводилась згідно з Планом перевірки від 21.07.2021 року №3/2-3417/дск.

Відповідно до доповідної записки (вих. №3/3-442т від 30.07.2021, вх. №2685т від 06.08.2021) за результатами тематичної перевірки Сумського районного відділу УСБУ в Сумській області комісією Головної інспекції СБ України виявлені порушення, пов`язані з обробкою інформації з обмеженим доступом в автоматизованих системах, що створюють реальну загрозу витоку інформації технічними каналами, несанкціонованих дій та впливів, які призводять до витоку, знищення, блокування, порушення цілісності інформації або режимів доступу до неї; прорахунками в забезпеченні кадрової роботи та організації професійної підготовки особового складу; дотриманням режиму секретності та НПА з питань діловодства; недоліками в організації роботи з негласним апаратом та ін.

За результатами проведеної тематичної перевірки Сумського районного відділу УСБУ в Сумській області (доповідна записка вих. №3/3-442т від 30.07.2021) Головою СБУ видано наказ №895/дск "Про зміни в штаті Управління СБУ в Сумській області та організаційні заходи", яким Сумський районний відділ УСБУ в Сумській області скасовано.

За результатами проведеної тематичної перевірки Сумського районного відділу УСБУ в Сумській області, Головою СБУ прийнятий наказ від 06.08.2021 року №1020-ОС/дск "По особовому складу" про накладання дисциплінарних стягнень на співробітників СБУ, яким за порушення військової дисципліни, (що виразилося у неналежному виконанні вимог статті - (в частині обов`язку кожного військовослужбовця не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків) Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11 (в частин: обов`язку військовослужбовців сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути дисциплінованим; стримувати інших військовослужбовців від вчинення протиправних дій. поважати честь і гідність кожного людини), 16 (в частині зобов`язання військовослужбовця виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому з.; посадою), 58 (в частині особистої відповідальності командира (начальника) за військову;- дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; обов`язку командир.: (начальника) вимагати від підлеглих виконання вимог статутів Збройних Сил України т.; інших нормативно-правових актів), 59 (в частині зобов`язання командира (начальника постійно займатися правовим вихованням підлеглих; встановлювати у військовій частині у. підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання положена статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильної": виконання вимог наказів і розпоряджень командирів (начальників); постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності; проводити роботу щодо зміцнення військово: дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини) Статуту внутрішньо: служби Збройних Сил України, пункту 2.1 (в частині здійснення керівним складом регіонального органу та структурного підрозділу регіонального органу управлінського контролю за організацією, станом та результатами роботи, дотриманням військово: дисципліни, додержанням підзаконних нормативно-правових актів) Інструкції про порядок здійснення контролю за організацією, станом та результатами службової діяльності у Службі безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління Служби безпеки України від 18 лютого 2016 року №77/ДСК, відповідно до пункту "ж" статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України) полковника ОСОБА_3 звільнено з військової служби через службову невідповідність.

13.08.2021 наказ від 06.08.2021 р №1020-ОС/дск доведений ОСОБА_3 під особистий підпис.

У зв`язку із застосуванням до військовослужбовця дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби через службову невідповідність, Управлінням СБУ в Сумській області 13.08.2021 підготовлено подання до звільнення з військової служби, яке надіслано до Управління по роботі з особовим складом СБУ.

У зв`язку з організаційно штатними змінами, проведеними наказом Голови СБУ від 18.08.2021 №895/ДСК та відповідно до Положення №1262, наказом начальника УСБУ в Сумській області від 18.08.2021 №272-ос/дск полковник ОСОБА_3 зарахований у розпорядження начальника Управління СБУ в Сумській області за підпунктом "б" пункт 48 (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів) з 18.08.2021 до 17.11.2021 за посадою начальника районного відділу (полковник) зі збереженням раніше встановлених розмірів надбавок.

