Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №420/28157/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/28157/25

Суддя першої інстанції: Самойлюк Г.П.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м. Одеса

Повний текст судового рішення складений: 19.11.2025

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

19.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати йому грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2018 роках без урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у розмірі 60% грошового забезпечення;

зобов`язання нарахувати та виплатити йому недоплачену грошову допомогу на оздоровлення у 2016-2018 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у розмірі 60% грошового забезпечення;

зобов`язання нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2018 роках, за весь час затримки виплати, починаючи з 01.01.2016 по день фактичної виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не враховано при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки - щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 22.09.2010 №889, яка входила до складу його грошового забезпечення та мала постійний характер.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2016-2018 роках без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у розмірі 60% грошового забезпечення; зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016-2018 роках, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у розмірі 60% грошового забезпечення; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що при визначені розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону. Враховуючи, що виплата додаткової грошової винагороди, передбачена Постановою №889, мала постійний характер, оскільки нараховувалася та виплачувалася позивачу щомісяця, вона входить до складу грошового забезпечення, з якого має обчислюватися грошова допомога на оздоровлення у 2016-2018 роках. При цьому, суд відмовив у задоволення позовних вимог в частині щодо права позивача на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України №2050-ІІІ, зазначивши, що такі вимоги є передчасними.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає про відсутність підстав для включення щомісячної додаткової грошової винагороди, визначеною Постановою КМУ від 22.09.2010 №889, для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки така винагорода має тимчасовий характер, у зв`язку з чим не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується на виплачується грошова допомога на оздоровлення. Крім того, апелянт посилається на практику Верховного Суду у справах №240/12225/23, №240/23909/23, №240/32125/23, №240/26703/23, де Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для включення додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 до різних видів виплат грошового забезпечення військовослужбовців, та вважає за можливим застосувати її до спірних правовідносин.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) та наказом згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 21.06.2024 №420-ОС виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. /а.с.9/

Відповідно до архівних відомостей позивача за 2016-2018 роки, військова частина виплатила йому грошову допомогу на оздоровлення у березні 2016-2017 та у квітні 2018; додаткову винагороду – щомісячно. /а.с.29-30/

19.07.2025 позивач звернувся до НОМЕР_1 прикордонного загону із заявою, в якій просив перерахувати йому грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889. /а.с.12/

На вказану заяву, листом від 23.07.2025, відповідач повідомив, що п.8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 №73, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. /а.с.13/

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки судове рішення оскаржується в частині задоволення позовних вимог, тому перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог апеляційним судом не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною 2 ст.9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ч.1 ст.10-1 Закону України №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Постанова №889) встановлено новий вид грошового забезпечення - щомісячну додаткову грошову винагороду.

Відповідно до п.2 Постанови №889, граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На час нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2018 роки діяла Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 за №537/15228, надалі - Інструкція №425).

Так, військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення (пп.3.7.1 п.3.7 Розділу ІІІ Інструкції №425).

Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пп.3.7.4 п.3.7 Розділу ІІІ Інструкції №425).

Таким чином, розрахунковою величиною для нарахування грошової допомоги на оздоровлення є місячне грошове забезпечення.

Так, спірним питанням в даній справі є склад грошового забезпечення позивача, яке повинно включатися при обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення.

Відповідачем не заперечується, що при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2018 роках, до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася така допомога, не враховано щомісячної додаткової винагороди, яка виплачувалась позивачу щомісячно відповідно до Постанови №889.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17, постановою від 06.02.2019 у якій, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.

Згідно ч.ч.2,3 ст.9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Оскільки додаткова грошова винагорода на підставі Постанови №889 нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Крім того, у подібних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі №380/2427/20 зазначив, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення.

Таким чином, при визначенні розміру грошового забезпечення позивача для обчислення розміру одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням зі служби, застосуванню підлягає саме Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не Інструкція №425, як підзаконний акт, яка звужує поняття грошового забезпечення та суперечить вимогам зазначеного Закону.

На підставі наведеного, відповідач протиправно не врахував до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано грошову допомогу на оздоровлення у 2016-2018 роках, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбаченою Постановою №889.

Доводи апеляційної скарги щодо можливості застосування до спірних правовідносин висновки Верховного Суду у справах №240/12225/23, №240/23909/23, №240/32125/23, №240/26703/23, відповідно до яких відсутність підстави для включення додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 до різних видів виплат грошового забезпечення військовослужбовців, є необґрунтованими, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними до даної справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому у відповідності до ст.316 КАС України не вбачає підстав для його скасування.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Крусян

Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв