Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №420/40016/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40016/24

Категорія: 106000000Головуючий у суді І інстанції: Андрухів В. В. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСеменюка Г.В.

суддів: Федусика А.Г.

Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

в с т а н о в и В:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) в якому просив:

- визнати протиправними дії щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 17 червня 2019 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі № 260/9230/23 без рівноцінної та повної компенсації витрат доходів;

- зобов`язати нарахувати та виплатити недотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 17 червня 2019 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі № 260/9230/23.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що, на виконання судового рішення від 05.09.2024 y справі №260/9230/23 відповідач 12.09.2024 провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у розмірі 55 878,47 грн.

У жовтні 2024 року позивач отримав відповідь на заяву від 11.09.2024, відповідно до якої йому на виконання рішення П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2024 y справі №260/9230/23 нараховано індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 17 червня 2019 року у розмірі 69 476,37 грн, проте виплату проведено лише у розмірі 55 878,47 грн.

Зі змісту наданої відповідачем інформації вбачається, що при виплаті позивачу індексації-різниці, розмір якої становив 69 476,37 грн, утримано податок з доходів фізичних осіб, оскільки розмір належної до виплати індексації-різниці з відрахуванням військового збору становить 68 434,22 грн (69476, 37 грн 1, 5% військового збору), а не 55 878,47 грн. Зазначені обставини стали підставою для звернення до відповідача із заявою про нарахування та виплату недоотриманого грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті індексації-різниці. Однак, станом на час подання позову, недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб відповідачем не виплачено та відповідь на вказану заяву не надано.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Суд визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, утриманого з суми виплаченої індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 17 червня 2019 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі № 260/9230/23.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого при виплаті індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 17 червня 2019 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі №260/9230/23.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В апеляції скаржник стверджує про те, що суд першої інстанції не дослідив належним чином фактичні обставини по справі, які полягають у тому, що ОСОБА_1 був звільнений в запас у зв`язку із закінченням строку контракту, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 17.06.2019.

Позивач був звільнений наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.06.2019 № 176-ОС «Про особовий склад». ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ), як юридична особа мало код ЄДРПОУ – НОМЕР_4 та 28.01.2020 було припинено шляхом ліквідації, строк звернення кредиторами своїх вимог до вказаної юридичної особи було визначено до 21.04.2020.

У свою чергу, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), як юридична особа має код ЄРПОУ – НОМЕР_5 , заснований та існує з 01.08.2003 і не перебуває в стані припинення та не є правонаступником ліквідованого ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ).

Отже, на думку скаржника, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) не має жодного відношення до позивача, оскільки останній ніколи не проходив у них службу, а тому не повинен відповідати перед даним позовом.

На думку апелянта, суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті позовних вимог, не з`ясував хто є належним відповідачем у цій справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі співвідповідача.

Далі скаржник указує на те, що, на момент виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2024 у справі №260/9230/23, позивач не мав статусу військовослужбовця, оскільки був звільнений з військової служби.

Тобто, скаржник вважає, що дохід, нарахований позивачу на підставі судового рішення, виплачений йому як громадянину України, який не мав статуту військовослужбовця з 10.09.2024.

У зв`язку з цим, стверджує про те, що підстав для задоволення даного позову у суду першої інстанції не було.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справу судом апеляційної інстанції розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що, відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13 червня 2019 року №176-ОС підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 17 червня 2019 року (а.с.5).

05 вересня 2024 року постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі № 260/9230/23 визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення на користь ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 17 червня 2019 року відповідно до норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4463,15 грн в місяць за період з 01 березня 2018 року по 17 червня 2019 року відповідно до норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

На виконання даної постанови суду апеляційної інстанції відповідач 12.09.2024 провів нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення у розмірі 55 878,47 грн, що підтверджується випискою з його карткового рахунку (а.с.18).

У жовтні 2024 року позивач отримав відповідь на заяву від 11.09.2024, відповідно до якої йому на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2024 y справі №260/9230/23 нараховано індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 17 червня 2019 року у розмірі 69476,37 грн (а.с.19).

Позивач, вважаючи протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченої йому індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду, без компенсації цієї суми податку, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, проаналізувавши вимоги Порядку №44, дійшов висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, так й особам, звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення.

Суд першої інстанції констатував, що нарахування та виплата позивачу сум індексації, яка є складовою грошового забезпечення, на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року по справі № 260/9230/23, має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі – Порядок №44).

При цьому, суд першої інстанції вважав, що втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати заборгованості, не звільняє відповідача від обов`язку компенсувати суму податку на доходи фізичних осіб, оскільки саме бездіяльність відповідача призвела до виплати позивачеві індексації грошового забезпечення в належному розмірі вже після звільнення з військової служби та як наслідок після втрати статусу військовослужбовця.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За пунктом 2 Порядку №44 грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з виплат, одержаних військовослужбовцями виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (далі – ПК України) платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпунктами 164.2.1, 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України передбачено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

За підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

За пунктами 3-5 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами, що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, так й особам, звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення.

Доводи апелянта щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації у зв`язку з тим, що на час виплати індексації грошового забезпечення останній вже втратив статус військовослужбовця, є необґрунтованими, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення при звільненні в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з індексації грошового забезпечення, мала бути виплачена позивачу одночасно з виплатою йому індексації грошового забезпечення за наявності у позивача статусу військовослужбовця.

Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 та 25.06.2020 (справи №812/1048/17 та № 825/761/17).

Є також необґрунтованими доводи скаржника про те, що НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) не має жодного відношення до позивача, оскільки останній ніколи не проходив у них службу, а тому не повинен нараховувати та виплачувати грошову компенсацію у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів, відповідаючи на даний довід, зазначає про те, що саме НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) виплачував індексацію грошового забезпечення на підставі судового рішення, а тому на нього покладений обов`язок виплатити позивачу грошову компенсацію у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, відповідно до вимог Порядку №44.

Однак, при виплаті позивачу індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання судового рішення, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) проігнорував вимоги Порядку №44 та не виплатив відповідну компенсацію.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді О.І. Шляхтицький А.Г. Федусик