Наказом Голови СБУ від 02.09.2021 №1154-ОС/дск "По особовому складу", відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ, звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом "б" пункту 61, підпунктом "д" (через службову невідповідність) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у запас Збройних Сил України по Управлінню СБУ в Сумській області полковника ОСОБА_3 .

Із вказаним наказом ОСОБА_3 ознайомлений 16.09.2021 після надходження примірника наказу до Управління та прибуття позивача до місця проходження військової служби. Після цього в Управлінні СБУ в Сумській області проводились заходи щодо здавання посади ОСОБА_3 , про що відповідальні службові особи Управління проставили особисті підписи в обхідному аркуші.

Відповідно до Положення №1262, наказом начальника У СБУ в Сумській області від 16.09.2021 №306-ос/дск "По особовому складу" полковника ОСОБА_3 , який перебував у розпорядженні начальника Управління СБУ в Сумській області за посадою начальника районного відділу, звільненого наказом Голови СБУ від 02.09.2021 №1154-ОС/дск з військової служби за підпунктом "б" пункту 61. підпунктом "д" (через службову невідповідність) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у запас Збройних Сил України, виключено зі списків особового складу з 17.09.2021. Зі змістом цього наказу ОСОБА_3 ознайомлений 17.09.2021.

Не погоджуючись з наказами Голови Служби безпеки України від 06.08.2021 №1020- ОС/ДСК в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби через службову невідповідність, від 02.09.2021 за №1154-ОС/ДСК в частині звільнення з військової служби з дня виключення зі списків особового складу, а також наказом начальника управління Служби безпеки України в Сумській області від 16.09.2021 за №306-ОС/ДСК в частині виключення зі списків особового складу, ОСОБА_3 , звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, що указує на правомірність застосованого до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, яке реалізовано з дотриманням вимог законів та нормативно-правових актів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступного.

Так, згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 1 та частиною першою статті 19 Закону України від 25 березня 1992 року №2229-XII "Про Службу безпеки України" (далі – Закон №2229-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України. Кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України.

Відповідно до статті 20 Закону №2229-XII умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.

Пунктом 2.1 Інструкції №77/ДСК передбачено здійснення керівним складом регіонального органу та структурного підрозділу регіонального органу управлінського контролю за організацією, станом та результатами роботи, дотриманням військової дисципліни, додержанням підзаконних нормативно-правових актів.

Відповідно до вступу Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України цей Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України.

Обов`язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.

Дія Статуту поширюється, зокрема, на військовослужбовців СБУ.

Згідно зі статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини.

Відповідно статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

За правилами частини першої статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Згідно зі статтею 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що командир (начальник) зобов`язаний, зокрема: постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності; постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об`єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові).

Відповідно до частин першої, другої, четвертої преамбули Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців, зокрема, СБУ.

За визначенням, наведеним у статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та шостої статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.

Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Згідно із частиною першою статті 12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зокрема, Голова СБУ користується дисциплінарною владою в повному обсязі цього Статуту, крім відповідних повноважень, визначених цим Статутом для кожного з них особисто.

За частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Статтею 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Частиною першою статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України унормовано, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Згідно зі статтею 91 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість притягнення до дисциплінарної відповідальності безпосередньо винних осіб.

Відповідно до статті 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржені накази прийняті відповідачами за результатами тематичної перевірки Сумського районного відділу УСБУ в Сумській області, оформленої доповідною запискою вих. №3/3-442т від 30.07.2021 року.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги позивача про неправильне застосування судом першої інстанції статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України в контексті обставин непроведення службового розслідування колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року в справі №826/3710/16 вирішував питання щодо застосування цієї правової норми та, послуговуючись раніше висловленою у постановах від 13 червня 2018 року у справі №822/2446/17, від 06 грудня 2019 року у справі №1640/2578/18, позицією, зазначив, що проведення службового розслідування не є обов`язковою підставою для накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення та є правом, а не обов`язком командира.

