Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №420/21038/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/21038/25

Перша інстанція: суддя Радчук А.А.,

повний текст судового рішення

складено 26.01.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

30 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 , якому просив суд :

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачеві одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби відповідно до приписів Порядку та умов контракту.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 02 червня 2022 року позивач був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_2 до лав Збройних Сил України та був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . 03 листопада 2022 року позивачем укладено контракт на проходження військової служби з Міністерством оборони України в особі Командувача Силами територіальної оборони Збройних Сил України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01 червня 2025 року №160 військовослужбовця військової служби за контрактом капітана ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «а» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - досягнення граничного віку перебування на військовій службі. З 01 червня 2025 року позивач виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Під час звільнення з військової служби відповідачем не було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби відповідно до приписів Порядку №460, що слугувало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

У своїх доводах позивач посилається на положення пункту 1 Порядку №460, яким передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

З огляду на викладене, позивач вважає, що набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, як мобілізований до лав Збройних Сил України, відповідно до Порядку №460 та умов укладеного в подальшому контракту на проходження військової служби.

Представник відповідача, військової частини НОМЕР_1 , заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються військової служби: - за віком. Оскільки у позивача відсутня вислуга 10 календарних років і більше, відповідач стверджує, що він не набув права на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби за віком. Інших підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги Законом не передбачено.

Ухвалою суду від 16.09.2025 року залучено до участі у справі № 420/21038/25 у якості другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Представник відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що у позивача відсутня вислуга 10 календарних років і більше, то він не набув права на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби за віком, відповідно до пункту 2 статті 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Інших підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги вищевказаним Законом не передбачено.

Щодо перебування в/ч НОМЕР_1 на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 у відзиві зазначено, що відповідно до окремого доручення Міністра оборони України від 02.03.2022 року № 248/1200 військова частина НОМЕР_1 в період з дати її формування (01.03.2022 р.) і по теперішній час зарахована на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно положення про спільне фінансове господарство ІНФОРМАЦІЯ_5 з військовими частинами, які перебувають на фінансовому забезпеченні, видання наказів та нарахування належних видів грошового забезпечення особовому складу військової частини в/ч НОМЕР_1 (в тому числі індексації, компенсації, допомоги, винагород, інших виплат), а також податків, зборів, відрахувань та утримань (в тому числі за виконавчими листами) здійснювалося посадовими особами в/ч НОМЕР_1 . Таким чином, військова частина НОМЕР_1 здійснює нарахування грошового забезпечення, а ІНФОРМАЦІЯ_6 виплату на картковий рахунок військовослужбовців, які проходили військову службу на той час. Отже, ІНФОРМАЦІЯ_6 здійснює виплату того грошового забезпечення та його складових, що були нараховані військовою частиною НОМЕР_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії – задоволений.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої пунктом 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460, в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити розрахунок ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої пунктом 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. №460, в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, та подати його для проведення виплат до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої пунктом 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460, в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянтом посилався на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

ІНФОРМАЦІЯ_4 також не погодився із судовим рішенням першої інстанції, подавши апеляційну скаргу, в якій ставить питання щодо скасування рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянтом зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_1 , відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 вересня 2022 року був прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення Указу Президента України про демобілізацію; має статус учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_3 від 30.05.2023 року).

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.09.2022 року №20, солдата запасу ОСОБА_2 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 05 вересня 2022 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, а також призначено техніком групи логістики штабу.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09.11.2022 року №85, молодшого лейтенанта ОСОБА_2 наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 02 листопада 2022 року № 327 призначено офіцером групи логістики штабу.

03.11.2022 року позивач уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України з Міністерством оборони України в особі Командувача Силами територіальної оборони Збройних Сил України.

У подальшому позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2025 року №160, військовослужбовця військової служби за контрактом капітана ОСОБА_3 , командира роти резерву рядового складу, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 20 травня 2025 року № 386 з військової служби у відставку за підпунктом «а» (за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 01 червня 2025 року виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

Вислуга років станом на 01 червня 2025 року становить: загальна 03 роки 00 місяців 25 днів, в тому числі календарна 02 роки 08 місяців 27 днів і пільгова 00 років 03 місяці 28 днів.

За змістом наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2025 року №160, при звільненні позивачу призначено до виплати грошове забезпечення, що підлягає виплаті при звільненні, зокрема:

грошове забезпечення за 01 червня 2025 року;

грошову компенсацію за 08 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік;

грошову компенсацію за 05 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік;

грошову компенсацію за 05 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік;

грошову компенсацію за 15 календарних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік;

грошову компенсацію за 42 календарних дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2023, 2024 та за 2025 роки;

грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно;

щомісячну премію за особистий внесок в загальні результати служби в розмірі 405% посадового окладу визначеного у штаті, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за 01 червня 2025 року.

