Вирок від 27 квітня 2026 р. у справі №938/2061/25 — Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/2061/25

Провадження № 1-кп/938/51/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року селище Верховина

Верховинськийрайонний суд Івано-Франківськоїобласті в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025170030004096 від 25.03.2025 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Кривопілля Верховинського району Івано-Франківської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, раніше судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, не з`явився вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачені ч. 5 ст.407 КК України.

Кримінальне правопорушення вчинив при таких обставинах.

Відповідно до указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 ОСОБА_4 , який прибув ІНФОРМАЦІЯ_2 , 18.12.2023 року прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації та призначений на посаду водія другого мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №47 від 16.02.2024 солдат Шкрібляк, який призначений на посаду старшого механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення, та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №137 від 16.05.2024 року солдата ОСОБА_4 зараховано у розпорядження командира НОМЕР_2 окремого батальну НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_3 » сил територіальної оборони Збройних сил України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Згідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Відповідно до Указу Президента України №64/2022" Про введення воєнного стану в Україні", воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_4 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.

Згідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 №122 від 01.05.2024 солдат ОСОБА_4 вибув з місця виконання завдань за призначенням м. Гуляйполе, Пологівського району, Запорізької області у відпустку за сімейними обставинами строком на 4 дні (з урахуванням часу на приїзд) з 01.05.2024 по 04.05.2024 року.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №125 від 04.05.2024 солдата ОСОБА_4 вважати таким, що не прибув з відпустки за сімейними обставинами та вибув на лікування у КПН «Верховинська багатопрофільна лікарня» Верховинської селищної ради.

Відповідно до довідки КПН «Верховинська багатопрофільна лікарня» Верховинської селищної ради №385 від 26.06.2025 року відомо, що солдат ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні з 03.05.2024 по 03.06.2024 року.

Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, у тому числі в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, 04.06.2024 року не прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) після завершення лікування, без поважних причин, перебував поза її розташуванням по 05.09.2025 року, проводячи час на власний розсуд за місцем свого проживання у АДРЕСА_2 .

Таким чином, солдат ОСОБА_4 04.06.2024 року приблизно о 09 год. 00 хв., діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, не з`явився до розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) після завершення лікування, та перебував поза її розташуванням до 05.09.2025 року, проводячи час на власний розсуд за місцем свого проживання у АДРЕСА_2 .

27.04.2026 року між прокурором, який здійснює процесуальне керівництво в кримінальному провадженні – прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності його захисника - адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, згідно з якою обвинуваченй беззастережно визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

Сторони узгодили призначення обвинуваченому покарання в межах, встановлених санкцією ч.5 ст. 407 КК України, у виді у виді позбавлення волі на строк 5 років.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

У судовому засіданні обвинувачений, його захисник та прокурор просили затвердити угоду про визнання винуватості.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 даного Кодексу, у кримінальному провадженні може бути між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим укладена угода про визнання винуватості. У ч. 4 ст. 469 КПК України закріплено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, за який встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, тобто у вчиненні тяжкого злочину.

Не встановлено судом порушень вимог ч. 5 ст. 469 КПК України, оскільки угоду про визнання винуватості укладено після повідомлення особі про підозру і до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Також сторонами дотримано вимог положень ст. 472 КПК України, оскільки в угоді зазначено її сторони, сформульовано підозру та її правову кваліфікацію із зазначенням частини статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим винуватості у вчиненні злочину, узгоджене покарання та згоду обвинуваченого на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначено дату її укладення і вона скріплена підписами сторін.

Укладення угоди між прокурором та обвинуваченим є добровільним, що підтвердили сторони в судовому засіданні.

Невідповідності інтересам суспільства умов угоди чи порушення прав, свобод або інтересів сторін та інших осіб у судовому засіданні не встановлено.

Підстав вважати, що укладення угоди про визнання винуватості не було добровільним, у суду немає.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. п. 1-4 ч. 4ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Крім того, суд бере до уваги той факт, що узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, який є раніше судимий, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

При цьому в угоді також враховано обставини, що пом`якшують покарання: щире каяття.

Сторони в угоді про визнання винуватості узгодили покарання для ОСОБА_4 у межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України.

Таким чином, судом встановлено, що умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам КПК та КК України.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про можливість затвердження в судовому засіданні угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором і обвинуваченим за участю захисника, та призначення ОСОБА_4 узгодженого сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Крім того, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 тричі притягався до кримінальної відповідальності:

-вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 04.12.2024 року за ч.5 ст.27 - ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України зі застосуванням ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 8500 гривень (штраф сплачено 05.12.2024 року), судимість погашено на підставі п.2-1 ч.1 ст.89 КК України, відповідно до якої такими, що не мають судимості визнаються особи, засуджені за вчинення кримінального проступку, після відбуття покарання;

-вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 18.12.2024 року за ч.2 ст.286 КК України (злочин вчинено 19.05.2022 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, та на підставі ч.1 ст.75 КК України звільненого від відбуття основного покарання з випробовуванням, з встановленням іспитового строку 1 рік,

-вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 11.02.2026 року за ч.1 ст.389 КК України (злочин вчинено в період з 19.02.2025 року по 17.07.2025 року) до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ч.ч.1,4 ст.71, ч.1 ст.72 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком суду невідбутої чатини основного покарання за вироком від 18.12.2024 року, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць, за яким строк відбування покарання рахується з часу його звернення до виконання.

Об`єднаною Палатою ККС ВС в постанові від 25.06.2018 року в справі № 511/37/16- к, провадження № 51-830км18 зроблено висновок:

- коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК:

*призначення покарання за злочин, вчинений до постановлення попереднього вироку; якщо вчинено декілька таких злочинів, які не охоплюються однією статтею чи частиною статті КК, то покарання призначається за кожен злочин окремо; визначення покарання за сукупністю вказаних злочинів (частини 1-3 ст.70 КК);

*призначення покарання за сукупністю злочинів, встановлених новим та попереднім вироками, і зарахування у строк покарання повністю або частково відбутого покарання за попереднім вироком (ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК);

*призначення покарання за злочин, вчинений після постановлення попереднього вироку; якщо вчинено декілька таких злочинів, які не охоплюються однією статтею чи частиною статті КК, то покарання призначається за кожен злочин окремо;

*визначення та призначення покарання за сукупністю вказаних злочинів (частини 1-3 ст. 70 КК);

*призначення остаточного покарання за сукупністю вироків (ч. 1 ст.71 КК)

- у кримінально-правовій ситуації, коли вчинення нового злочину в період іспитового строку стає фактичною підставою для визнання (скасування) призначеного за попереднім вироком покарання у виді позбавлення волі, від відбування якого звільнялась особа, таким що належить відбувати реально, його самостійне виконання при застосуванні ч. 4 ст. 70 КК недопускається за наявності підстав для подальшого призначення остаточного покарання за правилами ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу.

Враховуючи вищевказане, ОСОБА_4 слід призначити остаточне покарання на підставі ч.4 ст.70, ч.1 ст.71 КК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні не обирався.

Цивільний позов по справі відсутній, арешт на майно не накладався. Витрати на проведення судових експертиз та речові докази відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373,374,475 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 27.04.2026 року, укладену між прокурором, який здійснює процесуальне керівництво в кримінальному провадженні -прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності його захисника - адвоката ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, враховуючи покарання, призначене вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 18.12.2024 року, призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, шляхом приєднання частково невідбутої частини покарання за вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 11.02.2026 року, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років та 2 (два) місяці.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з часу звернення до виконання вироку Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 11.02.2026 року.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_6