Отже, посилання апелянта на непроведення службового розслідування не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у цій справі.

Поряд з цим, колегія суддів враховує, що основні завдання, види, форми, суб`єктів, об`єкти і порядок здійснення відомчого контролю визначені Інструкцією про порядок здійснення контролю за організацією, станом та результатами службової діяльності у Службі безпеки України, затвердженою наказом ЦУ СБУ від 18.02.2016 №77/ДСК (далі - Інструкція №77).

Згідно зазначеної інструкції службова діяльність - оперативно-службова та інша діяльність органу (підрозділу), а також його керівника та інших співробітників, що здійснюється відповідно до (на виконання) поставлених завдань та функціональних (посадових) обов`язків (інструкцій). При цьому, співробітник - співробітник- військовослужбовець, працівник, який уклав трудовий договір з СБУ (у тому числі державні службовці).

Метою контролю є забезпечення своєчасного виконання поставлених завдань, а також визначення оптимальних засобів підвищення ефективності службової діяльності (п. 1.3.).

До основних завдань контролю (п. 1.4.), серед іншого, віднесено:

виявлення наявних проблем в організації службової діяльності, у тому числі порушень законодавчих та підзаконних актів, встановлення причин їх виникнення (вчинення), усунення наявних недоліків та запобігання вчиненню таких порушень (пп. 2);

удосконалення організації службової діяльності, забезпечення належного виконання керівним та особовим складом функціональних (посадових) обов`язків (інструкцій), своєчасної, повної, ефективної та оптимальної реалізації прийнятих управлінських рішень (пп. 4);

підвищення рівня відповідальності співробітників, стимулювання ініціативи у вирішенні поставлених завдань, зміцнення військової дисципліни тощо (пп. 7).

Об`єктами здійснення контролю є організація, стан та результати службової діяльності органів (підрозділів), їх структурних підрозділів, керівників та інших співробітників.

Контролю підлягають усі сфери службової діяльності органів (підрозділів)(п. 1.6.).

Одним із видів управлінського контролю є інспекторський контроль, що передбачає організацію і здійснення в СБУ від імені Голови СБУ, начальників Головного управління внутрішньої безпеки та регіональних органів СБУ внутрішнього контролю (п. 1.7.)

Суб`єктами здійснення інспекторського контролю є співробітники Головної інспекції (п. 1.8.). Співробітники Головної інспекції можуть проводити перевірки в органах (підрозділах) з будь-яких питань службової діяльності (п. 5.6.).

До основних форм контролю Інструкцією також віднесено проведення перевірки (ревізії) у межах компетенції суб`єкта контролю (пп. 8 п. 1.10).

Управлінський контроль здійснюється керівним складом структурного підрозділу - за організацією, станом та результатами агентурно-оперативного процесу (ефективністю використання негласного апарату під час виконання поставлених завдань), роботи за контррозвідувальними та оперативно-розшуковими справами, профілактики правопорушень, інформаційно-аналітичної роботи, організацією і забезпеченням безпеки спеціального зв`язку та технічної експлуатації системи спеціального зв`язку, підбору кадрів, належним виконанням підлеглими поставлених завдань, у тому числі при здійсненні інших видів службової діяльності та їх забезпеченні, дотриманням військової дисципліни, додержанням ними вимог законодавчих та підзаконних нормативно-правових та розпорядчих актів (пп. 4 п. 2.1.).

Керівний склад усіх рівнів персонально відповідає за здійснення контролю за організацію, станом та результатами службової діяльності у підпорядкованих їм органах (підрозділах), виконання поставлених завдань, відповідністю отриманих кінцевих результатів динаміці розвитку оперативної обстановки (п. 2.2.).

Здійснення інспекторського контролю за службовою діяльністю в СБУ від імені Голови СБУ з будь-яких питань службової діяльності покладається на Головну інспекцію (п. 2.3.).