Звернення позивача до суду обумовлено тим, що під час звільнення з військової служби відповідачем не було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби відповідно до приписів Порядку №460.

Відповідачі вказують, що у позивача відсутня вислуга 10 календарних років і більше, тому він не набув права на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби за віком, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Інших підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги вищевказаним Законом не передбачено.

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним Законом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року (далі - Закон №2011-ХІІ).

Зі змісту пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №2011-ХІІ вбачається, що дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Відповідно до ч. 2, 3 Закону №2011-ХІІ, дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Дія цього Закону не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абз.1-2 ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 15 Закону №2011-XI військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби, зокрема, за станом здоров`я.

При цьому, за частиною 2 статті 15 Закону №2011-XI військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

За положенням п.1 Розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

При цьому, за п. 4 Розділу XXXII Порядку №260, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, при звільненні з військової служби виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.

Пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» також передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, здійснюється відповідно до Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. №460.

Отже, положеннями ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XI, п. 4 Розділу XXXII Порядку №260, та пункту 10 Постанови №393 передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації здійснюється в порядку та розмірах відповідно до Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. №460.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII).

Частиною 6 ст. 2 Закону №2232-XII передбачено види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Отже, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

За матеріалами справи позивач проходив військову службу за мобілізацією.

У контексті спірних правовідносин саме ч.2 ст.15 Закону №2011-XI, є спеціальною правовою нормою, що містить особливі умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям, які проходили військову службу за призовом по мобілізації, а саме:

- особливий суб`єкт отримання допомоги - військовослужбовець, який був призваний на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією;

- обмежений період виплати одноразової грошової допомоги - виплата здійснюється за період проходження військової служби за призовом у зв`язку з мобілізацією;

- при виплаті такої допомоги не враховується період попередньої військової служби у мирний час, за винятком тих осіб, які при звільненні з військової служби у мирний час не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Таким чином суд звертає увагу, що норми ч.2 ст.15 Закону №2011-XI, як положення спеціальної правової норми, є застосовними до спірних правовідносин щодо наявності у позивача, як у військовослужбовця, який проходив військову службу за призовом, у зв`язку з мобілізацією, права на одноразову грошову допомогу, а не правові норми абз.1 ч.2 ст.15 Закону №2011-XI, на які помилково посилається позивач.

Згідно ч.2 ст.15 Закону №2011-XI, п. 4 Розділу XXXII Порядку №260 та пункту 10 Постанови №393 умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. №460 затверджено Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

Правовими нормами п. 1 - 4 Порядку №460 визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (ЗП України, 1992 р., №7, ст. 182).

Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

При цьому, положеннями Закону №2011-XI не передбачено можливості набуття військовослужбовцем права на виплату декількох одноразових допомог при звільненні з різних підстав набуття права на них.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 , відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 вересня 2022 року був прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення Указу Президента України про демобілізацію; має статус учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_3 від 30.05.2023 року).

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2025 року №160, військовослужбовця військової служби за контрактом капітана ОСОБА_1 , командира роти резерву рядового складу, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 20 травня 2025 року № 386 з військової служби у відставку за підпунктом «а» (за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 01 червня 2025 року виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

Відтак суд звертає увагу на те, що у силу вищенаведених правових норм, при обчисленні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 15 Закону №2011-XI, врахуванню підлягає саме період мобілізації.

Отже, у позивача, як військовослужбовця, що проходив військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, немає права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої абз.1 п. 2 ст. 15 Закону №2011- XI.

Враховуючи вищезазначене правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач при звільненні з військової служби, як військовослужбовець, що проходив військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XI та Порядку №460, мав право на одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення, отриманого ним за кожний повний календарний місяць служби з урахуванням попередньої служби, але не менше, як 25 % місячного грошового забезпечення.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 серпня 2025 року у справі №160/32903/23.

Отже, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що оскільки позивач був призваний на військову службу по мобілізації на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» з 05.09.2022 року та звільнений 01.06.2025 року, отже, цей період, у силу вищенаведених правових норм, необхідно враховувати при обчисленні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої абзацом сьомим пункту 2 статті 15 Закону №2011-XI та п. 1 Порядку №460.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційних скаргах про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька