Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №521/1262/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 521/1262/26

Категорія: 113070100Головуючий у суді І інстанції: Громік Д. Д. місце ухвалення: м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСеменюка Г.В.

суддів: Федусика А.Г.

Шляхтицького О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 06 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення

в с т а н о в и В:

29 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 23.01.2026 серії ЕНА №6556816 в сумі 510 грн, за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Також позивач просив закрити справу про адміністративне правопорушення, у зв`язку з відсутністю в його діях відповідного складу.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що 23.01.2026 приблизно о 20:40 год. він керував транспортним засобом марки Mazda 3, номерний знак НОМЕР_1 у місті Одеса по вулиці Преображенській у північному напрямку з подальшим поворотом праворуч на провулок Футуристів (колишня назва – Маяковського). Під`їжджаючи до перехрестя позивач побачив зелений сигнал світлофора, у зв`язку з чим продовжив рух у наміченому напрямку. Також позивач звернув увагу на дорожню розмітку 1.12 (стоп-лінія) безпосередньо перед перехрестям та світлофором. На момент перетинання стоп-лінії та виїзду на перехрестя сигнал світлофору змінив своє значення із зеленого на зелений миготливий. Позивач також наголошує на тому, що перед його транспортним засобом у такому ж напрямку рухався інший транспортний засіб (легковий автомобіль червоного кольору, ймовірно марки Daewoo Lanos).

Ураховуючи той факт, що одразу після перехрестя по правому краю узбіччя були припарковані інші автомобілі, і проїзна частина дороги була вузькою, легковий автомобіль, який рухався перед автомобілем позивача, під час виїзду з перехрестя на провулок Футуристів знизив швидкість, у зв`язку з чим, для дотримання безпечної дистанції, позивач також вимушено знизив швидкість. У результаті цього, під час вже фактичного перебування позивача на перехресті сигнал світлофору змінив своє значення на «жовтий», а після – на «червоний».

Проїхавши близько 100 метрів далі у своєму напрямку по провулку Футуристів, позивач побачив у дзеркалі заднього виду службовий автомобіль патрульної поліції з увімкненими проблисковими маячками синього і червоного кольору. Виконуючи вимоги правил дорожнього руху, позивач зупинився біля правого краю проїзної частини та очікував у своєму автомобілі співробітників поліції.

Причиною зупинки, за словами співробітників поліції, був проїзд позивачем перехрестя на жовтий сигнал світлофору, тобто заборонений сигнал.

Позивач, у свою чергу, стверджував, що не порушував правила дорожнього руху, зокрема, виїхав на перехрестя на дозволений сигнал світлофору (зелений миготливий) та завершив свій маневр (виїхав з перехрестя), як цього вимагають правила дорожнього руху з метою запобігання аварійним ситуаціям.

У ході розмови позивач запитав у співробітників поліції докази вчиненого, на їх думку, правопорушення. У відповідь на це вони продемонстрували відеозапис з їхнього планшету/смартфону, на якому був зафіксований момент, коли транспортний засіб вже знаходився на перехресті, а перетнута стоп-лінія залишилась за декілька метрів позаду. Таким чином, на продемонстрованому відеозаписі був зафіксований лише момент проїзду перехрестя на жовтий сигнал світлофору та виїзду з нього - на червоний. Однак на даному відеозаписі був відсутній момент перетину стоп-лінії та в`їзду на перехрестя на зелений миготливий сигнал світлофору, оскільки дана частина дороги не була в «полі зору» камери, яка здійснювала зазначений відеозапис.

Незважаючи на доводи позивача та відсутність доказу порушення правил дорожнього руху, співробітники поліції склали постанову про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП.

Позивач вважає таку постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки на заборонений сигнал світлофора він не проїжджав та в його діях відсутній склад відповідного адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП.

Рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 06 березня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Суд скасував спірну постанову про накладення адміністративного стягнення та закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також неповне з`ясування обставин справи, представник Департаменту патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення.

Мотиви апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 та полягають у тому, що останнього працівниками поліції правомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП, оскільки позивач проїхав перехрестя на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, чим порушив вимоги пункту 8.7.3 «ґ» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі – Правила дорожнього руху).

Також скаржник пояснив, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення було зафіксовано на відеореєстратор службового автомобіля та нагрудний відеореєстратор поліцейського (пристрій №471343).

Позивач, скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою та безпідставною, а тому просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач указує, що зміст апеляційної скарги повністю дублює положення відзиву на позовну заяву. На думку позивача, скаржник не обґрунтував в чому саме полягає неправильність висновків суду першої інстанції.

