Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №196/321/26 — Царичанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 196/321/26

№ провадження 2-а/196/8/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бабічевої Л.П.,

за участі секретаря судового засідання Кузнецової Г.С.,

учасники справи та представники учасників справи:

позивач ОСОБА_1

представник позивача - адвокат Салтисюк Юрій Валерійович

відповідач

ІНФОРМАЦІЯ_1

третя особа - ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Царичанка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа - тимчасово виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про скасування постанови № R273515 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Салтисюк Ю.В., звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа - тимчасово виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про скасування постанови №R273515 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Позовні вимоги мотивував тим, що 27 грудня 2025 року відносно нього тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № R273515 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, згідно якої його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.

Вважає, що вищезазначена постанова винесена всупереч вимогам закону, з грубим порушенням його прав та не відповідає фактичним обставинам, в наслідок чого підлягає скасуванню.

Посилається на те, що 23.02.2026 р. він через електронний сервіс банківського обслуговування отримав повідомлення про накладення на його банківський рахунок арешту з боку територіального органу державної виконавчої служби.

26 лютого 2026 р. він особисто звернувся до Слобожанського відділу ДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, де на його адресу було повідомлено, що арешт коштів на його банківському рахунку став наслідком примусового виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення в межах виконавчого провадження №80318567, відкритого 23.02.2026 р.

У цей же день, 26.02.2026 р. він направив на адресу державного виконавця Слобожанського відділу ДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заяву з проханням надати для ознайомлення матеріали виконавчого провадження №80318567 та цього ж дня на підставі поданої ним заяви ознайомився з матеріалами ВП та виключно за результатами ознайомлення з матеріалами ВП встановив, що 27.12.2025 р. відносно нього тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № R273515 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП. До моменту ознайомлення з матеріалами ВП йому не було відомо про винесення вищезазначеної постанови, яка йому для ознайомлення не надавалася та на його адресу не направлялася.

За змістом постанови у справі про адміністративне правопорушення викладено наступну суть адміністративного правопорушення: «за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Окремо, за змістом постанови у справі про адміністративне правопорушення вказано, що вона складена за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Звертає увагу на те, що вищезазначена постанова викладена з грубим порушенням процесуальних норм Кодексу України про адміністративне правопорушення, яким врегульовано порядок її винесення.

Диспозиція ч.3 ст.210-1 КУпАП встановлює склад правопорушення, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період часу.

Норма ст. 210-1 КУпАП є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.

Формулювання суті правопорушення повинно містити відомості про вчинене правопорушення згідно з диспозицією статті з конкретизацією суті порушення відповідно до конкретної норми відповідного нормативного акту, який регулює правила військового обліку.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.

Склад адміністративного правопорушення це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що визначають діяння (дію чи бездіяльність) як адміністративне правопорушення (проступок). Елементами складу адміністративного правопорушення є: об`єкт, об`єктивна сторона; суб`єктивна сторона; суб`єкт.

Попри зазначені характеристики статті 210-1 КУпАП, у постанові про адміністративне правопорушення не викладена суть адміністративного правопорушення, тобто фактичні обставини, які посадова особа вважав встановленими, та які повинні бути вказані для розкриття правильної кваліфікації даного правопорушення за відповідною нормою закону.

Спосіб викладення у оскаржуваній постанові суті адміністративного правопорушення (опис обставин) взагалі позбавляє можливості визначитися в чому ж саме полягало вчинення позивачем адміністративного правопорушення: «не пройшов» чи «відмовився від проходження» військово-лікарської комісії, в який період часу відбулося правопорушення, який спосіб направлення особи для проходження ВЛК, тощо.

Положеннями ст. 283 КУпАП визначено зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення, а вимогами ст. 280 КУпАП визначено, які обставини підлягають встановленню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Спосіб викладення в оскаржуваній постанові обставин адміністративного правопорушення не дає можливості взагалі визначитися чи мав місце факт вчинення адміністративного правопорушення як такого, що відповідно саме по собі вказує на невідповідність винесеної постанови вимогам процесуального законодавства.

За вказаних обставин очевидно вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення було проведено виключно формально, з грубим порушенням вимог ст.280 КУпАП, так як посадова особа, яка винесла постанову взагалі не мала можливості визначитися чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні, у зв`язку з відсутністю необхідних даних, які б вказували на наявність усіх ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП.