Інспекторські підрозділи здійснюють контрольні функції шляхом вивчення звітних матеріалів, узагальнених даних (у тому числі отриманих за запитами) та проведення перевірок (п. 3.8.).

Розділом V Інструкції передбачено проведення перевірок організації, стану та результатів службової діяльності, їх мета, види, порядок призначення та строки.

Так, перевірка проводиться для всебічного та об`єктивного вивчення організації, стану і результатів службової діяльності відповідного органу (підрозділу) чи окремого співробітника (керівника); дослідження якості виконання функціональних (посадових) обов`язків (інструкцій); надання методичної і практичної допомоги; усунення порушень закону та підготовки конкретних пропозицій службовій (посадовій) особі, яка призначила перевірку, для прийняття управлінських рішень (п. 5.1.).

Серед іншого, тематична перевірка проводиться (п. 5.2.) з метою дослідження:

стану та ефективності управлінської і службової діяльності, а також виконання поставлених завдань окремим співробітником (керівником) або підрозділом (підрозділами) у цілому;

фактів і обставин, які не містять підстав для призначення службових розслідувань та службових перевірок, але потребують вивчення для прийняття законних і обґрунтованих управлінських рішень.

Проведення перевірки організації, стану та результатів службової діяльності може призначатися у разі (п. 5.7.):

потреби детального вивчення окремих питань службової діяльності конкретних органів (підрозділів) для подальшого їх розгляду Головою СБУ;

необхідності отримання додаткової інформації або уточнення об`єктивності наявних даних для прийняття управлінських рішень шляхом всебічного вивчення якості виконання структурним підрозділом (його керівним складом чи окремими співробітниками) поставлених завдань (функціональних або посадових обов`язків).

Співробітники, які беруть участь у проведенні перевірки, зобов`язані за вказівкою голови комісії та у визначений ним строк і формі доповісти результати вивчення ними конкретних питань відповідно до плану перевірки для врахування при підготовці доповідної записки (п. 5.17.).

За результатами перевірки на ім`я службової (посадової) особи, яка її призначила, за підписом голови та членів комісії готується доповідна записка (п. 5.18.).

Доповідна записка за результатами проведеної перевірки, незалежно від її виду, готується у строк, що не перевищує десяти робочих днів після завершення перевірки, і доповідається службовій (посадовій) особі, яка її призначила, для прийняття відповідних управлінських рішень (п. 5.19.).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до доповідної записки (вих. №3/3-442твід30.07.2021, вх. №2685твід 06.08.2021) за результатами тематичної перевірки Сумського районного відділу УСБУ в Сумській області комісією Головної інспекції СБ України виявлені порушення, пов`язані з: обробкою інформації з обмеженим доступом в автоматизованих системах, що створюють реальну загрозу витоку інформації технічними каналами, несанкціонованих дій та впливів, які призводять до витоку, знищення, блокування, порушення цілісності інформації або режимів доступу до неї; прорахунками в забезпеченні кадрової роботи та організації професійної підготовки особового складу; дотриманням режиму секретності та НПА з питань діловодства; недоліками в організації роботи з негласним апаратом та ін.

При цьому, судами 1-ї та 2-ї інстанції враховується, що всі матеріали вказаної тематичної перевірки (у т.ч. доповідна записка від 30.07.2021 №3/3-442т) знищені в установленому порядку на виконання вказівок Голови СБУ від 24.02.2022 №14е та №1014е, згідно з пунктом 747 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939, у зв`язку з виникненням реальної загрози захоплення матеріальних носіїв інформації та відсутності можливості їх вивезення у безпечні місця.

Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що доводи апелянта/позивача про "цілеспрямоване знищення матеріалів тематичної перевірки" є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на загальновідомий факт військовою агресією рф проти України.