У відзиві позивач продовжує наполягати на відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КАС України та законності прийнятого судом першої інстанції рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 23.01.2026 командиром 1-го взводу 7-ої роти 1-го батальйону полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Кіровим С. С. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕНА № 6556816, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 2 статті 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Зміст вказаної постанови свідчить про те, що 23.01.2026 о 20:43 год. в м. Одеса, пров. Футуристів (Маяковського), водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «MAZDA 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проїхав перехрестя вул. Преображенська та вул. Футуристів на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, порушивши пункт 8.7.3. ґ Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП.

Не погоджуючись з цією постановою про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов та скасовуючи спірну постанову про накладення адміністративного стягнення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП.

Суд відзначив, що з наданих суб`єктом владних повноважень доказів неможливо встановити вину позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Згідно статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У силу вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух, не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом та інше.

Згідно з пунктом 2.3 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху».

Згідно з пунктом 8.1 Правил дорожнього руху регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Пунктом 8.7 Правил дорожнього руху передбачено, що світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально.

За правилами пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху передбачено, що жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 статті 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

- дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

- транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

- технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);

- розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

- відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 1 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Аналіз наведених вище положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись суб`єктом владних повноважень певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.

Слід зазначити, що, в силу вимог статті 251 КУпАП, візуальне спостереження працівником поліції за порушенням не може бути доказом порушення Правил дорожнього руху.

Колегія суддів вважає, що спірна постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 23.01.2026 серії ЕНА №6556816 не відповідає вимогам статті 283 КУпАП, оскільки вона не містить відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Так, до матеріалів справи представник Департаменту патрульної поліції надав диск з відеозаписом правопорушення (а.с.38).

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наданий диск на комп`ютерному пристрої «VINGA», інвентарний номер 1014600446, встановив, що спірне правопорушення працівниками поліції фіксувалось на відеореєстратор, який встановлений в службовому автомобілі.

Разом з цим, у спірній постанові від 23.01.2026 серії ЕНА №6556816 указано, що до постанови додається « 471343» (а.с.37), що, згідно доводів представника Департаменту патрульної поліції в апеляційній скарзі, відповідає номеру нагрудного відеореєстратора поліцейського.

Однак, правопорушення не фіксувалось на нагрудний відеореєстратор поліцейського, на ньому зафіксовано лише факт спілкування з водієм ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу та притягнення його до адміністративної відповідальності.

Отже, наданий суб`єктом владних повноважень відеозапис правопорушення є недопустимим, оскільки він не відображений у спірній постанові.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото або відеозаписом правопорушення).

Про те, що суб`єкт владних повноважень повинен довести належними доказами, зокрема, фото або відеозаписом, вчинення водієм адміністративного правопорушення, зазначено у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 357/10134/17).

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (пункт 4.1)

Оскільки суб`єкт владних повноважень не вказав в оскаржуваній постанові докази, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Більш того, незважаючи на те, що спірна постанова не відповідає вимогам статті 283 КУпАП, колегія суддів все ж таки дослідила наданий відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля та дійшла висновку про законність висновків суду першої інстанції.

Так, за правилами пункту 8.10 Правил дорожнього руху у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69, якщо їх немає – не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках – перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Пункт 8.11 Правил дорожнього руху передбачає, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

З наданого суб`єктом владних повноважень відеозапису неможливо встановити, де саме перебував автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , у момент включення жовтого сигналу світлофора – перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія) чи вже після неї.

Колегія суддів вважає, що це є визначальним у межах даної справи, оскільки, якщо автомобіль перебував за стоп-лінією, як стверджує позивач, то він мав право завершити проїзд перехрестя на жовтий сигнал світлофора, що прямо передбачено вимогами пункту 8.11 Правил дорожнього руху.

Слід зазначити, що водій ОСОБА_1 одразу після зупинки стверджував працівнику поліції про те, що транспортний засіб у момент включення жовтого сигналу світлофора перебував вже за стоп-лінією, що надавало йому право завершити проїзд перехрестя, повернувши праворуч, однак поліцейський не взяв до уваги пояснення водія та прийняв спірну постанову про накладення адміністративного стягнення.

Отож, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення та як наслідок неправомірність притягнення його до адміністративної відповідальності.

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Стаття 272 КАС України встановлює особливості апеляційного та касаційного оскарження судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ, частина 3 якої передбачає, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-283-1, 284-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись статтями 243, 250, 272, 286, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції – залишити без задоволення.

Рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 06 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді О.І. Шляхтицький А.Г. Федусик