Щодо інкримінованого порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період часу, зазначає наступне.

За змістом оскаржуваної постанови суть адміністративного правопорушення полягає у тому, що «… ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК» (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист»).

В свою чергу розділом наведеного в оскаржуваній постанові закону визначено:

«II. Прикінцеві та перехідні положення

2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Вказана норма закону набула чинності 04.05.2024 року.

За змістом вказаної норми закону безпосередньо вбачається, що вона стосується осіб, які були попередньо визнані «обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом», тобто мали спеціальний статус, підтверджений відповідним висновком військово-лікарської комісії.

Однак, він станом на день винесення оскаржуваної постанови не мав статусу особи «обмежено придатного до військової служби», та відтак викладені в оскаржуваній постанові посилання на порушення ним п.2 розділу ІІ ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" являються безпідставними.

Оскаржувана постанова не містить жодних відомостей про встановлення йому статусу обмежено придатного до військової служби до набрання чинності Законом «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 р. № 3621-IX, (не зазначено яким висновком ВЛК встановлено статус обмежено придатний, дата встановлення і тому подібне) що в даному конкретному випадку являється обов`язковою складовою викладення обставин правопорушення, що вчергове вказує на протиправність винесення вказаної постанови.

Окрім того, при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не враховано, що він в період з 26.09.2024 року по 07.10.2024 року на підставі відповідного направлення ІНФОРМАЦІЯ_3 проходив військово-лікарську комісію, за адресою АДРЕСА_1 .

Факт проходження військово-лікарської комісії у вказаний період часу було відображено в картці обстеження та медичного огляду, яка була видана на його користь в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За результатами проходження в період з 26.09.2024 року по 07.10.2024 року військово-лікарської комісії головою ВЛК Рябчук Л.О. було зроблено висновок: «На підставі статті 2 «Г» графи ІІ Розкладу хвороб, Таблиці додаткових вимог «Б» він придатний до військової служби».

Тобто, 07.10.2024 року за результатами проходження відповідної ВЛК було доведено про визнання його придатним до військової служби, без визначення додаткового статусу «обмежно придатний» чи будь-якого іншого статусу.

Порядок проходження військово-лікарської комісії, визначення та документальне оформлення її результатів врегульовано Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року.

Станом на 07.10.2024 року, Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року, в частині визначення змісту постанов (п. 20.3 глави 20 розділ ІІ Положення) які виносяться за результатами ВЛК застосовувалися в редакції змін, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 490 від 18.08.2023, Наказом Міністерства оборони № 262 від 27.04.2024 та Наказом Міністерства оборони № 686 від 14.10.2024.

За змістом п. 20.3 глави 20 розділ ІІ наведеного Положення ВЛК, станом на 07.10.2024 року (день проходження позивачем останньої ВЛК до моменту притягнення його до адміністративної відповідальності) приймали постанови такого змісту:

«20.3. При медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови такого змісту: а) "Придатний" :.... б) "Непридатний":.... в) "Потребує":....

Таким чином, станом на 07.10.2024 року, коли він в останнє проходив ВЛК за направленням відповідача, визначення «обмежено придатний до військової служби» вже було виключно із редакції Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року.

Оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена 27.12.2025 року, та за своїм змістом не враховує, що позивач на момент її винесення не мав статусу «обмежено придатний до військової служби», а попередньо був визнаний придатним до військової служби.

Таким чином, враховуючи зміст оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення та спосіб викладення обставин вчиненого правопорушення, на його вбачається, що вона винесена з грубим порушенням як норм процесуального права, так і норм матеріального права, що як наслідок вказує на необхідність скасування вказаної постанови.

Окремо вважає за необхідне вказати про посилання в оскаржуваній постанові на той факт, що вона винесена «за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Стверджує, що на його адресу жодною посадовою особою РТЦК та СП ніколи не надавалося інформації про вчиненням ним будь-якого адміністративного правопорушення, в тому числі пов`язаного з дотриманням законодавства щодо військового обліку. Він ніколи не володів інформацією про наміри винесення відносно нього посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Він являється особою, яка не володіє спеціальними знаннями в галузі юриспруденції та має виключно середню освіту.