Ураховуючи, закріплений частиною четвертою статті 9 КАС України принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, суд першої інстанції, з метою встановлення дійсних обставин справи та у зв`язку із відсутністю повних матеріалів тематичної перевірки, цілком обґрунтовано викликав та допитав у якості свідків усіх членів Комісії по проведенню вказаної тематичної перевірки, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Зокрема, свідок ОСОБА_6 повідомив, що перевірка проведена на підставі припису та плану дій, де визначені напрямок перевірки та повноваження. Перевірка тривала приблизно тиждень, об`єктом перевірки були райвідділ та деякі відділи районного управління. ОСОБА_12 був присутній під час роботи Комісії по тематичній перевірці. Через нього викликались співробітники та він був присутній при їх опитуванні. Було безліч недоліків, так як Головою СБУ було прийнято рішення про розформування районного відділу. Члени Комісії готували документи за напрямками діяльності, які узагальнювались та формувались у Витяг з Доповідної записки.

На запитання суду "чи був обізнаний ОСОБА_12 про результати перевірки та про виявлені порушення" свідок відповів, що " ОСОБА_12 був обізнаний про хід перевірки, до нього доводились проміжні порушення та інші питання, які виникали під час перевірки".

На запитання суду "про виявлені недоліки райвідділу за фактом перевірки" свідок відповів, що "була сукупність недоліків, по яким було прийнято доповідну записку".

На запитання суду "на підставі чого було розформовано райвідділ, керівником у якому був позивач", свідок відповів, що "вважає, що за сукупністю факторів, в тому числі на підставі доповідної записки".

Свідок ОСОБА_4 повідомив, що під час перевірки спілкувався як з керівництвом, так і з співробітниками райвідділу за напрямами перевірки та недоліками. Виявлені порушення були пов`язані з оперативною діяльністю підрозділу, зокрема порушення ведення оперативно-розшукових справ. Водночас, більшість питань свідок ОСОБА_4 не пам`ятав через великий проміжок часу, що минув після перевірки.

Свідок ОСОБА_8 повідомив, що на виконання планових заходів по перевірці проводив перевірки (перед війною 2021). В ході тематичної перевірки Сумського районного відділу УСБУ в Сумській області виявлено системні (довготривалі) недоліки, однак позивачем жодного заходу щодо їх усунення з моменту призначення його на посаду керівника не вживалось. При цьому, ОСОБА_12 був присутній під час перевірки, він був ознайомлений з кожним проблемним напрямком. Він знав про недоліки, однак не усував їх, хоча був досвідченим спеціалістом. Після призначення на посаду не вживав жодних заходів з метою усунення недоліків, які були суттєвими та системними.

На запитання суду "чи був присутній ОСОБА_12 під час перевірки та чи був обізнаний про хід перевірки", свідок ОСОБА_8 відповідав " ОСОБА_12 був присутній, він був ознайомлений з кожним проблемним заходом. Він знав про недоліки, однак не усував їх, хоча був досвідченим керівником".

Свідок ОСОБА_7 повідомив, що в ході проведення тематичної перевірки Сумського райвідділу було виявлено недоліки та прорахунки в оперативно- службовій діяльності відділу , керівник якого не забезпечив дієвий контроль в діях підлеглих. Також під час перевірки було виявлено, що позивачем не вчинено жодних дій з усунення попередніх недоліків, які мали місце. При цьому, ОСОБА_12 був присутнім під час тематичної перевірки, він був обізнаний про кожне зауваження та наявність прорахунків у роботі.

Свідок ОСОБА_5 повідомив, що напрямком проведення особисто ним перевірки був дотримання режиму секретності та діловодства у Сумському райвідділі УСБУ в Сумській області. Щодо виявлених недоліків свідок ОСОБА_5 пояснив що, оглядаючи справи та облікові форми, було виявлено недоліки в цьому напрямку.

На запитання суду "чи був присутній ОСОБА_12 під час перевірки" свідок ОСОБА_5 відповідав, що " ОСОБА_12 був присутній під час тематичної перевірки та у його присутності виявлені недоліки було доведено. Ці порушення були очевидними та ОСОБА_12 визнавалися".

Свідок ОСОБА_9 повідомила, що вона була відповідальною за напрямом проведення перевірки - кадрове забезпечення. Щодо виявлених порушень свідок ОСОБА_9 пояснювала, що були виявлені порушення щодо наставництва, професійна підготовка співробітників не організована, зошити зареєстровані, але без запису щодо підготовки; не було посадових інструкцій, хоча ОСОБА_12 безпосередньо мав їх розробити та затвердити, що є порушенням вимог Наказу СБУ №400-ДСК від 16.06.2015 року.

Свідок ОСОБА_11 повідомив, що був відповідальним за таким напрямом проведення перевірки, як технічний захист інформації. На робочому місці ОСОБА_3 був ноутбук, проте ПЕОМ позивача та його заступника, на яких здійснював пошук інформації з обмеженим доступом, не були зареєстровані в облікових формах РСВ, не мали атестатів відповідності, жорсткі диски не були обліковані. На ноутбуці ОСОБА_12 виявлено два файли, що містили інформацію з державною таємницею. Доставка кореспонденції здійснювалась співробітниками райвідділу, а не РСВ.

Свідок ОСОБА_10 повідомив, що був відповідальним за такий напрямок проведення перевірки, як робота з агентурою. Щодо виявлених порушень свідок ОСОБА_10 пояснював, під час тематичної перевірки було виявлено, що в Сумському райвідділі агентурні зустрічі не проводились; не були виконані завдання плану; виявлені факти фальсифікації роботи з агентурою. Відповідальним за це був саме ОСОБА_12 , як керівник райвідділу. Під час проведення перевірки ОСОБА_12 був присутнім, він знав про виявлені недоліки та погоджувався із ними.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що своїми показами свідки кожен окремо та у своїй сукупності, підтвердили, що за результатами тематичної перевірки Сумського районного відділу У СБУ в Сумській області під керівництвом ОСОБА_3 , Комісією Головної інспекції СБ України були виявлені порушення, пов`язані з обробкою інформації з обмеженим доступом в автоматизованих системах, що створюють реальну загрозу витоку інформації технічними каналами, несанкціонованих дій та впливів, які призводять до витоку, знищення, блокування, порушення цілісності інформації або режимів доступу до неї; прорахунками в забезпеченні кадрової роботи та організації професійної підготовки особового складу; дотриманням режиму секретності та НПА з питань діловодства; недоліками в організації роботи з негласним апаратом та ін.

Ці порушення, за висновком Комісії Головної інспекції СБУ та Голови СБУ, виникли у зв`язку з порушенням позивачем військової дисципліни, що полягає у недотриманні ст. ст. 11, 16, 58, 59, 63 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України; пунктів 1.6, 2.1, 2.2 Інструкції про порядок здійснення контролю за організацією, станом та результатами службової діяльності у Службі безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління Служби безпеки України від 18 лютого 2016 року №77/ДСК; п. 1.6 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 14.10.2008 №772; пунктів пункти 13-16 Інструкції про порядок планування службової діяльності в Службі безпеки України, затвердженої Наказом Центрального управління СБ України від 23.12.2021 №1336/ДСК; пунктів 4.2, 4.3, 4.5 розділу IV Наказу СБ України від 16.06.2015 №400/ДСК "Про затвердження Інструкції з організаційно-штатної роботи у Службі безпеки України та Нормативів організаційно-штатної побудови Служби безпеки України", що було зафіксовано в доповідній записці (вих. №3/3-442т від 30.07.2021, вх. №2685т від 06.08.2021) за результатами тематичної перевірки Сумського районного відділу УСБУ в Сумській області, проведеної комісією Головної інспекції СБ України.

Як вже зазначено вище, стаття 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також стаття 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України покладає на командира відповідальність перед державою за виховання підпорядкованих йому військовослужбовців та за дотримання ними військової дисципліни. Така відповідальність може виражатися, у тому числі, і в дисциплінарній відповідальності командира за дії своїх підлеглих.