Виходячи із обставин, які вказані в оскаржуваній постанові, він може припустити, що уповноважені працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 , зловживаючи своїми правами та скориставшись відсутністю належної освіти, могли надати для підписання вищезазначену заяву, при цьому взагалі не роз`яснювали зміст вказаного документу, ввівши в оману з приводу дійсного змісту документу.

Навіть, якщо при винесенні оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, у нього шляхом обману та зловживання довірою, було відібрано заяву в якій зазначено, що не він оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, наявність такої заяви не може слугувати підставою для протиправного винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення. В будь-якому разі, особа, яка розглядала справу про адміністративне правопорушення, повинна була оцінити наявні докази у справі та виносити рішення виключно з підстав, визначених ст. 280 КУпАП.

Окрім того зазначає, що незважаючи на той факт, що оскаржувана постанова датована 27.12.2025 року, про її наявність йому взагалі не було відомо до 26.02.2026 року. Про факт винесення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення йому стало відомо лише 26.02.2026 р. під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП № 80318567, та саме за результатами ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження отримано копію оскаржуваної постанови.

Тому на підставі викладеного, просить визнати протиправною та скасувати постанову №R273515 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 27 грудня 2025 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., справу закрити.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2026 року адміністративний позов було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом, призначено адміністративну справу до судового розгляду. Роз`яснено обов`язок відповідача, у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, надати всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, з приводу яких подано позов (а.с. 33-34).

На виконання вказаної ухвали суду надано копію заяви про згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності, текст якої частково нечитабельний (а.с. 51), а також лише перший аркуш постанови №R273515 від 27.12.2025 року без його звороту, де зазначається дата отримання копії постанови (а.с. 50). Доказів фактичного отримання позивачем оскаржуваної постанови відповідачем надано не було.

Відповідачем – ІНФОРМАЦІЯ_1 через систему "Електронний суд" подано відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на наступне. З метою уточнення облікових даних та проходження ВЛК ОСОБА_1 особисто з`явився 25.12.2025 р. до ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем реєстрації.

Згідно п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 21.03.2024 р №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» передбачено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані (самостійно) до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Встановлено, що згідно інформації отриманої з Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 раніше був визнаний обмежено придатним до військової служби, після чого військово-лікарську комісію не проходив, а тому в його діях вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Вищезазначених правил військового обліку ОСОБА_1 не дотримувався, що стало причиною формування автоматично в Єдиному Державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" порушення правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий час).

25.12.2025 р. до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів системи "Оберіг" надійшла заява від ОСОБА_1 , що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

27.12.2025 р у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

За результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 не пройшов військово-лікарську комісію (п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 21.03.2024 р №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Копію постанови ОСОБА_1 отримав через засоби електронного зв`язку.

Таким чином ІНФОРМАЦІЯ_6 вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, а позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню (а.с. 43-49).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Салтисюк Ю.В. не з`явилися. До суду від представника позивача - адвоката Салтисюка Ю.В. через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляд даної адміністративної справи без участі позивача та без його участі, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити у повному обсязі (а.с.78-79).

Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з`явився, від представника відповідача Гречнєвої Н.В. через систему "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи без їх участі, раніше поданий відзив підтримують та проти позову заперечують у повному обсязі (а.с. 72-75).

Третя особа - ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 71, 81).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , згідно витягу сформованого через застосунок «Резерв +» відноситься до категорії обліку військовозобов`язаний, Постанова ВЛК - придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони, Дата ВЛК - 31.12.2025, дата уточнення даних - 19.01.2026 року, дані уточнено вчасно (а.с.16).

У відібраній працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 від позивача ОСОБА_1 заяві (відповідно до ст. 258 КУаАП) та підписаній ним 25 грудня 2025 року, адресованій ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 зазначено, що він винним себе у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч.3 КУпАП визнає. Допущене правопорушення не оспорює. Згоден про притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Йому повідомлено, що справа про притягнення його до адміністративної відповідальності буде розглянута протягом трьох діб, тобто до 28.12.2025 р. (а.с. 51).

27 грудня 2025 року постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 в смт. Слобожанське за №R273515 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності) на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. (а.с. 25, 50).

У вказаній постанові зазначено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу II ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист", чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивач ОСОБА_1 не погодився з даною постановою і оскаржив її до суду.

У даному випадку між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на останнього адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.