Пунктом 4.2. Розділу IV. Наказу СБ України від 16.06.2015 №400/ДСК "Про затвердження Інструкції з організаційно-штатної роботи у Службі безпеки України та Нормативів організаційно-штатної побудови Служби безпеки України" передбачено, що посадові (функціональні) обов`язки, завдання, права, повноваження співробітників визначаються їх посадовими інструкціями або інструкціями (для окремих посад робітників).

Посадові інструкції повинні відповідати функціональному призначенню структурного підрозділу, організації його діяльності і штату.

Згідно з пунктом 4.3 зазначеного Наказу посадові інструкції - це документи, що регламентують посадові (функціональні) обов`язки співробітників та визначають підпорядкованість співробітників, їх конкретні завдання та обов`язки, права та відповідальність.

При цьому, відповідно до пункту 4.5 Наказу посадові інструкції розробляються начальником структурного підрозділу, виходячи з покладених на цей підрозділ функціональних завдань та професійно-кваліфікаційних характеристик за основними типовими посадами, затверджених відповідними нормативно-правовими актами, узгоджуються з підрозділом кадрового забезпечення та затверджуються начальником підрозділу, органу, закладу СБУ або їх самостійного структурного підрозділу зі статусом управління і вище.

Посадові інструкції співробітників структурного підрозділу оформлюються як єдиний документ, який також містить відомості щодо складу підрозділу, його основних функціональних завдань та виконуваних робіт.

Після затвердження посадових інструкцій з ними під особистий підпис ознайомлюється всі співробітники структурного підрозділу.

Саме про порушення ОСОБА_3 вимог цих положень Наказу СБ України від 16.06.2015 №400/ДСК зазначено в доповідній записці (вих. №3/3-442твід30.07.2021, вх. №2685т від 06.08.2021) за результатами тематичної перевірки Сумського районного відділу УСБУ в Сумській області, проведеної комісією Головної інспекції СБ України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про підтвердження висновків відповідачів щодо порушення позивачем вимог нормативно-правових актів та наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарного відповідальності.

При цьому слід підкреслити, що в апеляційній скарзі позивач визнає, що підготував посадові обов`язки співробітників Сумського МРВ, що дає підстави стверджувати, що він ознайомлений з їх змістом. Факт затвердження посадових обов`язків керівником свідчить про те, що начальник Управління згоден з їх обсягом і змістом.

Посилання апелянта на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Як встановлено частиною першою статті 9 КАС України що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Крім того, частинами першою, другою статті 80 КАС України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Аналіз наведеного дає підстави стверджувати, що сторони судового процесу, зокрема позивач, повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції перед судом.

Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.

Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності.

Тобто обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається.

У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18 касаційний суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Тобто обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається.

Порядок оцінки доказів у справі передбачено статтею 90 КАС України, якою унормовано, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отож, незважаючи, що адміністративних справах тягар доказування правомірності прийнятого рішення в разі його оскарження в суді покладається саме на суб`єкта владних повноважень, це не звільняє позивача (у цьому випадку скаржника) від права та обов`язку спростувати надані відповідачем / суб`єктом владних повноважень (у цьому випадку ВРП) докази.

Пасивну процесуальну поведінку скаржника, яка проявляється в ухиленні від спростування доводів та доказів відповідача / суб`єкта владних повноважень, у цьому випадку слід тлумачити саме на користь відповідача / суб`єкта владних повноважень.

Такий підхід до вирішення питання щодо розподілу тягаря доказування Велика Палата Верховного Суду застосувала в постанові від 30 травня 2024 року у справі №990/49/23.

Ураховуючи, що позивач, на спростування показів свідків будь-яких доказів не надав, колегія суддів вважає неаргументованими доводи апелянта про те, що суд першої інстанції необґрунтовано використав покази свідків при вирішені цього спору.