Згідно положень ч.1 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно із абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Верховний Суд у листі від 13.07.2018 р. № 60-1543/0/2-18 роз`яснив, що особливий період діє в Україні з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

24.02.2022 р. Указами Президента України № 64/2022 введений в Україні воєнний стан, №65/2022 в Україні оголошена загальна мобілізація.

Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.

Суд зазначає, що порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюється нормами КУпАП.

Згідно положень статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно ч.1 ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, є бланкетною нормою, а тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов`язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила, за порушення яких особа притягається до адміністративної відповідальності.

Так, оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності позивача містить відомості про порушення вимог п.2 розділу II ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист", а зокрема, як це зазначено у самій постанові, - за те, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що й стало підставою для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

За наведеного вище правового регулювання для притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності у разі порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема у випадку не проходження (відмови від проходження) ВЛК, орган (посадова особа) має встановити, чи в дійсності така особа не пройшла (відмовилася від проходження) ВЛК.

У спірному випадку, як зазначено третьою особою по справі в оскаржуваній постанові, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності є те, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві заперечує як факт не проходження, так і факт відмови від проходження ВЛК, а також взагалі заперечує, що на момент винесення оскаржуваної постанови він мав статус особи «обмежено придатного до військової служби». При цьому відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження вказаних фактів, а саме як факту не проходження чи факту відмови від проходження ВЛК, так і факту того, що на момент винесення оскаржуваної постанови позивач мав статус особи «обмежено придатного до військової служби".

Напроти, на підтвердження доводів про протиправність оскаржуваної постанови та в обґрунтування саме факту проходження ВЛК, а не відмови від проходження ВЛК, а також факту того, що на момент винесення оскаржуваної постанови він не мав статусу особи «обмежено придатного до військової служби", позивач надав: копію картки його обстеження та медичного огляду в період з 26.09.2024 р. по 07.10.2024 р., за результатами проходження якого головою військово-лікарської комісії ОСОБА_3 зроблено висновок, що ОСОБА_1 на підставі статті 2 "Г" графи II Розкладу хвороб, Таблиці додаткових вимог "Б" придатний до військової служби (а.с. 20), а також копію довідки військово-лікарської комісії від 31.12.2025 №2025-1231-0851-1610-7, завіреної печаткою, згідно якого ОСОБА_1 на підставі статті 23б графи II Розкладу хвороб придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони (а.с. 21).

Позивач стверджує, що 25.12.2025 р. він підписав, як з`ясувалося пізніше, заяву на згоду щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, не усвідомлюючи на момент підписання її змісту, довірившись працівникам ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При цьому суд зазначає, що зміст самої оскаржуваної постанови від 27.12.2025 р. по справі про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам, передбаченим ст. 283 КУпАП, оскільки взагалі не містить ні дати скоєння, ні дати виявлення правопорушення, а також в постанові не повно викладено об`єктивну сторону адміністративного правопорушення: не зазначено в яких конкретно діях /бездіяльності/ це виразилось - у не проходженні ВЛК чи відмові від проходження ВЛК.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано належних та достатніх доказів не проходження чи відмови від проходження ВЛК позивачем.

Отже, відповідачем не доведено, що у діях позивача був наявний склад адміністративного правопорушення та наявна подія правопорушення.

Відповідач доводи позивача жодним чином не спростував, належних та беззаперечних доказів, які б підтверджували обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач не надав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірна постанова №R273515 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 27.12.2025 року про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп., винесена за відсутністю належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження події адміністративного правопорушення та наявності складу адміністративного правопорушення у діях позивача.

Інші доводи позивача є похідними та не впливають на висновки суду по суті справі.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Сукупність викладеного в цілому не дає можливості суду зробити висновок про обґрунтованість притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

У зв`язку з вищевикладеним, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Згідно із ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 665,60 грн. (а.с. 1), а тому вказану суму необхідно стягнути з відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_2 , як відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_8 , на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 139, 241-246, 255, 286, 295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови № R273515 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № R273515 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 27 грудня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн., провадження по справі – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 , як відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_8 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на сплату судового збору, у розмірі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять грн. шістдесят коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Третя особа: ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , адреса місця роботи: АДРЕСА_4 .

Суддя Л.П. Бабічева