Слід додати, що до дисциплінарної відповідальності за наслідками тематичної перевірки притягнуто усіх співробітників Сумського РВ УСБУ в Сумській області.

Щодо застосування видів дисциплінарних стягнень, то колегія суддів враховує правову позиці Верховного Суду, сформованою у постанові від 7 грудня 2018 року у справі №807/1325/16 де Суд нагадав, що Дисциплінарний статут Збройних Сил України не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це, в свою чергу, наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що Наказом від 23 липня 2021 року №942-ОС/дск по особовому складу "Про накладення дисциплінарних стягнень на співробітників Служби безпеки України", полковника ОСОБА_3 , начальника Сумського районного відділу УСБУ в Сумській області притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність за порушення військової дисципліни, що виразилося у неналежному виконанні вимог статті 4 Дисциплінарного статуту (в частині обов`язку кожного військовослужбовця не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків), статей 11 (в частині обов`язку військовослужбовців сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути дисциплінованим; стримувати інших військовослужбовців від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини). 58 (в частині особистої відповідальності командира (начальника) за військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; обов`язку командира (начальника) вимагати від підлеглих виконання вимог статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів), 59 (в частині зобов`язання командира (начальника) постійно займатися правовим вихованням підлеглих; встановлювати у військовій частині (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог наказів і розпоряджень командирів (начальників); постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини) Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 2.1 (в частині здійснення керівним складом регіонального органу та структурного підрозділу регіонального органу управлінського контролю за організацією, станом та результатами роботи, дотриманням військової дисципліни, додержанням підзаконних нормативно- правових актів) Інструкції №77/ДСК.

Правомірність Наказу від 23 липня 2021 року №942-ОС/дск підтверджена судовим рішенням у справі №420/15045/21.

Статтею 102 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність застосовується один раз за час перебування військовослужбовця на штатній посаді і накладається наказом посадової особи, якій цим Статутом надано таке право.

Якщо протягом шести місяців після накладення такого стягнення військовослужбовець не виправив своєї поведінки і вчинив правопорушення, приймається рішення про переміщення військовослужбовця на нижчу посаду або звільнення з військової служби.

Таким чином, також обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що Голова СБУ при виданні наказів №942-ОС/дск, №1020-ОС/дск та №1154-ОС/дск "По особовому складу" та начальник УСБУ в Сумській області при виданні наказів №234/дск, №235/дск та 313-ос/дск діяли на підставі, у межах наданих їм повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України. Вид дисциплінарного стягнення, з урахуванням встановлених обставин, не викликає сумнівів щодо його пропорційності та співмірності складу дисциплінарного правопорушення, вчиненого позивачем, з урахуванням наявності у нього діючого дисциплінарного стягнення у вигляді неповної службової відповідності (наказ Голови СБУ від 23.07.2021 №942-ОС/ДСК).

Доводи апелянта/позивача стосовно ігнорування судом першої інстанції фактів перебування позивача на лікарняних також не заслуговують на увагу.

Так, з наказу Голови СБ України №1154-ОС/ДСК від 02.09.2021 вбачається, що позивача звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу. Водночас, виключено ОСОБА_3 зі списків особового складу, тобто звільнено з військової служби наказом начальника управління Служби безпеки України в Сумській області від 16.09.2021 №306-ОС/ДСК, тобто після завершення амбулаторного лікування (з 08.09.2021 по 15.09.2021).

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі, які є суб`єктами владних повноважень, свою позицію довели та обґрунтували.

У зв`язку з цим, за результатом апеляційного розгляду даної справи колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення відповідачів щодо позивача ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та прийняті з урахуванням усіх фактичних обставин, без порушень його прав.

Отже, з огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, та беручі до уваги подані сторонами докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_3 .

Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку (вирішила), що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апеляційної скарги, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя В.А.Голуб

Суддя Ю.В.Осіпов

Повне судове рішення складено 27 квітня 2026 року.